Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №756/16370/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13207/2026

Справа № 756/16370/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Шролик І.С. в м. Київ 14 квітня 2026 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за борговою розпискою,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 у особі представника Петраш С.А. звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 170 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 жовтня 2025 року становить 6 994 140 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що дійсно, ОСОБА_1 та адвокатом Петраш С.А. було укладено договір про надання правової допомоги, натомість, правова позиція щодо залишення позову без розгляду у Оболонському районному суді м. Києва не висловлювалося.

Наводив зміст ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою адвокату заборонено використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; відмовлятися від надання правничої допомоги, крім випадків, установлених законом

Наводив зміст ст. 18 Правил адвокатської етики, згідно якої адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі. До підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з`ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. Якщо після виконання цих вимог адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об`єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт. Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов`язаний повідомити про це клієнта. У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов`язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення. Адвокат повинен неупереджено й об`єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.

Таким чином, ОСОБА_1 не уповноважував адвоката Петраш С.А. на подання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, а суд першої інстанції не перевірив дійсну волю самого позивача.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток-повідомлень: представнику позивача ОСОБА_2 - до електронного кабінету, іншим учасникам справи - на поштові адреси. Судові повістки-повідомлення, направлені на поштові адреси ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , повернуті до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресатів за вказаною адресою, а тому відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вони вважаються такими, що отримали судову повістку-повідомлення.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позов без розгляду ухвалою від 14 квітня 2026 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що представником позивача адвокатом Петраш С.А. подана 19 лютого 2026 року заява про залишення позовної заяви без розгляду, будь-які застереження щодо повноважень представник матеріали справи не містять, як і не містять відомостей про припинення повноважень представника.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, виходячи із наступного.

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 у особі представника Петраш С.А. звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 170 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 жовтня 2025 року становить 6 994 140 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивував тим, що 10 січня 2013 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 у безпроцентну позику грошову суму готівкою у розмірі 170 000 доларів США, про що була складена розписка. Грошові кошти відповідач зобов`язався повернути до 01 червня 2025 року, однак не виконав своїх зобов`язань, що стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

19 лютого 2026 року представником позивача Петраш С.А. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України (а. с. 128).

13 квітня 2026 року представником позивача Петраш С.А. через підсистему «Електронний суд» подано заяву про проведення судового засідання, яке призначене на 14 квітня 2026 року, без її участі, заяву про залишення позовної заяви без розгляду від 19 лютого 2026 року просила задовольнити (а. с. 186).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (стаття 58 ЦПК України).

Представництво у цивільному процесі - це правовідносини, під час яких представник здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах особи, яка бере участь у справі, з метою захисту її прав та інтересів.

Відповідно до статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Згідно із частинами першою, другою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Наведена конституційна норма гарантує право з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин використовувати правову допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 668/13897/15 зазначав, що у разі договірного представництва обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері, в іншому випадку представник користується усім комплексом процесуальних прав та обов`язків учасника справи, якого він представляє.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Апеляційний суд враховує, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 449/1290/20, від 25 січня 2024 року у справі № 303/5544/18, від 23 грудня 2025 року у справі № 750/14656/24, від 06 березня 2026 року у справі № 290/248/22, від 01 квітня 2026 року у справі № 757/37432/23, від 16 червня 2026 року у справі № 522/6699/25 та інших.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до статті 64 ЦПК України правове значення для оцінки доводів апеляційної скарги має обсяг повноважень адвоката згідно з договором про правову допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не надано договору про надання правової допомоги, укладеного ним з адвокатом Петраш С.А., який би містив обмеження прав адвоката на вчинення передбаченої законом процесуальної дії - подання заяви про залишення позову без розгляду.

Натомість, у ордері серії АА № 1633608 про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , виданому адвокатом Петраш С.А. у Оболонському районному суді м. Києва на підставі договору від 01 жовтня 2025 року, зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а. с. 4).

Відтак, встановивши відсутність обмежень прав адвоката Петраш С.А. на вчинення зазначеної процесуальної дії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, щодо її права подати від імені ОСОБА_1 заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги щодо процесуальних дій адвоката всупереч волі позивача не можна розглядати як порушення його права на доступ до суду (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Апеляційний суд враховує посилання позивача в апеляційній скарзі на положення ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо професійних обов`язків адвоката, та п. 18 Правил адвокатської етики щодо інформування адвокатом клієнта щодо ведення дорученої йому справи, проте зазначає, що наведені норми регулюють взаємовідносини адвоката з клієнтом, а не процесуальні обов`язки суду при розгляді заяви про залишення позову без розгляду, поданої повноважним представником позивача.

Також апеляційний суд враховує, що посилання на будь-які негативні для позивача наслідки внаслідок залишення його позову без розгляду в апеляційній скарзі не наведено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати неправильним застосування судом норм процесуального права та підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.