Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №357/10110/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 357/10110/26 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13929/2026Головуючий у суді першої інстанції - Цуранов А.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача Юзефовича А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2026 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА-А" до ОСОБА_1 , треті особи: Олефір Олександр Олександрович , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА-А" до ОСОБА_1 , треті особи: Олефір Олександр Олександрович , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що здійснюється на підставі виконавчого напису №2517 від 09.11.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., до набрання законної сили рішенням суду у справі.

При цьому, в обґрунтування заяви про забезпечення позову у запропонований в ній спосіб, позивач посилався на те, що на підставі вищевказаного виконавчого напису 12.11.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Наконечним І.М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ТОВ "Віра-А" на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 140000,00 грн. основного боргу та 1400,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису, загалом 141400,00 грн. Відповідно до актуальних відомостей АСВП виконавче провадження обліковується у приватному виконавця Олефіра Олександра Олександровича, а щодо Наконечного І.М. міститься позначка "не діє".

Водночас, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2021 у справі № 754/17192/20, яке набрало законної сили 13.07.2022, стягнуто з ТОВ "Віра-А" на користь ОСОБА_1 147686,57 грн. за тим самим попереднім договором від 19.11.2018 та за тим самим зобов'язанням - другим і третім строками повернення позики.

Таким чином, виконавчий напис № 2517 та вказане судове рішення охоплюють один і той самий борг.

При цьому, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2025 у справі № 757/54931/19-К скасовано кримінальний арешт, зокрема, з належної ТОВ "Віра-А" частки 188/1000 у майновому комплексі загальною площею 4445,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Після скасування арешту перестала існувати зазначена кримінально-процесуальна заборона, яка перешкоджала зверненню стягнення на це майно.

За вказаних обставин, позивач вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що на належне йому майно буде звернуто стягнення, а він, у свою чергу, не зможе захистити або поновити свої права у межах даного судового провадження без нових звернень до суду (а.с. 68-70).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2026 заяву ТОВ "Віра-А" про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, що вчинений приватним нотаріусом КМНО Михайленком С.А., зареєстрований в реєстрі за № 2517 від 09.11.2020 про стягнення з ТОВ "Віра-А" на користь ОСОБА_1 грошових коштів (а.с. 160-162).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами ТОВ "Віра-А" про необхідність забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса № 2517 від 09.11.2020, оскільки заявником не було доведено наявності реальних, конкретних та об`єктивних осбтавин, які б свідчили про те, що невжиття такого заходу забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист прав позивача.

На думку апелянта, суд першої інстанції фактично обмежився формальним посиланням на ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України та п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, однак не врахував, що зазначені норми не передбачають автоматичного зупинення стягнення лише у зв'язку з фактом подання позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, для застосування забезпечення позову суд мав встановити не лише формальний факт оскарження оскарження виконавчого напису боржником, а й наявність реального ризику того, що без зупинення стягнення буде істотно ускладнено або унеможливлено ефективний захист чи поновлення прав ТОВ "Віра-А".

Разом з тим, у даній справі ТОВ "Віра-А" не надало доказів того, що у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватним виконавцем призначено дату реалізації конкретного майна, відбувається фактичний продаж майна, здійснюється негайне списання грошових коштів, кошти вже списані або мають бути списані найближчим часом, існує реальна загроза невідворотного вибуття майна чи наявні інші обставини, які свідчать про неможливість подальшого поновлення прав позивача у разі задоволення його позову (а.с. 164-179).

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому процесуальним законом порядку.

Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для звернення позивача з даним позовом слугували наступні обставини в їх сукупності: виконавчий напис містить внутрішню невідповідність щодо розміру заборгованості та строків її виникнення; наявність оспорюваного виконавчого напису та судового рішення, яке набрало законної сили, щодо того самого основного боргу створює ризик подвійного примусового виконання одного й того самого зобов`язання та стягнення суми, що може перевищити фактичний розмір заборгованості.

За вказаних обставин, позивач, заявляючи вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, звернувся до суду з заявою про забезпечення свого позову, оскільки, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого стягнення коштів та звернення стягнення на майно позивача, що істотно ускладнить ефективний захист і поновлення його порушених прав.

Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 6 ч. 1. ч. 3 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

У свою чергу, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, у таких немайнових спорах має досліджуватися, зокрема, чи зможе позивач ефективно захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 року у справі № 910/11857/20.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову з предметом позову немайнового характеру, адже з огляду на достеменно встановлений судом факт пред`явлення оспорюваного виконавчого напису до виконання та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису, а також у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавцем буде звернуто стягнення на майно та/або грошові кошти позивача на підставі виконавчого напису, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що, як наслідок, істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають.

Таким чином, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2026 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРА-А" до ОСОБА_1 , треті особи: Олефір Олександр Олександрович , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова