Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №756/5046/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/5046/25 Головуючий у суді І інстанції: Луценко О.М.

провадження №22-ц/824/12787/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Чунжина Вадима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого округу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

На виконання вимог законодавства КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм Цивільного Кодексу України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідачі є споживачами послуг з центрального опалення та/або постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги з центрального опалення та/або постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року складає 116 598,00 грн та складається з заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 34 102,22 грн та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 28 088,15 грн, за період з 01.11.2021 року заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 41 711,70 грн, заборгованість з постачання гарячої води у розмірі 10 623,86 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з центрального опалення у розмірі 65,24 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з центрального постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1317,68 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн. Крім того, відповідач своєчасно не сплачують за спожиті послуги з центрального опалення та/або постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2018 року скадається з заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 6397,45 грн та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

Розрахунок заборгованості на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженням КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована.

Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач зобов`язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 142 476,34 грн та складається з заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 34 102,22 грн, інфляційна складова в розмірі 4433,29 грн, 3% річних в розмірі 1104,35 грн, та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 28088,15 грн, інфляційна складова в розмірі 3651,46 грн, 3% річних в розмірі 909,59 грн, за період з 01.11.2021 року заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 41711,70 грн, інфляційна складова в розмірі 4414,02 грн, 3% річних в розмірі 1088,46 грн, пеня в розмірі 636,80 грн, заборгованість з постачання гарячої води у розмірі 10623,86 грн, інфляційна складова в розмірі 1588,88 грн, 3% річних в розмірі 379,91 грн, пеня в розмірі 235,28 грн, заборгованість, яка станом до 01.05.2024 року складається з заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 6397,45 грн, інфляційна складова в розмірі 831,67 грн, 3% річних в розмірі 207,17 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1317,68 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення у розмірі 65,24 грн.

З цих підстав, просив суд стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість за спожиті послуги в розмірі 142 476,34 грн, та судовий збір 3028,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6397, 45 грн; інфляційну складову у розмірі 831, 67 грн та 3% річних у розмірі 207, 17 грн, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 0,00 грн; інфляційну складову у розмірі 0,00 грн та 3% річних у розмірі 0,00 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік послуги з централізованого опалення у розмірі 34 102, 22 грн; інфляційну складову у розмірі 4433, 29 грн та 3% річних у розмірі 1104, 35грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 28 088,15 грн; інфляційну складову у розмірі 3651, 46 грн та 3% річних у розмірі 909, 59 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 41 711,70 грн; інфляційну складову у розмірі 4414,02 грн, 3% річних у розмірі 1088,46 грн, та пені 636,80 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 623,86 грн; інфляційну складову у розмірі 1588,88 грн, 3% річних у розмірі 379,91 грн та пені в розмірі 235,28 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 1317, 68 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 689, 15 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 65,24 грн; заборгованість зі сплати внесків обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, судовий збір у розмірі 3028, 00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Чунжин В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що додані до позовної заяви розрахунки заборгованості, з яких складається сума позову є неналежним чином завірені та складені, та є неналежними, не достовірними, недопустимими доказами , тому що вони не містять підписи відповідальної особи, назви підприємства посади та прізвища особи яка складала та брала участь у господарської операції та не відповідають вимогам стосовно первинних документів та належним чином не завірені підписом/або електронним підписом відповідальних осіб та не можуть вважатися письмовим доказами відповідно до ст.ст. 76-79, 95 ЦПК України.

Вважає, що позивач не довів, належними доказами та допустимими доказами, що здійснений розрахунки заборгованості за надані послуги за період з 01.05.2018 року по 28.02.2025 року, складають дійсну і правильну підсумкову суму боргу, а саме розрахунки не містять складових формул розрахунку відповідно до Глави II методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 від 22.11.2018 року, а ні у розрахунках , а ні у позовної заяві не має необхідних складових формул, відповідно до яких розраховано споживання центрального опалення та теплової енергії, тобто не можливо розрахувати відповідно до яких даних розраховуються нарахування та розраховано споживання центрального опалення та теплової енергії, виходячи з наведеного, на переконання представника апелянта, надані розрахунки заборгованості та самі нарахування є непрозорими та не підтверджені належними доказами.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру лише у 2022 році та фактично не користувалася послугами позивача, тому сплачувати за період послуг з 01.05.2018 року по 06.01.2022 року вона була повинна сплачувати солідарно з її минулим чоловіком який проживав у зазначеної квартирі та нести тягар оплати квартири яка не належала відповідачам повинні солідарно з минулим чоловіком відповідача.

Таким чином вважає, що позовні вимоги позивача до 01.06.2022 року не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що власником майна була інша людина, а саме минулий чоловік відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та позивач не мешкав у зазначеної квартирі.

Також наголошував, що відповідно до доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідачів, період розрахунку складає майже 7 років (з 01.05.2018 року по 01.02.2025 року) та КП «Київтеплоенерго» не надано доказів та обґрунтувань стосовно того, чому позивач саме зараз звернувся за стягненням заборгованості за комунальні послуги за період з 01.05.2018 року по 01.05.2022 року у розмірі 15 194 ,86 гривень за центральне опалення та 15194,86 гривень за постачання гарячої води, не в межах позовної давності, та не надав доказів своєї необізнаності про порушення своїх прав як кредитора саме з 15.04.2025 року (дата порушення провадження по справі), тому представник апелянта вважає, що строк позовної давності по нарахуванням за послугу центрального опалення та гарячого водопостачання, строк спеціальної позовної давності 3% річних та інфляційних збитків сплинув та вимоги з 01.05.2018 року по 01.05.2025 року не підлягають задоволенню.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачі не виконують зобов`язання зі сплати спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 142 476,34 гривень за період з 01 травня 2018 року по лютий 2025 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів інфляційної складової та трьох відсотків річних нарахованих на суму заборгованості, суд першої інстанції врахував, що 29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Між тим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (який був чинний у період, за яким розраховано інфляційну складову та 3% річних), яким був встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначено, що м. Київ входило до вказаного переліку лише в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що КП «Київтеплоенерго» мало право на нарахування відповідачам інфляційної складової та трьох відсотків річних.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції врахував зупинення строків позовної давності у зв`язку із дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID19 та на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин - у період нарахованої заборгованості).

Вказаний Закон України «Про житлово-комунальні послуги» містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 03 квітня 2019 року).

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Правовідносини з постачання фізичним особами централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , які надає позивач.

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 станом на 13.03.2025 року зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2005 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2005 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено Договір про відступлення права вимоги № 602-18, відповідно до якого ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право грошової вимоги до споживачів теплової енергії, комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, в частині їх зобов`язання перед кредитором оплати неустойки (пеня та/або штраф), 3% річних, інфляційних нарахувань, судових та інших витрат, витрат на адвокатські послуги, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-яких інших без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладання цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачами обов`язків з оплати спожитої теплової енергії та/або комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та є предметом судового розгляду або підтверджені судовими рішеннями, як такі, що підлягають стягненню із споживачів (а.с. 25).

Згідно з додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18 від 11 жовтня 2018 року до переліку споживачів послуг централізованого опалення та зобов`язань, право вимоги яких відступається, увійшов відповідач ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг та за яким обліковується заборгованість з постачання гарячої води/централізованого опалення до 01.05.2018 року в сумі 6391,45 грн (а.с. 24).

Відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги з центрального опалення та/або постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.

Загальна сума заборгованості відповідачів перед позивачем за період з травня 2018 року по лютий 2025 року становить 142 476,34 грн та складається з заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 34102,22 грн, інфляційна складова в розмірі 4433,29 грн, 3% річних в розмірі 1104,35 грн, та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 28088,15 грн, інфляційна складова в розмірі 3651,46 грн, 3% річних в розмірі 909,59 грн, за період з 01.11.2021 року заборгованість за постачання теплової енергії в розмірі 41711,70 грн, інфляційна складова в розмірі 4414,02 грн, 3% річних в розмірі 1088,46 грн, пеня в розмірі 636,80 грн,заборгованість з постачання гарячої води у розмірі 10623,86 грн, інфляційна складова в розмірі 1588,88 грн, 3% річних в розмірі 379,91 грн, пеня в розмірі 235,28 грн, заборгованість, яка станом до 01.05.2024 року складається з заборгованість за послуги з центрального опалення в розмірі 6397,45 грн інфляційна складова в розмірі 831,67 грн, 3% річних в розмірі 207,17 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, інфляційна складова в розмірі 0,00 грн, 3% річних в розмірі 0,00 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1317,68 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення у розмірі 65,24 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

Відповідачі під час розгляду справи не спростували розмір заборгованості, нарахований позивачем, не надали суду доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки матеріали справи містять докази про те, що відповідачі не своєчасно та не в повному обсязі здійснювали оплату за послуги, які отримані за житлово-комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що долучені позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості не містять підписи відповідальної особи, назви підприємства посади та прізвища особи яка їх склала, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки перевіривши долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості, встановлено, що в них зазначено прізвище ім`я та по батькові уповноваженої особи КП «Київтеплоенерго», а саме те що розрахунки складено начальником УПТЕ КП «Київтеплоенерго» Огньовою Т.Б., в розрахунках міститься власноручний підпис особи відповідальної особи та розрахунки завірені печаткою підприємства (а.с. 10-23).

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунки надані позивачем не містять складових формул розрахунку відповідно до Глави ІІ методики розподілу між споживача обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 від 22.11.2018 року, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки скаржником під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час перегляду апеляційним судом не спростовано наявність існуючої заборгованості, а також вірність наданих позивачем розрахунків, зокрема не надано суду власного контррозрахунку, який би давав підстави вважати невірним або помилковим розрахунок позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не враховано, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру лише у 2022 році та фактично не користувалась послугами позивача, тому сплачувати за період з 01.05.2018 року по 06.01.2022 року вона повинна була сплачувати солідарно з її минулим чоловіком який проживав у зазначеній квартирі та нести тягар оплати квартири, яка не належала відповідачам, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки надання послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води не є послугами із утриманням будинку та прибудинкової території, а отже обов`язок щодо оплати послуг покладається не лише на власників відповідного майна. Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

В матеріалах справи міститься відповідь № 1291094 від 15.04.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру про те, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 14.07.2005 року (а.с. 64).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 станом на 13.03.2025 року зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води зокрема з відповідача ОСОБА_1 , як споживача житлово-комунальних послуг. Не перебування у власності відповідача квартири не може бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строки позовної давності, з огляду на те, що позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період що складає майже 7 років (з 01.05.2018 року по 01.02.2025 року), суд апеляційної інстанції відхиляє, та враховує наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з утримання будинку виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, строк позовної давності за вимогами, які існували станом на 02 квітня 2017 року, продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, з огляду на зупинення строків позовної давності у зв`язку із дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID19 та на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо судового збору та витрат на правничу допомогу понесені відповідачем ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, ОСОБА_1 просила зокрема стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та судовий збір у розмірі 4542 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, оскаржуване рішення у частині розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не переглядається.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати у вигляді судового збору на апеляційний розгляд справи відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Чунжина Вадима Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «09» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова