Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №758/11172/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 758/11172/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11023/2026Головуючий у суді першої інстанції - Войтенко Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

представника позивача Буца О.А.,

прокурора Синюк І.А.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2026 року в цивільній справі за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітній дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що на території Подільського району за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до наказів Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.01.2024 № 19 та від 15.07.2025 № 92-П діти перебувають на обліку Служби, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, а саме: проживають в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Відповідно до свідоцтв про народження матір`ю дітей є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька малолітньої ОСОБА_2 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, батьком малолітнього ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Службою у справах дітей та сім`ї встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на утриманні яких перебувають малолітні діти, ніде не працюють, ведуть асоціальний спосіб життя, вживають алкогольні напої та наркотичні речовини, постійно порушують спокій у будинку, внаслідок чого надходять скарги та заяви від сусідів та мешканців будинку, порушують громадський порядок, характеризуються з негативної сторони.

Позивач зазначав, що згідно з інформацією, яка розміщена на офіційному веб-порталі «Судова влада України», ОСОБА_1 протягом 2024 року неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, зокрема, двічі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей), та двічі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 та 3 ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).

ОСОБА_4 має дві судимості за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту), а також притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44 КУпАП (незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах).

23.01.2024 працівниками Служби спільно з працівниками сектору ювенальної превенції Подільського УП ГУ НП України у м.Києві відповідно до розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.01.2024 № 53 «Про відібрання малолітньої дитини від батьків, без позбавлення батьківських прав», було відібрано від відповідачів за адресою тимчасового проживання: АДРЕСА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та тимчасово влаштовано до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району міста Києва» для проведення медичного обстеження стану здоров`я.

25.01.2025 до Служби звернулася ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно розгляду питання про повернення на виховання в її родину малолітнього онука ОСОБА_3 , який тимчасово влаштований до КНП «Дитяча клінічна лікарня № 9 Подільського району м. Києва».

Відповідно до Акту обстеження умов проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 29.01.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що санітарно-гігієнічні умови проживання придатні для проживання дитини. У квартирі зроблений ремонт, наявні необхідні меблі, побутова техніка, комунальні зручності, речі особистого вжитку. Для малолітнього ОСОБА_6 облаштовано окрему кімнату. ОСОБА_6 забезпечений сезонним одягом, дитячими іграшками та продуктами харчування в повному обсязі. Бабуся та дідусь працюють, отримують пенсію та матеріально утримують дітей. Батьки дітей не працюють та ведуть асоціальний спосіб життя.

02.02.2024 відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2024 про влаштування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в родину ОСОБА_5 та акта про факт передачі дитини, малолітнього ОСОБА_3 було передано його бабусі ОСОБА_5 .

Згідно з повідомленням про сім?ю/особу, яка перебуває у складних життєвих обставинах від 05.03.2024 №106/58/699 Подільського районного в місті Києві центру соціальних служб було встановлено, що двоє малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають та перебувають на повному фінансовому забезпеченні бабусі ОСОБА_5 , 1960 р.н. та дідуся ОСОБА_7 , 1959 р.н. Умови проживання задовільні, продукти харчування для дітей відповідно віку в наявності, речами першої необхідності діти забезпечені. Зі слів бабусі, ОСОБА_5 , діти відвідують дитячий садок та школу. Як повідомила бабуся, батьки кожного дня приходять до дітей та спілкуються з ними, але про місце їх проживання не повідомила. Фахівці Центру провели мотиваційну бесіду з бабусею та дідусем щодо належного виховання дітей відповідного віку та провели роз`яснювальну роботу щодо виконання батьками своїх батьківських обов`язків, а саме, вихованням та розвитком дітей мають займатися батьки, а не дідусь з бабусею. Надано контакти Центру для матері ОСОБА_1 , але батьки на зв`язок не вийшли.

Як зазначено у позовній заяві, 15.07.2025 до Служби надійшов лист від 11.07.2025 №267669-2025 СЮП ВП Подільського УП ГУНІ у місті Києві стосовно того, що 09.07.2025 до Подільського УП ГУНП у м. Києві по спец. лінії «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Київ, просп. Гонгадзе Георгія, озеро «Синє» перебувають наркомани з дитиною (жінка тонула за дитиною). Встановлено, що на місце події виїхав автопатруль поліції «Рубін - 0704», який зазначив, що прибувши на місце виклику виявлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та їx дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в стані сильного алкогольного сп`яніння. Зі слів очевидців, ОСОБА_1 пішла купатися з дитиною та ледь не потонули. Згідно з Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, малолітнього ОСОБА_3 доставлено до ДКЛ N? 1 м. Києва. На ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 184 КУпАП.

Крім того, 09.07.2025 року, до Служби звернувся брат ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та повідомив, що малолітня ОСОБА_2 буде проживати за його місцем проживання, до поліпшення ситуації в родині.

Також, зі слів ОСОБА_8 стало відомо, що ОСОБА_5 , якій відповідно до висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2024 було передано малолітнього ОСОБА_3 , наразі перебуває на лікуванні та знаходиться в тяжкому стані, а отже, фактично не може здійснювати догляд за дітьми та їх утримувати.

Враховуючи хворобу, Служба вважала, що ОСОБА_5 , в родину якої було влаштовано її малолітнього онука ОСОБА_3 та з якою проживала малолітня ОСОБА_2 , втратила можливість здійснювати утримання та забезпечувати дітей.

Відповідачами не було усунуто причини, які перешкоджали належному вихованню дітей. Вони продовжують вести асоціальний спосіб життя, вживають алкогольні напої та наркотичні речовини, притягуються до адміністративної відповідальності. Відповідна поведінка відповідачів становить загрозу для життя та здоров`я дітей.

За час перебування дітей на обліку Служби з батьками неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо виховання та утримання малолітніх дітей. Їх було ознайомлено з чинним законодавством та попереджено про адміністративну відповідальність та можливість позбавлення батьківських прав у разі невиконання батьківських обов`язків.

Посилаючись на те, що батьки самоусунулись від виховання та утримання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Подільська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до суду з даним позовом, у якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_2 , позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , передати малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 органу опіки та піклування Подільської районної у місті Києві державної адміністрації для вирішення подальшої долі дитини, а також стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 3 196 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачу позовної заяви до суду і продовжувати до виповнення повноліття дитини та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 2 563 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позовної заяви до суду і подовжувати до виповнення повноліття дитини.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19.02.2026 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 112-124).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що невиконання батьками своїх обов`язків має систематичний характер, адже обставини невиконання батьками батьківських прав мали місце неодноразово, що мало наслідком вилучення малолітнього ОСОБА_6 з родини як у 2024 році, так і у 2025 році, у зв`язку з реальною загрозою його життю та здоров`ю, а виховання та утримання малолітньої ОСОБА_9 матір`ю дитини фактично було повністю покладено на близьких родичів родини.

При цьому, зазначає, що із відомостей, отриманих в ході розгляду справи, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про позитивну динаміку у поведінці матері та відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що наявні умови проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , забезпечується виключно родичами матері дітей.

У свою чергу, матір'ю дітей не було доведено спроможність виконувати батьківські обов'язки, зокрема в частині виховання дітей та догляду за ними, наявність самостійного доходу, та не надала доказів вирішення проблеми із зловживанням спиртними напоями та вживанням наркотичних засобів.

Окрім того, суд першої інстанції вказує про те, що ОСОБА_4 протягом періоду розгляду справи перебував в слідчому ізоляторі та цілком логічно, що перебуваючи під вартою, батько не міг належним чином утримувати та виховувати свого сина. Факт наявності заперечень відповідача проти позбавлення його батьківських прав та бажання відновити спілкування з сином, свідчить про його інтерес до дитини.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги, що позиція батька малолітнього ОСОБА_6 зводиться виключно до заперечення проти позбавлення його батьківських прав. Разом з тим, під час розгляду справи батьком хлопчика не надано доказів виконання ним батьківських обов'язків, зокрема, але не виключно до моменту поміщення останнього до слідчого ізолятора. Натомість, обставини, встановлені в ході судового розгляду справи свідчать про асоціальний спосіб життя батька дитини, що у сукупності свідчить про асоціальний спосіб життя батька дитини, що зокрема в сукупності із поведінкою матері мала наслідком відібрання хлопчика у батьків та перебування батька у слідчому ізоляторі.

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки батьків, які самостійно не можуть забезпечити дітей належними умовами для проживання, освіти та розвитку, заходи, які до них застосовувалися раніше, стану здоров`я дітей, положення Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, позивач зауважує, що позбавлення батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дітей з метою охорони їхнього здоров`я і моральності, а також нормального розвитку.

При цьому, вказує на неврахування судом першої інстанції того, що в аналогічних справах та за схожих обставин, Верховний Суд неодноразово приходив до висновку про позбавлення батьківських прав відносно дітей.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та за обставин даної справи є передачасним. У зв`язку з зазначеним, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін та водночас, доповнивши його резолютивну частину попередженням відповідачів про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітніх дітей, а також контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачів по відношенню до малолітніх дітей покласти на Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, як орган опіки та піклування.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, пояснивши при цьому, що вона стала на шлях виправлення, намагається як найліпше дбати про доньку та регулярно відвідує сина в дитячому будинку. Її мати нещодавно померла, вона з донькою проживає з батьком, який працює і підтримує її та доньку.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, у зв`язку з перебуванням під вартою в слідчому ізоляторі, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також строки розгляду справи та її значення для захисту прав інтересів дітей, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який не з`явився у судове засідання, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтв про народження матір`ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 .

Відомості про батька малолітньої ОСОБА_2 внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

Батьком малолітнього ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про те, чи відповідатиме інтересам дітей позбавлення їхніх батьків батьківських прав, судом першої інстанції встановлено хронологію подій, в результаті яких позивач вирішив звернутися до суду з даною позовною заявою.

Так, після подій у 2024 році, коли Служба відібрала ОСОБА_6 у батьків, заставши відповідачів з дитиною за адресою АДРЕСА_2 (квартиру за даною адресою представники позивача називали «притоном для наркозалежних»), діти проживали в родині ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 разом з мамою ОСОБА_1 , бабою ОСОБА_5 , дідом ОСОБА_7

05.03.2024 фахівцями Подільського районного в місті Києві центру соціальних служб станом на було встановлено, що станом на цю дату діти проживають та перебувають на повному фінансовому забезпеченні бабусі ОСОБА_5 , 1960 року народження, та дідуся ОСОБА_7 , 1959 року народження. Батьки дітей офіційно ніде не працюють.

Через рік після подій, коли ОСОБА_6 відбирався від батьків, до Служби надійшов лист від 11.07.2025 №267669-2025 Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві стосовно того, що 09.07.2025 по спеціальній лінії «102» надійшло повідомлення про те, що за адресою: місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, озеро «Синє» перебувають наркомани з дитиною (жінка тонула з дитиною). На місці виклику виявлено ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та їхню дитину ОСОБА_3 .

Згідно повідомлення Подільського УП ГУНП у м.Києві, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в стані сильного алкогольного сп`яніння. Зі слів очевидців ОСОБА_1 пішла купатися з дитиною та ледь не потонули.

На ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 05.08.2025 у справі №758/10711/25 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Як повідомила у судовому засіданні 17.11.2025 відповідачка ОСОБА_1 , 09.07.2025 на озері відпочивали вона, ОСОБА_4 і їхній син. ОСОБА_9 була вдома. Коли поліція приїхала на озеро, ОСОБА_4 погрожував працівникам поліції, його було затримано, на даний час справа відносно нього розглядається Подільським районним судом міста Києва за статтею 345 КК України.

В цей же день 09.07.2025 до Служби звернувся брат ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та повідомив, що малолітня ОСОБА_2 буде тимчасово проживати за його місцем проживання в м.Бровари Київської області, до поліпшення ситуації в родині.

Отже, в липні 2025 року ОСОБА_9 тимчасово забрав до себе брат відповідачки - ОСОБА_8 , а 23.07.2025 ОСОБА_6 було поміщено до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Судом встановлено, що у подальшому ОСОБА_9 було повернуто у квартиру, де проживають мама, дід та бабуся, у зв`язку з необхідністю відвідування дитиною навчального закладу.

Згідно інформації, наданої навчальним закладом, в якому навчається малолітня ОСОБА_2 , належну увагу вихованню дитини приділяють бабуся і дідусь. Бабуся постійно на зв`язку з класним керівником.

Отже, станом на день ухвалення судом першої інстанції судового рішення по справі мають місце такі обставини:

- ОСОБА_6 продовжує перебувати в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей;

- ОСОБА_9 проживає у квартирі її баби та діда разом з бабою ОСОБА_5 , дідом ОСОБА_7 та мамою ОСОБА_1 ;

- батько ОСОБА_6 - відповідач ОСОБА_4 продовжує перебувати в ДУ «Київський слідчий ізолятор»;

- мати в грудні 2025 року 4 рази відвідувала сина ОСОБА_6 в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей;

- мати дітей - відповідачка ОСОБА_1 ніде не працює.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 листопада 2025, проаналізувавши зібрані матеріали, заслухавши матір дітей, думку членів комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол від 12.11.2025 №22) вирішено вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на наступні обставини в їх суукупності:

- ОСОБА_5 наразі, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, не може здійснювати належний догляд за дітьми та їх утримувати. Мати дітей ніде не працює. Усю сім`ю утримує лише дід дітей ОСОБА_7 ;

- Закладом охорони здоров`я, в якому на медичному обліку перебувають діти, Службу було повідомлено про те, що на амбулаторні прийоми мати з дітьми давно не з`являлась, ігноруючи запрошення лікаря привести дітей на прийом;

- Батьки фактично повністю самоусунулися від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, не цікавляться життям дітей, не виявляють бажання спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні та утриманні. Батьки не піклуються про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання;

- 10 лютого 2026 року ОСОБА_9 зверталася до КНП «Київської міської дитячої клінічної лікарні №1» зі скаргами на біль в животі. Дитину супроводжував її дядько ОСОБА_8 . Згідно позиції представника позивача навіть на даному етапі звернення до поліклініки виникли труднощі, оскільки мати дитини сховала свідоцтво про народження дитини, а коли була необхідність з нею спілкуватися, телефонувала з мобільного телефона дитини ОСОБА_9 , оскільки, ймовірно, немає власного телефону.

Так, статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 листопада 2025, проаналізувавши зібрані матеріали, заслухавши матір дітей, думку членів комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (протокол від 12.11.2025 №22) вирішено вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас, надаючи оцінку вказаному висновку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний висновок не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідачів як осіб, які не здійснюють своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.

Так, зокрема, зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками, а також не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

У свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний висновок складений виключно з посиланням на події, які відбувалися у 2024 році, коли за такими подіями вже було належне реагування Служби у справах дітей та малолітній ОСОБА_6 відбирався у батьків. У висновку не зазначається про актуальні події, які існують станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення, коли ОСОБА_9 продовжує проживати зі своєю матір`ю, а ОСОБА_6 , хоч і проживає в Центрі, втім його мати постійно відвідує дитину та виявляє щирі наміри повернути дитину проживати у сім`ю.

При цьому, сама по собі обставина, що мати дітей не має на даний час самостійного заробітку, не може бути підставою для позбавлення матері батьківських прав відносно її дітей.

У Висновку підставою для позбавлення батька батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 зазначається та обставина, що батько притягався до кримінальної відповідальності за злочини, пов`язані з обігом наркотичних засобів, а також та обставина, що станом на день розгляду судом справи батько перебуває під вартою.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що об`єктивна ситуація, яка наразі сталася з ОСОБА_4 , не свідчить про те, що батько ухилявся від виконання батьківських обов`язків та проявив винну поведінку по відношенню до сина.

Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про розрив кровних стосунків. Простої бездіяльності з боку матері може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити одного з батьків батьківських прав. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що їй краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього не завжди достатньо, щоб виправдати позбавлення батька всіх батьківських прав.

Водночас, як вірно судом встановлено, що мати дитини відвідувала сина ОСОБА_6 в Центрі 9 та 12 грудня 2025 року, 19 грудня та 26 грудня 2025 року.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики на дитину ОСОБА_3 , якому 5 років, на момент прибуття 23 липня 2025р. дитини до Центру, хлопчик перебував у задовільному психоемоційному стані, ознак емоційних розладів або дезадаптивної поведінки не спостерігалося. Когнітивний розвиток дитини відповідає віковій нормі.

Під час відвідування дитини матір ОСОБА_1 виглядала не зовсім охайно, але було помітно, що готувалася до зустрічі. У поведінці матері простежувалося прагнення демонструвати емоційну залученість та прихильність до дитини. ОСОБА_11 стан матері під час зустрічей характеризується нестійкістю, з періодичними проявами сліз. Мати приносила дитині смаколики та іграшки, переважно з дому, не нові. Під час зустрічей з матір`ю хлопчик був маломовним, більшу частину часу перебував у неї на руках. Водночас за спостереженнями, емоційний контакт між матір`ю та дитиною мав обмежений характер, хлопчик не ініціював взаємодію та не проявляв виражених емоційних реакцій у відповідь.

Отже, виходячи з вищевстановлених обставин, можна дійти висновку, що прагнення матері налагодити відносини з дитиною, та в подальшому мати підстави для того, щоб Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації дозволила Центру віддати дитину матері, свідчить про позитивну динаміку у поведінці матері та відсутність підстав для позбавлення її прав відносно сина.

Що стосуються відповідача ОСОБА_4 , то від дати, коли він відпочивав на озері зі своїм сином ОСОБА_6 , до дати, коли розглядається дана справа по суті судом першої інстанції, він постійно перебуває в СІЗО. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебуваючи під вартою, батько не може належним чином утримувати та виховувати свого сина. При цьому, факт наявності заперечень відповідача проти позбавлення його батьківських прав та бажання відновити спілкування з сином, свідчить про його інтерес до своєї дитини.

Таким чином, встановивши, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що відповідачі не бажають спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулися від виконання своїх обов`язків з виховання дітей, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, надавши батькам шанс виправити свою поведінку задля можливості збереження правового зв`язку між матір`ю та дітьми та між батьком і сином.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачами не надано доказів вирішення проблеми із зловживанням спиртними напоями та наркотичними засобами, є неспроможним, оскільки вказані обставини, в силу ч. 2 ст. 164 СК України, не дають підстав стверджувати про ухилення відповідачами від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду в аналогічних справах, в яких було позбавлено батьківських прав відносно дітей, не заслуговують на увагу, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а також інтересам дітей.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Водночас, встановлені судом першої інстанції обставини вказують на наявність підстав для того, щоб попередити відповідачів про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків по відношенню до своїх дітей, а також покласти контроль за виконанням відповідачами батьківських обов`язків по відношенню до малолітніх дітей на Подільську РДА, як органі опіки та піклування.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 04.12.2024 у справі № 133/747/23, залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2026 року в цивільній справі за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, в інтересах малолітній дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення суду:

Попередити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей.

Контроль за виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей покласти на Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію, як органу опіки та піклування.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту, може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова