Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №495/3170/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 495/3170/26

Номер провадження 2/495/2959/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Мишка В.В.,

за участю секретаря судового Гасанзаде М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 17.04.2026 року звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до вимог ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610- 612, 625 ЦК України просить суд: стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 152 250,00 грн., судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Так, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.09.2026 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 509175-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30000,00 гривень шляхом перерахування на банківську карту НОМЕР_1 .

Також, 08.09.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №509175-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 15 000,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Бізнес позика" за кредитним договором № 509175-КС-001 від 06.09.2026 року в сумі 152 250,00 грн., з яких: 45 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 75 750,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 22 500,00 грн. - суми заборгованості по штрафах ; 9 000 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

22.04.2026 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження та вона призначена до судового розгляду з викликом, повідомленням сторін.

Представник позивача, у судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, надав клопотання, відповідно до якого просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України повідомлявся, про причину неявки суду не сповістив.

Так, у відповідності до ч.1 п.2 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданого клопотання, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно 06.09.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 509175-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес позика» 06.09.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 509175-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2598.

Таким чином, 06.09.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 509175-КС-001 про надання кредиту, підписаного одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електрону комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000,00 гривень на засадах строковості, повторності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

Також, 08.09.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №509175-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає ОСОБА_1 додатково кредит в сумі 15 000,00 грн.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 гривень та згідно з умовами додаткового договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 додатково кредит в сумі 15 000,00 шляхом перерахування на банківську карту НОМЕР_1 .

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 509175-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Бізнес позика" за кредитним договором № 509175-КС-001 від 06.09.2026 року в сумі 152 250,00 грн., з яких: 45 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 75 750,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 22 500,00 грн. - суми заборгованості по штрафах; 9 000 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Нормативне обґрунтування.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з ст. 1047 ЦК України, Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Крім того, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 612 ч.1 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Таким чином, враховуючи факт укладання між сторонами договірних правовідносин та існуючу заборгованість відповідача за кредитним договором, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45 000,00 грн., процентів у розмірі 75 750,00 грн.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією та суми заборгованості по штрафам з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору, комісія за надання кредиту складає 9 000 грн.

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».

Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 року з наступними змінами, у взаємозв`язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником /споживачем/ за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

За таких обставин, п. 2.5 кредитного договору № 509175-КС-001 від 06.09.2024 року, в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 9 000 грн. в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемним.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у позові, в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 9 000 грн.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 22 500,00 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафу (неустойки) за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу (неустойки) в сумі 22 500,00 грн. слід відмовити.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, з наявних матеріалів справи вбачається укладення між сторонами кредитного договору, обумовлення сторонами всіх істотних умов кредитування, а саме щодо строку надання кредиту та розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, натомість з огляду на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією та по штрафам.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжної інструкції позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1921,22 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 120 750,00 грн. х 2442,40 грн. / 152 250,00 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 530, 549, 553, 554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280 - 281, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором № 509175-КС-001 від 06.09.2024 року в сумі в сумі 120 750,00 грн., з яких: 45 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 75 750,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,22 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складений 12.10.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ: 41084239, адреса: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Віталій МИШКО