Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №752/7114/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 26 серпня 2026 р.

Справа: №752/7114/26

Суддя: Журба Сергій Олександрович

Єдиний унікальний номер № 752/7114/26

Апеляційне провадження № 33/824/3401/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Протоколом серії ЕПР1 № 608094 від 06.03.2026 року встановлено, що ОСОБА_1 06.03.2026 приблизно о 18.15 годин, в м. Києві, на пр-т. Глушкова, 16, керуючи автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом «Knott» д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем (як вбачається зі схеми місця ДТП) «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 15 травня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року та прийняти нову постанову, якою провадження відносно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав:

У судовому засіданні, 27 серпня 2026 року, ОСОБА_1 підтримав наведені в апеляційній скарзі доводи, просив апеляційну скаргу задовольнити. Натомість ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, наполягала на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, прийшов до висновку, що по справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тому є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав, повідомив суду, що почав перестроювання завчасно, коли бачив, що його пропускає т.з. «Volkswagen».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що, виїжджаючи на головну дорогу, побачив, що його пропускає автомобіль «Volkswagen», який зупинився в 2-3 метрах від повороту. Коли він вже був на головній дорозі в другій смузі руху, то почув удар в причіп, а зупинившись побачив, що позаду з лівого боку стоїть автомобіль «Volkswagen» з пошкодженим правим крилом і фактично повністю виїхавши на третю смугу руху. На переконання апелянта це вказує на те, що водій автомобіля «Volkswagen» не помітив причіп та почав рух і зачепив його. Також акцентував увагу на тому, що в суді першої інстанції він наголошував на тому, що не міг зачепити автомобіль «Volkswagen», якщо він не починав рух, проте в постанові вказано припущення щодо того, що він міг зачепити автомобіль, однак це не відповідає дійсності.

З іншої сторони водій ОСОБА_2 в своїх поясненнях підтвердила обставини, викладені у протоколі. Також зазначила що зупинилась пропустили «Ford», з причепом «Knott», але той при перелаштуванні зачепив її автомобіль.

Таким чином в даному випадку обидва учасника пригоди висували свою версію розвитку подій, що обумовили ДТП, обидві версії розвитку подій є протилежними і встановлюють вину в пригоді іншого учасника.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок доказування вини у справах про адміністративні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), покладається на орган, уповноважений складати протокол про правопорушення.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Під час перегляду справи в апеляційній інстанції жодна з висловлених учасниками пригоди версій розвитку подій, які обумовили настання пригоди, не знайшли як підтвердження, так і спростування. По суті матеріали справи не містять жодних доказів, які б могли встановити пріоритет позиції однієї сторони ДТП над позицією іншої.

Враховуючи принцип доведення поза розумним сумнівом, для притягнення особи до відповідальності мала би бути беззаперечним чином спростована його версія розвитку подій, яка виключає його відповідальність, і доведено, що саме порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, й спричинило ДТП. В той же час беззаперечних доказів з даного приводу матеріали справи не містять. За таких умов суд вимушений констатувати, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не були належним чином беззаперечно доведені.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, а всі сумніви щодо доведеності його вини відповідно до принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягується до відповідальності. За таких умов наявність складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення доведена не була, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року скасувати, провадження по справі закрити.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба

Оригінал: reyestr.court.gov.ua