Постанова від 07 травня 2025 р. у справі №753/1979/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 753/1979/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/1866/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковбаси Олега Станіславовича на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року (суддя Монін І.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605грн 60 коп.

Постановою судді визнано доведеним, що водій ОСОБА_1 19 січня 2025 року об 11:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Привокзальна, 1, керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: не природня блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. У встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд в медичному закладі на стан сп`яніння, на що водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушим п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Ковбаса О.С. просить постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Ковбаса О.С. зазначає, що із долученого до матеріалів справи відеозапису не вбачається однозначної та категоричної відмови ОСОБА_1 від медичного огляду, навпаки, його поведінка свідчила про готовність пройти огляд, але за інших умов організації поїздки до медичного закладу.

Адвокат Ковбаса О.С. вважає, що суддя місцевого суду фактично прирівняв небажання ОСОБА_1 одразу їхати з поліцейськими до медичного закладу до відмови від огляду, однак такий висновок є помилковим.

Також, адвокат Ковбаса О.С. посилається на те, що зі змісту наявного в матеріалах справи відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 просив поліцейських дочекатися його дружини та після її прибуття був готовий пройти медичний огляд, тобто йшлося про спосіб та умови доставки до медзакладу, а не про небажання проходити огляд.

Крім цього, адвокат Ковбаса О.С. посилається на п. 9 розділу II Інструкції № 1452/735 та наголошує, що поліцейський має забезпечити доставку особи до

відповідного закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, тобто це не означає обов`язку особи негайно сісти в автомобіль поліції. При цьому, протокол був складений приблизно об 11:20 год. 19 січня 2025 року, тоді як о 12:50 год., тобто в межах двох годин, ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу і пройшов огляд.

ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав та повідомив, що 19 січня 2025 року він їхав на виклик на роботу, однак був зупинений працівниками поліції через непрацюючий ліхтар. Під час спілкування працівники поліції повідомили йому про наявність ознак наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд. Він проти проходження огляду не заперечував, однак просив працівників поліції дочекатись його дружину, щоб та забрала автомобіль, оскільки він сильно хвилювався за нього.

Адвокат Ковбаса О.С у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та наголосив на тому, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлявся, а закон не забороняє йому дістатись до місця проведення огляду не з працівниками поліції, а разом із дружиною. При цьому, працівниками поліції були перевищені їх службові повноваження і вони тиснули на ОСОБА_1 , який сильно хвилювався.

Допитаний апеляційним судом поліцейський ОСОБА_2 пояснив, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений у зв`язку із непрацюючим ліхтарем, під час спілкування ним було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому неодноразово пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, однак той неодноразово відмовлявся від проходження огляду.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ковбаси О.С., переглянувши відеозапис досліджуваних подій, заслухавши пояснення поліцейського Подоляка О.Ю., вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона

адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 224807 від 19 січня 2025 року, цього ж дня об 11:00 год. у м. Києві по вул. Привокзальна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA Carens, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродня блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло. У встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд в медичному закладі на стан сп`яніння, на що водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушим п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.2).

У вказаному протоколі ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з ним, від огляду він не відмовлявся, а лише просив у працівників поліції почекати приїзду його дружини на місце події.

До вказаного протоколу додано направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, в якому ОСОБА_1 також зазначив, що від проходження огляду він не відмовлявся, однак працівники поліції не захотіли чекати поки приїде його дружина (с.с.5).

Згідно складеної дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_3 розписки, остання забрала автомобіль KIA Carens, д.н.з. НОМЕР_1 , та зобов`язалась не давати ОСОБА_1 керувати транспортним засобом протягом 24 годин (с.с.6).

Також, до матеріалів справи долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3890199 від 19 січня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340грн. Згідно змісту вказаної постанови, водій ОСОБА_4 19 січня 2025 року о 11:46 год. у місті Києві по вул. Привокзальна, керував транспортним засобом KIA Carens, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючим лівим стоп-сигналом (с.с.7).

Крім цього, під час розгляду справи місцевим судом, ОСОБА_4 долучив до матеріалів справи копію висновку щодо результатів його медичного огляду, проведеного 19 січня 2025 року № 000116 за самозверненням ОСОБА_1 , складеного лікарем-наркологом КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння на момент проведення огляду, тобто на 12:50 год. 19 січня 2025 року (с.с.13).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна

(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).

Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак, зокрема, наркотичного сп`яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану наркотичного сп`яніння. У разі відмови водія від проходження огляду, фіксація цієї відмови відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 ).

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункт 4).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).

При цьому, підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений у пункті 4 розділу І Інструкції.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, у ОСОБА_1 працівник поліції виявив наступні ознаки наркотичного сп`яніння: неприродня блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло.

Частинами 2 та 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб

поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Враховуючи відсутність спеціальних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом для огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, огляд водія, у якого наявні ознаки наркотичного сп`яніння, проводяться у закладі охорони здоров`я.

Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису «export-r46bp» вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб KIA Carens, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (00:15 хв. відеозапису).

Під час спілкування з водієм працівники поліції виявили в останнього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд у встановленому законом порядку у лікаря, однак той почав сперечатись з працівниками поліції, зазначаючи, що не бажає нікуди їхати і хоче пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу (01:42 хв. відеозапису).

Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , що огляд на стан наркотичного сп`яніння неможливо пройти на місці зупинки транспортного засобу, а також повідомили про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, однак ОСОБА_1 знову ухилився від надання відповіді та почав комусь телефонувати (02:03 хв. відеозапису).

У подальшому ОСОБА_1 заявив працівниками поліції, що бажає пройти огляд, однак не хоче сідати у поліцейський автомобіль, а почекає жінку, яка його завезе (11:22 хв. відеозапису).

Поліцейські роз`яснювали ОСОБА_1 , що згідно встановленого порядку вони мають самостійно доставити його до лікарського закладу, та не збираються чекати поки приїде його дружина, однак ОСОБА_1 усе одно відмовився сісти до поліцейського автомобіля та поїхати до медичного закладу для проведення огляду (13:45 хв. відеозапису).

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, а лише бажав дочекатися дружини та пройти такий огляд у подальшому, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, предметом доказування у цій частині є не факт перебування водія у стані сп`яніння, а факт його відмови від проходження огляду у порядку, визначеному законодавством.

При цьому поняття «відмова від проходження огляду» не може зводитися виключно до буквального висловлювання водієм слів «я відмовляюся від огляду». Висновок щодо наявності чи відсутності відмови має робитися з урахуванням усієї поведінки особи після висунення їй законної вимоги пройти огляд, змісту її відповідей працівникам поліції, вчинених нею дій, а також того, чи погодилася вона фактично виконати встановлену законом процедуру.

Таким чином, поведінка ОСОБА_1 після пропозиції пройти огляд полягала у небажанні прослідувати до закладу охорони здоров`я в запропонованому поліцейськими порядку та у висуванні власних умов його проходження, зокрема необхідності дочекатися дружини та фактично самостійно визначити подальший порядок прибуття до медичного закладу.

Таку поведінку суддя місцевого суду обґрунтовано оцінив не ізольовано, а в сукупності з матеріалами відеофіксації та іншими доказами, наявними у справі.

Не заслуговує на увагу посилання захисника на те, що відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції огляд у закладі охорони здоров`я може бути проведено протягом двох годин, а тому ОСОБА_1 нібито мав право протягом цього часу самостійно визначити момент свого прибуття до медичного закладу.

Нормативне положення про проведення огляду не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав встановлює граничний строк, протягом якого працівник поліції повинен забезпечити проведення такого огляду, насамперед з метою забезпечення достовірності його результатів.

Наведена норма не встановлює для водія двогодинного «строку на роздуми», не надає йому права відкладати виконання законної вимоги поліцейського та не дозволяє на власний розсуд змінювати встановлений порядок проходження огляду.

Тому посилання сторони захисту на те, що поліцейські могли або повинні були очікувати прибуття дружини ОСОБА_1 протягом двох годин, ґрунтується на неправильному тлумаченні зазначеної норми.

Обов`язок поліцейського забезпечити проведення огляду у межах двох годин не кореспондується з правом водія поставити виконання законної вимоги у залежність від настання певних обставин за його власним вибором.

Не змінює зазначеного висновку й твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не заперечував проти огляду як такого, а лише просив дочекатися дружини.

Згода на проходження огляду, поставлена особою у залежність від виконання не передбачених установленою процедурою умов, не є безумовним виконанням законної вимоги поліцейського.

Нормативними актами, якими врегульовано порядок проведення огляду, не передбачено обов`язку працівників поліції відкладати його проведення до прибуття родичів, захисника чи інших осіб або погоджувати з водієм час проведення огляду залежно від його особистих обставин.

Саме тому небажання ОСОБА_1 пройти запропоновану процедуру до виконання визначеної ним умови обґрунтовано оцінено суддею місцевого суду у контексті всієї його поведінки як ухилення від проходження огляду в установленому порядку.

Посилання захисника Ковбаси О.С. на те, що ОСОБА_1 окремо не було роз`яснено, що він повинен невідкладно прослідувати до закладу охорони здоров`я разом із працівниками поліції, також не свідчить про відсутність у його діях складу правопорушення.

Визначальним у цьому випадку є те, чи було водієві зрозуміло, що працівники поліції вимагають від нього пройти огляд у медичному закладі, та чи виявив він готовність фактично виконати цю вимогу у встановленому порядку.

Із характеру спілкування ОСОБА_1 із поліцейськими та змісту його відповідей убачається, що зміст запропонованої йому процедури був для нього зрозумілим, однак він не погодився на її проходження в запропонованому порядку, пов`язавши свою згоду з необхідністю дочекатися дружини.

Сам по собі факт відсутності окремого детального роз`яснення всіх положень Інструкції не спростовує факту усвідомленого невиконання вимоги пройти огляд, якщо з поведінки особи вбачається, що суть такої вимоги їй була зрозумілою.

Апеляційний суд критично оцінює посилання захисника Ковбаси О.С. на подальше самостійне звернення ОСОБА_1 до медичного закладу як на обставину, що нібито виключає факт його попередньої відмови.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду, є закінченою з моменту, коли після належної пропозиції пройти огляд, особа відмовляється виконати її відповідно до встановленої процедури.

Подальша поведінка такої особи не може ретроспективно усунути вже вчинене правопорушення.

Крім того, встановлений законодавством порядок передбачає не будь-яке медичне обстеження, проведене водієм за власною ініціативою, а огляд, здійснений у визначеній законом процедурі після направлення працівником поліції та у присутності працівника поліції.

Тому самостійне звернення особи до закладу охорони здоров`я після завершення її спілкування з поліцейськими та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення саме по собі не є тотожним проходженню огляду, запропонованого поліцейськими відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та спеціального Порядку.

Навіть саме по собі проходження ОСОБА_1 певного медичного обстеження о 12 год. 50 хв. не спростовує встановленого судом факту його попередньої відмови пройти огляд у порядку, запропонованому працівниками поліції.

Результат такого подальшого обстеження також не має визначального значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення у формі відмови від проходження огляду, оскільки відповідальність у такому випадку настає незалежно від того, чи перебувала особа фактично у стані сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про неправильне тлумачення суддею місцевого суду матеріалів відеозапису фактично зводяться до незгоди сторони захисту з наданою суддею оцінкою доказів.

Разом із тим підстав вважати таку оцінку довільною апеляційний суд не встановив.

Суд першої інстанції проаналізував поведінку ОСОБА_1 не лише за окремими висловлюваннями, на які посилається захисник Ковбаса О.С., а в контексті всього спілкування з поліцейськими, послідовності його дій та фактичної реакції на вимогу пройти огляд.

Той факт, що ОСОБА_1 прямо не вживав словосполучення «відмовляюся від проходження огляду», сам по собі не виключає можливості встановлення такої відмови за сукупністю його дій.

Інший підхід дозволяв би особі уникати передбаченої законом відповідальності шляхом формального не висловлення слова «відмова», одночасно фактично не виконуючи вимогу щодо проходження огляду, що не відповідало б змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Під час судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що останній своїх обов`язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався.

Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 224807 від 19 січня 2025 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду і підстав для задоволення апеляційної скарги під час апеляційного перегляду справи не

встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковбаси Олега Станіславовича залишити без задоволення, постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт