Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №620/11060/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/11060/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Куликівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Козелецька окружна прокуратури Чернігівської області звернулася до суду в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Куликівської селищної ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Куликівської селищної ради щодо не проведення інвентаризації та не виготовлення технічної документації із землеустрою (землевпорядної документації) щодо самозалісених земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих неподалік с. Дрімайлівка Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України»;

- зобов`язати Куликівську селищну раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації самозалісених земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих неподалік с. Дрімайлівка Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», та виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації).

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що саме до повноважень Куликівської селищної ради відноситься прийняття рішення щодо інвентаризації земельних ділянок та виготовлення технічної документації із землеустрою, якою буде встановлено місце розташування конкретної земельної ділянки, її межі, розміри, правовий статус, кількісні та якісні характеристики, необхідні для ведення Державного земельного кадастру. Зазначає, що бездіяльність Куликівської селищної ради є протиправною та суперечить інтересам держави в цілому та територіальної громади зокрема. Відсутність документації з інвентаризації щодо визначених земельних ділянок є перешкодою для забезпечення здійснення державного контролю за їх використанням та охороною, позбавляє реальної можливості визначення норм законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин з використання цих земельних ділянок.

Відповідачем подано відзив, в якому вказав, що неприйняття рішення «Про віднесення земельних ділянок, розташованих за межами села Дрімайлівка, до самозалісених земель», стало можливим у зв`язку з тим, що не отримало кількості голосів на підтримку, тому за нормами Закону № 280/97-ВР та статті 32 Регламенту селищної ради, таке рішення вважається відхиленим у встановленому порядку, а дії селищної ради не вийшли за межі своїх повноважень та таке рішення не є протиправним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконання указу Президента України від 07.06.2021 № 288/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» з 2021 року започаткувалась реалізація екологічної ініціативи «Масштабне заліснення України».

Філія «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України» звернулась до Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства із листом від 30.05.2025 № 7024/35.7-2025 про вжиття заходів для віднесення самозалісених земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, що перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України» (а.с. 9).

Північним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Куликівської селищної ради направлено подання від 05.06.2025 №02/524 щодо можливості віднесення несформованих земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», до самозалісених земель (а.с. 11).

Куликівською селищною радою було надіслано лист від 01.07.2025 №03-07/1801 Північному міжрегіональному управлінню лісового та мисливського господарства в якому зазначено, що Куликівською селищною радою було винесено на 54 сесію 8 скликання для розгляду проєкт рішення про віднесення земельних ділянок, розташованих за межами села Дрімайлівка до самозалісених земель, але проєкт рішення не отримав необхідної кількості голосів депутатів та рішення не був прийнятий (а.с. 13).

На думку Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області, такі дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» визначеної, зокрема, Законом України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів, а Куликівською селищною радою допускається бездіяльність щодо віднесення угідь до самозалісених.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Так, частинами другою та третьою статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно частини дванадцятої статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 07.06.2021, з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України велено:

1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем;

2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв`язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) ужити в установленому порядку заходів щодо:

- реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами;

- ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України;

- забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

- запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.

20.06.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» (далі - Закон № 2321-IX), набрав чинності 10.07.2022.

Цим Законом, зокрема, доповнено главу 11 Земельного кодексу України статтею 57-1 такого змісту: «1. Самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

2. Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

3. Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

4. Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

5. Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру».

Крім того, з метою реалізації вказаної норми, частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбаченого, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

Також внесено відповідні доповнення і до статті 184 Земельного кодексу України, за змістом яких «визначення самозалісених ділянок» віднесено до змісту землеустрою.

Цим же Законом внесено доповнення в частину першу статті 36 Закону України «Про землеустрій», і відповідно до такого доповнення «ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ».

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №2321-IX, Кабінету Міністрів України велено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.

Кабінет Міністрів України на реалізацію зазначеної функції окремого нормативно-правового акту не приймав.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який, відповідно до статті 22 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Разом з тим, введено новий вид у підгрупах угідь Класифікації видів земельних угідь (КВЗУ): «005.05. Самозаліснені землі», які включають самозаліснені території будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкриті частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення яких відбулося природним шляхом.

Відповідно до статей 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Отже, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, з урахуванням статей 57-1, 122 Земельного кодексу України та частини четвертої статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», є Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області.

Крім того, слід зазначити, що Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 29.09.2022 № 404 затверджено «Положення про міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України».

Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються - Держлісагентству та є його територіальними органами.

Управління та його посадові особи в межах своїх повноважень мають право:

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства;

- одержувати в установленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також у галузі мисливського господарства та полювання.

Таким чином, Земельний кодекс України передбачає порядок віднесення земель, зокрема, і сільськогосподарського призначення, до самозалісених ділянок.

Разом з тим, згідно з статтею 49 Лісового кодексу України передбачено, що державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів. Державний лісовий кадастр включає геопросторові дані, метадані та сервіси, оприлюднення, інша діяльність з якими та доступ до яких здійснюються у мережі Інтернет згідно із Законом України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

Відповідно до Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» до набору геопросторових даних належить лісовкриті землі.

Відповідно до статті 7 цього ж закону у складі національної інфраструктури геопросторових даних створюються та функціонують національний геопортал та інші геопортали за галузевим чи територіальним охопленням. Створення, функціонування та розвиток національного геопорталу забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. Держателем національного геопорталу є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних. На національному геопорталі відображаються базові геопросторові дані та метадані, а також геопросторові дані та метадані геоінформаційних систем, ведення яких відповідно до законодавства забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування, можливе відображення інших геопросторових даних та метаданих.

Суд зауважує, що до звернення Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.06.2025 № 02/524 щодо можливості віднесення несформованих земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих на території Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України», до самозалісених земель не додані, а у справі відсутні результати натурних обстежень відповідних ділянок.

Також, відсутні і будь-які інші матеріали (про ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель, які вимагаються для виявлення самозалісених ділянок; про фотофіксацію самозалісення, інформації про земельно-кадастрові, топографо-геодезичні, інші зйомки тощо).

Суд також враховує, що ідентифікація самозалісених ділянок на відповідній території повинна відбуватися представниками органів місцевого самоврядування спільно з постійними лісокористувачами та власниками лісів. Проте доказів здійснення такої ідентифікації позивачем не додано.

Суд заначає, що для вирішення питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених сільській раді необхідно, як це врегульовано нормативними актами, створити комісію по обстеженню та проведенню інвентаризації земельних ділянок, які можливо віднести до самозалісених та яка б провела інвентаризацію таких земельних ділянок, склала відповідні акти про їх самозалісення.

Без вчинення вказаних заходів Куликівська селищна рада відповідно до приписів Земельного кодексу України не може прийняти рішення про віднесення, вказаних у поданні земельних ділянок, до переліку самозалісених земельних ділянок.

Відповідачем після отримання подання не з`ясовано, чи можуть земельні ділянки, які зазначені у поданні, бути віднесені до самозалісених земельних ділянок; не створено комісії у належному складі для обстеження вказаних земельних ділянок; відсутні докази обстеження вказаних земельних ділянок на предмет їх ймовірного самозалісення.

Згідно статті 74 Закону № 280/97-ВР органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнати протиправною бездіяльність Куликівської селищної ради щодо не проведення інвентаризації самозалісених земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих неподалік с. Дрімайлівка Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України»; зобов`язання Куликівську селищну раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації самозалісених земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих неподалік с. Дрімайлівка Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги що стосуються виготовлення відповідної документації із землеустрою (землевпорядної документації), оскільки станом на час розгляду справи міська рада не реалізувала свої повноваження належним чином, оскільки у спосіб, встановлений законом, не розглянула відповідне питання, зокрема, не створено комісії у належному складі для обстеження спірної земельної ділянки та не надано оцінки поданню Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 05.06.2025 № 02/524.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області підлягає задоволенню частково.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача – суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області (вул. Євгена Лоскота, буд. 1, с-ще Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ 0291011421) в інтересах держави в особі Північного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул. П`ятницька, 8, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 449443013) до Куликівської селищної ради (вул. Миру, 67, с-ще Куликівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 16300, код ЄДРПОУ 04412432) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Куликівської селищної ради щодо не проведення інвентаризації самозалісених земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих неподалік с. Дрімайлівка Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Зобов`язати Куликівську селищну раду вжити заходи, спрямовані на проведення інвентаризації самозалісених земельних ділянок орієнтовною площею 8,3194 га та 13,3330 га, розташованих неподалік с. Дрімайлівка Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, що межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 7422783500:05:001:0006, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ліси України».

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.10.2026.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ