Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №620/8614/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/8614/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є підставою для видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 наказів №№ 100 від 23.03.2026 та 119 від 10.04.2026, в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

визнати протиправним та скасувати накази начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №№ 100 від 23.03.2026 та 119 від 10.04.2026, в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його призов на військову службу під час мобілізації та подальше зарахування до списків особового складу є незаконними. Позивач також зазначає, він був затриманий працівниками ТЦК та СП без вручення повістки. Стверджує, що медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) фактично не проводився. Позивач вважає, що оскаржувані накази є протиправними, а тому задля відновлення його порушених прав відповідач зобов`язаний виключити його зі списків особового складу.

ІНФОРМАЦІЯ_6 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що23 березня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження військової служби прибув старший лейтенант ОСОБА_1 , призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_7 . Його було зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаду старшого офіцера мобілізаційного відділення (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 10.04.2026 № 119). 20 квітня 2026 року він не з`явився на військову службу без поважних причин. Було призначене службове розслідування (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.04.2026 № 207). Оскільки був виявлений відповідний факт, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 20.04.2026 № 130, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини (місця несення військової служби) ОСОБА_1 знято зі всіх видів забезпечення. У подальшому, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.04.2026 № 223 завершено службове розслідування. Згідно із наказом ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив місце несення служби без поважних причин з 20.04.2026. Матеріали службового розслідування передано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.05.2026 № 1460). Також позивач зазначає, що перед направленням для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 пройшов військово лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатний до військової служби. Було оформлено довідку військово-лікарської комісії від 22.03.2026 № 2026 0322-1902-2972-7.

ІНФОРМАЦІЯ_7 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач зазначив, що 22.03.2026 позивач був доставлений співробітниками поліції до обласного мобілізаційного центру. Позивачу, відповідно до норм Положення № 402 було видано направлення для визначення ступеню придатності для проходження військової служби № 6909315 від 22.03.2026. За результатами проходження ВЛК позивач визнаний придатним до військової служби, відповідно до довідки ВЛК № 2026-0322-1902-2972-7 від 22.03.2026. Від ознайомлення та підпису позивач відмовився, станом на 22.03.2026, позивач був військовозобов`язаним.

ІНФОРМАЦІЯ_6 подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративно господарської діяльності) від 29.04.2026 № 223 (долучався до відзиву ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив місце несення військової служби з 08:00 год. 20 квітня 2026 року. Станом на дату подання цього пояснення за місцем проходження військової служби так і не з`явився. Поряд з цим, у зв`язку із наведеним фактом, ОСОБА_1 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 20.04.2026 № 130 вже знятий зі всіх видів забезпечення із призупиненням виплат грошового забезпечення. Наразі ІНФОРМАЦІЯ_5 подано до ІНФОРМАЦІЯ_8 на погодження документи про зарахування ОСОБА_1 в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо подальшого його службового використання.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії документів, що стосуються мобілізації позивача, зокрема, але не виключно, наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, наказ про направлення позивача на проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також будь-яких інших наявних документів, пов`язаних з його призовом на військову службу під час мобілізації. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчену копію наказу про зарахування позивача до списків особового складу та призначення його на відповідну посаду, а також будь-яких інших наявних документів, пов`язаних з його призовом на військову службу під час мобілізації.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що 22.03.2026 позивач був зупинений співробітником поліції та представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до обласного мобілізаційного центру.

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_7 22.03.2026 № 6909315 було видано направлення на проходження військово-лікарської комісії. За результатами проходження військово-лікарської комісії позивач визнаний придатним до військової служби, відповідно до довідки ВЛК № 2026-0322-1902-2972-7 від 22.03.2026.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.03.2026 № 1055М, ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку № 10/857 від 23.03.2026 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно витягу із наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.04.2026 № 119 внесено зміни до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.03,2026 № 100 та викладено в наступній редакції:

«Відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від № 4758-ІХ від 14.01.2026, «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 12.01.2026 №41/2026, мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 №32/321/501/13т, нижчепойменованих офіцерів запасу відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом вважати призваними та призначеними до ІНФОРМАЦІЯ_9 :

Старшого лейтенанта ОСОБА_2 , особистий номер НОМЕР_1 , старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВОС-2904003.

З 23 березня 2026 року зарахувати до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , на всі види забезпечення і вважати таким, що з 23 березня 2026 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 4370 гривень на місяць, 19 тарифний розряд, шпк «капітан».

Відповідно до розділу VI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 виплачувати надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 23 березня 2026 року.

Відповідно до розділу XVI Порядку виплати грошового забезпеченні військовослужбовцям Збройних- Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, виплачувати премію в розмірі 405% до посадового окладу з 23 березня 2026 року.

Зарахувати старшого лейтенанта ОСОБА_1 , на продовольче забезпечення при ІНФОРМАЦІЯ_10 в польових умовах, за Каталогом продуктів харчування, з сніданку 24 березня 2026 року».

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.04.2026 № 207 встановлено, що відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 20.04.2026 року старший лейтенант ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не вийшов на службу без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, за місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 відсутній, місце його знаходження невідомо. В зв`язку з вищевикладеним,. старшому лейтенанту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , особистий номер ( НОМЕР_1 ), прописаний та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий, обов`язок і військову службу» за відсутність на військовій службі без поважної причини призупинити з 20.04.2026 року виплату грошового забезпечення та позбавити премії за квітень місяць 2026 року в повному обсязі.

Відповідно до витягу із наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 20.04.2026 № 130, у відповідності до абзацу 16 пункту 15 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280 та абзацу 9 пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким, іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (зі змінами), військовослужбовця по мобілізації, старшого лейтенанта ОСОБА_2 , старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято зі всіх видів забезпечення (в тому числі призупинити виплату грошового забезпечення) з 21 квітня 2026 року, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.04.2026 № 223 встановлено наступне:

«Старшого лейтенанта ОСОБА_2 вважати таким, який самовільно залишив місце несення служби без поважних причин з 8 години 00 хвилин 20.04.2026 року і не з`явився на момент завершення службового розслідування 29.04.2026 року.

Помічнику начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до вимог частиною четвертою статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статтею 407 Кримінального Кодексу України письмово повідомити начальника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві з наданням копій матеріалів даного службового розслідування.

Начальнику відділення персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вчинити дії щодо призупинення військової служби старшому лейтенанту ОСОБА_4 з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На підставі пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 не виплачувати грошове забезпечення старшому лейтенанту ОСОБА_4 , починаючи з 20.04.2026 року - з дня самовільного залишення місця несення служби без поважних причин до настання обставин, які передбачають поновлення виплати грошового забезпечення.

За порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11 та 16 частини І розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що призвело до самовільного залишення місця служби, створення негативного іміджу Збройних Сил України в суспільстві, старшому лейтенанту військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 «сувору догану».

Контроль за виконанням наказу покласти на начальника групи психологічної підтримки персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 .».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025 та триває і на даний час.

Статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 38 Закону №2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі також Закон №3543-ХІІ).

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Тобто, у разі отримання повістки або мобілізаційного розпорядження, військовозобов`язані та резервісти зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, що зазначені в таких документах.

Положеннями частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Із змісту п.1, п.2, п.8 Положення №154 вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 1 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Пунктом 6 Порядку №560 визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема: перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 69, 70 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Пунктами 72, 73 Порядку №560 установлено, що рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному.

Згідно із пунктами 75 78 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони. Документально оформлені результати проходження резервістом або військовозобов`язаним медичного огляду військово-лікарської комісії доставляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не пізніше ніж протягом наступного дня після винесення рішення (постанови) про придатність резервіста або військовозобов`язаного до військової служби.

Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов`язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Контроль за направленням та проходженням резервістами та військовозобов`язаними військово-лікарської комісії покладається на керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За змістом приписів пунктів 81, 82 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається, зокрема, керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пунктів 84, 85 Порядку №560 відомості про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та записуються до облікових документів резервіста (військовозобов`язаного) не пізніше ніж протягом наступного дня після відправки військових команд до військових частин (установ) або у день отримання витягу із наказу командира військової частини про призов та зарахування до списків військової частини резервіста або військовозобов`язаного.

На кожного резервіста та військовозобов`язаного, який призивається на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформляється (заповнюється): військово-обліковий документ; обліково-послужна картка (для рядового та сержантського складу); послужна картка (для офіцерів запасу); особова справа (для офіцерів запасу або осіб, що раніше проходили військову службу за контрактом); довідка з висновком військово-лікарської комісії про придатність до військової служби за станом здоров`я. На підставі даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів або оригіналів, або нотаріально засвідчених копій документів резервіста та військовозобов`язаного до військово-облікового документа вносяться записи про число, місяць та рік народження, освіту, цивільну спеціальність, сімейний стан, військово-облікову спеціальність, прийняття військової присяги на вірність Українському народові.

Згідно із пунктами 91, 96, 97 Порядку №560 відправлення резервістів та військовозобов`язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.

Для супроводження військової (зведеної військової) команди призначаються старший військової команди та супроводжуючі особи із числа військовослужбовців, які спроможні забезпечити додержання військової дисципліни і порядку у військових командах на шляху слідування:

від місця формування до військової частини (установи) або об`єднаного (обласного) збірного пункту, - наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

від об`єднаного (обласного) збірного пункту до військової частини (установи), - наказом керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На особовий склад військової (зведеної військової) команди відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оформляється поіменний список (додаток 14) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який після накладення кваліфікованого електронного підпису керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається засобами системи електронного документообігу на адресу військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), до якої відправляється військова (зведена військова) команда.

Командир військової частини не пізніше ніж на наступний день після прийняття військової (зведеної військової) команди надсилає засобами системи електронного документообігу на адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з якого прибула військова (зведена військова) команда, витяг з наказу про зарахування особового складу військової (зведеної військової) команди до списків військової частини та поіменний список з відмітками про прийняття (відмову у прийнятті) особового складу з накладанням свого кваліфікованого електронного підпису. Інформація про зарахування резервіста або військовозобов`язаного до списків військової частини вноситься протягом доби районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (пункт 98-1 Порядку №560).

Пунктом 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

У свою чергу, статтею 210 КУпАП України саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до положень пункту 56 Порядку №1487 передбачено, що Національна поліція, за зверненням районних (міських) РТЦК та СП, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Так, судом встановлено, що 22.03.2026 позивач був зупинений співробітником поліції та представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 та доставлений до обласного мобілізаційного центру.

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_7 22.03.2026 № 6909315 було видано направлення на проходження військово-лікарської комісії. За результатами проходження військово-лікарської комісії позивач визнаний придатним до військової служби, відповідно до довідки ВЛК № 2026-0322-1902-2972-7 від 22.03.2026.

На час проведення перевірки документів позивача, 22.03.2026, встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, правом на відстрочку не користується, не є заброньованим, підлягає призову на військову службу по мобілізації на особливий період.

Дані обставини позивачем не спростовано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправності у діях ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

За результатами медичного огляду військово-лікарська комісія приймає постанову про придатність або непридатність особи до військової служби, яка оформлюється відповідною довідкою військово-лікарської комісії.

Військово-лікарська комісія та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки реалізують різні за змістом повноваження. Визначення придатності особи до військової служби належить до компетенції військово-лікарської комісії, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не наділений повноваженнями самостійно змінювати, переглядати або скасовувати її постанову.

Суд не може підміняти військово-лікарську комісію та на підставі власної оцінки медичної документації встановлювати іншу категорію придатності особи до військової служби. Судовій перевірці може підлягати дотримання встановленої процедури прийняття відповідного рішення, однак така перевірка здійснюється у межах належно заявлених вимог до суб`єкта, який прийняв оскаржуване рішення.

Оскільки постанова військово-лікарської комісії, оформлена довідкою від 22.03.2026 № № 2026-0322-1902-2972-7, у встановленому порядку не скасована та не є предметом оскарження у цій справі, у відповідачів були відсутні правові підстави не враховувати її під час прийняття рішення про призов позивача.

Суд також відхиляє доводи про протиправне затримання та примусове доставлення позивача, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів застосування до позивача фізичного примусу, складення щодо нього протоколу про адміністративне затримання або вчинення посадовими особами відповідача інших дій, пов`язаних із позбавленням його свободи.

Щодо безпосередніх підстав видання наказу про призов суд зазначає, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 23.03.2026 № 1055М, ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку № 10/857 від 23.03.2026 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У наказі від 23.03.2026 № 1055М зазначено, що його прийнято відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Відомості наказу від 23.03.2026 №1055М узгоджуються з поіменним списком від 23.03.2026 № 10/857 військовозобов`язаних, призваних і направлених у складі команди до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, на момент прийняття наказу від 23.03.2026 №1055М позивач досяг 25-річного віку та підлягав обліку як військовозобов`язаний; був визнаний придатним до військової служби згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 22.03.2026 № 2026-0322-1902-2972-7; не мав підтвердженого бронювання або оформленої відстрочки від призову; був включений до поіменного списку від 23.03.2026 № 10/857 та направлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до пункту 82 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається, зокрема керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

У справі, яка розглядається такий наказ був виданий з дотриманням вимог наведеної норми права. При цьому, такий наказ є актом індивідуальної дії, мав разовий характер та вичерпав свою дію фактом виконання, оскільки з дні зарахування позивача до списків особового складу військової частини, припинились правовідносини щодо призову позивача на військову службу та виникли правовідносини між позивачем та Державою Україна щодо проходження військової служби, які врегульовані Законом № 2232-XII, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим указом Президента України №1153/2008 та іншими нормативно правовими актами з питань проходження військової служби.

Що стосується правомірності наказу № 100 від 23.02.2026 та № 119 від 10.04.2026 щодо зарахування позивача до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд погоджується з доводами представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , наведеними у відзиві, стосовно того, що підставою для прийняття спірних наказів слугував поіменний список, наданий ІНФОРМАЦІЯ_7 від 23.03.2026 № 10/857 та ІНФОРМАЦІЯ_6 не мав права не зарахувати позивача до особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже отримав передбачені чинним законодавством документи.Відповідно до пункту 253 Положення № 1153/2008 початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24Закону № 2232-XII.

Відповідно до пункту 4 частини першої, частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За змістом пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів від мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Як було зазначено вище, організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас зарахування до штату та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто у спірних правовідносинах відповідачі не мали права не зарахувати позивача до особового складу цих військової частини, адже вони отримали усі передбачені чинним законодавством документи (іменні списки) та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваних позивачем наказів.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актами одноразового застосування, станом на час вирішення справи такі вичерпали свою дію внаслідок мобілізації позивача та зарахування його та направлення його для проходження військової служби до військової частини.

Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008. Даними нормативними актами не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про зарахування до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їх скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби відповідно до Закону № 2232-XII не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Таким чином, вказані акти втратили своє юридичне значення, оскільки позивач мобілізований та продовжує перебувати на військовій службі та їх скасування не матиме наслідком звільнення позивача з військової служби.

Щодо визнання протиправним та скасування інших наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо позивача, то суд зазначає, що зазначені позовні вимоги, не можуть бути задоволенні, оскільки вони не є способом відновлення порушених прав, а спрямовані на отримання позивачем імунітету від будь-яких законних дій відповідача. Натомість жодних правових підстав для надання особі такого імунітету законодавством не передбачено.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки немає фактів порушення прав позивача в майбутньому.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 », суд зазначає, що підстав для їх задоволення не має, оскільки, по-перше, ці вимоги є похідними, по-друге, позивачем неправильно обрано спосіб захисту, оскільки визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби, у т.ч. тих, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, процедура звільнення передбачає подання рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення.

Як вбачається з відзиву та додаткових пояснень ІНФОРМАЦІЯ_2 та наданих документів, 20.04.2026 позивач самовільно залишив місце служби. За цим фактом було прийнято накази № 207 від 20.04.2026, № 130 від 20.04.2026, № 223 від 29.04.2026.

Відповідно до абзацу 14 частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Згідно з пунктом 144-2 вказаного Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад, вважаються такими, що не виконують обов`язків військової служби, та не входять до чисельності Збройних Сил України. Звільнення з військової служби такої категорії осіб можливе лише за результатами кримінального провадження (зокрема, після набрання законної сили вироком суду).

Відтак, на момент розгляду справи позивач перебуває у статусі особи, військову службу якій призупинено, що створює юридичну перешкоду для задоволення вимог про зобов`язання військової частини прийняти рішення про його звільнення чи виключення зі списків особового складу в порядку адміністративного судочинства.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази видані суб`єктами владних повноважень у межах їх компетенції, тоді як вимога щодо виключення позивача зі списків особового складу суперечить вимогам спеціального законодавства, яке регулює порядок проходження та звільнення з військової служби.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА