Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №620/8328/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/8328/26

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком № 253550006079 від 01.05.2026 ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи в колгоспі «50 років Жовтня» з 28.08.1983 по 28.08.1983 та з 20.03.1988 по 26.12.1990, в ТДВ «Будівельна компанія «СНД»» (м. Гомель, Республіка Білорусь) з 13.09.2010 по 03.12.2010, в ПАТ «Гомельпромстрой» (м. Гомель, Республіка Білорусь) з 31.01.2011 по 01.12.2014 та з 02.12.2014 по 13.01.2016, а також зарахувати до страхового стажу належний строк військової служби – з 10.10.1985 по 27.12.1987 (замість 25.11.1987) та належні періоди роботи в ДП «УКРСІВЕРБУД» ЗАТ «ДСК» – з 10.12.2020 по 30.06.2022 (замість вказаних двох періодів роботи на такому підприємстві: з 10.12.2020 по 28.02.2022 та з 01.06.2022 по 30.06.2022), в ТОВ «ЧЕРНІГІВ БУД» – з 01.07.2022 по 21.10.2025 (замість вказаних шести періодів роботи на вказаному підприємстві: з 01.08.2022 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, 01.01.2025 по 31.05.2025, з 01.10.2025 по 21.10.2025), у Відділі освіти Городнянської міської ради – з 23.10.2025 по 11.04.2026 (замість вказаного: 31.03.2026), та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням встановлених обставин та висновків суду.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 24.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, відзив на позов до суду не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так судом встановлено, що 24.04.2026 ОСОБА_1 звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача про призначення пенсії за віком була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області та рішенням від 01.05.2026 № 253550006079 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Додатково зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі з 20.03.1988 по 26.12.1990, оскільки необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений річний мінімум трудової участі та фактично відпрацьовані вихододні.

При цьому як зазначає позивач, відповідачем не враховано періоди роботи в колгоспі «50 років Жовтня» з 28.08.1983 по 28.08.1983, період його роботи в ТДВ «Будівельна компанія «СНД»» (м. Гомель, Республіка Білорусь) з 13.09.2010 по 03.12.2010, в ПАТ «Гомельпромстрой» (м. Гомель, Республіка Білорусь) з 31.01.2011 по 01.12.2014 та з 02.12.2014 по 13.01.2016. А також відповідачем невірно зараховані періоди, а саме, строк військової служби та періоди роботи в ДП «УКРСІВЕРБУД» ЗАТ «ДСК», в ТОВ «ЧЕРНІГІВ БУД», у Відділі освіти Городнянської міської ради.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що призводить до порушення його прав і законних інтересів, позивач, з метою їх належного захисту та відновлення, звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Так у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У свою чергу правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За статтею 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Таким чином до 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція).

Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (підпункт 2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (підпункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (підпункт 2.4. Інструкції).

Як встановлено судом, для призначення пенсії за віком, позивачем надано відповідачу трудову книжку колхозника від 21.01.1986 НОМЕР_1 , трудову книжку від 22.01.1991 НОМЕР_2 , від 01.07.2022 НОМЕР_2 .

Записи трудових книжок позивача виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити наказу, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства.

Крім того необхідно зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Окрім того суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

З трудової книжки від 22.01.1991 НОМЕР_2 та від 01.07.2022 НОМЕР_2 вбачається, що позивач в період, з 13.09.2010 по 03.12.2010, працював в ТДВ «Будівельна компанія «СНД»» (м. Гомель, Республіка Білорусь), в період з 31.01.2011 по 01.12.2014 та з 02.12.2014 по 13.01.2016 в ПАТ «Гомельпромстрой» (м. Гомель, Республіка Білорусь), з 10.12.2020 по 30.06.2022 в ДП «УКРСІВЕРБУД» ЗАТ «ДСК», з 01.07.2022 по 21.10.2025 в ТОВ «ЧЕРНІГІВ БУД» та з 23.10.2025 по 11.04.2026 у Відділі освіти Городнянської міської ради, також позивач проходив військову службу у період, з 10.10.1985 по 27.12.1987, про що свідчать відповідні записи у трудових книжках.

Незважаючи на подані позивачем документи, на підтвердження роботи у спірний період, відповідач протиправно не врахував до страхового стажу певні періоди роботи позивача.

Додатково суд звертає увагу відповідача, що згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації від 14 січня 1993 року «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі – Закон № 1906-IV) припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються, зокрема, щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1906-IV припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Крім того закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Інших підстав для неврахування вказаного періоду роботи поза межами України до страхового стажу позивача, відповідачем у рішенні не зазначено.

Незважаючи на подані позивачем документи, на підтвердження роботи у спірний період, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи, з 13.09.2010 по 03.12.2010, в ТДВ «Будівельна компанія «СНД»» (м. Гомель, Республіка Білорусь), та період роботи, з 31.01.2011 по 01.12.2014, та з 02.12.2014 по 13.01.2016, в ПАТ «Гомельпромстрой» (м. Гомель, Республіка Білорусь).

Щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «50 років Жовтня», суд зазначає.

Як слідує з записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 він у 1983 році відпрацював 120 вихододнів з необхідних 275 вихододнів (прийнятий на роботу 28.08.1983), в 1984 році - 280 вихододнів з необхідних 275 вихододнів, в 1985 році 182 вихододні з необхідних 275 вихододнів (призваний на військову службу з 10.10.1985 по 27.12.1987), в 1988 році – 251 вихододнів з 275 необхідних (почав працювати з 20.03.1988), в 1989 році - 299 вихододнів з 275 необхідних, в 1990 році – 334 вихододнів з необхідних 275 вихододнів.

Отже періоди роботи, з 28.08.1983 по 09.10.1985 та з 20.03.1988 по 26.12.1990 підлягають зарахуванню в повному обсязі, оскільки в цей період позивач щорічно відпрацював в колгоспі встановлений мінімум вихододнів.

При цьому суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивачем помилково зазначено невірний період роботи в колгоспі.

Враховуючи зазначене відповідач мав би зарахувати періоди роботи позивача в колгоспі.

Посилання відповідача на ненадання позивачем уточнюючих документів суд вважає необґрунтованими, оскільки тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь позивача судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком № 253550006079 від 01.05.2026 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , періоди роботи в колгоспі «50 років Жовтня», з 28.08.1983 по 28.08.1983 та з 20.03.1988 по 26.12.1990, в ТДВ «Будівельна компанія «СНД»» (м. Гомель, Республіка Білорусь) з 13.09.2010 по 03.12.2010, в ПАТ «Гомельпромстрой» (м. Гомель, Республіка Білорусь) з 31.01.2011 по 01.12.2014 та з 02.12.2014 по 13.01.2016, а також зарахувати до страхового стажу належний строк військової служби – з 10.10.1985 по 27.12.1987 (замість періоду з 10.10.1985 по 25.11.1987) та належні періоди роботи в ДП «УКРСІВЕРБУД» ЗАТ «ДСК» – з 10.12.2020 по 30.06.2022 (замість зарахованих періодів з 10.12.2020 по 28.02.2022 та з 01.06.2022 по 30.06.2022), в ТОВ «ЧЕРНІГІВ БУД» – з 01.07.2022 по 21.10.2025 (замість зарахованих періодів роботи з 01.08.2022 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, 01.01.2025 по 31.05.2025, з 01.10.2025 по 21.10.2025), у Відділі освіти Городнянської міської ради – з 23.10.2025 по 11.04.2026 (замість зарахованого з 23.10.2025 по 31.03.2026), та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2026 про призначення пенсії за віком, з урахуванням встановлених обставин та висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська, буд. 1, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ - 21108013).

Суддя В.В. Падій