Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №317/2513/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 317/2513/26

Провадження №: 2/336/4358/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участю секретаря судового засідання Єршової Алли Олексіївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

До Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява, мотивована тим, що 10.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено Договір позики № 77151935, відповідно до умов якого було видано позичальнику кошти у розмірі 10000,00 гривень.

04.01.2022 року на підставі договору факторингу № 025-040122 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату право грошової вимоги до відповідача. 17.12.2025 року на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» за плату право грошової вимоги до відповідача. Позичальник, скориставшись коштами, свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути сплачений ним судовий збір.

Рух справи

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує за наявними матеріалами у справі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився, відзив на позов не надав, в зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

У зв`язку з тим, що розгляд даної справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини у справі

10 грудня 2021 року ОСОБА_1 як позичальник уклав з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як позикодавцем договір позики № 77151935 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого позичальник отримав позику у розмірі 10 000,00 грн строком на 30 днів з кінцевим терміном повернення позики 09.01.2022 р., на наступних умовах: Тип процентної ставки – фіксована, розмір процентної ставки – 1,99% в день, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) – 2,70% за день, пеня – 2,70% в день, кредит надається у безготівковій формі (розділ 1 Договору). Орієнтовна загальна вартість позики складає 12 089,50 грн. (п.2.3 Договору).

Договір про надання позики відповідач підписав за допомогою електронного підпису – одноразовим ідентифікатором.

04.01.2022 року на підставі договору факторингу № 025-040122 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за плату право грошової вимоги до відповідача.

17.12.2025 року на підставі договору факторингу № 17/12/25-01 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» за плату право грошової вимоги до відповідача.

Позичальник, скориставшись коштами, свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути сплачений ним судовий збір.

Відповідно до витягу з Додатку до вказаного договору факторингу (Реєстр боржників) за вищевказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло право вимоги до відповідача у загальному розмірі суми боргу 24 792,66 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором надання коштів у кредит, загальна сума боргу становить 24 792,66 грн, з врахуванням заборгованості за основною сумою боргу, заборгованості за відсотками, комісії за надання кредиту.

Норми права застосовані судом та висновки суду

Відповідно до приписів статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Статтею 1046 ЦК України визначено, «за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості ».

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Проте, відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним договором позики, укладеним між ним та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

За матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що боржник (позичальник) не сплатив заборгованість за договором позики суми основної заборгованості ані первісному ані новому кредитору, яка підлягає стягненню з Відповідача.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами слід зазначити наступне.

Як вбачається з умов Договору позики, сторони погодили, що позика надається у розмірі 10000,00 гривень на строк 30 днів зі сплатою процентів за надання кредиту в сумі 2089,50 гривень, комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за надання кредиту – становить 0,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту – 12 089,50 гривень (відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту - Додаток №1 до Договору).

Як вбачається з умов Договору позики, встановлений строк кредитування 30 днів та визначено кінцевий термін повернення 09.01.2022.

Право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного Договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Позивачем не було надано доказів продовження позичальником строку кредитування.

Отже, за умовами Договору позики, сторони погодили строк його дії, а тому, починаючи із зазначеної дати, позивач не має права нараховувати проценти за користування позикою у визначеному Договором розмірі.

Згідно викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 правового висновку, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч.2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, суд констатує, що нарахування позивачем комісій, а також відсотків поза межами строку кредитування, передбачених договором, є необґрунтованим, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Суд вважає, що у даній справі, зважаючи на її незначну складність, типовий характер та ціну позову, заявлена позивачем сума у 12000,00 грн є явно завищеною та неспівмірною із обсягом виконаних робіт.

Керуючись принципами розумності та співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з усіх обставин, суд вважає, що розумною та обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу у цій справі є 5000,00 грн, що відповідає складності справи, обсягу наданих послуг та ціні позову.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у пропорційному розмірі, визначеному відповідно до приписів ст.141 ЦПК України.

Заявлені позовні вимоги в частині стягнення комісійних втрат слід залишите без задоволення за необгрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект» заборгованість за Договором позики №77151935 від 10.12.2021 р. у розмірі 12 089,50 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень та витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1305,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Сіті Колект», ЄДРПОУ: 43950742, адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, просп. Соборності, 30-а, оф. 321;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026р.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

02.10.26