Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №336/8676/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8676/26

Провадження №: 2-а/336/100/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

26.08.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.08.2026 відносно ОСОБА_1 поліцейським відділу поліції №1 (м. Мукачево) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатської області старшим сержантом поліції Олесінь Іваном Івановичем (далі - поліцейський) було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7735899. Відповідно до цієї постанови позивача визнано винним адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позивач зазначає, що зупинка транспортного засобу відбулася незаконно, а тому всі інші докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, у тому числі протокол про адміністративне правопорушення, є недопустимими відповідно доктрини «плодів отруйного дерева». Крім цього, поліцейський порушив право позивача на захист, а саме відмовив позивачу у реалізації права на отримання правничої допомоги, не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи. Крім цього матеріали справи не містять жодних доказів правопорушення.

На підставі наведеного позивач просить суд визнати постанову протиправною та скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

27.08.2026 також через підсистему «Електронний суд» від представника Департаменту патрульної поліції Малія О.М. надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача на належного – Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області, оскільки оскаржувану постанову винесено поліцейським відділу поліції №1 (м. Мукачево) Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатської області.

Ухвалою від 02.10.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін на 09.10.2026.

В судовому засіданні 09.10.2026 позивач пояснив, що обізнаний з його правами та обов`язками, є адвокатом. Він ознайомився із клопотанням Департаменту патрульної поліції про заміну неналежного відповідача, проте вважає, що визначився із відповідачем вірно. Підтримав свій позов, з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача до суду не з`явився.

Суд, заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, перейшов до стадії ухвалення рішення, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 227 КАС ухвалення та проголошення рішення відкладено на 12.10.2026.

Судом встановлено такі обставини.

Як зазначено у постанові серії ЕНА № 7735899 від 17.08.2026, що винесена поліцейським відділу поліції № 1 (м. Мукачево) Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області старшим сержантом Олесінь І.І., 17.08.2026 о 15:01 год на трасі Мукачево – Берегове, 30 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Хюндай, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху поза населеним пунктом не увімкнув ближнього світла фар, керував транспортним засобом на габаритних вогнях, чим самим порушив п.п. 9.8 ПДР України (поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар). Фіксація складення адмін. матеріалу велася на нагрудну бодікамеру. Діяння ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно із ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема справи за ч. 1, 2, 3, 4, 6, 7 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

За приписами ст. 13 вказаного закону систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

До складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.

У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 цього Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону передбачено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з пп. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, що затверджене Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (із змінами та доповненнями) Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.

Повне найменування – Департамент патрульної поліції, скорочена назва – ДПП.

Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).

Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Відповідно до ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Враховуючи те, що поліцейський Олесінь Іван Іванович, який виніс оскаржувану постанову, є посадовою особою відділу поліції № 1 (м. Мукачево) Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, а не Департаменту патрульної поліції, належним відповідачем у справі саме територіальний орган поліції – Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області.

За приписами ст. 42, 160 КАС України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

При цьому положеннями ч. 3, 4 ст. 48 КАС України визначено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд зауважує, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач вказує відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

Проте у цій справі позивач ознайомився із позицією Департаменту патрульної поліції про те, що вони не є належним відповідачем, і в судовому засіданні позивач наполягав на тому, що звертаючись до суду із позовною заявою, правильно визначився із відповідачем.

Статтями 2, 9 КАС України віднесено до основних засад адміністративного судочинства змагальність сторін та диспозитивсність суду.

Так, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Враховуючи викладене, а саме беручи до уваги те, що адміністративний позов було заявлено до неналежного відповідача, і позивач, незважаючи на те, що судом в судовому засіданні було поставлено на обговорення питання належності відповідача, правом на заміну відповідача не скористався, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх пред`явлення до неналежного відповідача.

Керуючись ст. 9, 241-246, 257-263, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі серії ЕНА № 7735899 від 17.08.2026

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Є.С. Боєв

12.10.26