Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №336/6081/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №336/6081/26

Суддя: Боєв Є. С.

ЄУН: 336/6081/26

Провадження №: 2/336/4438/2026

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю: секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Трачук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_2 . На час смерті батька він проживав разом з ним у належній батькові частині будинку АДРЕСА_1 і окрім того, як вказав позивач, він своєчасно 13.02.2015 року подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом, тобто, позивач вважає, що він прийняв спадщину. Батькові на час смерті належало 9/40 частин будинку АДРЕСА_1 – на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.04.2003 року. Також позивач вказав, що 02.07.2008 року батько склав заповіт на його користь, але у зв`язку з тим, що батько був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , нотаріус при складанні заповіту допустила описку та зазначила невірну адресу належної йому нерухомості. Позивач, посилаючись на те, що із-за помилки у заповіті Постановою нотаріуса від 11.06.2026 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, він вимушений звернутися до суду з цим позовом і просив суд на підставі положень статей 328, 392 ЦК України визнати за ним право власності на 9/40 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2026 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.09.2026 року. Цією ж ухвалою витребувано у приватного нотаріуса ЗМНО Нарохи О.В. належним чином посвідчену копію спадкової справи № 6/ц2015, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.07.2026 року від відповідача – Запорізької міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, в якій зазначалося, що за умови доведення позивачем усіх обставин, на які він посилається, при вирішенні цієї справи відповідач покладається на розсуд суду і просить прийняти законне і обґрунтоване рішення.

13.07.2026 року до суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 6/2015 за 2015 рік, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2026 року закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2026 року.

07.10.2026 року у судовому засіданні позивач та його представник надали пояснення щодо заявлених позовних вимог та обставин справи, надали суду на огляд оригінали документів, копії яких долучені до позову, взяли участь у судових дебатах, над. Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення якого призначено на 12.10.2026 року.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19.11.2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 78 років, про що 19.11.2014 року складено відповідний актовий запис № 7583.

Як зазначав позивач, батько за життя заповів належну йому на праві власності частину житлового будинку, що підтверджено копією заповіту, посвідченого Бондар Ю.В. – приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 02.07.2008 року за реєстровим номером 1547.

З копії спадкової справи № 6/2015 за 2015 рік, заведеної приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 своєчасно, а саме, 13.02.2015 року, звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом та за заповітом.

Зі змісту Постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 198/02-31 від 11.06.2026 року видно, що підставою для ухвалення такої Постанови було те, що відповідно до заповіту, посвідченому Бондар Ю.В. – приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 02.07.2008 року за реєстровим номером 1547, спадковим майном є частка житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте з правовстановлюючих документів на нерухомість вбачається, що частка житлового будинку, яка фактично належала спадкодавцеві, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У Постанові про відмову у вчинення нотаріальної дії вказано також, що зі змісту заповіту неможливо достеменно встановити, чи є розбіжність у зазначенні адреси наслідком описки, чи волевиявлення спадкодавця стосувалося іншого об`єкта нерухомості, а тому ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно спадкодавця.

Позивач ОСОБА_1 в позові зазначав, що батькові належало 9/40 частин будинку АДРЕСА_1 – на підставі свідоцтва про право на спадщину від 17.04.2003 року, а нотаріус при складанні заповіту допустив описку, зазначивши невірну адресу належної батькові нерухомості.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України право власності на спадщину належить спадкоємцю з моменту її відкриття, незалежно від часу фактичного прийняття.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На думку суду, виходячи з обставин цієї справи, ОСОБА_1 , звернувшись після смерті батька до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в силу вимог статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька, тобто є власником нерухомого майна, яке належало за життя його батькові.

У частині 1 статті 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову). Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

При вирішення спору суд бере до уваги наступні докази.

Зі змісту заповіту, посвідченого Бондар Ю.В. – приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 02.07.2008 року за реєстровим номером 1547, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок смерті зробив таке заповідальне розпорядження: «Належну мені на праві власності частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповідаю гр. ОСОБА_1 .

Проте, з правовстановлюючих документів на нерухомість вбачається, що частка житлового будинку, яка фактично належала спадкодавцеві, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З наданої позивачем Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.04.2003 року державним нотаріусом П`ятої Запорізької державно. Нотаріальною конторою (зареєстровано за № 3-689) видно, що спадкоємцем майна гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 – чоловік, що мешкає в АДРЕСА_1 – на 1/2 частку. Спадкове майно складається з: 9/20 частин жилого будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці розміром 987 кв. м. На 1/2 частку вищевказаного спадкового майна свідоцтво про право на спадщину видано іншим спадкоємцям.

Також позивач надав в копію Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (виданого Запорізьким БТІ за № 733570 від 09.06.2003), в якому вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 належать на праві приватної власності 9/40 часток цього жилого будинку, підстава виникнення власності – Свідоцтво про право на спадщину 3-689 від 17.04.2003, виданого П`ятою Запорізькою державною нотконторою.

З копій технічної документації, виданої Запорізьким БТІ станом на 09.06.2003 року (тобто, під час здійснення реєстрації права власності 9/40 часток будинку за ОСОБА_2 ), видно, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться домоволодіння, в якому жилий будинок позначено під літерою А. У довідці-характеристиці Запорізького БТІ також вказано адресу домоволодіння: АДРЕСА_1 .

З матеріалів спадкової справи № 6/2015, заведеної Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що померлому ОСОБА_2 за життя належало на праві власності на частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформації Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ражди від 29.05.2026 року № 06.4-06/02/19317, яка знаходиться також в цій спадкові справі, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 інформація щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня. Місце проживання вищезазначеної особи було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 в період з 19.01.2007 по 19.11.2014 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

У Постанові про відмову у вчинення нотаріальної дії вказано також, що зі змісту заповіту неможливо достеменно встановити, чи є розбіжність у зазначенні адреси наслідком описки, чи волевиявлення спадкодавця стосувалося іншого об`єкта нерухомості, а тому ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно спадкодавця.

Тому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що при укладанні заповіту ОСОБА_2 – як власник 9/40 часток жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , мав на увазі жилий будинок, який на технічному плані позначений літерою А, що не суперечить одне одному. З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст. 76-83, 263-265, 352-354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Запорізької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 9/40 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 – у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України зазначаються такі відомості:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Запорізька міська рада, код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є.С. Боєв

12.10.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua