Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №336/3110/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/3110/26

Номер провадження: 1-кп/336/1075/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відео конференції),захисника ОСОБА_5 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, який проходив військову службу на посаді головного сержанта- командира відділення 1 кулеметного взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

- 24.07.2012 Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. З ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці;

- 30.09.2016 Кіровоградським судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки;

-13.07.2021 Кіровським районним судом міста Кіровоград за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки (від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік);

-19.09.2022 Ленінським районним судом міста Кіровоград за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 1 місяць;

-23.04.2026 р.Амір-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпра за ст..407 ч.5 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

встановив:

наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) ОСОБА_4 призначено на посаду головного сержанта - командира відділення 1 кулеметного взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 26.01.2025, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення статутних вимог, діючи з метою тимчасового ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 на території АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 11.05.2025, а саме до моменту повернення до військової частини.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення винуватим себе визнав повністю.

Показав,що проходив військову службу на посаді головного сержанта - командира відділення 1 кулеметного взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».У січні 2025 р. військова частина НОМЕР_1 була тимчасово дислокована у Запорізькій області на території с.Комишуваха.26.01.2025 р. ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину,без зброї,поїхав спочатку у м.Запоріжжя,а потм додому.Причиною своїх дій вважає конфліктну ситуацію,яка на той час склалася у підрозділі,інші хлопці також самовільно залишали частину з цих причин.11.05.2025 р.він самостійно повернувся у військову частину,наразі критично оцінює свої дії.Не оспорював викладені в обвинувальному акті фактичних обставини вчинення злочину, доказів,що їх підтверджують.У скоєному розкаявся,бажає виконувати обов`язки військової слуби задля захисту України.

Відповідно до ч.3,4 ст.349,351 КПК України суд,з урахуванням повного визнання винуватості обвинуваченим,за згодою учасників судового провадження,визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо фактичних обставин,що підтверджують винуватість обвинуваченого,які ніким не оспорюються.При цьому суд роз`яснив наслідки,передбачені ч.3 ст.349 КПК України,переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів,що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази суд встановив, що винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження,що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема,у рішенні у справі «Коробов проти України»,та кваліфікує його дії за ч.5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до статей 50,65 КК України особі,яка вчинила злочин, має бути призначено покарання,необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. У судовому рішенні суд має окремо обґрунтувати «вагомий внесок» кожної обставини, яка пом`якшує або обтяжує покарання.

При призначенні обвинуваченому покарання,суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та враховує відомості про особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_4 раніше був судимий,має постійне місце реєстрації та проживання, до затримання офіційно не працював,не перебував на обліках у лікарняних закладах із шкідливими залежностями.

Обставиною,яка пом`якшує покарання обвинуваченого,суд відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України визнає активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття у скоєному.

Такі висновки суду ґрунтуються на тому,що обвинувачений послідовно визнає винуватість у скоєнні злочину,своїми активними діями сприяв органам слідства з`ясувати обставини вчинення злочину,тяжких наслідків від його дій не настало.

Обставин,що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України ,суд не встановив.

Всі згадувані вище відомості у сукупності є суттєвими та дають підстави для призначення покарання у межах санкції ч.5 ст.407 КК України у виді реального позбавлення волі,проте на мінімальний строк.

Як передбачено ч.4 ст.70 КК України,за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При призначенні обвинуваченому остаточного покарання,необхідно застосувати положення ч.4 ст.70 КК України,оскільки ним вчинено кілька злочинів,що утворюють сукупність,вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 23.04.2026 р. ОСОБА_4 був засуджений за ст.407 ч.5,71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місцяць,до постановлення згадуваного вироку вчинив вказаний вище злочин,за який не був засуджений.

З урахуванням викладених вище обставин суд застосовує принцип часткового складання покарань,що є необхідним та достатнім для досягнення цілей кримінального покарання.

Відповідно до обвинувального акту, по кримінальному провадженню процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз відсутні. Речові докази до кримінального провадження не долучались.

В порядку приведення до виконання вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 23.04.2026 р.обвинувачений був затриманий та відбуває покарання у Державній установі «Кропивницька виправна колонія № 6».

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за цим вироком необхідно рахувати з моменту його затримання в порядку приведення до виконання вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 23.04.2026 р.

Також необхідно зарахувати у строк відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення згідно вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 23.04.2026 р.з 26.08.2025 р.по 01.09.2025 р.та з 02.04.2026 р.по 23.04.2026 р.включно.

Роз`яснити обвинуваченому,що відповідно до ст.81-1 ч.1,2 КК України,під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, передбачене цією статтею, не застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 цього Кодексу, а також до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище.

У разі застосування судом умовно-дострокового звільнення на підставі, визначеній цією статтею, така особа звільняється умовно-достроково від відбування лише основного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При ухваленні рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом суд покладає на особу, звільнену від відбування покарання, обов`язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної гвардії України до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби.

Керуючись ст.368,374,392,615 КПК України,суд-

Ухвалив:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання ОСОБА_4 шляхом часткового складання з невідбутим покаранням за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 23.04.2026 р.та остаточно призначити покарання у виді позбавленні волі строком на 5 років 2 місяців.

Строк відбування обвинуваченим покарання рахувати з моменту його затримання в порядку приведення до виконання вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 23.04.2026 р.

Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення згідно вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 23.04.2026 р.з 26.08.2025 р.по 01.09.2025 р.та з 02.04.2026 р.по 23.04.2026 р.включно.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення,обвинуваченим,який тримається під вартою,у той же строк після отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення,особам,які не були присутні при проголошенні вироку,його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Суддя ОСОБА_1