Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №337/2092/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.09.2026

ЄУН 337/2092/26

2/337/3804/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участю секретаря - Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

01.04.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 03.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №834683404, відповідно до якого останній отримав в кредит грошові кошти в розмірі 1000,00грн., який в подальшому був збільшений до 22 000,00грн., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс». Відповідно до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Відповідно до договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС». Відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 68 783,13грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 16 589,50грн., заборгованості за відсотками - 52 193,63грн.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000,00грн.

Ухвалою суду від 09.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою витребувано з АТ «Укрсиббанк» інформацію про те, чи емітувалась (видавалась) на ім`я відповідача ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 хх-хххх-4726, чи здійснювалось зарахування на цю картку грошових коштів в сумі 1000,00грн., 300,00грн., 8350,00грн., 450,00грн., 400,00грн., 450,00грн., 500,00грн., 7700,00грн., 400,00грн., 400,00грн., 400,00грн., 100,00грн., 500,00грн., 500,00грн., 550,00грн., в період з 03.10.2021 до 05.12.2021, з наданням первинних бухгалтерських документів (виписки, платіжної інструкції, платіжного доручення тощо) на підтвердження зарахування цих коштів, а також чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером клієнта ОСОБА_1 за картковим рахунком і чи зазначений він був в його анкетних даних.

Заочним рішенням суду від 21.05.2026 позов було задоволено повністю.

Ухвалою суду від 07.09.2026 за заявою відповідача заочне рішення було скасовано, справу призначено на новий розгляд в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

17.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Пузіна Д.М. до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та зазначив, що позивач не довів належними доказами правомірність своїх вимог, зокрема, укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, в т.ч. шляхом збільшення кредитного ліміту. Само по собі зарахування коштів на банківську картку відповідача не є належним доказом погодження умов кредитного договору. Розрахунок заборгованості не є належним доказом. Також більша сума нарахувань здійснена поза межами погодженого строку кредитування. Перехід права вимоги за договором факторингу до позивача також не доведений достатніми доказами. Незважаючи на надання альтернативного розрахунку суми боргу, що не є визнанням відповідачем позову, просить в позові відмовити.

18.09.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, в якому позивач підтримав свої вимоги повністю та зазначив, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Наданий кредитний договір є оригінальним документом, оскільки головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. На підтвердження перерахування коштів надано платіжні доручення. Кредитні кошти зараховані на платіжну картку відповідача, що підтверджено випискою Банку. Відповідач на спростування цих обставин належних та допустимих доказів не надав. Щодо нарахування процентів то сторонами в кредитному договорі було погоджено два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: за дисконтною та базовою ставками. В даному випадку проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору. Просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та/чи його представник в судове засідання не прибув, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, просив в позові відмовити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс»» частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,626-629 ЦК України).

В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В силу приписів ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010).

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 03.10.2021 договір кредитної лінії №834683404.

Цей договір укладений в електронній формі через ІТС Товариства, підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачем - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаного кредитного договору внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом в даному випадку не встановлено, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Відповідно до п.1.1-1.5 вказаного договору кредит надається у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00грн. Перший транш за договором становить 1000,00грн, який надається відразу після укладення договору. Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті. Загальна сума кредиту складається з сум кредитів за траншами.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов`язання та перерахував 03.10.2021 грошові кошти в сумі 1000,00грн. на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка емітована в АТ «Укрсиббанк» на ім`я відповідача та була зазначена ним в заявці на отримання кредиту.

В подальшому первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за ініціативою відповідача перерахував на цю ж платіжну картку грошові кошти (транші): 05.10.2021 - 300,00грн., 16.10.2021 - 8350,00грн.., 18.10.2021 - 450,00грн., 20.10.2021 - 400,00грн., 25.10.2021 - 450,00грн., 28.10.2021 - 500,00грн, 28.10.2021 - 7700,00грн., 29.10.2021 - 400,00грн., 30.10.2021 - 400,00грн., 31.10.2021 - 400,00грн., 05.11.2021 - 100,00грн., 28.11.2021 - 500,00грн., 29.11.2021 - 500,00грн., 30.11.2021 - 550,00грн.

Загальна сума отриманого відповідачем кредиту становить 22000,00грн, тобто відповідно до умов п.1.1-1.5 кредитного договору.

За умовами кредитного договору сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту, а саме до 02.12.2021 (п.1.7 договору), з можливістю продовження цього строку позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду, кількість продовжень дисконтного період на таких умовах не обмежена (п.1.8 договору).

Згідно з п.1.9 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

-виключно на період строку визначеного в п.1.7 договору (30 днів дисконтного періоду) - щоденно за дисконтною процентною ставкою - 1,98% від суми кредиту за кожний день користування ним (пп.1.9.1);

-за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. договору строку - щоденно за індивідуальною процентною ставкою - 1,56% від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (пп.1.9.2);

-якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 2,10% від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору (пп.1.9.3).

Згідно з п.1.10 договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до п.1.11 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання).

Згідно з п.1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

-зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (1.12.1);

-з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (1.12.2).

Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п.1.13).

Судом достовірно встановлено, шо відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у погоджений сторонами в кредитних договорах строк та порядку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Право вимагати з відповідача стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором наразі належить позивачу ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» на підставі договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025 (з реєстром боржників б/н від 10.07.2025), укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Останнє, в свою чергу, набуло право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (з реєстром прав вимоги №10 від 31.07.2023), укладеного з ТОВ «Таліон Плюс». Останнє, в свою чергу, набуло право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з реєстром прав вимоги №167 від 04.01.2022), укладеного з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач та його представник послались на те, що позивач не довів факту укладання та підписання ним кредитного договору, отримання кредитних коштів, користування ними та розміру заборгованості.

Разом з тим, такі доводи відповідача об`єктивно та достовірно спростовуються наданими позивачем та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами - заявкою на отримання кредиту, паспортом споживчого кредиту, алгоритмом дій позичальника в ІТС Товариства, алгоритмом дій Товариства щодо укладання кредитних договорів, Правилами надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», довідкою щодо дій позичальника в ІТС кредитора, в т.ч. щодо збільшення суми кредиту, кредитним договором, платіжними дорученнями на перерахування кредитних коштів, листом ТОВ «ПрофітГід» про успішність переказу коштів, листом АТ "Укрсиббанк" про належність платіжної картки відповідачу та випискою з банківського рахунку про зарахування на цю карту грошових коштів, договорами факторингу з невід`ємними додатками (реєстрами боржників, актами прийому-передачі реєстрів, платіжними дорученнями), розрахунками заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достовірними доказами.

На спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідач та його представник не подали жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є їх процесуальним обов`язком. Зокрема, доказів того, що вказані у договорі персональні дані відповідачу не належать, суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження відповідачем договір був би укладений і він міг би отримати кредитні кошти. Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону та платіжною карткою, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами сторона відповідача у відзиві на позов не вказувала.

При цьому, суд зауважує, що у цій справі як первісний кредитор, так і позивач як нові кредитори не є банківськими установами, мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг без відкриття особового рахунку клієнта, у зв`язку з чим надання первинних бухгалтерських документів, які є обов`язковими для банківських установ, є неможливим, тому надані позивачем розрахунки заборгованості, складені уповноваженими особами попередніх кредиторів, суд вважає належними та допустимими доказами заборгованості та її розміру.

Крім того, за розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідач здійснював оплату коштів за вказаним кредитним договором (02.11.2021 на суму 8032,00грн), що розцінюється як вчинення конклюдентних дій щодо визнання факту укладення кредитного договору, його умов та боргу. Отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Аналогічна позиція підтримується усталеної судовою практикою, в т.ч. постановами Верховного Суду.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

За аналізом вказаних розрахунків вказаний розмір заборгованості фактично визначений попереднім кредитором - ТОВ «Таліон Плюс» станом на 01.03.2022, тобто після спливу 90 днів з моменту закінчення дисконтного періоду, як це передбачено п.1.12.1 кредитного договору.

За аналізом вказаних розрахунків вказаний розмір заборгованості фактично визначений попереднім кредитором - ТОВ «Таліон Плюс» станом на 01.03.2022, тобто після спливу 90 днів з моменту закінчення дисконтного періоду, як це передбачено п.1.12.1 кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 04.01.2022 (на момент відступлення прав вимоги ТОВ «Таліон Плюс») загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становив 43570,26грнгрн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 16589,50грн., заборгованість за процентами - 27457,13грн.

За цим розрахунком нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось первісним кредитором з 03.10.2021 до 02.11.2022 включно (30 днів дисконтного періоду) відповідно до пп.1.9.1 договору за ставкою 1,98% від суми кредиту (03-04.10.2021 - 1000,00грн, 05-15.10.2021 - 1300,00грн, 16-17.10.2021 - 9650,00грн, 18-19.10.2021 - 10100,00грн, 20-24.10.2021 -10500,00грн, 25-27.10.2021 - 10950,00грн, 28.10.2021 - 19150,00грн.,29.10.2021 - 19550,00грн, 30.10.2021 - 19950,00грн, 31.10.2021 - 02.11.2021 - 20350,00грн.)

02.11.2021 позичальник/відповідач сплатив 8032,00грн, які були зараховані на погашення тіла кредиту - 5410,50грн, процентів - 2621,00грн.. Такими діями позичальник/відповідач здійснив продовження дисконтного періоду на 30 днів, у зв`язку з чим проценти нараховувались відповідно до пп.1.9.2 договору за ставкою 1,56% від суми кредиту (03-04.11.2021 - 14939,50грн, 05-27.11.2021 - 15039,50грн, 28.11.2021 - 15539,50грн, 29.11.2021 - 16039,50грн., 30.11.2021-02.12.2021 - 16589,50грн).

Після закінчення цього дисконтного періоду жодних дій позичальником/відповідачем в порядку, погодженому в договорі з метою продовження/поновлення дисконтного періоду не здійснювалось, у зв`язку з чим первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а в подальшому новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» здійснено нарахування процентів за користування кредитом з 03.12.2021 до 01.03.2022 в розмірі 2,98% від суми кредиту 16589,50грн або 494,37грн в день, що узгоджується з пп.1.12.1,1.12.2 кредитного договору.

Після цього будь-яких нарахувань процентів за вказаним кредитним договором кредиторами (ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Ейс») не здійснювалось.

Отже, оцінивши вищевказані обставини, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено кредиторами в межах погодженого в кредитному договорі строку кредитування, а також у визначеному договором порядку та розмірі, що узгоджується з приписами ст.631,1048 ЦК України, відповідно до яких сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування позикою, лише протягом строку дії такого договору, що визнається судом правомірним.

Відповідні заперечення відповідача та його представника суд в даному випадку відхиляє як безпідставні.

Разом з тим, суд виходить з того, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абз.1 ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

У ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті. Зокрема, п.5 визначено, що несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В цій справі загальний розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості за процентами - 52193,63грн в три рази перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту -16589,50грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що умови кредитного договору про нарахування процентів, зокрема, за ставкою 2,89% за кожен день після закінчення дисконтного періоду, є несправедливими, а розмір нарахованих процентів непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, суперечить нормам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір процентів за користування кредитом до розміру основного боргу 16600,00грн. та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №834683404 від 03.10.2021 в загальному розмірі 33189,50грн (заборгованість за тілом 16589,50грн + заборгованість за процентами 16600,00грн).

На підставі вищевикладеного, позов ТОВ «ФК «Ейс» слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 33189,50грн. або 48,25% від первісно заявлених вимог на суму 68783,13грн (33189,50грн х 100% / 68783,13грн) витрати по сплаті судового збору в сумі 1284,61грн (2662,40грн х 48,25% / 100%).

Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.

Так, в межах цієї справи позивач отримав правову допомогу адвокатського бюро «Соломко та партнери», що підтверджується договором про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додатковою угодою до нього №25771240593 від 01.09.2025, актом прийому-передачі наданих послуг б/н від 29.12.2025, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі - 7000,00грн., що відповідно до акту приймання-передачі є вартістю послуг із вивчення матеріалів справи - 1000,00грн, складання позову - 5000,00грн., підготовка адвокатського запиту - 500,00грн, підготовка клопотань - 500,00грн.

Згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи характер спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, кваліфікацію адвоката і те, що правова допомога надавалась за відповідним договором щодо невизначеного кола боржників, обсяг фактично наданих ним послуг (вивчення матеріалів справи, підготовка та подача позовної заяви, яка здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною), витраченим на це часом - загалом 6 годин, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у цій справі - 7000,00грн. завищеним та необґрунтованим, у зв`язку з чим вважає можливим зменшити його до 5000,00грн., стягнувши з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 33189,50грн. або 48,25% від первісно заявлених вимог на суму 68783,13грн (33189,50грн х 100% / 68783,13грн) витрати правничу допомогу в сумі 2412,50грн (5000,00грн х 48,25% / 100%).

Керуючись ст.15,16,526,530,549,610,627,629,633,634,638,1049,1054,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141, 259, 263-265,280,282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місце знаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, заборгованість за кредитним договором №834683404 від 03.10.2021 в загальному розмірі 33 189,00грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 1284,61грн., понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2412,50грн., усього 36 886,11грн. (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 11 копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.09.2026.

Суддя Н.А. Мурашова