Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №335/3087/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3087/26 2-о/335/130/2026

? РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року?

? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м.Запоріжжя? ? у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 ,? ? розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника? ? ОСОБА_2 , заінтересовані? ? особи Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ? ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання? ?однією сім`єю чоловіка та жінки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд встановити юридичний факт проживання однією сім`єю як чоловіка - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та жінки - ОСОБА_1 без юридичного укладення шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у жовтні місяці 2008 року вона познайомилася і ОСОБА_5 з яким у них склалися гарні стосунки і вони вирішили проживати разом як чоловік та жінка без юридичної реєстрації. На той час ОСОБА_5 мешкав одитн за адресою: АДРЕСА_1 . На його пропозицію проживати сумісно, однією сімею вона погодилась і перейшла до нього жити з вказаною адресою. За час фактичного шлюбу вони вели спільне господарство, тобто всі гроші, які заробляли були спільними і користувалися ними разом за необхідністю придбання продуктів харчування, одягу і предметів домашнього побуту, сплачували з наших спільних грошей всі комунальні послуги.

Крім цього, спочатку у 2008р. і в подальшому вони спільно з чоловіком робили поточний ремонт житла, в якому проживали та сплачували всі комунальні послуги. Під час спільного проживання у нас народилася дитина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що також підтверджують наявність спільного проживання з утворення сім`ї. Отже, все у них було добре і вони мали певні плани стосовно укріплення наших взаємовідносин, але 24.02.2022р. почалася повномасштабна війна і 28.05.2024 року її чоловік ОСОБА_5 був призваний до лав Збройним Сил України ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходив службу в зенітно - ракетному відділенні прикриття військової частин НОМЕР_1 . У своїй військовій картці ОСОБА_5 зазначив її як свою дружину надавши всі дані у разі його загибелі для передання всі майнові та корпоративні права. 04.11.2024 року вона отримала сповіщення, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні бойового завдання загинув. Із родини, крім неї у нього є мати ОСОБА_3 та син ОСОБА_6 . З заявою вона звертається до суду з метою отримання одноразову грошову допомогу У разі загибелі військовослужбовця та інших виплат відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сім`ям» на яке вона має право.

Ухвалою судді від 13.04.2026 заява прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, призначене судове засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

30.04.2024 року надійшли пояснення заінтересованої особи Міністерства оборони України, в яких зазначалося таке. Щодо долучених додатків до поданої заяви вважаю за необхідне зазначити наступне: Показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання сторін однією сім`єю без державної реєстрації - висновок Верховного Суду щодо застосування норм права наведений у постанові від 12.12.2019 у справі № 466/3769/16, від 06.04.2020 у справі №738/1452/17, від 09.08.2023 у справі № 522/3467/19. Просило, врахувати дані пояснення при вирішенні справи та прийняти законне та обґрунтоване рішення. Витребувати у відповідного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану відомості (повні витяги щодо цих відомостей) про наявність актових записів щодо батьків, дружини та дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та у випадку їх наявності залучити до участі у справі в якості заінтересованих осіб.

Ухвалою суду від 01.06.2026 залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 . Витребувано від Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, повні витяги про наявність актових записів щодо батьків, дружини та дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.06.2026 року від Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли Повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 повідомлено про відсутність актового запису про шлюб відносно ОСОБА_5 .

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 пояснила, що? познайомилася у жовтні місяці 2008 року з ОСОБА_5 з яким у них склалися гарні стосунки і вони вирішили проживати разом як чоловік та жінка, жили за адресою АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство, всі гроші, які заробляли були спільними і користувалися ними разом за необхідністю придбання продуктів харчування, одягу і предметів домашнього побуту, сплачували з спільних грошей всі комунальні послуги, робили поточний ремонт житла, в якому проживали та сплачували всі комунальні послуги. Під час спільного проживання у них народилася дитина ОСОБА_6 , але ІНФОРМАЦІЯ_6 почалася повномасштабна війна і 28.05.2024 року її чоловік ОСОБА_5 був призваний до лав Збройним Сил України та проходив військову службу. 04.11.2024 року вона отримала сповіщення, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні бойового завдання загинув. На питання головуючого підтвердила, що дійсно відносно дитини вони з ОСОБА_5 були позбавлені батьківських прав, про це вона не вважала за потрібне зазначити у позовній заяві.

У судовому засіданні представник заявник позов підтримав і просить його задовольнити на підставах, які викладені у позовній заяві та заявах по суті справи.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

06.10.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та з урахуванням складності справи ухвалив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення - 12.10.2026 року о 15:30 годині.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених вимог, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 14.04.1998 року року зареєстрована у АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу 12.11.2002 року ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 22.06.1995 року зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 04.10.2010 р.н. ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 батько ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 .

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 07.08.2013 року у справі № 335/6134/13-ц, 2/335/1866/2013 за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , зацікавлені особи прокуратура Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, позбавлено ОСОБА_1 , 1975 року народження та ОСОБА_5 , 1975 року народження, батьківських прав по відношенню до їх малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь особи або установи, яка буде здійснювати опіку над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання вказаного малолітнього у розмірі 1/4 частини всіх сукупних доходів, але не менше, ніж 30 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. https://reyestr.court.gov.ua/Review/32871433.

З вказаного рішення суду встановлено, що на профілактичному огляду в відділі по Орджонікідзевському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради перебував малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як такий, що опинився у складних життєвих обставинах. Зазначена дитина має реєстрацію місця проживання і проживала за адресою АДРЕСА_1 . З метою захисту життя та здоров`я малолітнього ОСОБА_6 дитину на деякий час (січень-лютий 2011 року) забрала на проживання до себе бабуся ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 .

Розпорядженням голови районної адміністрації по Орджонікідзевському району від від 30.07.2012 № 621р „Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_6 малолітній ОСОБА_6 тимчасово влаштований в сім`ю бабусі, де перебуває дотепер.

Відповідно до листа Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 10.04.2013 року №726/03-О, батьки малолітнього ОСОБА_6 не виконують належним чином батьківських обов`язків по відношенню до сина.

Під час здійснення представниками Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді центру та відділу по району чергових планових соціальних інспектувань родини малолітнього ОСОБА_6 27.02.2013 року та 24.04.2013 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поводились неадекватно, від них надходив стійкий запах алкоголю. Сусіди з квартир №32 та №30 повідомили, що вказані особи ніде не працюють, зловживають алкогольними напоями, вихованням сина не займаються.

В зв`язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов`язків, відділом по району надсилався лист до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області з проханням притягнути ОСОБА_5 та ОСОБА_1 до відповідальності в порядку ст. 184 КпАП України. Згідно з листом вказаної установи від 28.07.2011 року № 29/6-11127 ОСОБА_1 була притягнута до відповідальності в порядку ст. 184 КпАП України.

Даних щодо поновлення батьківських прав ОСОБА_1 та/або ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6 матеріали справи та відомості ЄДРСР не містять. ОСОБА_9 повідомила в судовому засіданні, що є опікуном ОСОБА_6 і він проживає наразі з нею.

23.05.2024 ОСОБА_5 був призваний до лав Збройним Сил України ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходив службу в зенітно - ракетному відділенні прикриття військової частин НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 загинув у населеному пункті Руська Конопелька, Суджанського району Курської Області Російська Федерація у віці 49 років, актовий запис №2877 від 06.11.2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 06.11.2024 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) .

04.11.2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні бойового завдання загинув.

Метою звернення до суду ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу та перебування на його утриманні? ?є отримання одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_1 про що неодноразово зазначалося і самим заявником у судовому засіданні та у заявах по суті спору.

Надаючи оцінку доказам, які надані заявником в обґрунтування заявлених вимог щодо вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі між ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_5 судом встановлено таке.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Наведені вище правові висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №127/11013/17, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/11298/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 756/3889/20, від 17 січня 2024року у справі № 759/14906/18 (провадження № 61-466св23),від 23 травня 2024 року у справі № 441/1811/20, провадження № 61-2633св24.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року в справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19) зазначено, що:«проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації.

Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до реєстрації шлюбу, а саме до 29 грудня 2009 року сторони не вели спільного господарства, не мали спільного сімейного бюджету та спільно не вирішували побутові проблеми. Доказів проживання однією сім`єю, спрямованого на довготривалі відносини в спірний період, крім своїх пояснень та пояснень свідка ОСОБА_9 , яка є його сестрою, ОСОБА_1 не надано».

Без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, спільний відпочинок осіб не є достатнім для визнання факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 39.3. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року по справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22)).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.12.2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03.03.2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Схожий за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019року у справі № 554/8023/15-ц, в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20, від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21, від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18, від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20 (провадження № 61-9778св23).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Так, заявник на обґрунтування спільного проживання як чоловік та жінка у період з жовтня 2008 по 23.05.2024 року посилається на покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , фотокартки, сповіщення про смерть.

Надаючи оцінку наданим доказам суд встановив таке.

Верховний Суд вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19).

Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18).

Усні покази свідків які за своїм змістом у цій справі фактично нічого не підтверджують та не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту саме перебування позивача із померлим у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19).

Щодо долучених до матеріалів справи заявником копій фотографій, то суд надаючи їм оцінку зазначає таке.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Так, додані до матеріалів справи копії фотографій, оригінали яких оглянуті в судомоу засіданні, деякі з яких не містять зазначення дати, коли вони зроблені, підтверджують, що на них зображено чоловіка з дитиною, фото надані суду не містять зображення заявника ОСОБА_1 , і майже усі фотокартки датовані 2011 роком. Інших фото, у тому числі за датою створення наближеною до мобілізації ОСОБА_5 заявником надано не було.

Однак, надані заявником фотографії не беруться судом до уваги як докази, оскільки не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, а встановлюють лише факт їхнього знайомства, спільного відпочинку та проведення часу, спільну присутність на святах, а спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. (аналогічні висновки викладені у? ? постанові Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2019 року (справа № 588/350/15).

Суд також враховує, що сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.? ?

Так, допитані свідки, виклик яких здійснений за клопотанням заявника показали таке.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що був у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 десять років тому на святкуванні. Сказав, вони були разом і вживали алкогольні напої. Також бачив їх на вулиці разом.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що є братом ОСОБА_1 і зараз проживає разом із ОСОБА_1 . Підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мешкали разом як родина, мали спільний бюджет, харчувалися і були сім`єю.

Надаючи оцінку показам свідків у справі, суд виходить із такого.

Пояснення свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показами свідків за відсутності інших доказів. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 04 грудня 2023року у справі № 543/563/22.

За обставин цієї справи, допитані у судовому засіданні свідки? ?взагалі не навели обставин щодо спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявниці з ОСОБА_5 , ведення ними спільного господарства, а фактично надали пояснень щодо близьких стосунків між ними, обізнаність про їх спілкування, свідок ОСОБА_12 хоча і вказав на проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявниці з ОСОБА_5 , проте точного часу початку проживання не вказав, ведення спільного господарства зазначено ним загальними поясненнями, щодо прав та обов`язків, притаманних подружжю, наявність спільного бюджету свідчення свідок не надав. Пояснення свідка взагалі не містять обставин щодо спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу і не містять обставин, які підлягають доказуванню у даному провадженні. Свідок ОСОБА_11 обставини щодо ведення спільного господарства зазначено ним загальними поясненнями, щодо прав та обов`язків, притаманних подружжю, про наявність спільного бюджету свідчення свідок надав покази зі слів заявника.

Проаналізувавши покази свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 суд загалом оцінює їх критично, оскільки їх пояснення за своїм змістом у цій справі фактично не підтверджують та не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту саме перебування заявника із померлим у фактичних шлюбних відносинах, ведення спільного господарства, показання цих свідків у цій справі не може слугувати достовірним доказом наявності між заявником та ОСОБА_5 сталого факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю та є очевидно недостатніми доказами, за відсутності сукупності інших доказів.

Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 161/2205/23 (провадження № 61-18233св23) вказав на те, що «пояснення свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, і пояснення у цій справі свідків про наявність сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_2 є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних. При цьому, пояснення свідків у цій справі є різними, інших належних і достатніх доказів того, що позивач з ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет чи витрачали кошти на спільні цілі ОСОБА_1 суду не надала».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що допитані в судовому засіданні свідки, кожен окремо не підтвердили суду обставин, які б свідчили на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, а тому покази цих свідків не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Тим? ? більше, встановлення факту проживання однією сім`єю виключно тільки на показаннях свідка, не відповідають вимогам закону.

З огляду на викладене, оцінюючи показання заявника у сукупності з іншими наявними матеріалами справи, суд ставиться критично до її показів, оскільки вона є стороною у справі і її показання є суб`єктивними, оскільки вона має особисту зацікавленість у винесенні рішення на свою користь, що додатково підтверджується і її процесуальною поведінкою.

При цьому суд враховує, що показання свідків заявника містять відомості про те, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтримували певні відносини, однак надані суду докази не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї і не доводять, що вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тобто постійно фактично мешкали за однією адресою, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати, купували майно для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці в інтересах сім`ї, мали взаємні права та обов`язки і між ними склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, а сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

Не є належним доказом виникнення взаємних прав та обов`язків подружжя і сповіщення про загибель ОСОБА_5 адресоване ОСОБА_1 так як воно само не свідчить про існування? ? взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.? ?

Суд надавши оцінку доказам, наданим на підтвердження факту проживання однією сім`єю без шлюбу у їх сукупності та з урахуванням принципу балансу вірогідностей,? ? дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю), відсутня сукупність усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), а перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або періодичний спільний відпочинок, проживання за однією адресою епізодично, протягом нетривалого часу, при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належних і допустимих доказів проживання однією сім`єю, спрямованого на довготривалі відносини в спірний період, ведення спільного господарства, наявність спільного сімейного бюджету, спільних витрат спільне вирішення побутових проблем, купівлю майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, надання взаємної допомоги, виникнення взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю, крім своїх пояснень та пояснень свідків, які є близькими знайомими заявника, не надано.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та проаналізувавши надані докази, суд вважає надані докази не є достатніми та переконливими доказами у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України для того, щоб суд беззаперечно дійшов висновку про те, що між ними існували відносини притамання подружжю, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення відповідного факту.

Таким чином факт, який просить встановити заявниця не доведений у судовому засіданні, що є підставою для відмови у задоволенні заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 89, 259, 264-265,293,315 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника? ? ОСОБА_2 , заінтересовані? ? особи Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ? ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання? ?однією сім`єю чоловіка та жінки, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відповідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення.

Повне судове рішення складено і проголошено 12.10.2026 року.

? ? ? ? ? ? ? ? Суддя Ю.В Апаллонова