Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №334/6881/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 12.10.2026

Справа № 334/6881/26

Провадження № 2/334/4710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 15 241,60 гривень, з яких: заборгованість по кредиту – 8 000 грн., заборгованість по відсотках – 5 241,60 грн., заборгованість по комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору – 2 000 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 26.06.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 139784, за умовами якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 90 днів під 0,72 % на день.

Кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , а сам договір укладений в електронній формі. ОСОБА_1 у повному обсязі не виконала умови договору, заборгованість не сплачена.

19.12.2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та позивач ТОВ «ФК «Венера Фінанс» уклали договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно із реєстром боржників від 19.12.2025 року, право вимоги за договором факторингу від ТОВ «ФК «Авіра Груп» перейшло до позивача, в тому числі і за кредитним договором № 139784 від 26.06.2025 року, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 15 241,60 грн.

Відповідач відзиву на позов не надала.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А. від 22.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін.

На підставі розпорядження № 239 від 11.08.2026 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи, справа передана на розгляд судді Бредіхіна Ю.Ю.

Ухвалою від 31.08.2026 року справу прийнято до розгляду, призначений судовий розгляд.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про час, дату і місце його проведення повідомлявся у встановленому порядку.

Частиною сьомою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом

26.06.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 139784, за умовами якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 90 днів, з кінцевим терміном повернення 23.09.2025 року, під 0,72 % на день, зі сплатою комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту в розмірі 25% від суми фінансового кредиту.

Кредит наданий шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , а сам договір укладений в електронній формі.

Факт перерахування грошових коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» (а.с.30).

ОСОБА_1 умови договору не виконала у повному обсязі, заборгованість не сплачена.

19.12.2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та позивач ТОВ «ФК «Венера Фінанс» уклали договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Згідно із реєстром боржників від 19.12.2025 року, право вимоги за договором факторингу від ТОВ «ФК «Авіра Груп» перейшло до позивача, в тому числі і за кредитним договором № 139784 від 26.06.2025 року, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 15 241,60 грн.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки та на умовах передбачених у договорі.

Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису із одноразовим ідентифікатором відповідача «KL1729».

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині вимог щодо тіла кредиту та нарахованих відсотків.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання. обслуговування і повернення кредиту в розмірі 2 000 грн., оскільки в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитором встановлена комісія, отже ТОВ «ФК «Венера Фінанс» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи те, що відповідачу встановлено плату за послуги кредитодавця, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.4 кредитного договору №139784 від 26.06.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Авіра Груп», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання, обслуговування та повернення кредиту в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 727/5461/23 від 10.01.2024 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду № 496/3134/19 від 13.07.2022 року.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Оцінивши надані суду докази понесення позивачем витрат, суд вважає, що вони частково обґрунтовані в частині витрат у розмірі 9 000 грн. за складання позовної заяви, водночас витрати у сумі 6 500 грн. за зустріч та консультацію щодо перспективи судового врегулювання заборгованості, канцелярські витрати тощо не мають відношення до розгляду цієї справи.

Але з урахуванням складності спору та ціни позову, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу слід зменшити до 1 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (юридична адреса: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за кредитним договором № 139784 від 26.06.2025 року у сумі 13 241 (тринадцять тисяч двісті сорок одна) гривня 60 копійок.

Стягнути Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (юридична адреса: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872) судовий збір у сумі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) гривень 04 копійки та витрати на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

У задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін