Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №332/2837/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2837/26

Провадження №: 2/332/3101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання Літвіновій Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

08.05.2026 ОСОБА_1 , звернулася до суду з наведеним позовом, в обґрунтування якого зазначала наступне.

Вона (позивачка), зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира неприватизована. Вона є відповідальним наймачем.

Маючи намір приватизувати квартиру вона звернулися до районної адміністрації. Натомість їм було відмовлено у прийнятті документів у зв`язку із відсутністю ордера на житлове приміщення, який на разі не зберігся.

Отже, позивачка просила зобов`язати відповідача прийняти документи і рішення про приватизацію без ордеру на житлове приміщення.

В судове засідання учасники справи не з`явились, звернулися до суду з заявами про розгляд справи у їх відсутність. При цьому представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог.

З огляду на вказані обставини, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду справи у відсутність учасників справи та без застосування положень ч. 1 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З копії особового рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . На теперішній час у квартирі зареєстровано три особи (а.с. 3).

З довідки, наданої АТ «Державний ощадний банк України» вбачається, що ОСОБА_1 не значиться в списку громадян, які мають право на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3).

Із зобов`язання (про звільнення житлової площі) вбачається, що у 1987 році ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселилися у житло за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Згідно технічного паспорту, квартира АДРЕСА_2 складається з двох кімнат, загальною площею 57,1 кв.м., житловою 29,7 кв.м. (а.с. 4-7).

Листом Районної адміністрації ЗМР по Заводському району від 03.03.2026 вих. № П-283-3-330, позивачці відмовлено у прийнятті документів для приватизації житла без надання ордеру на житлове приміщення та рекомендовано звернутися до суду відповідно до п. 11 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 29-30).

Водночас з листі Департаменту з управління житлово-комунальним господарством від 04.07.2025 № П-1252 вбачається, що ордер на житло відсутній (а.с. 26).

Згідно ч. ч. 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають право відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відповідно до вимог ст. 1 наведеного Закону - приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Об`єктом приватизації є квартири, які перебувають в віданні місцевих Рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності (ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

За приписами ст. 3 зазначеного Закону - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Відповідно до ст. 58 ЖК УРСР ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

За пунктами 69, 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Таким чином, ордер не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії (30 днів), який лише дає право на вселення у квартиру.

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

За змістом ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396 (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації.

Пунктом 18 Положення визначено, що громадянином до органу приватизації подаються: заява на приватизацію, довідка про склад сім`ї, копія ордеру, документ, що підтверджує про невикористання такого права.

За вказаних обставин, підставою для відмови в праві позивача на приватизацію житлової площі є не надання копії ордеру, який не зберігся.

Проте, судом встановлено, що позивачка зареєстрована у спірній квартирі тривалий час, що підтверджується дослідженими судом доказами, а тому має право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Питання про вирішення долі судових витрат не порушувалось.

Керуючись ст. ст. 7-13, 17, 76-81, 89, 211, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 1, 2 3, 8, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Заводському району прийняти від ОСОБА_1 документи та прийняти рішення щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності ордеру про надання житлової площі на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ;

Відповідач: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Заводському району, код ЄДРПОУ 37573534, місцезнаходження: 69067, м. Запоріжжя, вул. Мирослава Симчича, 56.

Рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: А.П. Завіновська