Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №332/573/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/573/26

Провадження №: 2/332/1650/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Завіновської А.П., при секретарі судового засідання - Літвіновій Т.А., за участю представника позивачів – адвоката Єрьоміної Є.В., розглянувши в судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

у лютому 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до суду з наведеним позовом, який в подальшому уточнили, в обґрунтування якого зазначали наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вказане житло належало ОСОБА_3 (матері ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_2 ), на підставі свідоцтва на право власності, виданого Кам`янською сільською радою Василівського району Запорізької області 01.04.2002 р.

23.05.2002 року частка будинку була відчужена ОСОБА_3 і набута у власність ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1-388.

При цьому, згідно п. 3 Договору, у власність обдарованого в жилому будинку А-1 перейшли: частина коридора «5» - площею 3,9 кв.м, кімната «6» - жилою площею 16,6 кв.м, кімната «7» - жилою площею 7,9 кв.м, частина кухні «8» - площею 6,8 кв.м, веранда «а-1» - частина, службова прибудова «а'-l», тамбур «а"-1», літня КУХНЯ «В», сарай «Г», «Д», «Є», погріб «Пг», частина огорожі № 1, водопровід № 2.

Окрім того, 23.05.2002 року між сторонами було укладено договір дарування частини приватизованої земельної ділянки площею 0,124 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області. Договір посвідчено державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1-389. Згідно п. 4 вищевказаного договору, цільове призначення земельної ділянки - присадибне користування.

На виконання передбаченого ст. 227 ЦК УPCP обов`язку по реєстрації договору, ОСОБА_1 звернулась до Василівського районного бюро технічної інвентаризації, внаслідок чого 20.05.2004 р. до технічного паспорта на житловий будинок були внесені зміни щодо власників майна - зменшено частку ОСОБА_3 , яка до цього була одноосібною власницею будинку, та додано відомості про ОСОБА_1 , як про співвласницю житлового будинку. При цьому, частки співвласників було розраховано техніком як 9/100 (за ОСОБА_3 ) та 11/100 (за ОСОБА_1 ), що не складає у сукупності цілого, а становлять лише 20/100 (1/5) від цілого майна.

07.06.2004р. право власності на частку ОСОБА_1 було зареєстроване Державним комунальним підприємством «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що надано Витяг № 3780111 від 07.06.2004 р. і проставлено реєстраційний напис на договорі дарування від 23.05.2002 р.

Відповідно до внесених у технічний паспорт відомостей державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори було внесено виправлення в текст договору дарування від 23.05.2002 р., а саме, виправлено 1/2 частину на 11/100.

06.07.2004 р. маючи намір подарувати другу половину будинку своїй онуці, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., та зареєстрований в реєстрі за № 1-111.

Згідно п.п. 1, 2 вказаного договору, ОСОБА_3 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 9/100 (дев`ять сотих) частин житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці розміром 0,124 га.

При цьому, у власність ОСОБА_2 в житловому будинку А-1 перейшли: частина коридора «5» - площею 3,9 кв.м, частина кухні «8» - площею 6,8 кв.м, кімната «9» - площею 5 кв.м, кімната «10» - площею 13,1 кв.м, веранда «а-1» - частина, гараж «Б» сарай «Ж», вбиральня «З», частина огорожі № 1, басейн № 3.

Одночасно між сторонами було укладено договір дарування частини приватизованої земельної ділянки площею 0,124 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області. Договір посвідчено державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1-389. Згідно п. 4 вищевказаного договору, цільове призначення земельної ділянки - присадибне користування.

Таким чином, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за двома власниками: ОСОБА_1 - 11/100 часток у праві спільної часткової власності та ОСОБА_2 - 9/100 часток у праві спільної часткової власності, що в сукупності складає лише 1/5 частку у праві власності.

При цьому, згідно п. 3 Договору дарування від 23.05.2002 р. та п. 2 Договору дарування від 06.07.2004 р., а також у відповідності до описів об`єктів нерухомого майна, що припадають на частки співвласників, у власність позивачів перейшли всі будівлі і споруди, що входять до складу домоволодіння, відтак все домоволодіння у повному обсязі належить лише двом власникам.

Таким чином, у документах наявна суперечність між розрахованим розміром часток позивачів у спільній частковій власності та фактичним обсягом майна, яке перебуває у власності кожного з співвласників згідно описів у договорах дарування.

Дані помилки і невідповідності були виявлені обдарованими у 2025 році під час подачі заяви про отримання компенсації за знищене/пошкоджене житло.

Разом із тим, оскільки на теперішній час нотаріальна контора, як то і бюро технічної інвентаризації, не здійснюють свою діяльність, у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Василівка, внесення виправлень у договори дарування не вбачається за можливе.

На підставі викладеного, позивачі просили визнати за ними по частці права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами до нього.

Ухвалою від 24.02.2026 року у справі було відкрито провадження і її призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 14 год. 30 хв. 16.03.2026 р., в подальшому судове засідання було відкладено на 11 год. 00 хв. 13.04.2026 р.

Ухвалою від 13.04.2026 р. підготовче провадження закрито і справу призначено до розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 07.05.2026 р., яке в подальшому неодноразово відкладалось, останній раз на 09 год. 30 хв. 02.10.2026 р.

Ухвалою від 16.03.2026 року з Запорізького обласного державного нотаріального архіву витребувано копію договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Кириченко В.В., 23.05.2002 року за реєстровим № 1-388, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В дане судове засідання позивачі не з`явились, надали повноваження на представництво їх інтересів в суді адвокату Єрьоміній Є.В.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутність. Позовні вимоги визнав в повному обсязі.

З урахуванням наведених обставин, розгляд справи здійснюється у відсутність вказаних осіб.

Позивачі в судовому засіданні 16.07.2026 року підтримали свої позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав наведених у ньому, зокрема позивачка ОСОБА_1 зазначала, що виправлення до договору дарування від 23.05.2002 року були внесені нотаріусом в її примірник договору, оскільки нотаріус запевнив її про необхідність внесення таких змін.

Представник позивачів в даному судовому засіданні просила позов задовольнити з урахуванням поданих до нього уточнень (змін).

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас згідно до змісту ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Виходячи з копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 01.04.2002 ОСОБА_3 належав житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності, виданого Кам`янською сільською радою (а.с. 14).

Зі змісту договору дарування від 23.05.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., реєстрований номер 1-388, вбачається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 частку (закреслено та виправлено рукописно на 11/100) жилого будинку АДРЕСА_1 , розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,124 га. При цьому зазначено, що у власність обдарованого переходить в жилому будинку А-1: частина коридора «5» площею – 3,9 кв.м., кімната «6» - жилою площею 16,6 кв.м., кімната «7» жилою площею 7,9 кв.м., частина кухні «8» площею 6,8 кв.м., веранда «а-1» -1/2 частина, службова прибудова «а-1», тамбур «а-1», літня кухня «В», сарай «Г», «Д», «Е», погріб-Пг, частина огорожі № 1, водопровід № 2, що складає 11/100 (дописано рукописно).

При цьому, нотаріусом застережено, що майно, яке переходить обдарованому складає 11/100 частин, про що внесено виправлення до договору (а.с. 15).

07.06.2004 року право власності ОСОБА_1 на 11/100 житлового будинку було зареєстровано, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3780111 від 07.06.2004 р., реєстраційний номер 6048163, номер запису 137, в книзі № 16 (а.с. 17).

Згідно до договору дарування від 23.05.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 частку приватизованої земельної ділянки площею 0, 124 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить дарителю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП-К-02-002957, виданого Кам`янською сільською радою Василівського району Запорізької області 12.02.1997 року (а.с. 16).

З Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно виданого ДКП «Василівське районне бюро технічної інвентаризації» № 3780379 від 07.06.2004 року вбачається, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 – 9/100 часток і ОСОБА_1 – 11/100 часток. Розмір житлової площі складає 42, 6 кв.м., загальної 93, 6 кв.м. Опис об`єкта: житловий будинок А-1, гараж «В», літня кухня «В», повітка «Г», «Д», «Е», «Ж», вбиральня «З», льох – Пг, огорожа № 1, водогін № 2, басейн № 3.

За заявою власника відчужується в житловому будинку «А-1»: частина коридора «5» - 3,9 кв.м., частина кухні «8» - 6, 8 кв.м., кімната «9» - 5,0 кв.м., кімната «10» -13,1 кв.м., веранда «а-1» - частина, гараж «Б», повітка «Ж», вбиральня «З», огорожа № 1-1/2 частина, басейн № 3, що складає 9/100 частин (а.с. 18).

Зі змісту договору дарування від 06.07.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., вбачається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 9/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , жилою площею 42,6 кв.м., який розташований на приватизованій земельній ділянці 0,124 га.

У власність ОСОБА_2 переходить згідно договору: в житловому будинку «А-1»: частина коридора «5» - 3,9 кв.м., частина кухні «8» - 6, 8 кв.м., кімната «9» - 5,0 кв.м., кімната «10» -13,1 кв.м., веранда «а-1» - частина, гараж «Б», повітка «Ж», вбиральня «З», огорожа № 1-1/2 частина, басейн № 3 (а.с. 19).

На підставі договору дарування від 06.07.20024 року, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., ОСОБА_3 подарували ОСОБА_2 частку земельної ділянки, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).

Виходячи з технічного паспорту, загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 складає 93,6 кв.м., а житлова площа 42,6 кв.м., при цьому: тамбур площею – 2,3 кв.м., вбиральня – 1,5 кв.м, кухні – 16,7 та 13, 6 кв.м., веранда – 9,1 кв.м., коридор – 7,8 кв.м., кімнати: 16,6 кв.м., 7,9 кв.м., 5.0 кв.м., 13, 1 кв.м.

За вказаною адресою розташовано: жилий будинок А-1 (веранда а-1, службова добудова а1-1, тамбур а2-1), гараж «Б», літня кухня «В», льох під «В», тамбур «В», повітка «Г», «Д», «Е», «Ж», вбиральня «З», погріб - Пг, огорожа № 1, водогін № 2, басейн № 3 (а.с. 21-23).

Згідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності, на підставі договору дарування від 23.05.2002 року на 11/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими спорудами, а за ОСОБА_2 на 9/100 часток вказаного житлового будинку, на підставі договору дарування від 06.07.2004 року (а.с. 24-25).

З листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15.12.2005 № 5536/КО-6945-08/08.5-25 адресованого ОСОБА_1 вбачається, що з примірника договору, посвідченого державним нотаріусом Кириченко В.В. 23.05.2002 року, який зберігається в нотаріальному архіві, ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар належну ОСОБА_3 частку жилого будинку АДРЕСА_1 , розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0, 124 га.

В тексті договору будь-які виправлення дописки, застереження відсутні. Враховуючи, що на теперішній час державна нотаріальна контора не функціонує, а нотаріус Кириченко В.В., звільнена з посади державного нотаріуса, можливість витребувати у останньої пояснення з приводу внесення виправлень до договору дарування, який видано на руки сторонам договору, відсутні (а.с. 26-27).

Відповідно до листа Василівської районної ради Запорізької області від 02.12.2025 № 01-307 адресованого ОСОБА_1 , державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані у с. Кам`янське Василівського району Запорізької області здійснювало КП Бюро технічної інвентаризації Василівської районної ради Запорізької області. До 24 лютого 2022 року архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, зберігались в БТІ м. Василівка Запорізької області за адресою АДРЕСА_2 . Від початку повномасштабного вторгнення населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території. Внаслідок ворожого обстрілу міста Василівки, будівля, в якій знаходиться КП БТІ Василівської районної ради Запорізької області була зруйнована. Довідки та витяги отримати неможливо (а.с. 28).

З Витягу з ЄРДР вбачається, що до вказаного реєстру внесені відомості за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 438 КК України за фактом руйнування, зокрема будинку АДРЕСА_1 , а позивачі виходячи з постанов слідчого від 02.04.2025 року визнані потерпілими у кримінальному провадженні № 2202408000000627 від 16.04.2024 року (а.с. 29, 30, 31).

Зі змісту договору дарування, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, від 23.05.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., який перебуває у державному нотаріальному архіві, вбачається, що ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 частину жилого будинку АДРЕСА_1 . Будь-яких виправлень чи застережень нотаріуса вказаний примірник договору не містить (а.с. 93).

Судом встановлено, що договір дарування від 23.05.2002 року було укладено відповідно до положень ЦК УРСР (в ред. від 30.10.1999 року).

Згідно до положень ст. 243 ЦК УPCP, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 227 ЦК УPCP).

Договір дарування від 06.07.2004 р. було укладено у відповідності до положень ЦК України (в ред. від 01.01.2004 р.).

Згідно положень ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 719 ЦК України, договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом звернення до суду.

Одним із визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів особи є визнання права.

За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначено, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Згідно зі ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Отже, судом встановлено, що у договір дарування від 23.05.2002 р. з невідомих підстав нотаріусом у примірник обдарованого внесено зміни щодо часток нерухомого майна (замість на 11/100), що в подальшому потягло реєстрацію права власності саме в такій частці та відповідно укладення договору дарування 06.07.2004 р., з урахуванням вже визначеної частки (9/100). При цьому, як свідчить зміст цих договорів, позивачам було передано у дар цілий житловий будинок з усіма господарськими спорудами та будівлями до нього.

Таким чином, право власності було набуте позивачами у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, державну реєстрацію здійснено органами БТІ у встановленому законом порядку, але допущена арифметична помилка при визначенні часток співвласників у спільній частковій власності перешкоджає здійсненню ними права власності, оскільки наявні правовстановлюючі документи містять суперечності і беззаперечно не підтверджують право власності позивачів на весь об`єкт нерухомого майна.

З урахуванням наведеного, а також процесуальної поведінки відповідача, яким позовні вимоги визнано, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не порушувалось.

Керуючись ст. ст. 321, 392 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 206, 211, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Василівської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, про визнання права власності на нерухоме майно, - задовольнити.

Визнати, що ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 23.05.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-388, належить на праві спільної часткової власності частка житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 93,6 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці 0,124 га і складається з наступного: жилий будинок «А-1», гараж «Б», літня кухня «В», повітка «Г», «Д», «Е», «Ж», вбиральня «З», льох - Пг, огорожа № 1, водогін № 2, басейн № 3.

Визнати, що ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 06.07.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Кириченко В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-118, належить на праві спільної часткової власності частка житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 93,6 кв.м., житловою площею 42,6 кв.м., розташованого на земельній ділянці 0,124 га і складається з наступного: жилий будинок «А-1», гараж «Б», літня кухня «В», повітка «Г», «Д», «Е», «Ж», вбиральня «З», льох - Пг, огорожа № 1, водогін № 2, басейн № 3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ;

Представник позивача: адвокат Єрьоміна Єлизавета Володимирівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 ;

Відповідач: Василівська міська військова адміністрація Василівського району Запорізької області, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 45543059.

Рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: А.П. Завіновська