Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №331/921/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/921/26

Провадження № 2/331/1814/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю секретаря Постарнак М.М.,

учасники справи :

представники позивача : ОСОБА_1 , адвокат Фоменко С.І.,

розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє як законний представник неповнолітньої особи ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

У лютому 2026 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє як законний представник неповнолітньої особи ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ( далі суд) з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначає, що 11.10.2025 року близько 20:03 відповідач, керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, р.н. НОМЕР_1 , на вул. Космічній в м. Запоріжжі не надав переваги позивачу , який переходив проїзну частину нерегульованим пішохідним переходом, та здійснив на нього наїзд. Унаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, був госпіталізований та проходив лікування.

Посилаючись на постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03.11.2025 року, яка набрала законної сили 14.11.2025 року, позивач зазначає, що відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Позивач стверджує, що внаслідок ДТП зазнав фізичного болю, страху та душевних переживань, а після травмування зберігаються порушення сну, періодичні головні болі й обмеження функції ноги. Вважає, що виплачених страховою компанією 7 310,00 грн. недостатньо для покриття понесених витрат, а відповідач не цікавився станом його здоров`я та не пропонував допомоги. Розмір моральної шкоди позивач визначає у 100 000,00 грн., посилаючись на характер і тривалість страждань.

Як на правові підстави заявленої вимоги посилається на статті 16, 23, 1167 ЦК України.

13 квітня 2026 року від відповідача по справі в особі представника – адвоката Насонової М.С. до суду надійшов відзив на позов ( а.с. 58-59), із змісту якого вбачається, що відповідач проти позову заперечує з таких підстав.

Так, відповідач зазначає, що медичні документи після ДТП підтверджують у позивача струс головного мозку та забій м`яких тканин, однак при виписці його неврологічний стан був задовільним ; КТ голови не виявило змін, ЕЕГ – без патології, лікування проведено в повному обсязі. Відповідач вважає, що надані медичні документи не підтверджують тривалих наслідків ДТП і причинного зв`язку між нею та заявленими порушеннями сну, головними болями й іншими скаргами. Зокрема, вказує, що діагностовано у 2026 році зміни колінних суглобів мають хронічний або вроджений характер, а не є наслідками ДТП.

Відповідач також стверджує, що позивач не надав належних доказів на підтвердження характеру й інтенсивності моральних страждань, зокрема висновку судово-психологічної чи судово-медичної експертизи. На думку відповідача, саме по собі твердження про страх самостійно переходити дорогу не доводить, що такий стан виник унаслідок ДТП.

Крім того, відповідач посилається на виплату страхового відшкодування в сумі 7 310,50 грн. та вважає передчасною вимогою про стягнення 100 000,00 грн., оскільки позивач не довів вичерпання ліміту відповідальності страховика й підстав для покладання цієї суми безпосередньо на відповідача.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

Від представника позивача – адвоката Фоменка С.І. до суду надійшло клопотання про доручення до справи доказів – медичних документів стосовно стану здоров`я позивача ( а.с.62)

08.04.2026 року від представника відповідача – адвоката Насонової М.С. до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи ( а.с.37).

29.05.2026 року від представника позивача – адвоката Фоменка С.І. до суду надійшла заява про проведення підготовчого провадження по справі без участі сторони позивача ; не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті ( а.с.54).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року провадження у цій справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.23-24).

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року підготовче провадження по справі закрити, а справу призначено до розгляду по суті ( а.с.72).

В суді представники позивача позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та з урахуванням наданих суду доказів.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Про причину неявки станом на день розгляду справи в суді не повідомили.

Суд, заслухавши вступні слова представників позивача, взявши до уваги доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом ; зміст спірних правовідносин; оцінка Суду.

В суді встановлено, що ОСОБА_3 11 жовтня 2025 року о 20 годині 03 хвилин, по вул. Космічна, біля будинку № 102 в м. Запоріжжі, керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час проїзду нерегульованого пішохідного переходу, не надав перевагу у русі пішоходу ОСОБА_4 , який рухався пішохідним переходом, та скоїв на нього наїзд. Внаслідок дорожньо- транспортної пригоди (далі –ДТП) транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, пішохід ОСОБА_4 отримав незначні тілесні ушкодження.

Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 03 листопада 2025 року у справі № 333/10110/25, яка набрала законної сили 14 листопада 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ( а.с.11-12).

Із змісту частини шостої статті 82 ЦПК України вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для суду, який розглядає правові наслідки дій особи, лише щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи із наведеної норми цивільного процесуального законодавства, зазначена постанова суду від 03 листопада 2025 року підтверджує факт порушення відповідачем Правил дорожнього руху та вчинення цих дій саме ним.

Належність автомобіля відповідачу підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у якому ОСОБА_3 зазначений власником автомобіля ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 ( адміністративний матеріал № 333/10110/25; провадження № 3/333/3396/25, а.с.14 ).

Отже, відповідач був як водієм, чиї дії спричинили ДТП, так і власником джерела підвищеної небезпеки.

Наслідки ДТП для здоров`я позивача підтверджуються медичними документами.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого 10603 Запорізької обласної дитячої клінічної лікарні вбачається, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 11 по 17 жовтня 2025 року ( а.с.14).

Як пояснила в суді законний представник позивача – його матір ОСОБА_1 , сина відразу після ДТП було доставлено до вказаної лікарні, де він і проходив лікування.

ОСОБА_5 було встановлено діагноз : закрита черепно- мозкова травма, струс головного мозку, забій м`яких тканин лівої скронево- тім`яної ділянки. Після обстеження та консервативного лікування його виписано у задовільному стані з рекомендацією спостереження невролога.

МРТ колінного суглоба від 17 жовтня 2025 року та висновок ортопеда від 20 жовтня 2025 року підтверджують травматичні зміни колінного суглоба, зокрема ознаки часткового ушкодження медіальної колатеральної зв`язки, забою та потребу у фіксації й подальшому спостереженні ( а.с.15,17).

Подані медичні документи за березень 2026 року підтверджують подальше обстеження та реабілітацію ОСОБА_2 , а висновок невролога – посттравматичний астенічний синдром( а.с.63-67).

Водночас матеріали справи містять і дані про хондромаляцію, patella alta, які мають ознаки хронічних захворювань позивача (розшифровка дослідження –МРТ колінного суглоба від 17.10.2025 року – а.с.15). Проте, такі медичні дані не спростовують зафіксованих безпосередньо після ДТП ушкоджень і лікування.

Згідно зі статтями 16,23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у фізичному болю та душевних стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Відповідно до частини п`ятої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов`язана з її розміром.

За статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених законом.

Водночас відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Така особа відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Обставин, які б свідчили про наявність таких підстав для звільнення відповідача від відповідальності, судом не встановлено.

Сам факт ушкодження здоров`я, стаціонарного лікування неповнолітнього ОСОБА_2 (а.с.7), подальших медичних обстежень і реабілітації свідчить про фізичний біль та душевні переживання позивача. Для підтвердження таких страждань закон не вимагає обов`язкового висновку судово- психологічної експертизи. Відсутність такого висновку враховується судом при оцінці доказів, але не спростовує страждань, які випливають із характеру травм і перебігу лікування.

Визначаючи розмір відшкодування, суд враховує, що на час ДТП позивачеві було 13 років; він зазнав травм голови та колінного суглоба, перебував у лікарні шість днів, проходив подальші обстеження й реабілітацію. Разом із тим, лікування було консервативним ; надані документи не підтверджують оперативного втручання, встановлення інвалідності чи стійкі втрати працездатності. Медичні записи також указують на наявність окремих анатомічних і дегенеративних змін колінних суглобів, зв`язок яких її ДТП не встановлено.

З урахуванням характеру і тривалості підтверджених ушкоджень та лікування, віку позивача, обсягу доведених наслідків і критеріїв розумності та справедливості суд визначає загальний грошовий розмір моральної шкоди у 30 000,00 грн. Заявлена сума 100 000,00 грн. не відповідає доведеному обсягу наслідків ДТП, тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Такий підхід узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду про необхідність індивідуально оцінювати характер ушкоджень, глибину фізичних і душевних страждань та інші конкретні обставини справи (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19; провадження № 14-24 цс21).

Посилання відповідача на те, що розмір моральної шкоди не підтверджений висновком психолога, суд відхиляє з наведених вище підстав : фізичні ушкодження, стаціонарне лікування та подальше відновлення підтверджені медичними документами, а закон не встановлює висновок експерта як єдиний допустимий доказ моральної шкоди. Доводи про вроджений або хронічний характер частини змін колінних суглобів суд бере до уваги лише в межах, у яких вони підтверджені медичними записами ; ці доводи не спростовують ушкоджень, зафіксованих у жовтні 2025 року після ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність відповідача була застрахована у ТОВ «Експрес Страхування».

Платіжний документ, долучений до матеріалів справи, підтверджує перерахування позивачу 6 січня 2026 року 7 310,50 грн. із призначенням «страхове відшкодування» за полісом № 229050902 від 6 травня 2025 року ( а.с.13).

У позовній заяві позивач зазначив, що ця сума була виплачена у зв`язку з його лікуванням. У відзиві на позов відповідач підтвердив отримання позивачем 7 310, 50 грн. від страховика за вказаним полісом, однак прямо не зазначив, що кошти були виплачені саме на лікування, водночас відповідач не навів іншого призначення цього переказу.

Оцінюючи цей документ разом із поясненнями позивача та доводами відповідача, суд бере до уваги, що виплату здійснено страховиком цивільної відповідальності власника транспортного засобу потерпілому пішоходу після ДТП, у якій той отримав тілесні ушкодження. Доказів пошкодження майна позивача чи іншої підстави перерахування йому цієї суми матеріали справи не містять.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається саме на цю страхову виплату, але не стверджує, що вона відшкодовувала шкоду іншого виду.

За таких обставин суд оцінює платіжний документ в сукупності з поясненнями позивача та змістом заперечень відповідача й доходить висновку, що перераховані 7 310,50 грн. є страховою виплатою, пов`язаною з лікуванням позивача. При цьому суд не вважає, що сам платіжний документ окремо засвідчує призначення виплати : він підтверджує платника, одержувача, дату, суму та зв`язок платежу з договором ОСЦПВ.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди. Тому 7 310,50 грн., отримані на лікування, не віднімаються безпосередньо від визначеного судом розміру моральної шкоди. Водночас стаття 24 Закону України № 3720-ІХ « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на час ДТП, передбачає відшкодування страховиком моральної шкоди потерпілій фізичній особі у розмірі 10 відсотків страхової виплати у зв`язку з лікуванням та/або втратою працездатності, розрахованої відповідно до статей 21-23 цього Закону.

Отже, за встановленої судом бази розрахунку 7 310,50 грн. страхова складова відшкодування моральної шкоди становить 731,05 грн.

Посилання відповідача на Закон України № 1961-IV і зазначений у відзиві страховий ліміт 260 000 грн. не спростовує висновку суду. На час ДТП правове регулювання визначалось Законом України № 3720-ІХ, який введено в дію з 1 січня 2025 року; крім того, поліс, на який посилається відповідач, датований 6 травня 2025 року.

Довід про не вичерпання загального страхового ліміту сам по собі не означає, що позивач позбавлений права вимагати відшкодування шкоди від особи, відповідальної за її завдання.

Стаття 1194 ЦК України покладає на особу, яка застрахувала цивільну відповідальність, обов`язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, якщо страхової виплати недостатньо для повного відшкодування шкоди.

Відповідач не довів, що законодавчо визначена страхова складова моральної шкоди в цій справі перевищує розраховані судом 731,05 грн., або що за встановлених обставин страховик має здійснити позивачу іншу виплату саме в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 ( провадження № 14-24цс21) виходила з необхідності розмежовувати частину моральної шкоди, що відшкодовується страховиком у межах спеціального закону, та залишок, який покладається на особу, відповідальну за шкоду.

У цій справі суд застосовує цей підхід лише щодо розмежування відповідальності, розмір страхової складової визначає за статтею 24 Закону №3720-ІХ, чинного на час ДТП а не за нормами попереднього законодавства.

Страховик не є відповідачем у цій справі, вимог до нього позивач не заявляв, тому суд не вирішує питання про стягнення з нього коштів.

Визначивши загальний розмір моральної шкоди у 30 000,00 грн. та врахувавши страхову складову в сумі 731,05 грн., суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29 268,95 грн.

За сукупністю досліджених доказів суд доходить висновку, що внаслідок ДТП порушено особисте немайнове право позивача на здоров`я та завдано йому моральної шкоди. Належним способом захисту його порушеного права є стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 29 268,95 грн. ; у решті вимоги про стягнення 100 000,00 грн. належить відмовити як у частині, що перевищує визначений судом розмір підтвердженої шкоди та враховану страхову складову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання (ВПО): АДРЕСА_2 ) , в інтересах якого діє як законний представник неповнолітньої особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання (ВПО): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання (ВПО): АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 29 268 (двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання (ВПО): АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: Н.Г.Скользнєва