Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №309/3354/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3354/26

Провадження № 2/309/1810/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, скасування реєстраційного запису та зобов`язання вчинити дії, –

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, скасування реєстраційного запису та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на початку 2026 року між ним та відповідачкою було досягнуто усної домовленості про купівлю-продажу ТЗ Scoda Octavia, 2011 року випуску. На виконання цієї домовленості він передав відповідачці грошову суму за вказаний автомобіль у розмірі 150 000 грн., а відповідачка передала йому ключі, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та сам автомобіль. 14.04.2026 відповідачка, яка формально залишалася титульним власником автомобіля, діючи помилково, звернулася до ТСЦ МВС №2144 із заявою про зняття автомобіля з обліку у зв`язку з його вибракуванням. Фактично ж ТЗ не був знищений чи утилізований, він є повністю комплектним та технічно справним. Усвідомивши неправомірність своїх дій щодо уже відчуженого майна, 25.08.2026 відповідачка звернулася до ТСЦ МВС №2144 із заявою про поновлення обліку автомобіля. Згідно відповіді ТСЦ МВС №2144 їй було відмовлено, що обґрунтовано відсутністю механізму скасування реєстраційної дії вибракування, і поновлення реєстрації можливе виключно на підставі рішення суду.

Оскільки угода купівлі-продажу фактично була виконана, він набув статусу законного та добросовісного володільця ТЗ, однак має непереборні перешкоди у реєстрації автомобіля.

Посилаючись на викладене та приписи ст.ст. 328, 392 ЦВ України, просить: 1) визнати за ним право власності на ТЗ Scoda Octavia, 2011 року випуску, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 ; 2) скасувати реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС України про зняття з державного обліку ТЗ Scoda Octavia, (VIN) НОМЕР_1 , вчинений 14.04.2026; 3) зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Закарпатській області в особі ТСЦ МВС №2144 здійснити державну реєстрацію ТЗ Scoda Octavia, (VIN) НОМЕР_1 за позивачем.

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не подавала.

В судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилися подала заяву у якій визнає позов ОСОБА_1 та просить справу розглянути без її участі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного .

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль Scoda Octavia, 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , 25.03.2025 року зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с.10, 11).

Відповідно до облікової кратки №2635518733 від 14.04.2026 указаний автомобіль був знятий з обліку у зв`язку з вибраковкою у ТСЦ МВС №2144 (а.с.12).

Листом ТСЦ МВС №2144 від 26.08.2026 повідомлено ОСОБА_3 на її озернення від 25.08.2026 щодо роз`яснення механізму поновлення державної реєстрації ТЗ Scoda Octavia, номер кузова НОМЕР_1 , що чинним законодавством не переучено адміністративного або технічного механізму скасування реєстраційної дії «зняття з обліку у зв`язку з вибракуванням» чи поновлення реєстрації такого ТЗ за заявою власника з підстав помилкового волевиявлення, зміни обставин чи наявності майнових спорів чи зобов`язань перед третіми особами. Відтак ТСЦ МВС №2144 не має законних підстав та технічної можливості задовольнити її вимогу щодо поновлення обліку зазначеного автомобіля (ас.13, 14).

З цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами першою, третьою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух", Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), та Порядку № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки відповідних договорів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 34 Закону України "Про дорожній рух" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з частинами четвертою, шостою статті 19 Закону України "Про автомобільний транспорт" при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо). Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Абзацами четвертим-шостим пункту 12 Порядку № 1200 передбачено, що оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України і Держпродспоживслужбі бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. Фізична особа, яка відчужує або передає для реалізації транспортний засіб у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда суб`єкту господарювання, що здійснює оптову, роздрібну чи комісійну торгівлю, зобов`язана надати такому суб`єкту господарювання повідомлення в паперовій формі із зазначенням інформації про кількість легкових автомобілів та/або мотоциклів, та/або мопедів, що відчужені нею протягом поточного календарного року, складене в довільній формі та підписане власноручно цією особою.

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 1388 встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Також пунктом 8 Порядку № 1388 визначено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і є підставою для їх реєстрації за новим власником. Такими документами є, зокрема, оформлені в установленому порядку договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ України та центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах Міністерства внутрішніх справ України транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Відповідно до абзацу першого пункту 33 Поряду № 1388 перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі отримання свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення його на бланку) замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, встановлення або припинення права узуфрукта державного/комунального майна на транспортний засіб, місця реєстрації або найменування власників - юридичних осіб (крім зміни найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство), адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі заміни номерних знаків, отримання чи перезакріплення індивідуальних номерних знаків, зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Отже, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем за вимогами про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд констатує, що сторони не дотрималися умов договору купівлі-продажу автомобіля щодо його державної реєстрації в територіальному сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України згідно з Порядком № 1388.

А отже, оскільки спірний автомобіль не було знято з обліку в уповноваженому органі Міністерства внутрішніх справ України та він зареєстрований за ОСОБА_2 , то на думку суду відсутні підстави для визнання права власності на такий автомобіль за позивачем, так як продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сам по собі договір купівлі-продажу автомобіля укладений у формі розписки, не може бути підставою для набуття позивачем права власності на вказаний автомобіль.

Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 26.07.2023 у справі № 166/817/22.

Отже позовна вимога про визнання права власності на автомобіль не підлягає задоволенню. Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання права власності на автомобіль, у зв`язку з чим також задоволенню не підлягають.

При цьому щодо заяви відповідача про визнання ним позову, то з огляду на те, що даний позов не ґрунтується на вимогах закону, суд відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, відмовляє у прийнятті заяви про визнання позову відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 78, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.328, 392 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, скасування реєстраційного запису та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я. Я.