Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №308/5738/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5738/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Хамник М.М., за участі секретаря судового засідання Камілли В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/5738/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить у порядку поділу спільної сумісної власності передати у приватну власність відповідача транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 , а також стягнути з відповідача компенсацію частки у спільній сумісній власності на суму 4791 долар США, що на дату звернення з позовом становить 208478 (двісті вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 16 коп.

Позов мотивовано тим, що сторони з 27.07.2017 по 27.09.2022 перебували у шлюбі та набули у власність майно, в тому числі спірний транспортний засіб. Щодо розподілу решти майна подружжя сторонами ініційовано інші судові справи, деякі з них вже вирішені судом. Так у межах справи №308/9766/25 відповідач подавав зустрічний позов в якому просив визнати право особистої власності на автомобіль марки ВАЗ модель 211440, 2008 р.в., д.н.з НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 та стягнути на його користь грошову компенсацію за частку у спільній сумісній власності на суму 96 293,83 грн., однак, позивачка на такий варіант розподілу не погоджується з огляду на те, що у власності подружжя також перебував інший транспортний засіб КАМАЗ модель 5511 д.н. НОМЕР_5 , який також підлягає поділу. Однак, вказаний транспортний засіб відчужено відповідачем.

За наведених обставин автомобіль марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 та транспортний засіб марки КАМАЗ модель 5511 д.н. НОМЕР_5 підлягає поділу між подружжям, а саме присудження автомобіля марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 відповідачу та стягнення з останнього на користь позивачки половини його вартості та компенсації вартості частки відчуженого автомобіля КАМАЗ.

Ухвалою суду від 07.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Шпуганич В.П. подав заяву, в якій просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача Дяченко Е.В. подав заяву, в якій просив про розгляд справи без його участі та без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що сторони - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 27.07.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 27.09.2022 рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області розірвано.

У шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_5 2019 р.н., який проживає разом з позивачкою.

За час перебування у шлюбних відносинах подружжям набуто у власність наступне майно та зобов`язання:

- земельну ділянку, кадастровий номер:2124880301:03:008:0021, площею 0,1408 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2334363321248;

- житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 83.9 кв.м, житловою площею: 30.1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 837462521248;

- транспортний засіб марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 середня ринкова вартість у цінах 2023 р. складає 94264,00 грн.;

- транспортний засіб марки КАМАЗ модель 5511 д.н. НОМЕР_5 , кузов номер НОМЕР_6 . Середня ринкова вартість у цінах 2023 р. складає 305724,00 грн;

- боргові зобов`язання на загальну суму 222000,00 грн. перед АТ «Альфа Банк» та 35000.00 дол. США перед ОСОБА_6 .

Питання поділу житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1 вирішено рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.03.2023 № 308/2016/22.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2025 року у справі №308/17670/23, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.11.2025, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 треті особи, що не займають самостійні вимоги на предмет спору Акціонерне товариство СЕНС Банк, ОСОБА_6 , в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано кредитні кошти, отримані за офертою-угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022, укладеним між АТ «Альфа-Банк» назва з 01.12.2022 р. змінена на АТ “СЕНС БАНК’ та ОСОБА_2 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та здійснено поділ боргового зобов`язання (тіла, відсотків та інших платежів) у рівних частках по 1/2, а саме:

- за ОСОБА_3 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми;

- за ОСОБА_2 визнано особистий борг у сумі основного зобов`язання (тіла) 111000,00 грн. за офертою та угодою про надання споживчого кредиту №501437256 від 22.02.2022 та відсотків, інших супутніх платежів з цієї суми.

Визнано боргове зобов`язання від 12.04.2021 перед ОСОБА_6 в розмірі 35 тис. доларів США, строк виконання до 12.04.2024 таким, що є спільним борговим зобов`язанням подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та здійснено поділ боргового зобов`язання у рівних частках по 1/2, а саме:

- за ОСОБА_3 визнано особистий борг у сумі 17500 доларів США за борговим зобов`язанням від 12.04.2021 перед ОСОБА_6 зі строком виконання до 12.04.2024;

- за ОСОБА_2 визнано особистий борг у сумі 17500 доларів США за борговим зобов`язанням від 12.04.2021 перед ОСОБА_6 зі строком виконання до 12.04.2024.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 квітня 2025 року у справі 308/17670/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Акціонерне товариство СЕНС Банк, ОСОБА_6 вимоги в частині поділу транспортних засобів автомобіля марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу марки КАМАЗ модель 5511 д.н. НОМЕР_5 залишено без розгляду. Також Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 308/9677/25 позовну заяву залишено без розгляду.

Отже, питання розподілу спільного майна подружжя, а саме, автомобіля марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу марки КАМАЗ модель 5511 д.н. НОМЕР_5 не вирішено.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положеннями ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбаченого ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких суд роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що обидва транспортні засоби є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, а частки позивача та відповідачки у ньому є рівними.

Сам по собі факт державної реєстрації транспортного засобу на ім`я одного з подружжя не змінює правового режиму майна, набутого подружжям під час шлюбу, та не спростовує презумпції його спільності.

Крім того, автомобіль за своїми властивостями є неподільною річчю, а тому його поділ у натурі між сторонами відповідно до належних їм часток є неможливим. За таких обставин належним способом поділу є виділення автомобіля одному з подружжя із виплатою іншому грошової компенсації вартості його частки.

Саме такий спосіб вирішення спору щодо неподільного автомобіля визнаний Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21.

Так у пункті 39 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимоги про визнання за відповідачем права власності на автомобіль та стягнення на користь позивача відповідної грошової компенсації слід розглядати як вимогу про поділ неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зауважує, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

При цьому як зазначає Велика Палата факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження"). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

Отже, залишення автомобіля у власності одного із співвласників з одночасним стягненням на користь другого співвласника компенсації вартості його частки є належним способом поділу спільного майна та не потребує згоди іншого співвласника на таку виплат, внесення коштів на депозит.

Визначаючи розмір компенсації, суд виходить не з первісної ціни придбання автомобіля, а з його дійсної вартості на час розгляду справи.

Позивачка зазначає, що пред`являючи у 2023 році позов про поділ майна (транспортних засобів) вартість автомобіля ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 складала 94264,00 грн.; транспортного засобу марки КАМАЗ модель 5511 д.н. НОМЕР_5 - 305 724,00 грн.

Згідно з відповіддю на адвокатський запит ТСЦ від 13.02.2025 встановлено, що транспортний засіб КАМАЗ модель 5511 д.н. НОМЕР_5 з 04.10.2023 зареєстровано за ОСОБА_7 , отже такий відчужено відповідачем. З огляду на викладене позивачка просить відшкодування їй частини вартості транспортного засобу в цінах, які були на момент такого відчуження.

Середня вартість транспортного засобу автомобіля марки КАМАЗ 5511 складає 7550 доларів США, що на дату подачі позову за курсом НБУ (1 долар США 43.51) складає 328500,50 грн. Середня Вартість транспортного засобу, автомобіля марки ВАЗ 2114 складає 2033 долари США, що на дату подачі позову за курсом НБУ (1 долар США 43.51) складає 88455,83 грн.

Отже, сума 4791 доларів США, що станом на дату звернення з позовом становить 208478,16 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 1/2 частини вартості транспортних засобів, які є спільною сумісною власністю подружжя. У порядку поділу спільної сумісної власності також слід передати у приватну власність відповідача транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 .

Такий спосіб поділу прямо відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20, провадження №14-182цс21.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1667,20 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, 141, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на транспортний засіб - задовольнити.

У порядку поділу спільної сумісної власності передати у приватну власність відповідача ОСОБА_2 транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ модель 211440 д.н. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частки у спільній сумісній власності на суму 4791 (чотири тисячі сімсот дев`яносто один) долар США), що на дату звернення з позовом становить 208478 (двісті вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 16 коп., а також витрати по сплаті судового збору на суму 1667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень) 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 ; адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ; адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Повне рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М.Хамник