Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №308/6824/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6824/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

07.05.2025 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №14859-07/2023 від 10.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14859-07/2023, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 97 968,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 85 968,00 грн - заборгованість за процентами.

Право вимоги за вказаним кредитним договором первісним кредиторомТОВ «АВАНС КРЕДИТ» було відступлено ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору факторингу №14082024 від 14.08.2024.

21 липня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який суд не приймає з підстав, наведених у розділі «Інші процесуальні дії». За таких обставин суд також не приймає подану відповідь на відзив, оскільки вона є процесуальним документом, поданим у межах обміну заявами по суті справи у відповідь на відзив відповідача, який судом не прийнято.

Заяви, (клопотання) учасників справи.

Позивач просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо емітування платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , виписку про рух коштів із зазначенням часу зарахування кредитних коштів за договором № 14859-07/2023 від 10.07.2023 року, а також ідентифікаційні та контактні дані власника відповідного карткового рахунку.

04.06.2026 позивач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи деталізованого розрахунку заборгованості.

09.06.2026 на виконання ухвали суду від 19.05.2026 представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано суду витребувану ухвалою інформацію.

12.06.2026 позивач подав до суду заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи.

19.06.2026, 14.07.2026 відповідач подав заяви про відкладення розгляду справи.

17.07.2026 позивач подав заяву про розгляд справи у відсутності його представника.

21.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання.

Інші процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2026 справу передано на розгляд судді Голяни О.В.

Ухвалою суду від 19.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо емітування на ім`я відповідача платіжної картки № НОМЕР_1 , відомості про рух коштів за відповідним картковим рахунком щодо зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 14859-07/2023 від 10.07.2023, а також ідентифікаційні дані власника зазначеного карткового рахунку.

Ухвалою суду від 20.07.2026 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №552/672/23.

Ухвалою суду від 18.09.2026 відновлено провадження у справі.

21.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Обґрунтовуючи клопотання, відповідач посилається на значний обсяг матеріалів справи, необхідність їх детального правового аналізу, а також на те, що ним подавалися заяви про відкладення розгляду справи.

Разом із тим суд не вбачає підстав для поновлення процесуального строку, оскільки наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання відзиву.

Як убачається з матеріалів справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання. 29.05.2026 поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання чи перебування, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, 19.06.2026 та 14.07.2026 відповідач особисто звертався до суду із заявами про відкладення розгляду справи, що додатково підтверджує його обізнаність про розгляд даної справи та наявність можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема своєчасно подати відзив.

Посилання відповідача на необхідність аналізу матеріалів справи та значний обсяг документів саме по собі не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки така обставина є звичайною складовою реалізації права на захист і не позбавляла його можливості підготувати та подати відзив у встановлений судом строк.

Крім того, всупереч вимогам ч. 4 ст. 178 ЦПК України до відзиву не додано доказів його надіслання позивачу, що також свідчить про недодержання відповідачем вимог цивільного процесуального закону.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та мав достатньо часу для подання відзиву. Наведені у клопотанні причини пропуску процесуального строку не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії, а тому не можуть бути визнані поважними. У зв`язку з цим у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку слід відмовити, а відзив, поданий 21.07.2026, судом не приймається та не враховується при вирішенні справи по суті.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

10 липня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 14859-07/2023, відповідно до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 12 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надано строком на 360 днів, дата надання кредиту - 10 липня 2023 року, дата його погашення - 03 липня 2024 року. Пунктом 1.3 договору передбачено відсутність у клієнта права продовжувати встановлений договором строк кредитування або строк виплати кредиту.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1,99 % за кожен день користування кредитом і застосовується в межах строку кредиту, визначеного пунктом 1.2 договору. Проценти підлягали сплаті кожні 25 днів відповідно до Графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору. Кредит надавався у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку, реквізити якої зазначені у договорі.

Додатком № 1 до договору визначено Графік платежів, відповідно до якого проценти підлягали сплаті у розмірі 5 970,00 грн кожні 25 днів, починаючи з 03 серпня 2023 року. Останній платіж мав бути здійснений 03 липня 2024 року та становив 14 388,00 грн, з яких 12 000,00 грн - сума кредиту та 2 388,00 грн - проценти. Загальна сума платежів за графіком становить 97 968,00 грн, з яких 12 000,00 грн - основна сума кредиту та 85 968,00 грн - проценти. Додаток є невід`ємною частиною договору та підписаний одноразовим ідентифікатором W2984.

Укладення договору здійснювалося в електронній формі. Відповідно до його умов, після натискання клієнтом кнопки «Підписати» йому надсилався одноразовий ідентифікатор, введення якого на веб-сайті товариства вважалося акцептом пропозиції та підписанням кредитного договору.

Заявкою-анкетою на отримання фінансового кредиту ОСОБА_1 підтвердив достовірність наданих ним відомостей, надав згоду на обробку персональних даних, перевірку кредитної історії та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заявка-анкета підписана 10 липня 2023 року одноразовим ідентифікатором W2984.

Паспортом споживчого кредиту підтверджується, що відповідачу було надано інформацію про суму кредиту 12 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, фіксовану процентну ставку 1,99 % на день, загальні витрати за кредитом 85 968,00 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту 97 968,00 грн. Паспорт підписаний відповідачем 10 липня 2023 року одноразовим ідентифікатором W2984 та був чинним до 03 липня 2024 року.

Довідкою про ідентифікацію клієнта від 14 серпня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 10 липня 2023 року о 18:17:59 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АВАНС КРЕДИТ». Договір № 14859-07/2023 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W2984, який було направлено на номер телефону НОМЕР_2 . Час підписання договору - 10 липня 2023 року о 18:20:04.

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 10 липня 2023 року по 10 липня 2023 року, на банківську картку ОСОБА_1 10 липня 2023 року зараховано кошти у розмірі 12 000,00 грн, що підтверджує перерахування відповідачу суми кредиту за договором № 14859-07/2023.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 14859-07/2023 від 10 липня 2023 року, за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 97 968,00 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 85 968,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Проценти нараховано за ставкою 1,99 % за період користування кредитом. Станом на 03 липня 2024 року розмір заборгованості становив 97 968,00 грн, після чого, згідно з розрахунком, її розмір не збільшувався.

14 серпня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 14082024, відповідно до якого до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 14859-07/2023 від 10 липня 2023 року в розмірі 97 968,00 грн.

Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України чи ГК України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку, встановлених договором.

Судом установлено, що 10 липня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 14859-07/2023, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 360 днів, із датою погашення кредиту 03 липня 2024 року.

Пунктом 1.4.1 договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,99 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом строку кредитування, визначеного договором.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховані виходячи із погодженої сторонами ставки 1,99 % за кожен день користування кредитом.

Разом із тим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України № 3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а після закінчення зазначеного перехідного періоду - 1 %.

Отже, з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно - 1,5 %, а починаючи з 21 серпня 2024 року - 1 %.

Водночас суд враховує висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, відповідно до якого за загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які укладені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк кредитування чи строк, на який надається кредит, було продовжено після 24 грудня 2023 року.

При цьому Верховний Суд зазначив, що парламент мав на увазі саме строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова договору.

У даному випадку договір укладено 10 липня 2023 року, однак строк кредитування, погоджений сторонами, становить 360 днів та закінчується 03 липня 2024 року. Таким чином, погоджений сторонами строк кредитування охоплює період після 24 грудня 2023 року та на момент набрання чинності Законом № 3498-IX кредитні правовідносини між сторонами продовжувалися в межах первісно визначеного строку кредитування.

З огляду на наведене суд виходить із необхідності застосування до спірних правовідносин установлених Законом України № 3498-IX обмежень максимального розміру денної процентної ставки при визначенні розміру процентів, що підлягають стягненню.

Водночас за період з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно погоджена сторонами процентна ставка 1,99 % не перевищує встановлений законом максимальний розмір 2,5 %, а тому підстав для перерахунку процентів за цей період немає.

Натомість з 23 квітня 2024 року погоджена сторонами процентна ставка 1,99 % перевищує встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, у зв`язку з чим нарахування процентів за ставкою 1,99 % за цей період суперечить вимогам закону та підлягає перерахунку.

Як установлено судом, за період з 10 липня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно проценти за користування кредитом нараховуються за погодженою сторонами ставкою 1,99 %. Оскільки за цей період ставка не перевищує встановлених законом граничних розмірів, підстав для її зміни немає. Розмір процентів за цей період становить: 12 000,00 грн ? 1,99 % ? 288 днів = 68 428,80 грн.

За період з 23 квітня 2024 року по 03 липня 2024 року включно, тобто за 72 дні, проценти підлягають нарахуванню за максимально допустимою законом ставкою 1,5 %: 12 000,00 грн ? 1,5 % ? 72 дні = 12 960,00 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом, який підлягає стягненню з відповідача з урахуванням установлених законом обмежень, становить: 68 428,80 грн + 12 960,00 грн = 81 388,80 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 14859-07/2023, який підлягає стягненню з відповідача, становить 93 388,80 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 81 388,80 грн - проценти за користування кредитом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 14859-07/2023 підлягають частковому задоволенню, оскільки заявлений позивачем розмір процентів підлягає зменшенню з урахуванням установленого законом максимального розміру денної процентної ставки, починаючи з 23 квітня 2024 року.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги заявлено на суму 97 968,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 93 388,80 грн.

Таким чином, частка задоволених позовних вимог становить 95,32 %, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі: 2 662,40 грн ? 93 388,80 грн / 97 968,00 грн = 2 537,90 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 6000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 2000 грн, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №14859-07/2023 від 10.07.2023 в розмірі 93 388,80 грн, з яких 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 81 388,80 грн - проценти за користування кредитом.

В задоволенні іншої частин позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 537,90 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати за оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

В стягненні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя О.В. ГОЛЯНА