Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №308/13830/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13830/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Паладич Аліна Олександрівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 30 824,99 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.01.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою було укладено договір про надання споживчого кредиту №7539811, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів.

Договір укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 908683.

Відповідно до умов договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також штрафу в разі порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, що, за твердженням позивача, підтверджується платіжним дорученням №145629864 від 04.01.2025 року.

Однак відповідачка належним чином своїх зобов`язань не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

27.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №7539811.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за вказаним договором становить 23 400,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 400,00 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 4 000,00 грн - заборгованість за штрафом.

Крім того, 17.02.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2104187, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 1 500,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день.

Вказаний договір також укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора T237.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, що, як зазначає позивач, підтверджується документом надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК».

30.09.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-39/25, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №2104187.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість за вказаним договором становить 7 424,99 грн, з яких: 1 499,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 925,00 грн - заборгованість за процентами; 3 000,00 грн - пеня.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою своїх договірних зобов`язань, позивач просить стягнути загальну заборгованість за двома кредитними договорами в розмірі 30 824,99 грн та понесені судові витрати.

Інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2026 року справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.09.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася про дату, час і місце розгляду справи повідомлена шляхом направлення їй повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у позовній заяві, яке нею було отримано, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 04.01.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7539811, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти в сумі 10 000,00 грн, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплатити передбачені договором платежі та виконати інші зобов`язання у визначені договором строки.

Строк кредитування становить 360 днів.

Умовами договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 30,00 грн та комісію за обслуговування кредиту, загальний розмір якої за весь строк кредитування визначено в сумі 30 800,00 грн. Також передбачено застосування штрафу за порушення строків здійснення платежів.

Кредитний договір підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора 908683, використаного 04.01.2025 року о 17 год 04 хв.

Згідно з платіжним дорученням №145629864 від 04.01.2025 року первісним кредитором здійснено перерахування кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн на банківську картку, зазначену позичальницею під час оформлення кредиту.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала часткове погашення кредиту, останній платіж у розмірі 1 400,00 грн здійснено 04.04.2025 року.

27.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-16/25.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7539811.

Також судом встановлено, що 17.02.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2104187, відповідно до якого відповідачці надано кредитні кошти в розмірі 1 500,00 грн строком на 360 днів.

Стандартна процентна ставка за вказаним договором становить 1 % на день.

Договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано одноразовим ідентифікатором T237, який використано 17.02.2025 року о 21 год 52 хв 15 сек.

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем зазначено документ надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» щодо перерахування відповідачці 1 500,00 грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково виконувала свої зобов`язання, останній платіж у сумі 450,01 грн здійснено 19.03.2025 року.

30.09.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-39/25, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором №2104187.

Таким чином, предметом розгляду у цій справі є вимоги нового кредитора про стягнення заборгованості за двома договорами споживчого кредиту.

Оцінка суду

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Щодо укладення кредитних договорів в електронній формі суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За змістом частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Як вбачається з матеріалів, на які посилається позивач, відповідачка здійснила акцепт запропонованих умов кредитування шляхом використання одноразових ідентифікаторів 908683 та T237.

Отже, за умови підтвердження належними електронними доказами відповідних дій позичальниці кредитні договори слід вважати укладеними з дотриманням вимог законодавства щодо електронної форми правочину.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України визначено правову природу договору факторингу, за яким фактор здійснює фінансування клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Враховуючи укладення договорів факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 року та №01.02-39/25 від 30.09.2025 року, а також відповідні витяги з реєстрів боржників, суд за умови підтвердження переходу права вимоги належними доказами доходить висновку, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги за спірними кредитними договорами.

Разом із тим набуття права вимоги не звільняє нового кредитора від обов`язку довести розмір заявленої до стягнення заборгованості та правомірність кожної її складової.

Позивач просить стягнути за цим договором 23 400,00 грн, з яких 10 000,00 грн становить основний борг, 9 400,00 грн - комісія за обслуговування кредиту та 4 000,00 грн - штраф.

Оскільки кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн були надані відповідачці, а доказів їх повного повернення за умови дослідження матеріалів справи не встановлено, вимога про стягнення основної заборгованості в розмірі 10 000,00 грн підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 9 400,00 грн суд зазначає, що положеннями Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом визначених законом комісій та інших платежів.

Водночас саме по собі зазначення комісії у кредитному договорі не свідчить про безумовну правомірність її стягнення.

При вирішенні цієї вимоги суд враховує зміст відповідних договірних положень, характер послуг, за які встановлена комісія, відповідність таких положень статтям 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», а також наявність належного розрахунку заявленої суми.

За умови встановлення, що комісія нарахована за правомірно передбачені договором платні послуги, не охоплює дій, які кредитодавець зобов`язаний здійснювати безоплатно, та її розмір підтверджено належними доказами, вимога про стягнення 9 400,00 грн підлягає задоволенню.

Разом із тим позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 4 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану в Україні та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки спірні кредитні правовідносини виникли 04.01.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, нарахування штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання суперечить наведеним положенням законодавства.

Відтак вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 4 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, за умови підтвердження правомірності комісії, за кредитним договором №7539811 від 04.01.2025 року підлягає стягненню 19 400,00 грн, з яких 10 000,00 грн — основна сума кредиту та 9 400,00 грн — комісія за обслуговування кредиту.

За вказаним договором позивач просить стягнути 7 424,99 грн, з яких 1 499,99 грн становить заборгованість за тілом кредиту, 2 925,00 грн - заборгованість за процентами та 3 000,00 грн - пеня.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 1 500,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1 % на день.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 1 499,99 грн основної заборгованості та 2 925,00 грн процентів, нарахованих за умовами договору, такі вимоги підлягають задоволенню за умови підтвердження розрахунком періоду нарахування процентів, їх відповідності умовам договору та встановленим законом обмеженням.

Водночас вимога про стягнення пені в розмірі 3 000,00 грн задоволенню не підлягає.

З огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Оскільки кредитний договір №2104187 укладено 17.02.2025 року, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором суперечить вимогам зазначеної норми.

Таким чином, за кредитним договором №2104187 від 17.02.2025 року підлягає стягненню 4 424,99 грн, з яких 1 499,99 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 925,00 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до частини третьої статті 12 та статей 76–81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та стягнення з відповідачки заборгованості за двома кредитними договорами в загальному розмірі 23 824,99 грн.

У задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 4 000,00 грн та пені в розмірі 3 000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 30 824,99 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 23 824,99 грн, що становить приблизно 77,29 % від ціни позову.

Позивачем заявлено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 057,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 10–13, 76–81, 89, 141, 247, 258–259, 263–265, 268, 274, 280–283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Паладич Аліна Олександрівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за кредитним договором №7539811 від 04.01.2025 року в розмірі 19 400,00 (дев`ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, з яких: 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 9 400,00 (дев`ять чотириста) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за кредитним договором №2104187 від 17.02.2025 року в розмірі 4 424,99 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) гривні 99 копійок, з яких: 1 499,99 (одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 925,00 (дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок -заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 057,80 (дві тисячі п`ятдесят сім) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.