Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №308/9309/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9309/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Іванова А.П.,

за участю секретаря судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бочкор Анатолій Петрович, до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бочкор А.П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 52 570,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 957,91 грн та трьох процентів річних у розмірі 1 416,75 грн, а всього 57 944,66 грн, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що у липні 2025 року позивач, маючи намір здійснити туристичну поїздку, знайшла в соціальних мережах оголошення про тур та зателефонувала з метою замовлення поїздки. У месенджері Viber особа, яка представилася представником турагентства, надіслала позивачу реквізити для оплати поїздки, в яких було зазначено рахунок фізичної особи відповідача.

Позивач зазначає, що 25.07.2025 вона перерахувала на вказаний рахунок 25 700,00 грн, а 04.08.2025 - 26 870,00 грн, а всього 52 570,00 грн. Договір на туристичне обслуговування між позивачем та відповідачем не укладався, а туристичні послуги позивачу не надавалися.

Відповідач отримав оплату на свої рахунки як фізична особа, хоча, за твердженням позивача, відповідно до ст. 5 Закону України «Про туризм» туристичними агентами є юридичні особи та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Незважаючи на неодноразові усні звернення позивача та обіцянки відповідача повернути кошти, вони не були повернуті.

Правовою підставою позову позивач визначила ст. 1212 ЦК України, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підставі якої нарахувала інфляційні втрати у розмірі 3 957,91 грн та три проценти річних у розмірі 1 416,75 грн. Також позивач заявила про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складає орієнтовно 15 000,00 грн, і просила витребувати у АТ «Укрсиббанк» відомості про власника рахунку, на який було здійснено платежі.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.08.2026 клопотання позивача задоволено та витребувано витребувано у АТ «Укрсиббанк» відомості про власника рахунку № НОМЕР_1 , на який, відповідно до платіжної інструкції № P24А4631662647D4793, було здійснено переказ коштів, а саме: прізвище, ім`я та по батькові власника рахунку; реєстраційний номер облікової картки платника податків власника рахунку. Витребувано докази направити до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою електронної пошти: inbox@ug.zk.court.gov.ua.

Позивач та її представник - адвокат Бочкор А.П. у судове засідання не з`явилися, однак через підсистему «Електронний суд» подали заяву від 01.10.2026 про розгляд справи без їх участі, у якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення та просили стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання повторно або не повідомив про причини неявки, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Оскільки зазначені умови дотримані, суд вирішив ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з платіжною інструкцією № P24A4631662647D4793 від 25.07.2025 платник ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з рахунку в АТ КБ «Приватбанк» перерахувала 25 700,00 грн (комісія 128,50 грн) на рахунок отримувача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК», з призначенням платежу «Переказ власних коштів».

Згідно з квитанцією про оплату від 04.08.2025 позивач перерахувала на рахунок відповідача ще 26 870,00 грн. Загальна сума коштів, сплачених позивачем, становить 52 570,00 грн.

Зі скріншоту листування в месенджері Viber вбачається, що реквізити для оплати поїздки, до яких входив зазначений рахунок, були надіслані позивачу особою, яка представилася представником турагентства.

Платіжна інструкція № P24A4631662647D4793 не містить відомостей про особу та реєстраційний номер облікової картки платника податків отримувача. Адвокатський запит представника позивача до АТ «УКРСИББАНК» від 22.05.2026 залишився без задоволення: листом від 25.05.2026 № 11/15199 банк відмовив у наданні інформації, послався на те, що вона становить банківську таємницю.

Разом з тим належність рахунку відповідачу підтверджується відомостями, отриманими судом від АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали про витребування доказів.

Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у тому числі договору на туристичне обслуговування, у матеріалах справи немає. Доказів надання позивачу будь-яких послуг, доказів повернення отриманих коштів, а також доказів існування між сторонами інших правовідносин, які могли б бути підставою для отримання відповідачем коштів, відповідач суду не надав.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 52 570,00 грн, тобто набув майно за рахунок позивача, при цьому будь-яка правова підстава для отримання та утримання цих коштів відсутня: договірні відносини між сторонами не виникли, послуги позивачу не надавалися, а повернення коштів відповідачем не здійснено.

Відповідач у спосіб, визначений ЦПК України, наведених обставин не спростував.

З огляду на це відповідач є особою, яка набула майно без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і зобов`язаний повернути позивачу 52 570,00 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття майна (коштів) без достатньої правової підстави; виконати це зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно. З цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми. Інфляційні втрати та три проценти річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і компенсації за неналежне виконання зобов`язання, та нараховуються незалежно від вини боржника.

Позивач здійснила розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних окремо щодо кожного платежу: на суму 25 700,00 грн - з 26.07.2025, на суму 26 870,00 грн - з 05.08.2025, тобто з дня, наступного за днем перерахування коштів, - по 23.06.2026.

Інфляційні втрати розраховано за індексами інфляції за період з серпня 2025 року по травень 2026 року включно. Сукупний індекс інфляції за цей період становить 1,07528848. Інфляційне збільшення складає: 25 700,00 x 1,07528848 - 25 700,00 = 1 934,91 грн; 26 870,00 x 1,07528848 - 26 870,00 = 2 023,00 грн, а всього 3 957,91 грн.

Три проценти річних розраховано за формулою «сума боргу x 3 x кількість днів прострочення : 365 : 100»: 25 700,00 x 3 x 333 : 365 : 100 = 703,41 грн; 26 870,00 x 3 x 323 : 365 : 100 = 713,34 грн, а всього 1 416,75 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд визнає його арифметично та методологічно правильним.

Відповідач контррозрахунку не надав, розмір нарахувань не спростував. Отже, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3 957,91 грн та три проценти річних у розмірі 1 416,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів на спростування позовних вимог, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу до суду подано такі докази: договір про надання правничої допомоги № 04/05/26 від 04.05.2026, укладений між адвокатом Бочкор А.П. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1238 від 02.10.2017) та ОСОБА_1 ; додаток № 1 до договору - замовлення правничої допомоги та гонорар адвоката від 04.05.2026; квитанцію № HATH-A11M-79PK-45AT від 05.05.2026 про сплату 7 500,00 грн; акт про надання професійної правничої допомоги від 01.10.2026.

Згідно з додатком № 1 до договору перелік правничої допомоги включає підготовку, підписання та подання до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та представництво клієнта під час розгляду справи в суді. Гонорар встановлено у фіксованому розмірі 15 000,00 грн, який сплачується в порядку попередньої оплати у розмірі 7 500,00 грн та 7 500,00 грн після прийняття рішення судом першої інстанції. Сплату першої частини гонорару у розмірі 7 500,00 грн підтверджено квитанцією від 05.05.2026. Відповідно до акту від 01.10.2026 адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу вартістю 15 000,00 грн, претензій до якості, повноти, строків та обсягу наданої допомоги клієнт не має.

Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та не доводив їх неспівмірності.

Оцінивши обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, ціну позову та значення справи для позивача, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн є співмірним і підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 16 331,20 грн, з яких 1 331,20 грн - судовий збір та 15 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 625, 1212, 1213 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 52 570,00 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) інфляційні втрати в розмірі 3 957,91 грн (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 91 копійка).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) три проценти річних в розмірі 1 416,75 грн (одна тисяча чотириста шістнадцять гривень 75 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов