Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №307/3844/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/3844/26

Провадження № 3/307/1046/26

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

П О С Т А Н О В А

12 жовтня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Ніточко В.В.,

розглянувши матеріали, якi надійшли від Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, проживає в АДРЕСА_1 , одруженого, не працює, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення (КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

поліцейським Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Пацканом В.В. 20 вересня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого ОСОБА_1 , 20 вересня 2026 року, о 22 год. 40 хв., в с-щі Дубове, по вул. Вітерна, керував автомобілем ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах з порожнини рота, нестійка хода, нестійка вимова), на вимогу працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні 07 жовтня 2026 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та показав, що 20 вересня 2026 року, близько 22 год., він, в с-щі Дубове Тячівського району Закарпатської області, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, заїхав на стоянку біля АЗС, де припаркував свій автомобіль. Разом з ним був його неповнолітній син. В магазині АЗС він зустрів своїх друзів, з якими випив пиво. Після цього, він зателефонував дружині, щоб вона прийшла забрати автомобіль. Коли він вийшов з магазину, щоб дати дружині ключі від автомобіля, до нього підійшли працівники поліції, повідомили, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Він відмовився від проходження огляду та пояснив поліцейським, що після того, як вийшов з магазину, він не керував автомобілем. Зазначив, що забрати автомобіль прийшла його дружина. В подальшому, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що 20 вересня 2026 року, ввечері, близько 22 год. 30 хв., до неї зателефонував чоловік та попросив прийти і забрати автомобіль з території АЗС, оскільки він з друзями вживав алкоголь. Вона прийшла на територію АЗС, оскільки проживає неподалік, з магазину вийшов її чоловік, і до нього підійшли працівники поліції та повідомили, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Чоловік пояснював поліцейським, що після того, як він зайшов в магазин, де вживав алкоголь, він не керував автомобілем. Однак, поліцейський не брав це до уваги.

Із оглянутого в судовому засіданні відеозапису події відомо (камера відеоспостереження на стоянці АЗС), що 20 вересня 2026 року, о 22:09:20 год., на стоянці біля АЗС зупинився автомобіль ВАЗ 2109. О 22:10:22 год. з автомобіля вийшов син ОСОБА_1 і пішов поза зону видимості камери відеоспостереження. О 22:11:03 год. син ОСОБА_1 повернувся до автомобіля, підійшов до ОСОБА_1 , який сидів за кермом автомобіля. О 22:11:20 год. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та разом з сином пішов поза зону видимості камери відеоспостереження.

Згідно оглянутого в судовому засіданні відеозапису події відомо, що 20 вересня 2026 року, о 22:44:47 год., автомобіль ВАЗ 2109 знаходився на стоянці АЗС. Біля автомобіля стояв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та запропонував йому пройти тест для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер" або проїхати в медичний заклад. ОСОБА_1 відмовився проходити огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння та повідомив, що йде дзвонити на лінію 102. Після цього, поліцейський запитав у дружини ОСОБА_1 , чи поїде він у лікарню. О 22:47:11 відеозапис припиняється.

Із оглянутого в судовому засіданні відеозапису події відомо, що 20 вересня 2026 року, о 23:47:58 год., на стоянці біля АЗС, поліцейський розглядав звернення ОСОБА_1 на лінію 102 по факту викрадення посвідчення водія. Поліцейський пояснив ОСОБА_1 , що посвідчення водія у нього було вилучено, оскільки він перебуває в нетверезому стані. ОСОБА_1 неодноразово повідомив поліцейського, що його автомобіль ніхто не зупиняв, і просить з цього приводу надати докази у вигляді фото/відео фіксації. О 23:50:45 відеозапис припиняється.

Із рапортів працівника поліції В. Пацкана від 20 вересня 2026 року відомо, що йому 20 вересня 2026 року, близько 22 год. 00 хв., на мобільний телефон, надійшов анонімний дзвінок, і його повідомили, що водій автомобіля ВАЗ 2108, їздить в с-щі Дубове, в стані алкогольного сп`яніння. Приблизно о 22 год. 40 хв., на АЗС "АВІЯ", по вул. Вітерна в с-щі Дубове, було виявлено вищевказаний транспортний засіб. Підійшовши до даного транспортного засобу, із-за керма вийшов ОСОБА_1 , в якого були ознаки алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. Ним було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Також, ним долучено відеозапис до адміністративного протоколу.

Вислухавши учасника процесу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Щоб встановити, чи особа вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), спочатку необхідно встановити, чи керувала особа транспортним засобом, а лише потім, чи відмовилася вона від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відеозапис, що долучений до матеріалів справи (камера відеоспостереження на стоянці АЗС) підтверджує, що ОСОБА_1 20 вересня 2026 року, о 22:09:20 год., на стоянці біля АЗС, припаркував автомобіль ВАЗ 2109, і о 22:11:20 год. вийшов з автомобіля та разом з сином пішов поза зону видимості камери відеоспостереження, очевидно, в магазин.

Інші два відеозаписи підтверджують, що 20 вересня 2026 року о 22:44:47 год. автомобіль ВАЗ 2109 знаходився на стоянці АЗС, на тому самому місці, що і о 22:09:20 год. Біля автомобіля стояв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що він керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння та запропонував йому пройти тест для визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу "Драгер" або проїхати в медичний заклад, на що ОСОБА_1 відмовився.

Отже, оглянуті в судовому засіданні відеозаписи, що долучені до матеріалів адміністративної справи не підтверджують, що ОСОБА_1 , 20 вересня 2026 року, о 22 год. 40 хв., в с-щі Дубове, по вул. Вітерна, керував автомобілем ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_2 .

Інших належних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили той факт, що ОСОБА_1 , 20 вересня 2026 року, о 22 год. 40 хв., в с-щі Дубове, по вул. Вітерна, керував автомобілем ВАЗ 2109, номерний знак НОМЕР_2 , матеріали справи не містять.

Відсутність відеозапису у період з 22:09:20 год. до 22:44:47 год. 20 вересня 2026 року, позбавляє суд можливості перевірити, чи дійсно ОСОБА_1 о 22 год. 40 хв. керував автомобілем ВАЗ 2109, як і перевірити те, чи дійсно він, в цей період часу, перебував в магазині, де з друзями розпивав алкогольні напої, і після того не керував транспортним засобом.

Суд встановив, що наявний в матеріалах справи відеозапис має вибірковий та фрагментарний характер, здійснений без включення портативного відеореєстратора - бодікамери з моменту початку виконання службових обов`язків, відеозйомка не ведеться безперервно до її завершення, та на диску, наданому до матеріалів справи, відсутній момент зупинки автомобіля ВАЗ 2109 під керуванням ОСОБА_1 та момент складання протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому слід зазначити, що з дослідженого відеозапису відомо, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та обов`язки, не роз`яснено наслідки складання відносно нього адміністративного протоколу, він не ознайомлений із його змістом.

Працівник поліції ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим по час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, доказів на спростування показів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не подав.

Згідно п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справі "Карелін проти Росії" (заява № 926/08), рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Крім того, у пункті 43 рішення від 06.02.2025 (справа "Гайдашевський проти України") ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об`єктивною перевіркою.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши долучені до справи докази, в тому числі відеозаписи події, вважаю, що у справі відсутні будь-які докази, якими би підтверджувався факт керування ОСОБА_1 20 вересня 2026 року, о 22 год. 40 хв., в с-щі Дубове, по вул. Вітерна, автомобілем ВАЗ 2109, і, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

А тому, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у даній справі слід закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст. 283, 284, КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області.

Суддя В.В. Ніточко