Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №302/867/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/867/26

1-кп/302/131/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

12.10.2026селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю : секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорка ОСОБА_3 ,

обвинувачена ОСОБА_4 ,

захисник обвинуваченої – адвокат ОСОБА_5 ,

потерпілий ОСОБА_6 ,

законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 – ОСОБА_7 ,

потерпілий ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу кримінального провадження ЄРДР № 12026071110000079 від 20.04.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки і мешканки із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , громадянка України (паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Міжгірським РСТУДМС України у Закарпатській області 08.07.2014), з середньою професійно-технічною освітою, неодруженої, пенсіонерка за статусом багатодітної матері (у зв`язку з народженням і вихованням 6 дітей), утримує одну неповнолітню дитину віком 14 років, раніше не судима,

- про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 287 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 19.04.2026 близько 20.00 год., перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 , будучи законним володільцем транспортного засобу марки «ВАЗ» моделі «2105» реєстраційний номер НОМЕР_3 , який остання придбала у 2023 році, та, фактично здійснюючи повноваження щодо розпорядження вказаним транспортним засобом, контролю за його використанням і допуску осіб до керування ним, тобто, будучи особою, відповідальною за експлуатацію транспортного засобу у розумінні вимог чинного законодавства, умисно допустила до керування цим транспортним засобом свого неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 достовірно знаючи, що її син ОСОБА_6 не досяг встановленого законом віку, не має посвідчення водія відповідної категорії, та, відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» не має права на керування транспортними засобами, однак, усвідомлюючи зазначені обставини, діючи умисно, надала йому усний дозвіл на керування автомобілем і дозволила здійснити поїздку в населений пункт с. Лісковець, Хустського району Закарпатської області.

При цьому ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у ОСОБА_6 законного права на керування транспортними засобами та належної підготовки для безпечного керування, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, проте легковажно розраховувала на їх відвернення, покладаючись на наявні в сина початкові навички керування транспортним засобом.

У подальшому 20.04.2026 близько 03:00 години ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом на автодорозі між населеними пунктами с.Рекіти та с.Лісковець, Хустського району Закарпатської області, порушив вимоги п.п.2.3 2б», 2.13 та 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зокрема не вибрав безпечної швидкості руху та не проявив належної уважності до дорожніх умов та дорожньої обстановки.

Унаслідок цього, ОСОБА_6 на заокругленні дороги вліво по напрямку руху транспортного засобу, не впорався з керуванням транспортного засобу, виїхав за межі проїзної частини дороги, де допустив зіткнення з стовбуром дерева породи ялина.

За наслідком дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням, що кваліфікуються як ушкодження середньої ступені тяжкості. Виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму дії або від удар`яння об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при обставинах ДТП та вкладаються в час пригоди, яка мала місце 20.04.2026.

Пасажир автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла С7 шийного відділу хребта, що кваліфікуються як ушкодження середньої ступені тяжкості. Виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму дії або від удар`яння об такі, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля при обставинах ДТП та вкладаються в час пригоди, яка мала місце 20.04.2026, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи.

Допуск ОСОБА_4 до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортними засобами та не володіє необхідними навичками безпечного керування, створив реальну загрозу безпеці дорожнього руху, яка реалізувалась у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Саме протиправні дії ОСОБА_4 , які полягали у допуску до керування транспортним засобом особи (свого сина ОСОБА_6 ), що не має права на керування перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала встановлені обставини, які відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 287 КК України, розкаялась у вчиненому, просить суворо не карати і взяти до уваги, що вона є мамою шести дітей, утримує неповнолітню доньку віком 14 років, не працює і займається домашнім господарством, отримує щомісячно пенсію за статусом багатодітної матері у розмірі 3000 гривень, а тому не має змоги сплатити штраф.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 повністю визнали вище встановлені обставини, що відповідають змісту формулювання обвинувачення за обвинувальним актом і повідомили, що не мають претензій до обвинуваченої, бо отримані ними тілесні ушкодження унаслідок ДТП (травми) минули у зв`язку завершенням лікування. Потерпілі просять суворо не карати обвинувачену ОСОБА_4 .

Згідно з положеннями частини третьої статті 349 КПК України, за згодою всіх учасників кримінального провадження, роз`яснивши наслідки застосування цієї процесуальної норми, суд постановив визнати недоцільним дослідження доказів щодо вище встановлених обставин, які ніким не оспорюються. Суд обмежився дослідженням показів обвинуваченої, потерпілих та фіксацією їх остаточних процесуальних позицій і дослідженням відомостей та документів, що характеризують особу обвинуваченої.

Оцінивши вище встановлене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 287 КК України, за такими кваліфікуючими ознаками: допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене особою, відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, якщо це спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження.

За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання, виходячи з альтернативної санкції статті 287 КК України, суд бере до уваги таке.

Вчинене кримінальне правопорушення за ознаками статті 287 КК України, згідно з статтею 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів. Це кримінальне правопорушення характеризується умисною формою вини. Наслідком вчиненого кримінального правопорушення є отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості двома потерпілими, зокрема й неповнолітньою особою (сином обвинуваченої). Натомість зазначені наслідки станом на час винесення цього вироку усунуті,бо потерпілі одужали і не мають жодних претензій.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування обвинуваченої завданої шкоди, що проявилось у понесенні витрат на лікування потерпілих від отриманих травм та тілесних ушкоджень, що підтверджено ними в судовому засіданні з констатацією про відсутність претензій матеріального чи морального характеру.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, в обвинувальному акті не зазначено.

Суд зважає на особу обвинуваченої, яка має статус багатодітної матері (народила і виховала шестеро дітей), отримує пенсію у зв`язку зі статусом багатодітної матері в розмірі 3000 гривень щомісячно. ОСОБА_4 характеризується з місця проживання Пилипецькою сільською радою тільки позитивно, не має постійного місця праці, займається домашнім господарством, утримує одну неповнолітню дитину доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_4 раніше не вчиняла кримінальних правопорушень, не перебуває на наркологічному, психіатричному та фтизіатричному обліку. Ці відомості підтверджені характеристикою і довідками про склад сім`ї з Пилипецької сільської ради, змістом пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого органом ПФУ 16.11.2022 серія ААМ №305288, інформаційною довідкою з органу поліції, довідкою керівника КНП «ЛПУ Міжгірська районна лікарня».

Суд вважає, що покарання у виді виправних робіт до обвинуваченої не можливо застосувати, бо вона не має постійного місця праці (положення статті 57 частини 1,2 КК України). Штраф, який передбачений в санкції статті 287 КК України, не доцільно застосовувати до обвинуваченої. Адже вона не працює, отримує щомісячно пенсію, яка за своїм розміром є більше ніж у шість разів меншою від мінімального розміру штрафу (17 тисяч гривень). Це покарання, на переконання суду, утруднить виконання вироку і може призвести до порушення майнових прав особи, з урахуванням її доходів, соціального статусу та наявності утриманця неповнолітнього віку.

Натомість покарання у виді позбавлення волі, з огляду на дві пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, позитивність особи до вчинення злочину, є занадто суворим покаранням, а тому це покарання, як найбільш суворе за альтернативною санкцією статті 287 КК України, не має підстав застосовувати.

Найбільш доцільним, адекватним до вчиненого кримінального правопорушення, суд визнає покарання у виді обмеження волі. Це покарання запропоновано стороною обвинувачення на строк один рік із застосуванням положень статей 75, 76 КК України. З доцільністю такого покарання також погодились усі учасники кримінального провадження. Згідно з статтею 68 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 може відбувати покарання у виді обмеження волі. Адже вона не досягла пенсійного загального віку 60 років. Натомість її неповнолітня донька вже досягла 14 років. Отже, обмежень, які передбачені частиною третьою статті 68 КК України, судом не встановлено для призначення саме цього покарання.

З огляду на те, що ОСОБА_4 вперше вчинила кримінальне правопорушення, яке за своєю санкцією не перевищує покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, повністю визнала провину, у справі наявні дві пом`якшуючі покарання обставини, відсутні обтяжуючі покарання обставини, наслідки злочину повністю усунуто, обвинувачена позитивно характеризується, - є достатньо підстав звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням протягом іспитового строку. Розмір іспитового строку достатньо призначити на один рік.

Згідно з досудовою доповіддю, складною ораному пробації, обвинувачена має позитивну соціально-психологічну характеристику. Орган пробації оцінив повторне вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою та її небезпеку особи для суспільства за середнім показником ризику і вважає можливим виправлення особи без реальної ізоляції від суспільства.

Отже, суд дійшов переконання, що є підстави для застосування положень статей 75, 76 ч.1 пункти 1,2 та п.2 частини третьої статті 76 КК України при призначенні остаточного покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення.

Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан та експлуатацію транспортних засобів, яке альтернативно передбачено санкцією статті 287 КК України, не має підстав застосовувати до обвинуваченої. Адже обвинувачена таку посаду не обіймала, а за обставинами вчиненого кримінального правопорушення мала місце передача власного транспортного засобу особі (рідному синові), який не був наділений правом керування транспортними засобами (не мав посвідчення водія). Сторона обвинувачення також не ініціювала призначення такого додаткового покарання.

Цивільного позову у справі не заявлено.

Запобіжний захід органом досудового розслідування не обирався. Обвинувачена належно виконувала процесуальні обов`язки. Сторона обвинувачення не подавала клопотання про обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Судові витрати у виді вартості судової інженерно-транспортної експертизи в розмірі 2888,16 гривень, підлягають стягненню з обвинуваченої в користь держави на відповідний рахунок зазначеного в довідці органу Державного Казначейства України.

Речовий доказ : легковий автомобіль марка і реєстраційний номер за змістом обвинувального акта, повернутий органом досудового розслідування власниці авто ОСОБА_4 на відповідальне зберігання. Це стверджено письмовою розпискою, змістом постанови слідчого і підтверджено в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_4 . Отже, питання повернення цього майна вирішено.

Речовий доказ у виді оригіналу медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 , який зберігається в матеріалах досудового розслідування в процесуальної прокурорки ОСОБА_3 , підлягає поверненню за належністю особі, себто ОСОБА_6 ,

Керуючись статтями 373, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 287 Кримінального кодексу України, і призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк один рік без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Згідно з статтею 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням протягом іспитового строку одного року, якщо вона не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Згідно з статтею 76 частиною першою пунктами 1,2, частиною третьою пунктом другим Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 на період відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку такі обов`язки :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти в уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати у виді вартості судової інженерно-транспортної експертизи, проведеної Закарпатським НДЕКЦ згідно з висновком № СЕ-19/107-26/4543-ІТ від 04.05.2026 в розмірі 2888 гривень 16 коп. у користь держави код ЄДРПОУ 37975895 Казначейство України, ГУК у Закарпатській області Мукачівська ТГ/24060300, р/рахунок UA288999980313070115000007383.

Речові докази у виді медичної картки стаціонарного хворого № 4063, заповнену на ОСОБА_6 , які зберігаються в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження в процесуальної прокурорки ОСОБА_3 , - повернути ОСОБА_6 .

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Згідно з ч.3 статті 349 КПК України не допускається оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Вирок у повному обсязі складено 12.10.2026 року.

СуддяОСОБА_1