Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №298/978/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/978/26

Номер провадження 2/298/331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 жовтня 2026 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Ротмістренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Хомин Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі ТОВ «Споживчий центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 960 грн. та судових витрат.

У позовній заяві позивач посилається на ту обставину, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» (надалі – Кредитодавець/Позивач) та Позичальник/Відповідач) 05.04.2025 уклали Кредитний договір (оферти) № 05.04.2025-100001212

(надалі - Договір).

Відповідно до умов кредитного договору № 05.04.2025-100001212 від 05.04.2025 року Позичальнику надається Кредит на наступних умовах:?Дата надання/видачі кредиту - 05/04/2025; Сума Кредиту: 3 000 грн. 00 коп.?Строк, на який надається Кредит – 217 днів з дати його надання?Дата повернення (виплати) кредиту - 07.11.2025; Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена.

Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі – 3 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 05.04.2025, на строк вказаний в заявці. Водночас зазначає, що відповідач умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість за кредитним договором.

У зв`язку з вказаними порушеннями прав позивача з боку відповідача останній звернувся в суд з вказаним позовом.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13.08.2026 відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін по справі, встановлено строк відповідачу для подання до суду відзиву разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень. У вказаний строк, а також станом на дату ухвалення судом рішення, відповідач не надав суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому у позові міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання відповідач повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідоми. Копія ухвали про відкриття провадження, а також судові повістки відповідачу надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Однак відповідні поштові відправлення повернулися на адресу суду неврученими відповідачу з відміткою про причину повернення адресат відсутній за вказаною адресою.

Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 05.04.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 05.04.2025-100001212, підписаний позичальником електронним підписом що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), підписаною відповідачем електронним цифровим підписом з використанням одноразового цифрового ідентифікатора E146, додатком до анкети позичальника, заявою позичальника, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцептом), підтвердженням укладення кредитного договору та паспортом споживчого кредиту, копії яких додано до позовної заяви (далі – Кредитний договір).

Відповідно до умов Договору заявка є невід?ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору № 05.04.2025-100001212 від 05.04.2025 Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 05/04/2025; Сума Кредиту: 3 000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 217 днів з дати його надання Дата повернення (виплати) кредиту - 07.11.2025; Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.?Комісія, пов?язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія за надання",?"Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 9% від суми Кредиту та дорівнює 270 грн. 00 коп.

Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як убачається з матеріалів справи, позичальником ОСОБА_1 під час укладення Кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Відповідно до умов Кредитного договору 05.04.2025-100001212 від 05.04.2025 (надалі – «Договір») позичальнику надано кредит у розмірі – 3 000 грн. Так, згідно з листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» Вих. №1-1704 від 17.04.2026, наданим ТОВ «СПОЖИВЧИй ЦЕНТР», ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між вказаними підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.04.2025 13:37:13 на суму 3 000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн., номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 701958410, призначення платежу: Видача за договором кредиту №05.04.2025-100001212.

З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором від 31.12.2025 убачається, що заборгованість по кредитному договору ОСОБА_1 складає 9 960, 00 грн., з яких 3 000, 00 грн. складає основний борг, 4 650, 00 грн. – залишок відсотків, 810, 00 – залишок комісій, 1 500, 00 грн. – залишок штрафів.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за Кредитним договором, позивач посилається на ту обставину, що за станом на день звернення до суду ОСОБА_1 вимоги такого договору не виконав та у встановлений договором строк вказану суму заборгованості не погасив.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з такого.

На законодавчому рівні визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін,спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що належними та допустимими доказами у справі доведено факт укладення Кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, факт отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання останнім умов Кредитного договору та Додаткового кредитного договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за Кредитним договором, виникнення у зв`язку з цим заборгованості по кредиту та нарахування відповідних процентів, з огляду на ту обставину, що відповідач доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу суду не надав, як і не надав доказів, підтверджуючих виконання ним умов Кредитного договору та Додаткового кредитного договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині наявності непогашеної кредитної заборгованості.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр» в частині стягнення розміру кредитної заборгованості, суд виходить з такого.

З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором від 31.12.2025 убачається, що заборгованість по кредитному договору ОСОБА_1 складає 9 960, 00 грн., з яких 3 000, 00 грн. складає основний борг, 4 650, 00 грн. – залишок відсотків, 810, 00 – залишок комісій, 1 500, 00 грн. – залишок штрафів.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наданий час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22. Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.

Крім того, стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором № 6528874 від 22.08.2025 суд зазначає таке.

Як зауважив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії при видачі кредиту є такими, що суперечать Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Зважаючи на наведені законодавчі положення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за Кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме - у розмірі 7 650 грн., з яких 3 000, 00 грн. складає основний борг, 4 650, 00 грн. – залишок відсотків.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 810, 00 грн. та штрафами у розмірі 1 500, 00 грн. з урахуванням наведених законодавчих положень задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 120,18 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано квитанцію № 2186588 від 06 серпня 2026 року.

Оскільки витрати на поштове відправлення копії позовної заяви відповідачу пов`язані з учиненням процесуальної дії, необхідної для підготовки справи до розгляду, а факт їх понесення підтверджений наданим письмовим доказом, суд вважає такі витрати обґрунтованими та такими, що підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, у розмірі 76, 81 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на поштове відправлення пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 92,32 грн. (120,18 грн. ? 76,81 %).

Отже, вимога позивача про відшкодування витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви в паперовій формі, підлягає частковому задоволенню в розмірі 92,32 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з такого.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 гривень 40 копійок, із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у зв`язку із подачею позову в електронному вигляді.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості задоволено частково - на 76, 81 %, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - у розмірі 2 044, 99 грн.

Керуючись статтями 12, 76 - 81, 133, 137, 141, 247, 259, 263 - 268, 273, 280 - 282, 354, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 заборгованість за Кредитним договором № 05.04.2025-100001212 від 05.04.2025 у розмірі 7 650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 044 (дві тисячі сорок чотири) гривні 99 копійок, а також витрати, пов?язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 92 (дев`яносто дві) грн. 32 коп.

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Великоберезнянським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А).

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Головуюча О.В. Ротмістренко