Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №600/5677/24-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації податкового контролю

Дата: 01 жовтня 2026 р.

Справа: №600/5677/24-а

Суддя: Сіжук Ольга Володимирівна

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 р. м. Чернівці Cправа № 600/5677/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Сіжук О.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Мелещук К.О.,

представника відповідача - Чокан М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2024 №00000/22677/Ж10/24-13-07-04 та від 12.11.2024 №00000/22676/Ж10/24-13-07-04.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного від 28.03.2025 в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 09.09.2025 рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду справу №600/5677/24-а передано на розгляд головуючому судді Сіжук О.В.

Ухвалою судді від 19.09.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу №600/5677/24-а та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного від 08.05.2026 у справі №600/5677/24-а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 12.11.2024 №00000/22677/Ж10/24-13-07-04 та від 12.11.2024 №00000/22676/Ж10/24-13-07-04.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 - без змін.

Від представника позивача надійшла до суду заява, в якій остання просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №600/5677/24-а, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 13013,04 грн.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на те, що рішення у даній справі ухвалено в порядку загального позовного провадження, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.09.2026 призначено заяву до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11:00 год. 02.10.2026.

Від представника відповідача 01.10.2026 надійшло до суду клопотання, в якому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового судового рішення та залишити подане клопотання без розгляду, посилаючись на пропуск строку звернення до суду із такою заявою, зокрема вказує на те, що позивачем до закінчення судових дебатів не було зроблено заяви про намір подати докази понесених судових витрат після ухвалення судового рішення.

В судове засідання, призначене на 02.10.2026, представник позивача не з`явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви.

Представник відповідача в судовому засідання підтримала свої аргументи, зазначені в клопотанні від 01.10.2026.

Розглянувши заяву про винесення додаткового судового рішення, перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як слідує із заяви про ухвалення додаткового судового рішення, представник позивача просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 13013,04 грн.

Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд вирішує питання щодо судових витрат під час ухвалення рішення, про що зазначає у його резолютивній частині (частина перша статті 143, частина п`ята статті 246 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Стаття 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Виходячи з положень статті 252 КАС України додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі.

Означені в частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених процесуальною нормою підстав для ухвалення додаткового судового рішення (наприклад, питання чи вимога, щодо якої подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, фактично вирішено судом в основному рішенні).

Таких висновків дійшла й Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.01.2022 у справі №500/2632/19.

В наведеній ухвалі Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання щодо формування єдиної правозастосовчої практики в частині можливості здійснення при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, у випадку направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду, дійшла висновку, що судові витрати, пов`язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Так, як зазначалось вище, рішенням Чернівецького окружного адміністративного від 28.03.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025, в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представником позивача подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 09.09.2025 рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2025 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного від 08.05.2026 у справі №600/5677/24-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області від 12.11.2024 №00000/22677/Ж10/24-13-07-04 та від 12.11.2024 №00000/22676/Ж10/24-13-07-04. Стягнуто на користь позивача судовий зір у розмірі 6506, 60 грн, сплачений при звернені до суду із позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що під час звернення до Верховного Суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 13013,04 грн, що підтверджується квитанцією від 15.08.2025 №51455152 (а.с. 15, т.2).

Водночас при новому розгляді справи та ухвалення рішення від 08.05.2026 судом не вирішено питання про стягнення судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і, певною мірою, є відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі, процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Оскільки, рішенням Чернівецького окружного адміністративного від 08.05.2026 у справі №600/5677/24-а адміністративний позов задоволено повністю, при цьому під час ухвалення рішення не вирішено питання про стягнення судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, то суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір за звернення до Верховного Суду у розмірі 13013,04 грн.

За правилами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зважає на правовий висновок, висловлений Верховним Судом в ухвалах від 20.12.2019 у справі № 826/4788/17 та від 12.05.2020 у справі № 817/589/17, відповідно до якого, у випадках направлення справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.01.2022 у справі №500/2632/19, у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 13013,04 грн.

Стосовно клопотання представника відповідача про залишення без розгляду клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення суд зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи вказане клопотання представник відповідача посилалася на недотримання представником позивача частини сьомої статті 139 КАС України. Зокрема, зазначила, що позивачем до закінчення судових дебатів не було зроблено заяву про намір подати докази понесених судових витрат після ухвалення судового рішення, а відсутність такої заяви виключає можливість застосування передбаченого законом механізму подання доказів судових витрат після ухвалення рішення.

За змістом частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що предметом заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення є питання про судові витрати зі сплати судового збору.

З матеріалів справи слідує, що клопотання про стягнення понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору було заявлено як окремий пункт позовної заяви, при цьому докази сплати судового збору за подання касаційної скарги були наявні в матеріалах справи на час ухвалення судом рішення від 08.05.2026 під час нового розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що до спірної ситуації не підлягає застосуванню частина сьома статті 139 КАС України.

Частиною першою статті 242 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

З огляду на вимоги процесуального закону (статті 143, 244 КАС України) щодо питань, які вирішує суд при ухваленні остаточного рішення, а також враховуючи той факт, що докази сплати судового збору за подання касаційної скарги були наявні в матеріалах справи, при цьому із заявою про ухвалення судового рішення представник позивача звернулася у строки, встановлені частиною першою статті 242 КАС України, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду клопотання про ухвалення судового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 143, 241-246, 252 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про залишення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення – відмовити.

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області судовий збір у розмірі 13013 (тринадцять тисяч тринадцять) гривень 04 копійки.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на додаткове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання) до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Додаткове рішення у повному обсязі складено 12 жовтня 2026 р..

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200а, місто Чернівці, Чернівецька область, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44057187).

Третя особа – Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46003, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44143637).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua