Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №580/7242/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокусправа № 580/7242/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність в частині неприйняття рішення та зобов`язати прийняти рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Черкаській області в частині неприйняття рішення щодо списання безнадійного податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 8 825,51 грн за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: №0033139-5013-2301 від 31.01.2019; №0033140-5013-2301 від 31.01.2019; №0033141-5013-2301 від 31.01.2019; №0033142-5013-2301 від 31.01.2019; №0033858-5033-2301 від 20.02.2020; №0033857-5033-2301 від 20.02.2020;

- зобов`язати ГУ ДПС у Черкаській області прийняти рішення про списання такого безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 8 825,51 грн за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: №0033139-5013-2301 від 31.01.2019; №0033140-5013-2301 від 31.01.2019; №0033141-5013-2301 від 31.01.2019; №0033142-5013-2301 від 31.01.2019; №0033858-5033-2301 від 20.02.2020; №0033857-5033-2301 від 20.02.2020.

Позов обґрунтований тим, що з урахуванням періоду зупинення перебігу строків давності та подальшого його поновлення, строк давності 1095 днів, встановлений п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, щодо суми податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 8 825,51 грн за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: №0033139-5013-2301 від 31.01.2019; №0033140-5013-2301 від 31.01.2019; №0033141-5013-2301 від 31.01.2019; №0033142-5013-2301 від 31.01.2019; №0033858-5033-2301 від 20.02.2020; №0033857-5033-2301 від 20.02.2020 – сплинув ще у 2025 році, тому позивач вважає, що відповідач протиправно не вчинив дії щодо списання такого безнадійного податкового боргу.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що відповідно до інформаційної системи ДПС України станом на 29.07.2026 у ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 9 300,81 грн, яка виникла з 31.08.2020 за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: від 20.02.2020 №0033858-5033-2301, від 01.04.2021 №0159727-2401-2301, від 01.04.2021 №0159728-2401-2301, від 05.08.2022 №0571383-2403-2301, від 05.08.2022 №0571384-2403-2301, від 28.04.2023 №0055398-2406-2301, від 28.04.2023 №0055399-2406-2301, від 02.10.2025 №0789696-2407-2301-UA71080490000022110, від 20.06.2026 №0789762-2407-2301-UA71080490000022110, №0789704-2407-2301-UA71080490000022110, №0789714-2407-2301-UA71080490000022110, №0789697-2407-2301-UA71080490000022110, №0789738-2407-2301-UA71080490000022110, №0789694-2407-2301-UA71080490000022110, №0789705-2407-2301-UA71080490000022110, №0789706-2407-2301-UA71080490000022110, №0789707-2407-2301-UA71080490000022110.

Ухвалою суду від 11.09.2026 витребувано від Головного управління ДПС у Черкаській області завірені належним чином відомості з інформаційної системи ДПС України станом на 29.07.2026 щодо наявності у ОСОБА_1 податкової заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 9 300,81 грн, яка виникла з 31.08.2020, а також відомості про те, чи обліковується за ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковими повідомленнями-рішеннями №0033139-5013-2301 від 31.01.2019, №0033140-5013-2301 від 31.01.2019, №0033141-5013-2301 від 31.01.2019, №0033142-5013-2301 від 31.01.2019, №0033857-5033-2301 від 20.02.2020. Зупинено провадження в адміністративній справі до отримання витребуваних документів та пояснень.

Ухвалою суду від 12.10.2026 поновлено провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних матеріалів справи судом встановлено, що 03 вересня 2025 року позивачем було подано заяву до відповідача про проведення звірки даних щодо площі нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки за 2018-2024 роки, у порядку, передбаченому пп.266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України.

За результатами вищезазначеного звернення, відповідач листом від 02 жовтня 2025 року №23298/6/23-00-24-07-07 підтвердило наявність розбіжностей даних щодо нерухомого майна, що перебуває у власності позивача та скасувало наступні податкові повідомлення-рішення: №0159727-2403-2301 від 30.06.2021; №0159728-2403-2301 від 15.07.2021; №0571383-2403-2301 від 05.08.2022 №0571384-2403-2301 від 05.08.2022; №0055398-2406-2301 від 28.04.2023; №0055399-2406-2301 від 28.04.2023; №0351170-2407-2301-UA71080490000022110 від 06.06.2025; №0351171-2407-2301-UA71080490000022110 від 06.06.2025. Разом з цим, відповідачем у листі зазначено, що за наявними технічними можливостями скасування (відкликання) податкових повідомлень-рішень №0033139-5013-2301 від 31.01.2019, №0033140-5013-2301 від 31.01.2019, №0033141 5013-2301 від 31.01.2019, №0033142-5013-2301 від 31.01.2019, від 20.02.2020, №0033858-5033-2301 від 20.02.2020 №0033857-5033-2301 на даний час неможливо. У зв`язку з цим направлено звернення до ДПС про проведення заходів щодо скасування/відкликання зазначених податкових повідомлень-рішень.

Позивач повторно звернулась до відповідача із заявою від 26.12.2025 щодо уточнення нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідач листом від 23.01.2026 №968/6/23-00-24-07-07 повідомив позивача, що звернення платника з письмовою заявою до контролюючого органу про перерахунок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки проводиться за період, визначений з урахуванням строків давності - 1095 днів, що продовжується на період зупинення перебігу строків давності – з 18 березня 2020 року по 27 травня 2022 року.

Оскільки на думку позивача, податкові повідомлення-рішення за 2018– 2020 роки фактично не були скасовані/відкликані контролюючим органом через сплив строків давності, а відповідні суми продовжують обліковуватися в інтегрованій картці платника, тому вона звернулась до відповідача із заявою про списання такої заборгованості як безнадійного податкового боргу від 20.02.2026 (вх. ГУ ДПС у Черкаській області №8623/6/ЕКПП від 23.02.2026).

Листом від 23.03.2026 №6068/6/23-00-24-07-07 відповідач за наслідками розгляду заяви позивача від 20.02.2026 залишив її без виконання.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеною відмовою відповідача, звернулась до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Визначення поняття податкового боргу надано у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Поняття безнадійного податкового боргу визначено у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак як, зокрема, а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Питання списання безнадійного податкового боргу врегульоване статтею 101 ПК України.

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг (пункт 101.1 статті 101 ПК України).

Згідно з підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

З аналізу норм ПК України вбачається, що стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

У пункті 101.5 статті 101 ПК України передбачено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Міністерство фінансів України наказом 28.07.2022 № 220, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.08.2022 № 908/38244, затвердило Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 220).

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу II Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, - станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС.

Визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється територіальними органами ДПС на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу для кожного з випадків, визначених пунктом 2 цього розділу п.3 розділу ІІ Порядку №220.

Згідно з пунктами 1, 5, 6 розділу IIІ Порядку № 220 у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для територіального органу ДПС. Неотриманий платником податків примірник рішення зберігається у територіальному органі ДПС.

Структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІКС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 220 слідує, що списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 календарних днів, здійснюється контролюючим органом за процедурою, яка передбачає визначення суми безнадійного податкового боргу, який підлягає списанню, на підставі даних ІКС та прийняття відповідного рішення про списання такого безнадійного боргу.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати ГУ ДПС у Черкаській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 8 825,51 грн за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: №0033139-5013-2301 від 31.01.2019; №0033140-5013-2301 від 31.01.2019; №0033141-5013-2301 від 31.01.2019; №0033142-5013-2301 від 31.01.2019; №0033858-5033-2301 від 20.02.2020; №0033857-5033-2301 від 20.02.2020.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що станом на 29.07.2026 у ОСОБА_1 наявна податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 9 300,81 грн, яка виникла з 31.08.2020 за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: від 20.02.2020 №0033858-5033-2301, від 01.04.2021 №0159727-2401-2301, від 01.04.2021 №0159728-2401-2301, від 05.08.2022 №0571383-2403-2301, від 05.08.2022 №0571384-2403-2301, від 28.04.2023 №0055398-2406-2301, від 28.04.2023 №0055399-2406-2301, від 02.10.2025 №0789696-2407-2301-UA71080490000022110, від 20.06.2026 №0789762-2407-2301-UA71080490000022110, №0789704-2407-2301-UA71080490000022110, №0789714-2407-2301-UA71080490000022110, №0789697-2407-2301-UA71080490000022110, №0789738-2407-2301-UA71080490000022110, №0789694-2407-2301-UA71080490000022110, №0789705-2407-2301-UA71080490000022110, №0789706-2407-2301-UA71080490000022110, №0789707-2407-2301-UA71080490000022110.

Таким чином, лише за податковим повідомленням-рішенням №0033858-5033-2301 від 20.02.2020, яке визначено позивачем у позові, за ОСОБА_1 обліковується податковий борг.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, чинними вимогами КАС України передбачено, що захист прав, свобод та інтересів осіб завжди відбувається після наявного факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Отже, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати у разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи. Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоб мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоб претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення у справах: Аксу проти Туреччини від 15.03.2012, Бурден проти Сполученого Королівства від 29.04.2008, Тенасе проти Молдови від 27.04.2010).

Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі №826/16855/17 звернув увагу, що відповідно до усталеного підходу, який знаходить своє відображення в багатьох судових рішеннях Верховного Суду, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду і доведеність позивачем порушення відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю його прав та законних інтересів. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі №200/9772/18-а і узгоджується з висновками щодо застосування норм права, наведених у постанові цього ж Суду від 13.08.2020 у справі №369/3756/16-а.

Крім того, у постанові від 24.01.2023 у справі № 440/2513/20 Верховний Суд зазначив, що порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.

Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень та/або органами місцевого самоврядування особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Так, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18 та від 20.02.2023 у справі №160/11429/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на підстави та предмет позову у даній справі, суд дійшов висновку, що оскільки на час розгляду справи по суті за ОСОБА_1 не обліковується податковий борг за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: №0033139-5013-2301 від 31.01.2019; №0033140-5013-2301 від 31.01.2019; №0033141-5013-2301 від 31.01.2019; №0033142-5013-2301 від 31.01.2019; №0033857-5033-2301 від 20.02.2020, що свідчить про відсутність порушеного права позивача, а відтак і відсутність підстав для їх захисту в судовому порядку, отже позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковим повідомленням-рішенням №0033858-5033-2301 від 20.02.2020, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.

17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-ІХ), відповідно до якого дія пункту 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зупинена на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнено пунктом 102.9, згідно з яким на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пізніше, згідно із Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрав чинності 27.05.2022) п. 102.9 ст. 102 ПК України доповнений словами «крім випадків, передбачених Кодексом».

Надалі, Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі Закон № 3219-ІХ) від 01.08.2023 виключений пункт 102.9 зі статті 102 ПК України.

Крім того, 07.03.2022 набрав чинності Закон України від 03.03.2022 № 2118-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 розділу ХХ ПК України був доповнений пунктом 69.

Так, згідно підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

24.11.2022 набрав чинності Закон України від 03.11.2022 № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», яким пункт 69.9 викладений в новій редакції, зокрема, з 24.11.2022 відновлено перебіг строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 60, 87 101 ПК України, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 ПК України.

Згідно із Законом № 3219-ІХ п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ діяв тимчасово, до 01 серпня 2023 року.

Законом № 3219-ІХ п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ доповнено новим п.п. 69.40, згідно з яким тимчасово, з 01 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59 60, 87 101 ПКУ заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року, щодо окремих груп платників податків, зазначених у п.п. 69.40 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Установлено, що для платників податків, щодо яких контролюючим органом не застосовуються заходи стягнення згідно з п.п. 69.40 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, зупиняється перебіг строків давності, визначених п. 102.4 ст. 102 ПКУ.

Отже, строк давності зупинявся в такі періоди:

-з 18.03.2020 по 17.03.2022 відповідно до п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX ПКУ для всіх платників податків;

-з 07.03.2022 по 24.11.2022 відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ для всіх платників податків;

-у періоді з 07.03.2022 по 17.03.2022 одночасно діяли п. 52 прим. 2 і п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ для всіх платників податків;

-з 17.03.2022 по 01.08.2023 відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПКУ (з 17.03.2022 по 27.05.2022 норма діяла без виключень, а з 27.05.2022 по 01.08.2023 з виключеннями щодо випадків, передбачених ПКУ);

-у періоді з 17.03.2022 по 24.11.2022 одночасно діяли п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ і п. 102.9 ст. 102 ПКУ;

-з 24.11.2022 по 01.08.2023 відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені ст.ст. 59 60, 87 101 ПКУ, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із ст. 116 ПКУ;

-у періоді з 27.05.2022 по 01.08.2023 п. 102.9 ст. 102 ПКУ діяв із виключеннями, передбаченими п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ;

-з 01.08.2023 для груп платників з податковим боргом, який виник до 24.02.2022, згідно з п.п. 69.40 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.

Для платників податків, які визначені підпунктом 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу і які мають податковий борг, що виник до 24.02.2022, перебіг строку давності не відновився.

Таким чином, при визначенні податкового боргу безнадійним і таким, що підлягає списанню за підставою спливу строку давності, контролюючий орган має враховувати періоди зупинення перебігу строку давності.

Суд зазначає, що грошове зобов`язання за податковим повiдомленням-рiшенням №0033858-5033-2301 від 20.02.2020 на суму 2205,43 грн з 31.08.2020 є узгодженими.

Визначаючи строк давності грошового зобов`язання з 31.08.2020, суд зазначає, що період 1095 денного строку давності, з урахуванням періоду зупинення під час дії карантину та періоду воєнного стану (1231 день), починає свій відлік з 01.08.2023 та спливає/закінчується 30.07.2026.

Оскільки станом на час звернення позивача до контролюючого органу із заявою від 20.02.2026 (вх. ГУ ДПС у Черкаській області №8623/6/ЕКПП від 23.02.2026) про списання безнадійного податкового боргу за ППР №0033858-5033-2301 від 20.02.2020 – ще не сплинув строк давності грошового зобов`язання у 1095 днів (з урахуванням періоду зупинення під час дії карантину та періоду воєнного стану (1231 день), суд дійшов висновку, що у контролюючого органу станом на час розгляду вищезазначеної заяви позивача були відсутні правові підстави для визнання грошового зобов`язання за вищезазначеним ППР як безнадійного податкового боргу та його списання.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати – не підлягають розподілу.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяСергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ