Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №580/9513/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокусправа № 580/9513/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненого позову просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 80927297 від 05.05.2026 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 75741,14 грн та постанови про внесення змін (доповнень) до реєстраційних даних виконавчого провадження № 80927297 від 11.05.2026;

- визнати протиправними постанову про відкриття виконавчого провадження №80927297 від 05.05.2026 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 75741,14 грн та постанову про внесення змін (доповнень) до реєстраційних даних виконавчого провадження № 80927297 від 11.05.2026 та скасувати їх.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що оскаржувані постанови у виконавчому провадженні №80927297 про відкриття виконавчого провадження та про внесення змін (доповнень) до реєстраційних даних, є протиправними, оскільки вищевказане виконавче провадження було відкрито з виконання постанови Канівського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 05.05.2026 №55725162, яку позивач вважає незаконною та такою, що прийнята за відсутності на те правових підстав, так як державним виконавцем не вчинено жодних дій, які б давали йому права на таку винагороду у формі виконавчого збору.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на виконанні у Канівському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №55725162, у межах якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 05.05.2026, яку виділено в окреме виконавче провадження.

05.05.2026 головним державним виконавцем винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження №80927297 з примусового виконання виконавчого документу – постанови Канівського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 05.05.2026 №55725162.

У подальшому, 11.05.2026 постановою головного державного виконавця в рамках ВП №80927297 прийнято постанову про зміну реєстраційних даних, якою внесено виправлення помилки у ВП №55725162 внесено зміни до виконавчого документа, які підлягають внесенню до виконавчого провадження.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними постановами відповідача, винесеними у межах виконавчого провадження №80927297, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, інших органів та посадових осіб, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (надалі - Закон №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Судом встановлено, що оскаржувано постановою від 05.05.2026 головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження №80927297 з примусового виконання виконавчого документу – постанови Канівського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 05.05.2026 №55725162.

Необхідно зазначити, що державний виконавець при надходженні виконавчого документа (постанови про стягнення виконавчого збору) перевіряє її на відповідність вимогам статей 3 та 4 Закону України “Про виконавче провадження” та у випадку відповідності вимогам зазначених статей відкриває виконавче провадження.

Як було встановлено під час судового розгляду, інша постанова Канівського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 05.05.2026 №55725162 відповідала всім вимогам до виконавчого документа, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”, була чинна на момент прийняття відповідачем рішення про відкриття на підставі неї оскаржуваного виконавчого провадження №80927297, тому суд дійшов висновку, що у відповідача були законні підстави, які передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, для винесення оскаржуваної у даній справі постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.05.2026 №80927297.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №640/24233/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Посилання позивача на те, що інша постанова Канівського ВДВС про стягнення виконавчого збору від 05.05.2026 №55725162 ніби то винесена з порушенням норм Закону України “Про виконавче провадження” та є протиправною – не приймається судом до уваги, оскільки така постанова від 05.05.2026 №55725162 про стягнення виконавчого збору не оскаржується позивачем та не є предметом розгляду даної адміністративної справи №580/9513/26, тому суд не може надавати правову оцінку обставинам та підставам, що слугували для її прийняття, отже позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення.

Крім того, оскільки інша позовна вимога позивача щодо скасування постанови від 11.05.2026 про зміну реєстраційних даних, є похідною від позовної вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, у задоволенні якої суд дійшов висновку відмовити, тому дана позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Стосовно решти доводів позивача, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВіталіна ГАЙДАШ