Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №580/7235/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокусправа № 580/7235/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Черкашина М.В.,

представника відповідача – Покотілівої І.Ю. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2026:

№11473/23-00-24-04-01 форми “Р”, яким визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 435 549,79 грн;

№11475/23-00-24-04-01 форми “Р”, яким визначено податкові зобов`язання по сплаті військового збору у сумі 36 295,82 грн;

№11478/2-00-24-04-01 форми “Р”, яким визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1 059 820,30 грн;

№11480/23-00-24-04-01 форми “ПН” яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН у розмірі 3 400 грн;

№11479/23-00-24-04-01 форми “В4” про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 22 179 грн;

рішення №11477/23-00-24-04-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 121 348,42 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11476/23-00-24-04-01 якою визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 242696,83 грн

Позов мотивовано тим, що спірні рішення прийняте неправомірно та всупереч вимогам податкового законодавства України. Зокрема, висновки акту перевірки не відповідають нормам податкового законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, натомість у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи щодо господарських операцій, які спростовують висновки контролюючого органу, що наведені в акті перевірки.

Позивач вказує, що перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності податковим органом вказано на його заниження за 2019 рік на суму 20 583,35 грн та його завищення на суму 111 131,27 грн у зв`язку з невідображенням в повному обсязі суми отриманого доходу та у зв`язку із включенням до складу доходу сум не по даті зарахування коштів на розрахунковий рахунок, а по даті відвантаження товару чи надання послуг.

За даними перевірки, сума оподатковуваного доходу у 2019 році визначена у розмірі 10 787 047,07 грн, розбіжність склала у розмірі 20 583,35 грн На підтвердження відсутності порушення при визначенні доходу у 2019 році, позивач надає банківську виписку за 2019 рік (всі розрахунки підприємцем проводилися виключно в безготівковій формі) та додаток Ф2 до декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік, із зазначенням суми доходу, з яких не вбачається заниження задекларованого оподатковуваного доходу. Так, згідно банківської виписки за 2019 рік позивач отримав на розрахунковий рахунок 15 975 285,86 грн

Позивачем відображено в декларації за 2019 рік 10766463,72 грн, що повністю відповідає даним банківської виписки та задекларованим показникам.

В акті перевірки, в обґрунтування порушення, контролюючим органом не зазначено на підставі яких первинних документів, яких господарських операцій, чи арифметичних помилок з боку платника податків встановлено вказане порушення. Порушення не конкретизоване, із зазначеного в акті неможливо встановити в якому місяці виявлена розбіжність, які платник податку допустив помилки та як податковий орган дійшов до висновку про наявність вказаних розбіжностей.

Таким чином, висновок про заниження доходу (виручки в негрошовій формі) за 2019 рік не підтверджується документально, розбіжності при визначенні доходу відсутні.

Позивач стверджує, що ним надано всі первинні документи на підтвердження витрат. При цьому, за даними обліку платника податку, останній має документальне підтвердження витрат на суму, яка перевищує дані обліку як платника податку так і податкового органу.

З акту перевірки неможливо з`ясувати в чому полягає суть встановленого порушення, які первинні документи, надані платником на підтвердження витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, не враховано, з яких мотивів контролюючий орган їх відхилив та яку норму податкового законодавства позивач при цьому порушив. Акт перевірки не містить відповідної деталізації, містить нелогічні висновки, тому не може вважатися допустимим доказом.

Також, до висновку про використання товарів не у господарській діяльності контролюючий орган зобов`язаний встановити такі істотні факти як особу-контрагента (для перевірки статусу платника ПДВ), який саме товар був використаний не у господарській діяльності, номенклатура товару, ціна, період придбання, якими податковими накладними підтверджено придбання таких товарів чи то послуг, дату виникнення обов`язку скласти ПН, розмір такого зобов`язання.

У спірних правовідносинах необхідно з`ясувати не лише, чи виник у позивача загальний податковий обов`язок зареєструвати ПН, а встановити його зміст, дату, сторони правочинів, розмір зобов`язання.

Як вбачається з акту перевірки, встановлюючи факт використання придбаних товарів (робіт, послуг) не у господарській діяльності, контролюючий орган не може визначити ні номенклатуру таких товарів чи то послуг, ні їх ціну, ні період їх придбання, особу, у якої вони придбані та якими первинними документами це підтверджується, навіть не зазначено податкових накладних, якими підтверджується факт їх придбання.

Податкова прямо визнає в акті: «не має можливості встановити конкретні періоди», тому нараховує всю суму податкових зобов`язань (980 442 грн) за один місяць – грудень 2024 року. Це грубе порушення принципу визначеності податкового зобов`язання. Згідно з п. 198.5 ПКУ, податкові зобов`язання нараховуються за результатами податкового періоду, в якому товари/послуги починають використовуватися не в господарській діяльності.

Якщо контролюючий орган не встановив конкретний місяць порушення в межах 2019– 2024 років, він не має права самовільно «призначати» винним грудень 2024 року. Судова практика чітко вказує: акти перевірки та ППР не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а податковий орган зобов`язаний чітко довести дату та період вчинення правопорушення.

Тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні. Зазначив, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності відображеного в деклараціях за 2019-2024 роки та додатку Ф2 до декларації, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу за 2019 рік на суму 20583,35 грн та завищення загального оподатковуваного доходу за 2021 рік на суму 111131,27 грн.

В порушення вимог п. 177.2 ст. 177 ПК України ОСОБА_1 занижено суму загального оподатковуваного доходу за 2019 рік на суму 20583,35 грн та завищено суму загального оподатковуваного доходу за 2021 рік на суму 111131,27 грн, у зв`язку з не відображенням в повному обсязі суми отриманого доходу та у зв`язку із включенням до складу доходу сум не по даті зарахування коштів на розрахунковий рахунок, а по даті відвантаження товару чи надання послуг.

Перевіркою відображених показників документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених в податкових деклараціях та додатках Ф2 до декларацій за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 на підставі таких документів: договори, видаткові та податкові накладні, банківські виписки, накладних на повернення товарів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів списання, інформації щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, встановлено порушення в частині завищення вартості документально підтверджених витрат пов`язаних із господарською діяльністю на загальну суму 2363269,72 грн в тому числі за 2019 рік на суму 365824,05 грн, за 2020 рік на суму 802729,08 грн, за 2021 рік на суму 111131,27 грн, за 2024 рік на суму 1083585,32 грн.

Вказане порушення частково вплинуло на визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу відображеного в додатках Ф2 до податкових декларацій за період з 01.01.2019 до 31.12.2024, встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2272721,80 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 386407,40 грн, за 2020 рік на суму 802729,08 грн, за 2024 рік на суму 1083585,32 грн.

За період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 409089,92 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 69553,33 грн, за 2020 рік на суму 144491,23 грн, за 2024 рік на суму 195045,36 грн.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 242696,83 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 85009,63 грн, за 2020 рік на суму 157687,20 грн, невірно визначено суму чистого доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску, чим порушено пп. 1.2 п. 1 ст. 7 та абз.3 п. 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.10.2010 № 2464-VI.

Перевіркою правильності визначення суми податкового зобов`язання з військового збору, яким оподатковуються доходи платника податків - фізичної особи, за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 що підлягає сплаті до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 встановлено його заниження на загальну суму 34090,83 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 5796,11 грн за 2020 рік на суму 12040,94 грн, за 2024 рік на суму 16253,78 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено їх заниження всього на загальну суму 988674 грн, у тому числі за квітень 2019 року на суму 4117 грн, за січень 2020 року на суму 706 грн, за травень 2021 року на суму 1266 грн, за червень 2021 року на суму 783 грн, за січень 2023 року на суму 1360 грн, за грудень 2024 року на суму 980442 грн.

В порушення вимоги п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2020 року на суму ПДВ 706 грн, за травень 2021 року на суму 1266 грн, червень 2021 року на суму 783 грн, за січень 2023 року на суму 1360 грн.

В порушення п.187.1 ст.187 та п.201.1, п.201.10 ст. 201 Кодексу ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на реалізацію товару згідно виписки по рахунку, відкритого в АТ КБ "Приватбанк", що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2019 року на суму 4117 грн

Під час проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 здійснювалися операції з придбання товарів (ДСП ламіноване, тощо) для подальшого продажу, придбання товарно - матеріальних цінностей для здійснення виробничої діяльності, оплата послуг (транспортних, наданих сторонніми організаціями, комунальних, за оренду, тощо), та інше.

Відповідно до даних ЄРПН за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 платником придбано товари, роботи та послуги для здійснення діяльності з виробництва меблів для офісів і підприємств торгівлі, з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, тощо на загальну суму 32773166,05 грн в тому числі за 2019 рік на суму 9690186,45 грн, за 2020 рік на суму 6348807,09 грн, за 2021 рік на суму 6224625,8 грн, за 2022 рік на суму 2789262,25 грн, за 2023 рік на суму 2862785,40 грн, за 2024 рік на суму 4857499,06 грн.

Вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг за даними ЄРПН за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 становить 6081898,38 грн, в тому числі за 2021 рік - 2004238,38 грн, за 2022 рік - 1294514,87 грн, за 2023 рік - 1196441,00 грн, за 2024 рік - 1586704,13 грн.

Разом з тим у податковій декларації про майновий стан та доходи за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 до складу документально підтверджених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, платником включено витрати за 2021 рік в сумі 413139,94 грн, за 2022 рік в сумі 429273,84 грн, за 2023 рік в сумі 0,00 грн, за 2024 рік в сумі 337273,80 грн.

Платником не надано документального підтвердження використання придбаних товарів (робіт, послуг) на суму 4902210,80 грн у господарській діяльності, пов`язаній з отриманням доходу від реалізації товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 пп. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань по товарах (роботах, послугах), за якими сформовано податковий кредит та які не підтверджені як використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на загальну суму 4902210,80 грн в тому числі ПДВ 980442 грн

В ході перевірки не має можливості встановити конкретні періоди, в яких підлягають нарахуванню податкові зобов`язання згідно з підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, по товарах (роботах, послугах), які були використані не в господарській діяльності платника податків. Тому податкові зобов`язання по товарах (роботах, послугах), які було використано не в господарській діяльності платника податків протягом періоду з 01.01.2019 по 31.12.2024 за результатами перевірки донараховано за грудень 2024 року на суму 980442 грн.

Перевіркою встановлені порушення п.187.1 ст.187, пп. «г» п.198.5 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 963473 грн, в тому числі за травень 2021 року на суму 656 грн, за червень 2021 року на суму 783 грн, за червень 2022 року на суму 2411 грн, за січень 2023 року на суму 1360 грн, за грудень 2024 року на суму 958263 грн та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2024 рік на суму 22179 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних по товарах (роботах, послугах) які було використано не в господарській діяльності платника податків на загальну суму ПДВ 980442 грн.

Позивач подав суду відповідь на відзив, в якому, окрім викладених у позовній заяві доводів, зазначив, що станом на початок та кінець перевіряємого періоду Діяльність позивача не зупинялася, а продовжує здійснюватися. Відповідно в наявності залишки товарно-матеріальних цінностей зафіксовані актом перевірки у розмірі 3163734,20 грн, по яким згідно законодавства, ще не виникли податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Вся придбана сировина та товари, призначені і використовуються позивачем виключно в господарській діяльності при здійсненні основного виду діяльності. Наявність в обліку залишків ТМЦ свідчить про те, що вони, станом на момент проведення перевірки поки що не використанні (ні в господарській, ні не в господарській діяльності), тому у Позивача були відсутні правові підстави і обов`язок для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також, контролюючий орган не врахував наступні обставини:

травень 2021 року - 19.05.2021 податкова накладна №15 (сума ПДВ 1266,48 грн.) була зареєстрована з невірними реквізитами контрагента, відповідно було зареєстровано вірну податкову накладну №34 від 19.05.2021 із зазначенням правильного контрагента та відповідно розрахунок коригування №11 від 13.07.2021;

червень 2021 року - 15.06.2021 податкова накладна №20 (сума ПДВ 782,87 грн.) була зареєстрована із помилковим зазначенням контрагента, тому проведено коригування, виписана правильно податкова накладна №41 від 15.06.2021 та розрахунок коригування №15 від 19,07.2021;

січень 2023 року - податкова накладна №23 від 24.01.2023 (сума ПДВ 1359,54 грн.) була помилково скопійована та повторно зареєстрована, коли вже була зареєстрована вірна податкова накладна від 24.01.2023 №9.

Таким чином, розбіжності між обсягом зареєстрованих податкових накладних та задекларованих показників в декларації, не є порушенням вимог п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу та пояснюються наявністю розрахунків коригування, які не пов`язані із зміною та заниженням сум податкових зобов`язань.

Стосовно відсутності реєстрації в ЄРПН податкової накладної на реалізацію товару у квітні 2019 року, що, на думку контролюючого органу призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 4117 грн. по взаємовідносинам з ПП “Інтерплит”, то 05.04.2019 позивачем отримано від ПП “Інтерплит” кошти в розмірі 35000 грн., в тому числі ПДВ 5833,33 грн. згідно платіжного доручення №403.

Проте, 09.04.2019 згідно листа №21 від 09.04.2019 вказаний платіж було відкориговано наступним чином: 09.04.2019 згідно платіжного доручення №403 сплачено 35000 грн згідно рахунку б/н від 09.04.2019 за товар в тому числі ПДВ - 5833,33 грн., платник змінив призначення платежу наступним чином: 24700,00 грн. повернення помилково перерахованих коштів, згідно платіжного доручення №1589 від 05.04.2019 та 10300 грн. оплата боргу за товар, згідно рахунку №528 від 10.06.2016.

Таким чином, враховуючи, зміни в розрахунках між позивачем та ПП “Інтерплит” подія, з якою податкове законодавство пов`язує виникнення податкових зобов`язань не настала, відповідно обов`язок реєстрації в даному випадку податкової накладної відсутній.

Усною ухвалою від 11.08.2026, внесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження т призначено судовий розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особо-підприємцем 28.04.1999. Основний вид економічної діяльності 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

ГУ ДПС на підставі наказу від 23.03.2026 № 820-п проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024.

За результатами перевірки складено Акт від 26.05.2026 № 8339/23-00-24-04-01/ НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки).

Перевіркою установлено порушення позивачем, зокрема:

- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 409089,92 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 69553,33 грн, за 2020 рік на суму 144491,23 грн, за 2024 рік на суму 195045,36 грн;

- п.п.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, абз. 4 п. 164 ст. 164 та п. 161 підрозділу 10 розділу 10 ХХ «Перехідних положень» Податкового Кодексу України, в результаті донараховано військового збору від провадження підприємницької діяльності на загальну суму 34090,83 грн, в т.ч.: за 2019 рік на суму 5796,11 грн, за 2020 рік на суму 12040, 94 грн, за 2024 рік на суму 16253,78 грн;

- п.2 ч.1 ст.7 та ч.8 ст.9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464 від 08.07.2010, у результаті чого донараховано єдиного внеску на загальну суму 242696,83 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 85009,63 грн, за 2020 рік на суму 157687,20 грн;

- п.187.1 ст. 187, пп. “г” п.198.5 ст.198 , п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 963473 грн, у т.ч. травень 2021 на суму 656 грн, за червень 2021 на суму 783 грн, за червень 2022 року на суму 2411 грн, за січень 2023 року на суму 1360 грн, за грудень 2024 року на суму 958263 грн та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2024 рік на суму 22 179 грн;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних по товарах (роботах, послугах), які було використано не у господарській діяльності платника податків на загальну суму ПДВ 980442 грн

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.06.2026:

- №11473/23-00-24-04-01, яким визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 435549,79 грн, в тому числі 409089,92 грн основний платіж та 26459,87 грн штрафні санкції;

- №11475/23-00-24-04-01, яким визначено податкові зобов`язання з військового збору у сумі 36295,82 грн, в тому числі 34090,83 грн основний платіж та 2204,99 грн штрафні санкції;

- №11478/2-00-24-04-01, яким визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1059820,30 грн, в тому числі 963473 грн основний платіж та 96347,30 грн штрафні санкції;

- №11480/23-00-24-04-01, яким застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН у розмірі 3400 грн;

- №11479/23-00-24-04-01 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 22179 грн

Також, на підставі вказаного Акту контролюючим органом прийнято:

- Рішення від 16.06.2026 №11477/23-00-24-04-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 121348,42 грн;

- Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2026 №Ф-11476/23-00-24-04-01, якою визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 242696,83 грн.

Не погоджуючись із вказаними ППР та рішеннями, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Для вирішення спору суд врахував норми ПК України в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.177.1., 177.2. ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Згідно з п.167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до підп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Так, в результаті перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності відображеного в деклараціях за 2019-2024 рік та додатку Ф2 податковим органом установлено та зафіксовано в Акті перевірки заниження загального оподатковуваного доходу за 2019 рік на суму 20583,35 грн. та завищення загального оподатковуваного доходу за 2021 рік на суму 111131,27 грн. Вказане стало наслідком не відображення в повному обсязі суми отриманого доходу та у зв`язку із включенням до складу доходу сум не по даті зарахування коштів на розрахунковий рахунок, а по даті відвантаження товару чи надання послуг.

Перевіркою відображених показників документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених в податкових деклараціях та додатках Ф2 до декларацій за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено завищення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із господарською діяльністю на загальну суму 2363269,72 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 365824,05 грн, за 2020 рік на суму 802729,08 грн, за 2021 рік на суму 111131,27 грн, за 2024 рік на суму 1083585,32 грн, а саме:

- у податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік завищено витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, відображені у складі витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, що враховуються при визначенні чистого оподаткованого доходу на суму 365824,05 грн, внаслідок чого занижено чистий оподаткований дохід за 2019 рік на суму 365824,05 грн;

- у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік до складу інших витрат, зокрема витрат, що пов`язані із веденням господарської діяльності, включено суми витрат, які документально не підтверджено на суму 80729,08 грн, внаслідок чого занижено чистий оподаткований дохід за 2020 рік на суму 802729,08 грн;

- у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, з врахуванням наданих актів списання матеріалів та собівартості реалізованого товару встановлено завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2021 рік на суму 111131,27 грн;

- у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік, з урахуванням наданих актів списання матеріалів та собівартості реалізованого товару встановлено завищення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей за 2024 рік на суму 1083585,32 грн.

У зв`язку із цим, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу відображеного в додатках Ф2 до податкових декларацій за період з 01.01.2019 до 31.12.2024 встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 2272721,80 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 386407,40 грн., за 2020 рік на суму 802729,08 грн., за 2024 рік на суму 1083585,32 грн.

Так, вказані показники встановлені за наслідками перевірки договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, накладних на повернення товарів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів списання, інформації щодо залишків товарно-матеріальних цінностей.

Суд під час вирішення спору врахував пояснення представника позивача, згідно з якими під час перевірки позивачем надано перевіряючим усі документи, що стосуються господарської діяльності позивача. Інші документи відсутні.

Відтак, з огляду на викладене, позивачем документально не підтверджено формування витрат на загальну суму 2363269,72 грн.

Отже, за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 409089,92 грн (2363269,72 грн * 18%), в тому числі за 2019 рік на суму 69553,33 грн., за 2020 рік на суму 144491,23 грн., за 2024 рік на суму 195045,36 грн.

Вказаного порушення належними та допустимими доказами позивачем не спростовано.

Отже, ППР №11473/23-00-24-04-01, яким визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 435549,79 грн, в тому числі 409089,92 грн основний платіж та 26459,87 грн штрафні санкції, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що нарахування єдиного внеску і військового збору є похідним від встановленого факту заниження доходу.

Так, основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У силу норм ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Крім того, ч.16 ст.25 Закону № 2464-VI встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

На підставі п.4 Розділу 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі – Інструкція №449), для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Так, перевіркою відображення сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження суму чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% на загальну суму 2272721,80 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 386407,40 грн., за 2020 рік на суму 802729,08 грн..

При цьому, мінімальна заробітна плата у 2019 році становила 4173 грн, у 2020 році – 4723 грн з 1 січня та 5000 грн з 1 вересня.

Отже, щомісячна максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у 2019 році становила 62595,00 грн, у 2020 році – 70845,00 грн з 1 січня та 75000,00 грн з 1 вересня.

Таким чином, з огляду на часткову сплату позивачем єдиного внеску за перевіряємий період, недоїмка становить 242696,83 грн.

Пунктами 1, 4 ч.2 ст.6, абз.1 і 2 ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з п.3 ч.11, ч.14 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції – за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Враховуючи наявну у позивача недоїмку щодо сплати ЄВ, що виникла за період, в якому він був платником цього внеску, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано на підставі ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI винесено спірну вимогу про сплату боргу.

З огляду на вказане вище, застосовуючи до позивача заходи впливу, передбачені Законом № 2464-VI, шляхом прийняття спірної вимоги, відповідач діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, у порядку передбаченому законодавством України. Доводи, наведені позивачем у тексті позовної заяви, нормативно та документально не спростовують правомірність спірної вимоги.

Отже, Рішення від 16.06.2026 №11477/23-00-24-04-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 121348,42 грн (242696,83 грн * 50%) та Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2026 №Ф-11476/23-00-24-04-01, якою визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 242696,83 грн. є правомірними та не підлягають скасуванню.

Військовий збір введено в дію з набранням 03 серпня 2014 року чинності Законом України від 31 липня 2014 року №1621 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів".

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Підпунктом 1.11 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що платники збору, зазначені у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, за порушення правил сплати (перерахування) сум військового збору притягаються до відповідальності у вигляді штрафу в розмірах, визначених статтею 124 цього Кодексу (при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.).

Враховуючи заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2019-2024 роки на загальну суму 2272721,80 грн, нарахування йому військового збору на суму 34090,83 грн та штрафних санкцій – 2204,99 грн (з урахуванням мораторію під час дії карантину), суд вважає правомірним.

Отже, податкове повідомлення-рішення №11475/23-00-24-04-01 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно нарахування ПДВ, суд зазначає таке.

Відповідно до підп. «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

На підставі підп. «а» п.193.1. ст.193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Під час проведення податкової перевірки встановлено, що позивачем за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 здійснювалися операції з придбання товарів (ДСП ламіноване, тощо) для подальшого продажу, придбання товарно - матеріальних цінностей для здійснення виробничої діяльності, оплата послуг (транспортних, наданих сторонніми організаціями, комунальних, за оренду, тощо).

Відповідно до даних ЄРПН за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 платником придбано товари, роботи та послуги для здійснення діяльності з виробництва меблів для офісів і підприємств торгівлі, з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, тощо на загальну суму 32773166,05 грн. в тому числі за 2019 рік на суму 9690186,45 грн, за 2020 рік на суму 6348807,09 грн., за 2021 рік на суму 6224625,8 грн, за 2022 рік на суму 2789262,25 грн., за 2023 рік на суму 2862785,40 грн., за 2024 рік на суму 4857499,06 грн. Вартість інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг за даними ЄРПН за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 становить 6081898,38 грн., в тому числі за 2021 рік - 2004238,38 грн., за 2022 рік - 1294514,87 грн., за 2023 рік - 1196441,00 грн., за 2024 рік - 1586704,13 грн.

Разом з тим, позивачем не надано документального підтвердження використання придбаних товарів (робіт, послуг) на суму 4902210,80 грн. у господарській діяльності, пов`язаній з отриманням доходу від реалізації товарів (робіт, послуг).

Отже, перевіркою встановлено порушення підп. «г» п. 198.5 ст.198 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань по товарах (роботах, послугах), за якими сформовано податковий кредит та які не підтверджені як використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на загальну суму 4902210,80 грн. в тому числі ПДВ 980442 грн.

Суд враховує, що позивачем не надано суду доказів використання у господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) на суму 4902210,80 грн.

При цьому, позивач не заперечує, що не у повному обсязі використав придбані товари, що відповідно до підп. «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України має наслідком їх оподаткування ПДВ та нарахувати відповідні податкові зобов`язання.

Водночас, на підставі абз.6 пункту 198.5 статті 198 ПК України у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, у разі використання у господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) на суму 4902210,80 грн, позивач вправі зменшити відповідні податкові зобов`язання з ПДВ, шляхом подачі відповідного розрахунку коригування.

Доводи позивача, що ПДВ в сумі 980442 грн контролюючий орган нарахував лише за грудень 2024 року, що є недопустимим, суд вважає необґрунтованими, оскільки перевірка проводилась із дослідженням документів та звітності суцільним порядком за період 01.01.2016 – 31.12.2024, і податковий орган шляхом визначення різниці встановив суму невикористаних активів.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що не має можливості встановити конкретні періоди придбання невикористаного товару, який увійшов у вказану суму з огляду на специфіку виробництва та ведення господарської діяльності

Водночас, включення суми 980442 грн до періоду грудень 2024 року не впливає на його кінцевий розмір.

Крім того, перевіркою визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 по 31.12.2024 встановлено їх заниження за квітень 2019 року на суму 4117 грн., за січень 2020 року на суму 706 грн., за травень 2021 року на суму 1266 грн., за червень 2021 року на суму 783 грн., за січень 2023 року на суму 1360 грн, а саме:

не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на реалізацію товару ПП «Інтерплит» згідно банківській виписки по рахунку НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ "Приватбанк", що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за квітень 2019 року на суму 4117 грн;

зареєстровано в ЄРПН за січень 2020 року податкові накладні на суму ПДВ 112091,02 грн. та включено до декларації з податку на додану вартість за січень 2020 року (в рядок 1 декларації) суму ПДВ 111385 грн.. Розбіжність становить 706,02 грн;

зареєстровано в ЄРПН за травень 2021 року податкові накладні на суму ПДВ 69910,48 грн. та включено до декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року (в рядок 1 декларації) суму ПДВ 68644 грн. Розбіжність становить 1266,48 грн.

зареєстровано в ЄРПН за червень 2021 року податкові накладні на суму ПДВ 310088,87 грн. та включено до декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року (в рядок 1 декларації) суму ПДВ 309306 грн. Розбіжність становить 782,87 грн.

зареєстровано в ЄРПН за січень 2023 року податкові накладні на суму ПДВ 32685,54 грн. та включено до декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року (в рядок 1 декларації) суму ПДВ 31326 грн. Розбіжність становить 1359,54 грн.

Доводи позивача, що вказані податкові накладні були зареєстровані з невірними реквізитами контрагента, відповідно було зареєстровано вірні податкові накладні із зазначенням правильного контрагента та розрахунок коригування, суд вважає необґрунтованими, оскільки порушення стосується саме розбіжності в сумах ПДВ за зареєстрованими ПН, а не помилки у їх складанні.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача, що згідно листа №21 від 09.04.2019 платник змінив призначення платежу по взаємовідносинам з ПП “Інтерплит”, оскільки, окрім вказаного листа (№21 від 09.04.2019), не надано доказів коригування платежу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки щодо заниження позивачем ПДВ на загальну суму 963473 грн.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Також, згідно з абз.4 п.120-1. ст.120-1 ПУ України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Враховуючи викладене, судом не встановлено порушення відповідачем нарахування ПДВ за спірний період та застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН.

Отже, податкові повідомлення-рішення №11478/2-00-24-04-01, №11480/23-00-24-04-01, №11479/23-00-24-04-01 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваних рішень відповідач діяв правомірно. Отже, позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню, а судові витрати – розподілу.

Керуючись ст.ст. 2, 139-143, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Учасники справи:

1) позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – Головне управління ДПС у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 44131663).

Повне судове рішення виготовлено 12.10.2026.

СуддяОлексій РІДЗЕЛЬ