Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №580/7289/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокусправа № 580/7289/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, що полягають у відмові призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та скасувати рішення №232950011020 від 22.04.2026 Головного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж відповідно до поданих додаткових документів: період навчання в Артемівському ПТУ №53 з 01.09.1990 до 28.06.1993; період навчання по програмі водія автомобіля з 10.03.1992 до 12.12.1992; період перебування з 10.02.2000 по 01.07.2001 у Бахмутському міському центрі зайнятості; період з 24.10.1996 по 07.01.2000 проходження служби в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України в Донецькій області як один місяць служби за півтора місяця;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , як особі, що має 3 групу інвалідності, у відповідності до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсію по інвалідності з 09.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до стажу позивача для обрахунку пенсії вищевказаний період навчання, що підтверджується записами у трудовій книжці та відповідним дипломом, а також період проходження служби в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України в Донецькій області як один місяць служби за півтора місяця. У зв`язку із цим, відмовив у призначенні пенсії по інвалідності.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22 квітня 2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 232950011020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж особи на момент звернення становив 08 років 00 місяців 12 днів, що є меншим за необхідний – 12 років.

При цьому, трудової книжки, а також підтверджуючі документи при зверненні щодо призначення пенсії позивач не надавав, тому період перебування з 10.02.2000 по 01.07.2001 в Бахмутському міському центрі зайнятості не враховано до страхового стажу позивача.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача також не враховано: період навчання Артемівському ПТУ№53 з 01.09.1990 по 28.06.1993, оскільки диплом не засвідчений підписом голови кваліфікаційної комісії; період навчання по програмі водіїв автомобіля з 10.03.1992 по 12.12.1992, оскільки в свідоцтві ім`я та по батькові зазначено в скороченій формі.

Щодо періоду з 04 жовтня 1996 року по 07 січня 2000 року проходження служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України в Донецькій області як один місяць за півтора місяця, вказано, що відповідно до абзацу 5 частини 3 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно розрахунку стажу позивача вбачається, що період з 04 жовтня 1996 року по 07 січня 2000 року враховано до страхового стажу позивача.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Відповідно до рішення ЕКОПФ від 09.02.2026 №38/26/398/Р, позивачу з 13.01.2026 установлено 3 групу інвалідності.

15 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

22 квітня 2026 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 232950011020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж особи на момент звернення становив 08 років 00 місяців 12 днів, що є меншим за необхідний – 12 років.

Зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано: період навчання Артемівському ПТУ№53 з 01.09.1990 по 28.06.1993, оскільки диплом не засвідчений підписом голови кваліфікаційної комісії; період навчання по програмі водіїв автомобіля з 10.03.1992 по 12.12.1992, оскільки в свідоцтві ім`я та по батькові зазначено в скороченій формі; період проходження військової служби з 16.12.1993 до 26.05.1995.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд врахував, що спірним у межах цієї справи є зарахування позивачу до страхового стажу, періодів:

навчання в Артемівському ПТУ №53 з 01.09.1990 до 28.06.1993 та навчання по програмі водія автомобіля з 10.03.1992 до 12.12.1992;

перебування з 10.02.2000 по 01.07.2001 у Бахмутському міському центрі зайнятості;

проходження служби в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України в Донецькій області з 24.10.1996 по 07.01.2000, як один місяць служби за півтора місяця.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі – Закон №1788) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Згідно з даними диплому від 28.06.1993 серії НОМЕР_1 , позивач 28.06.1993 закінчив повний курс Артемівського ПТУ №53 за професією – Машиніст бурильної установки.

Так, на підставі ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, на підставі п. "д" ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частиною четвертою статті 16 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (далі – Закон №103/98-ВР) випускнику вищого професійного училища, якому присвоєно кваліфікацію «молодший спеціаліст», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до статті 17 Закону №103/98-ВР заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Відповідно до статті 18 Закону №103/98-ВР до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Згідно з пунктом «д» статті 36 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону №103/98-ВР передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Верховний Суд у постанові від 11.07.2022 у справі №160/6695/21 дійшов висновку, що період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови, що після закінчення відповідного навчального закладу особа влаштовується на роботу саме за набутою професією.

Суд встановив, що надана суду копія трудової книжки на стор.1 містить запис, що вона виписана на ім`я позивача. Освіта: Артемівське СПТУ-53.

Записи 1-6 на стор.2-3, виконані аналогічним чорнилом та почерком:

- з 01.09.1990 до 28.06.1993 учень Артемівського СПТУ-53;

- з 16.12.1993 до 26.05.1995 служба в Збройних Силах;

- з 24.10.1996 до 07.01.2000 служба в УМВС України в Донецькій області.

Отже, з наданих суду доказів встановлено, що позивач після закінчення Артемівського СПТУ-53 за спеціальністю – Машиніст бурильної установки, жодного дня не працював за фахом.

Відтак, у спірних правовідносинах з урахуванням наведених норм, не настали умови, за яких стаж навчання позивача підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Період навчання по програмі водія автомобіля з 10.03.1992 до 12.12.1992 також не підлягає зарахуванню позивачу, оскільки згідно з екзаменаційною карткою водія, копія якої наявна у матеріалах справи, вказане навчання здійснено позивачем під час навчання в Артемівському СПТУ-53.

Стосовно зарахування періоду перебування з 10.02.2000 по 01.07.2001 у Бахмутському міському центрі зайнятості, суд зазначає таке.

На підставі п. "а" ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Суд встановив, що із наданої позивачем копії трудової книжки на стор.4-7 записи не дають можливості суду достовірно встановити належність її позивачу та інші періоди роботи/безробіття у зв`язку з її значним пошкодженням, відсутністю серії та номеру, тощо.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами отримання допомоги по безробіттю у період з 10.02.2000 по 01.07.2001 та відповідно можливість зарахування вказаного стажу у страховий.

Щодо вимоги зарахувати період проходження служби в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України в Донецькій області з 24.10.1996 по 07.01.2000, як один місяць служби за півтора місяця, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій.

Відповідно до ч.ч.3, 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця, зокрема у підрозділах установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби України.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Оскільки позивач реалізує право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.

Положення №530 регламентує порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення і не змінює встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі.

З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу».

Отже, сам підзаконний нормативний акт містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню.

Таким чином, застосування пункту 2.3 Положення №530 до спірних правовідносин не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження служби в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України в Донецькій області з 24.10.1996 по 07.01.2000, як один місяць служби за півтора місяця.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року у справі №200/8094/24.

Отже. у вказаній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Повертаючись до обставин справи та права позивача на призначення пенсії по інвалідності, суд зазначає таке.

Відповідно ст.32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп - від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.

Як установлено судом, за наслідками розгляду документів позивача відповідачем встановлено, що його страховий стаж становить 8 років 12 днів.

Отже, у позивача відсутнє право на призначення пенсії по інвалідності з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Тому спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню.

Судові витрати не підлягають розподілу з огляду на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяОлексій РІДЗЕЛЬ