Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №560/7242/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7242/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» звернулося до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000266/2 від 28.10.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000705 від 28.10.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000279/2 від 12.11.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000737 від 12.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що для митного оформлення товарів, поставлених за контрактом №30/04/25-1 від 30.04.2025 та інвойсом №2551 від 26.08.2025, позивач подав митні декларації №25UA400040025362U0 від 28.10.2025 та №25UA400040026599U6 від 12.11.2025, визначивши митну вартість за основним методом за ціною договору. Митний орган скоригував митну вартість за резервним методом та оформив картки відмови. Позивач вважає ці рішення протиправними, оскільки подані документи підтверджували ціну товарів, витрати на їх доставку та інші складові митної вартості. Зазначає, що відмінність між особою, яка надала документи про вартість перевезення, та фактичним перевізником зумовлена залученням третьої особи, витрати на страхування до порту Гданськ охоплені умовами CIF, а транспортні витрати до кордону України враховані окремо. Посилання на вищу вартість інших поставок та ненадання додаткових документів, на думку позивача, не обґрунтовують застосування резервного методу.

Ухвалою суду від 01.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, що нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з інформацією ЄАІС був підставою для поглибленої перевірки, а коригування зумовлене непідтвердженням складових митної вартості та ненаданням витребуваних додаткових документів. Посилається на відсутність передбачених Контрактом підтвердження товару, замовлення, проформи-інвойсу й експортної декларації, а також коносамента, заявки на перевезення, документів про оплату транспортних послуг та належного підтвердження страхування. Митниця вказує на відмінність між експедитором і фактичним перевізником, непідтвердження експедиційної винагороди та її розподілу до і після кордону, відсутність підпису головного бухгалтера на довідці про транспортні витрати, а також невідповідність дат заявок, рахунку, довідки і CMR. Стверджує, що подані документи не дають змоги перевірити витрати на морське перевезення та доставку територією Китаю. На думку відповідача, після консультацій і повідомлення декларанта про неможливість подання додаткових документів митна вартість правомірно визначена резервним методом на підставі даних ЄАІС.

Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Розглянувши зазначене клопотання суд зазначає та враховує наступне.

Частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності та характер спірних правовідносин і предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.

Представник Хмельницької митниці подав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

30 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD» (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 (далі – Контракт).

На виконання умов укладеного Контракту №30/04/25-1 від 30.04.2025 NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO., LTD (продавець) виставлено на адресу ТОВ "ПОБУТ ПОСТАЧ» (покупець) інвойс №2551 від 26.08.2025 р. на загальну суму 26 880,90 доларів США.

У відповідності до п. 1.1. Контракту «Постачальник зобов`язується поставити у власність Покупця Товар, а Покупець – прийняти у власність та оплатити Товар на умовах згідно «Підтвердження товару» (SALESCONFORMATION)».

Ціна за Товар поставлена в іноземній валюті – Долар США «US dollar» і розуміється на умовах поставки, що зазначається в Інвойсах на кожну партію Товару (п. 2.1. Контракту).

Оплата по цьому контракту здійснюється Покупцем згідно умов визначених в інвойсі (п. 4.1. Контракту)

На виконання Контракту здійснено поставку Товару згідно інвойсу №2551 від 26.08.2025 р., загальна сума інвойсу складає 26 880,90 доларів США.

Відповідно до умов інвойсу №2551 від 26.08.2025 р. оплата за товар здійснюється протягом 180 днів з дати виставлення рахунку, поставка здійснювалась на умовах «Інкотермс» 2020 – CIF Gdansk (Польща).

Доставка товару здійснювалась за рахунок Покупця, відповідно до погоджених умов поставки. До здійснення транспортного обслуговування було залучено двох суб`єктів господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламан Шипінг», який здійснював транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону

на підставі договору №05/05 від 05.05.2025 р., а також Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , який здійснював транспортне обслуговування на підставі договору №П/20/10/25-1 від 20.10.2025 р.

Товар по інвойсу №2551 від 26.08.2025 р. оформлювався згідно двох митних декларацій: - ЕМД типу ІМ40ДЕ №25UA400040025362U0 від 28.10.2025 р.; - ЕМД типу ІМ40ДТ №25UA400040026599U6 від 12.11.2025 р.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість до вказаних митних декларацій додано (графа 44 Декларації): Контракт купівлі-продажу №30/04/25-1 від 30.04.2025 р.; Інвойс (Invoice) №2551 від 26.08.2025 р.; Декларація про походження товару №2551 від 26.08.2025 р.; Договір про транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025 р.; Протокол узгодження розбіжностей від 05.05.2025 до Договору №05/05; Довідка про транспортні витрати №486045 від 24.10.2025 р.; Рахунок-фактура №LS-4688905 від 24.10.2025 р.; Договір про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному сполученні №ПП 20/10/25-1 від 20.10.2025 р.; Довідка №СФ-000181 від 24.10.2025 р.;

Рахунок-фактура №СФ-000181 від 24.10.2025 р.; Автотранспортна накладна (CMR) №486045 від 23.10.2025 р.; Довіреність б/н від 01.05.2025 р.;

28.10.2025 р. з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040025362U0.

28.10.2025 р. за результатами перевірки митної декларації, відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000266/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000705 з причини неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.2 ст.53 МКУ.

Пред`явлений до розмитнення товар випущено в обіг за ЕМД №25UA400040025384U8 від 28.10.2025 р.

12.11.2025 р. з метою митного оформлення поставленого товару, позивачем складено та подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію типу ІМ40ДТ №25UA400040026599U6.

12.11.2025 р. за результатами перевірки митної декларації, відповідачем винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000279/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000737 з причини неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п. 3 ст.53 МКУ.

Пред`явлений до розмитнення товар випущено в обіг за ЕМД №25UA400040026623U7 від 13.11.2025 р.

В оскаржуваних Рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000266/2 від 28.10.2025 р. та №UA400000/2025/000279/2 від 12.11.2025 р. неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач обґрунтовує наявністю розбіжностей, що впливають на правильність визначення митної вартості товарів в частині включення складових митної вартості, зокрема:

- заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,2,4,11,13) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;

- до митного оформлення не надано «підтвердження товару», замовлення, проформу інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту; особа, яка надає інформацію про вартість перевезення автомобільним транспортом не відповідає особі, яка здійснює перевезення, що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка не включена до складових митної вартості товарів;

- заявлені умови поставки передбачають страхування товару, однак в поданих документах, в тому числі рахунку-фактурі визначено вартість товару та доставку, без врахування страхування вантажу, що не дає можливості пересвідчитись у повноті включення усіх складових митної вартості;

- до митного оформлення не подану заявку на перевезення, передбачену договором про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному сполученні;

- подані до митного оформлення документи не містять усіх, визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень складових митної вартості, а саме експедиційної винагороди, належним чином підтвердженої вартості страхування.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частини 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

В силу вимог частин 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією.

Таким чином, до виключних повноважень митного органу належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в митного органу обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до частини 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- “…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів” (постанова від 18.12.2018 року у справі №821/110/18);

- “… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації” (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17);

- “… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом” (постанова від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15);

- “…щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості” (постанова від 15.02.2023 року у справі №815/2552/16);

- “… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів” (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174);

- “… в силу ч.2 ст.55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства” (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішень про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, використавши інвойс №2551 від 26.08.2025 на суму 26 880,90 доларів США, з урахуванням витрат на транспортування від порту Гданськ до митного кордону України. Вартість партії та відповідні транспортні витрати розподілено між двома митними деклараціями.

На підтвердження митної вартості позивач подав контракт, інвойс, декларацію про походження товарів, договори транспортного обслуговування, протокол узгодження розбіжностей, довідки про транспортні витрати №486045 і №СФ-000181, рахунки-фактури №LS-4688905 і №СФ-000181 від 24.10.2025, CMR №486045 від 23.10.2025 та довіреність.

Оцінка наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності свідчить про те, що позивач під час митного оформлення надав повний пакет обов`язкових документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, на підтвердження заявленої митної вартості товару, які є достатніми для визначення митної вартості за основним методом – за ціною договору (вартістю операції).

В оскаржуваних рішеннях митний орган поставив під сумнів повноту документального підтвердження митної вартості, зокрема транспортних витрат, експедиційної винагороди та страхування, а також послався на вищий рівень вартості подібних товарів і ненадання окремих документів.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам відповідача, суд виходить з такого.

Стосовно посилань відповідача на нижчий рівень митної вартості товарів №1, 2, 4, 11, 13 за рішенням від 28.10.2025 та товарів №1, 2 за рішенням від 12.11.2025 порівняно з іншими поставками суд зазначає, що така відмінність сама по собі не доводить недостовірності ціни конкретної операції.

В рішеннях про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод, та відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із п. 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Натомість, у рішенні про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів не містить належного обґрунтування, оскільки в ньому відсутній аналіз та порівняння характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, вартість якого була взята за основу при коригуванні митної вартості із застосуванням другорядних методів, зокрема резервного методу. Крім того, у спірному рішенні не наведено пояснень щодо здійснених коригувань з урахуванням обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки та комерційних умов. Також відповідач не зазначив причин незастосування основного методу визначення митної вартості, а також чотирьох другорядних методів, і не обґрунтував, чому у даному випадку було обрано саме резервний метод визначення митної вартості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

Стосовно посилань відповідача на те, що до митного оформлення не надано “підтвердження товару”, замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.

Частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару.

Частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України, визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З системного аналізу частини 3 статті 53 Митного кодексу України судом встановлено, що замовлення, проформа інвойс, копія експортної декларації не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з частиною 5 статті 53 Митного Кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 540/1918/20 від 22 липня 2021 року, постанові по справі №809/1884/16 від 20.02.2018 року.

Замовлення та копія експортної декларації у розумінні ст. 53 МК України не є основними документами, що підтверджують митну вартість товарів.

Проформа-інвойс за своєю правовою природою є попереднім рахунком, що виписується як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоекономічної операції, що передбачає попередні платежі.

Відмінність проформи інвойсу від інвойсу тільки в тому, що деякі дані, наприклад кількість одиниць може змінюватися в процесі узгодження замовлення.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Тобто, законодавцем альтернативно визначено документи, які мають бути подані декларантом до митного оформлення в залежності від умов проведення оплати.

Відмінності у назві “проформа-інвойс” та “інвойс” не змінюють суті документа. До того ж, така відмінність жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, перевіряти які уповноважений митний орган.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий адміністративний суд України (рішення: від 11.08.2016 року №К/800/41236/15, від 23.06.2016 № К/800/50958/15).

Митна декларація країни відправлення у відповідності з п. 7 ч. 3 ст. 53 МКУ є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у випадку якщо в документах визначених ч. 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З урахуванням наведеного вище та вже встановлених судом обставин, подані позивачем до митного оформлення документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є взаємоузгодженими між собою, містять послідовні та зрозумілі відомості щодо заявленої митної вартості товарів і не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для сумніву у повноті та правильності її визначення декларантом.

Стосовно посилань відповідача на те, що заявлені умови поставки передбачають страхування товару, однак в поданих документах не відображено інформацію про включення вартості страхового платежу до ціни товару, що не дає можливості пересвідчитись у повноті включення усіх складових митної вартості, то такі, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до ч. 10 ст. 58 МК України митна вартість товарів включає в себе ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а також додаткові витрати, якщо вони не включені до ціни, такі як: витрати на транспортування до митного кордону, страхування та інші витрати.

При визначенні митної вартості позивач урахував вартість товарів за інвойсом №2551 від 26.08.2025 разом із передбаченою ним доставкою до Гданська та окремо заявив витрати на подальше транспортування до митного кордону України за документами ТОВ «Ламан Шипінг» і ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до інвойсу №2551 від 26.08.2025 умови поставки визначено як CIF Gdansk (Польща), Incoterms 2020.

Згідно з Офіційними правилами Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів у редакції з 01 січня 2020 року, умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight — вартість, страхування і фрахт) передбачають, що поставка вважається здійсненою продавцем у момент, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому продавець зобов`язаний не лише понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, але й забезпечити морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, укладення зовнішньоекономічного контракту на умовах CIF означає, що витрати на транспортування та страхування товару покладаються на продавця та включаються до ціни товару.

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, у такому випадку митна вартість товару не підлягає збільшенню на суму витрат на доставку чи страхування.

В інвойсі №2551 від 26.08.2025 розмежовано вартість доставки - 2 350,00 доларів США та вартість товарів - 24 530,90 доларів США. Загальна сума становить 26 880,90 доларів США.

Страхування морського перевезення охоплювалося ціною поставки на умовах CIF, а на етапі перевезення з Гданська до Рави-Руської окреме страхування не здійснювалося. Відсутність окремого рядка страхового платежу в інвойсі сама по собі не встановлює наявності додаткових витрат покупця, які не включені до заявленої митної вартості.

Щодо відмінності між особою, яка надала відомості про вартість перевезення, та фактичним перевізником суд враховує, що договір №ПП20/10/25-1 від 20.10.2025 укладено з ФОП ОСОБА_1 , тоді як у графі 23 CMR №486045 від 23.10.2025 зазначено ФОП ОСОБА_2 .

Саме залучення іншого перевізника не доводить, що покупець поніс додаткові витрати понад зазначені в рахунку та довідці №СФ-000181 від 24.10.2025. Вирішальним є зміст і вартість послуг до місця ввезення товарів на митну територію України.

Суд вважає, що подані позивачем документи підтверджують заявлені складові митної вартості, є узгодженими між собою та виключають сумніви щодо повноти і коректності її визначення декларантом.

Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що законодавцем встановлено чіткий алгоритм, яким повинен керуватись митний орган при виборі методу визначення митної вартості товару, зокрема кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Джерелами коригування за рішенням №UA400000/2025/000266/2 від 28.10.2025 зазначено: для товару №1 - МД №25UA500580006398U6 від 22.08.2025, 2,81 долара США/кг (лійки для душа, CPT); для товару №2 - МД №25UA209230079131U1 від 22.08.2025, 2,13 долара США/кг (пластикові кухонні дошки, CFR); для товару №4 - МД №25UA500500029761U0 від 22.09.2025, 1,50 долара США/кг (коробки з картону, CPT); для товару №11 - МД №25UA110020003924U3 від 19.09.2025, 3,01 долара США/кг (помпи води, CPT); для товару №13 - МД №25UA500580007086U5 від 16.09.2025, 3,76 долара США/кг (світлодіодні електричні гірлянди, CPT).

За рішенням №UA400000/2025/000279/2 від 12.11.2025 використано: для товару №1 - МД №25UA209150011061U7 від 01.10.2025, 3,14 долара США/кг (посуд столовий із фарфору, умови FOB, вага 8 800 кг); для товару №2 - МД №25UA100440620788U2 від 02.07.2025, 3,86 долара США/кг (посуд столовий та кухонний із кам`яної кераміки, умови FOB, вага 21 511 кг).

Втім, суд враховує, що сама лише інформація з бази даних відповідача про митні декларації, які були взяті ним за основу при коригуванні митної вартості ввезеного позивачем товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наявність в базі даних митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №814/2659/16, від 21.08.2018 року по справі №804/7845/17, від 07.12.2018 року по справі №809/4367/15).

З аналізу положень ч.2 ст.55 МК України слідує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Оскаржувані рішення Хмельницької митниці №UA400000/2025/000266/2 від 28.10.2025 та №UA400000/2025/000279/2 від 12.11.2025 не містять належного обґрунтування невизнання заявленої митної вартості та визначення її числових значень за резервним методом.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000266/2 від 28.10.2025 і №UA400000/2025/000279/2 від 12.11.2025 та картки відмови №UA400040/2025/000705 від 28.10.2025 і №UA400040/2025/000737 від 12.11.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 10 649,60 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000266/2 від 28.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2025/000705 від 28.10.2025.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000279/2 від 12.11.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2025/000737 від 12.11.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» судовий збір у розмірі 10649 (десять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610)

Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя П.І. Салюк