Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №751/2965/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/2965/26

Головуючий у першій інстанції – Топіха Р. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1805/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Супруна О.П.,

із секретарем Герасименко Ю.О.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (далі ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г у розмірі 138 599,50 грн, а також судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги у сумі 11 200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 січня 2020 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4-308-855-2-20-Г, який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», та індивідуальної частини, якою є вказаний договір.

Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначав, що 03 вересня 2024 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» і ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги, з-поміж інших і до ОСОБА_1 за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року. 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 1/12 відступило на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» право вимоги за кредитними договорами, з-поміж інших і право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Пославшись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 138 599,50 грн, з яких: 62 385,88 грн – борг за кредитом (з-поміж іншого прострочена), 27 324,67 грн – борг по сплаті відсотків (з-поміж іншого прострочена), 48 888,95 грн – борг по сплаті комісії (з-поміж іншого прострочена).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року у розмірі 84 912,97 грн, судовий збір у розмірі 1 631,12 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1 126 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшити розмір заборгованості за відсотками з 22 527,09 грн до 11 992,46 грн, загальний розмір заборгованості – з 84 912,97 грн до 74 378,34 грн, з яких 62 385,88 грн борг за тілом кредиту, 11 992,46 грн борг за процентами.

Скаржниця зазначає, що судом залишено поза увагою те, що 20 липня 2022 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «МЕГАБАНК». Відтак після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації нарахування відсотків, пені та штрафів за кредитними договорами зупиняється. Заборгованість фіксується на дату прийняття рішення про ліквідацію, а подальше зростання боргу не допускається, оскільки банк втрачає право на здійснення банківських операцій. Проте первісний кредитор АТ «МЕГАБАНК» безпідставно продовжував здійснювати нарахування процентів після 20 липня 2022 року, тобто після відкликання банківської ліцензії та ліквідації.

ОСОБА_1 наголошує на тому, що розмір відсотків станом на 01 серпня 2022 року має становити 11 992,46 грн, які відповідачка визнає і просить стягнути на користь позивача.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у встановлений судом строк не надходив.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04 вересня 2026 року розгляд справи призначено на 07 жовтня 2026 року о 09 год.

Позивач ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», представник ОСОБА_1 – адвокат Цокало-Зливко Т.М. належним чином повідомлені про розгляд справи (а.с. 170, 171).

Судова повістку на ім`я ОСОБА_1 про виклик у судове засідання, призначене на 09:00 07 жовтня 2026 року, повернулася на адресу суду неврученою з довідкою відділення поштового зв`язку про причини повернення «адресат відсутній».

За правилами ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Відповідно до ст. 128 ЦПК України ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду.

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 62 385,88 грн заборгованості за тілом кредиту, 48 888,95 грн заборгованості за комісією сторонами не оскаржується та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами підтверджено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року у розмірі 84 912,97 грн, з яких: 62 385,88 грн тіло кредиту та 22 527,09 грн відсотки за період з 01 квітня 2020 року по 19 січня 2024 року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.

У справі встановлено, 20 січня 2020 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4-308-855-2-20-Г (з ануїтетними платежами), за яким кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі в сумі 63 492 грн зі сплатою 10% річних за користування кредитом на строк з 20 січня 2020 року до 19 січня 2024 року включно (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 2.8. указаного договору розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,40% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно з п. 2.9. договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, становить 2 505,69 грн та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

У п. 2.11. договору сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 договору, становить 0,1% річних.

Відповідно до п. 3.1.1.-3.1.2. договору кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .

За умовами п. 4.1., 3.2.3. договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором. Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Пункт 5.4. договору передбачає, що сторони погоджують та власним підписом позичальник стверджує, що цей договір з усіма додатками та правила являють у сукупності договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті договору чи додатках до нього, так і у правилах.

Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав повністю та надав відповідачці кредитні кошти в сумі 63 492 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.2090410.2640.4129 від 20 січня 2020 року (а.с. 14).

ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками АТ «МЕГАБАНК» з особового рахунку за період з 20 січня 2020 року по 02 грудня 2022 року та з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року (а.с. 22-33, 34-40).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, складеною АТ «МЕГАБАНК» за кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року складала 138 599,50 грн, з яких: 62 385,88 грн заборгованість за тілом кредиту, 27 324,67 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 48 888,95 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 21).

03 вересня 2024 року за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким АТ «МЕГАБАНК» відступило ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року (а.с. 44, 46-48).

Як свідчить витяг з додатку №1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4-308-855-2-20-Г на загальну суму 138 599,50 грн (а.с. 49).

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги за кредитними договорами, з-поміж інших і за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року на суму 138 599,50 грн, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги (а.с. 50-51, 53).

ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» скерувало ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) від 27 листопада 2025 року, у якій зазначалося про відступлення права вимоги та порядок погашення заборгованості за Кредитним договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року із зазначенням реквізитів нового кредитора (а.с. 66, 67, 68-71).

Відповідно до ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, 20 січня 2020 року між первісним кредитором АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір 4-308-855-2-20-Г. Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умова кредитного договору, з-поміж іншого і щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено у договорі, який відповідачка підписала власноручно.

Обставини укладення договору та отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не заперечує.

Перевіряючи твердження скаржниці про те, що нарахування відсотків за кредитним договором мало зупинитися після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації, апеляційний суд виходить з такого.

Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами;

5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається;

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.

Викладене свідчить про те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить заборони щодо нарахування процентів після відкликання ліцензії.

Приписи п. 4-1 ч. 2 ст. 46 указаного Закону стосуються неможливості нарахування банком відсотків за договорами вкладу, що відповідно сприятиме збереженню ліквідаційної маси.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384св18).

Під час тимчасової адміністрації позичальник здійснює платежі для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі. Оплата боржником коштів здійснюється на рахунок банку з призначенням платежу щодо погашення кредитної заборгованості (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/5798/15-ц (провадження № 61-14346св18).

У контексті зазначеного та з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, колегія суддів виснує, що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено законних підстав для припинення нарахування процентів за кредитним договором у зв`язку з початком процедури ліквідації банку.

Апеляційний суд виходить з того, що за умовами укладеного з ОСОБА_1 договору № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року кредит надано на строк з 20 січня 2020 року до 19 січня 2024 року включно.

Позивач, звернувшись з цим позовом, просив стягнути 27 324,67 грн відсотків (з-поміж інших і прострочених). Водночас судом першої інстанції при вирішенні спору враховано, що 30 грудня 2021 року та 24 січня 2022 року ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості сплачено 1 200 грн, відповідно здійснено власний розрахунок суми боргу та стягнуто з відповідачки відсотки за період з 01 квітня 2020 року до 19 січня 2024 року у сумі 22 527,09 грн.

Установивши, що внаслідок несвоєчасних та неповних платежів за договором № 4-308-855-2-20-Г від 20 січня 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 84 912,97 грн, з яких: 62 385,88 грн тіло кредиту, 22 527,09 грн відсотки.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення в оскаржуваній частині, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.П. Супрун