Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №728/1295/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1295/26

Головуючий у першій інстанції – Лобода Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2063/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Любчика О. В., Разгуляєвої О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 43 900 грн заборгованості за кредитним договором № 495292-М від 23 грудня 2021 року, з яких 20 000 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 23 900 грн – проценти за користування кредитом, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 23 грудня 2021 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 495292-М на суму 20 000 грн. Кредитні кошти перераховані на банківську картку відповідачки. У зв`язку з неповерненням кредиту та несплатою процентів виникла заборгованість у сумі 43 900 грн. На підставі договору факторингу № 42987483-102 від 23 лютого 2022 року та Реєстру прав грошових вимог ТОВ «ФІНФОРС» посилалося на набуття права вимоги до відповідачки.

У відзиві на позов представник ОСОБА_1 просив відмовити у його задоволенні. Заперечення зводилися до того, що відповідачка не укладала кредитного договору; надана позивачем копія договору, на її думку, не підтверджує належного створення електронного документа та його підписання відповідачкою; позивач не довів виникнення у відповідачки грошового зобов`язання.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції встановив укладення 23 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІСТЕР КЕШ» кредитного договору № 495292-М в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором f76049, отримання відповідачкою 20 000 грн кредитних коштів, погодження умов автопролонгації та наявність заборгованості в сумі 43 900 грн. Суд також установив укладення 23 лютого 2022 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ» та ТОВ «ФІНФОРС» договору факторингу № 42987483-102 і включення вимоги до ОСОБА_1 до Реєстру прав грошових вимог.

Відмовляючи у позові, місцевий суд виходив із того, що позивач не надав доказів перерахування фактором клієнту ціни продажу, передбаченої договором факторингу, а тому не довів переходу до нього права вимоги до відповідачки. Інші встановлені судом обставини – укладення кредитного договору, отримання коштів та розмір заборгованості – самостійною підставою для відмови у позові не були.

Не погодившись із рішенням, ТОВ «ФІНФОРС» 17 серпня 2026 року подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що місцевий суд правильно встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою коштів та розмір боргу, однак помилково поставив перехід права вимоги за договором факторингу в залежність від надання доказу оплати ціни продажу. На думку апелянта, пункти 1.2 та 3.1 договору факторингу прямо передбачають перехід права грошової вимоги з моменту підписання сторонами Реєстру прав грошових вимог, а не з моменту розрахунку між фактором і клієнтом.

ТОВ «ФІНФОРС» також посилається на презумпцію правомірності правочину, обов`язковість його умов для сторін та на те, що на виконання ухвали місцевого суду були надані оригінали договору факторингу і Реєстру прав грошових вимог, у якому ідентифіковано відповідачку, кредитний договір та суму боргу.

До апеляційної скарги ТОВ «ФІНФОРС» додало платіжні документи на підтвердження виконання грошових зобов`язань за договором факторингу № 42987483-102 від 23 лютого 2022 року та просило прийняти їх як додаткові докази.

У суді першої інстанції відповідачка заперечувала факт укладення нею кредитного договору, посилалася на неналежність поданих позивачем електронних доказів та стверджувала, що не укладала договорів із фінансовими компаніями. Самостійного заперечення про те, що право вимоги не перейшло до ТОВ «ФІНФОРС» через несплату ним ціни договору факторингу, відповідачка не заявляла.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 липня 2026 року у позивача були витребувані оригінал кредитного договору від 23 грудня 2021 року, оригінал договору факторингу від 23 лютого 2022 року з додатками та первинні бухгалтерські документи первісного кредитора, які підтверджують надання кредиту ОСОБА_1 . На виконання цієї ухвали ТОВ «ФІНФОРС» надало оригінали кредитного договору та договору факторингу з додатками. Докази здійснення розрахунків між фактором і клієнтом ухвалою суду не витребовувалися.

Водночас саме відсутність доказів перерахування фактором клієнту ціни продажу за договором факторингу суд першої інстанції поклав в основу висновку про недоведеність переходу права вимоги та з цієї підстави відмовив у позові. Отже, значення платіжних документів як доказу, відсутність якого суд вважав вирішальною для результату справи, фактично було визначено лише в оскаржуваному рішенні.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФІНФОРС» також зазначило, що за результатами додаткової перевірки транзакцій та звірки розрахунків відповідні платіжні документи, які підтверджують виконання фінансових зобов`язань за договором факторингу, були остаточно сформовані та отримані товариством після розгляду справи судом першої інстанції. Ураховуючи сукупність цих обставин – характер заперечень відповідачки у суді першої інстанції, зміст ухвали про витребування доказів, відсутність у ній вимоги надати документи щодо розрахунків за договором факторингу, а також те, що відсутність таких документів стала самостійною і вирішальною підставою відмови у позові лише в оскаржуваному рішенні, – колегія суддів вважає, що в цій справі наявний винятковий випадок, передбачений частиною третьою статті 367 ЦПК України.

Тому платіжні документи, додані ТОВ «ФІНФОРС» до апеляційної скарги, підлягають прийняттю та оцінці апеляційним судом разом з іншими доказами у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У цій справі предметом апеляційного перегляду є законність висновку про недоведеність переходу права вимоги до ТОВ «ФІНФОРС», а в разі спростування цієї підстави відмови – наявність передумов для вирішення позовних вимог по суті на підставі доказів, досліджених судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2021 року ТОВ «МІСТЕР КЕШ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 495292-М. У пункті 2.6 договору визначено суму кредиту – 20 000 грн, строк кредитування – з 23 грудня 2021 року до 21 січня 2022 року включно, заплановану дату повернення – 21 січня 2022 року та акційну процентну ставку 0,4975 % на день. Загальна вартість кредиту за умови своєчасного виконання становила 22 985 грн.

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що у разі неповернення заборгованості та неоформлення продовження строку користування кредитом до запланованої дати повернення договір автоматично пролонгується на 20 календарних днів. У період автопролонгації застосовується підвищена процентна ставка 2,99 % на день. За пунктом 5.8 угода про автопролонгацію підписується позичальником одночасно з кредитним договором.

Згідно з пунктом 6.5 договору у разі автопролонгації кредиту, отриманого за акційною ставкою, проценти за період від видачі кредиту до первісної запланованої дати повернення перераховуються за стандартною ставкою 1,99 % на день; за пунктом 6.6 у період автопролонгації нараховується 2,99 % на день.

Кредитний договір, графік платежів, паспорт споживчого кредиту та угода про автопролонгацію містять відомості про підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором f76049. Анкета позичальника містить її прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні та контактні дані, адресу проживання й реквізити, використані при оформленні кредиту.

Надання кредиту підтверджується не лише документами кредитодавця. Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12 червня 2026 року та банківської виписки картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , а 23 грудня 2021 року на відповідний рахунок зараховано 20 000 грн. Витяг із реєстру наданих кредитів також містить кредит № 495292-М, РНОКПП відповідачки, суму 20 000 грн, дату 23 грудня 2021 року та маскований номер картки НОМЕР_2 …4266.

Наведена сукупність доказів взаємно узгоджується щодо особи позичальника, номера договору, дати та суми кредиту. Саме по собі заперечення відповідачкою факту укладення договору без надання доказів, які б спростовували наведені відомості, не нівелює їх доказового значення. Тому висновок суду першої інстанції про укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів є обґрунтованим.

Розрахунок заборгованості станом на 31 травня 2025 року свідчить про відсутність платежів та визначає 20 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту і 23 900 грн процентів. Такий підсумок відповідає погодженому договором механізму нарахування при автопролонгації: 11 940 грн процентів за 30 днів за стандартною ставкою 1,99 % на день та 11 960 грн процентів за 20 днів автопролонгації за ставкою 2,99 % на день, разом – 23 900 грн. У Реєстрі прав грошових вимог за договором факторингу вимога до ОСОБА_1 також визначена в загальній сумі 43 900 грн.

23 лютого 2022 року ТОВ «МІСТЕР КЕШ» як клієнт і ТОВ «ФІНФОРС» як фактор уклали договір факторингу № 42987483-102.

Пунктом 1.2 цього договору сторони прямо погодили, що перехід від клієнта до фактора прав грошової вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами Реєстру прав грошових вимог, після чого фактор стає кредитором щодо відповідної заборгованості; підписаний сторонами Реєстр підтверджує факт переходу прав грошової вимоги.

Таке саме правило закріплено в пункті 3.1 договору: право грошової вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання відповідного Реєстру прав грошових вимог.

Умови про оплату ціни продажу містяться окремо у пунктах 2.3–2.4 договору. Ціна продажу всього портфеля вимог становить 478 054,47 грн. Первісно перший платіж у сумі 100 000 грн мав бути здійснений протягом 30 банківських днів від підписання договору, а залишок 378 054,47 грн – до 23 лютого 2023 року. Додатковою угодою № 1 від 10 березня 2022 року строк першого платежу змінено – до 31 грудня 2022 року. Пункт 6.4 договору передбачає пеню за несвоєчасне виконання фактором обов`язку, визначеного пунктом 2.4.

Отже, за текстом самого правочину сторони розмежували момент переходу права вимоги та строки виконання грошового обов`язку фактора перед клієнтом. Перехід права вимоги пов`язаний із підписанням Реєстру, тоді як оплата ціни продажу є окремим договірним обов`язком, строк виконання якого настав або міг наставати вже після переходу вимог, а його порушення забезпечене самостійним наслідком у вигляді пені.

Реєстр прав грошових вимог підписаний сторонами договору факторингу. У позиції 883 Реєстру зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , кредитний договір № 495292-М від 23 грудня 2021 року та загальну суму вимоги 43 900 грн, у тому числі 20 000 грн основної заборгованості та 23 900 грн процентів. 23 лютого 2022 року первісний кредитор також склав повідомлення відповідачці про відступлення права вимоги за цим кредитним договором на користь ТОВ «ФІНФОРС».

Прийняті апеляційним судом платіжні документи додатково підтверджують виконання сторонами договору факторингу в частині розрахунків за відступлені права вимоги. Водночас їх прийняття не змінює висновку щодо визначеного самим договором моменту переходу спірної вимоги: відповідно до пунктів 1.2 та 3.1 договору факторингу № 42987483-102 право грошової вимоги переходило від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав грошових вимог, а не з моменту здійснення оплати.

Таким чином, прийняті додаткові докази, з одного боку, усувають сумнів, покладений судом першої інстанції в основу відмови у позові, щодо фактичного виконання ТОВ «ФІНФОРС» грошового обов`язку за договором факторингу, а з іншого – не спростовують, а додатково узгоджуються з висновком про набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до частини першої статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, електронний підпис одноразовим ідентифікатором визначено як дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні. Частини третя, шоста статті 11 цього Закону визначають момент укладення електронного договору та способи акцепту електронної оферти. Частина перша статті 12 цього Закону передбачає можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина перша статті 1077 ЦК України визначає договір факторингу як договір, за яким фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, а стаття 629 цього Кодексу встановлює обов`язковість договору для його сторін.

Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.

Частина третя статті 367 ЦПК України встановлює, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що суд першої інстанції неправильно визначив юридичне значення відсутності в матеріалах справи доказу оплати за договором факторингу.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, аналізуючи договори факторингу, за умовами яких право вимоги переходило в день підписання сторонами відповідного реєстру, Верховний Суд виходив із визначеного сторонами моменту переходу права та визнав реєстри прав вимоги належними доказами переходу вимог. Верховний Суд окремо зазначив, що дата переходу права вимоги визначається моментом підписання сторонами відповідного реєстру, якщо саме такий момент установлений договором.

Наведений висновок застосовний до цієї справи, оскільки пункти 1.2 та 3.1 договору факторингу № 42987483-102 містять однозначне правило про перехід вимоги з моменту підписання Реєстру. Водночас умови про оплату передбачають інші, відкладені строки виконання і самостійну відповідальність за прострочення.

Висновки Верховного Суду, на які послався місцевий суд, щодо необхідності оцінки договору, реєстру та доказів виконання договорів відступлення у сукупності не встановлюють універсального правила, за яким у кожному договорі факторингу право вимоги переходить лише після фактичної оплати. Юридичне значення оплати залежить, зокрема, від конкретно погодженого сторонами моменту переходу права. У цій справі сторони не зробили оплату відкладальною умовою цесії.

Більше того, навіть питання про належну кваліфікацію правочину як факторингу у зв`язку з доказами надання фінансування не є тотожним питанню про те, чи відбулося передання конкретної грошової вимоги. За наявності правочину про відступлення, підписаного Реєстру із чіткою ідентифікацією вимоги та неспростованої презумпції правомірності правочину відсутність у матеріалах справи платіжного документа про внутрішні розрахунки сторін договору сама по собі не спростовує передбачений договором факт переходу права вимоги.

Отже, вже наявні у суді першої інстанції договір факторингу та підписаний Реєстр прав грошових вимог підтверджували перехід до ТОВ «ФІНФОРС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 495292-М відповідно до погодженого сторонами механізму переходу права. Прийняті апеляційним судом платіжні документи додатково підтверджують фактичне виконання договору факторингу в частині здійснення розрахунків між фактором і клієнтом. За таких обставин висновок місцевого суду про недоведеність матеріального правонаступництва не відповідає змісту договору та сукупності доказів у справі.

Заперечення відповідачки, заявлені в суді першої інстанції, щодо неукладення нею електронного договору не дають підстав для іншого результату. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором f76049 відображений у кредитному договорі та угоді про автопролонгацію, а факт перерахування саме 20 000 грн у день укладення договору на картку, емітовану на ім`я відповідачки, підтверджений незалежною інформацією банку. Ці відомості узгоджуються з анкетою позичальника та реєстром наданих кредитів.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року у справі № 757/14570/23 за подібних правовідносин Верховний Суд врахував проходження позичальником реєстрації в інформаційній системі кредитодавця, верифікацію платіжної картки, перерахування на неї кредитних коштів і підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором. У тій справі Верховний Суд також визнав юридично значимим погодження позичальником умов автопролонгації та процентної ставки, що застосовується після такої пролонгації.

У цій справі умови автопролонгації, її тривалість і процентні ставки безпосередньо визначені кредитним договором та окремою угодою, підписаними тим самим одноразовим ідентифікатором. Розрахунок 23 900 грн процентів арифметично відповідає цим умовам, а доказів погашення кредиту або процентів відповідачка не надала. Тому вимога про стягнення 20 000 грн основного боргу та 23 900 грн процентів є доведеною.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення. За пунктами 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового є невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив основні обставини кредитних правовідносин, проте неправильно застосував норми матеріального права до правовідносин з відступлення права вимоги та всупереч змісту пунктів 1.2 і 3.1 договору факторингу пов`язав матеріальне правонаступництво виключно з доказом оплати ціни продажу. Після усунення цієї помилки наявні в матеріалах справи докази є достатніми для задоволення позову.

Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» 43 900 грн заборгованості, з яких 20 000 грн – основний борг, 23 900 грн – проценти.

За частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви в електронній формі ТОВ «ФІНФОРС» сплатило 2 662,40 грн судового збору. За подання апеляційної скарги після усунення її недоліків позивач сплатив загалом 3 993,60 грн судового збору. Оскільки позов та апеляційна скарга задовольняються повністю, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 6 656 грн судового збору, сплаченого в судах першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381–384 ЦПК України, Чернігівський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 06 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», код ЄДРПОУ 41717584, заборгованість за кредитним договором № 495292-М від 23 грудня 2021 року в сумі 43 900 (сорок три тисячі дев`ятсот) грн 00 коп., з яких 20 000 грн 00 коп. – заборгованість за основною сумою кредиту, 23 900 грн 00 коп. – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору, з яких 2 662 грн 40 коп. – за подання позовної заяви та 3 993 грн 60 коп. – за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: