Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №742/2427/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2427/26

Головуючий у першій інстанції – Давидчук Д. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2051/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Любчика О. В., Разгуляєвої О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 24451-09/2023 від 19 вересня 2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що 19 вересня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24451-09/2023, за яким позичальнику надано 5 000 грн строком на 360 днів – до 12 вересня 2024 року, зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 2,5 % на день. Кредитні кошти у сумі 5 000 грн були перераховані на платіжну картку позичальника.

29 березня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 29032024, за яким до позивача перейшли права вимоги за кредитними договорами, включеними до реєстру боржників, у тому числі за договором із ОСОБА_2 .

Позивач зазначав, що відповідачка зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим станом на закінчення погодженого строку кредитування заборгованість становить 50 000 грн, із яких 5 000 грн – основний борг та 45 000 грн – проценти. Крім того, просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 29 125 грн заборгованості, 1 550,85 грн судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із доведеності укладення електронного кредитного договору, отримання відповідачкою 5 000 грн та переходу до позивача права вимоги за договором факторингу. Водночас суд дійшов висновку, що після відступлення права вимоги новий кредитор не мав права нараховувати договірні проценти, а тому може вимагати лише суму, зафіксовану в реєстрі боржників на 29 березня 2024 року – 29 125 грн, у тому числі 5 000 грн тіла кредиту і 24 125 грн процентів.

Визначаючи витрати на правничу допомогу, суд урахував заперечення відповідачки щодо їх співмірності та, з огляду на категорію і складність справи, письмовий характер основного обсягу роботи представника та ціну позову, зменшив заявлені 8 000 грн до 2 000 грн. Судовий збір за подання позову розподілено пропорційно задоволеним позовним вимогам – у сумі 1 550,85 грн.

Не погодившись із рішенням, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, стягнути сплачений за подання позову судовий збір і витрати на правничу допомогу, а також 3 993,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив обсяг прав нового кредитора. Апелянт посилається на те, що договором факторингу передано не лише заборгованість, яка існувала на дату підписання реєстру, а й права кредитора за відповідним кредитним договором. Проценти у сумі 20 875 грн, нараховані за період із 30 березня 2024 року до 12 вересня 2024 року, виникли в межах погодженого сторонами 360-денного строку кредитування, а тому є складовою договірного зобов`язання, право вимоги за яким перейшло до фактора.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не подано.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 19 вересня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_2 уклали в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 24451-09/2023. Договором визначено суму кредиту 5 000 грн, строк кредитування 360 днів із кінцевою датою повернення 12 вересня 2024 року та фіксовану процентну ставку 2,5 % на день. Додатком № 1 установлено графік платежів, а паспортом споживчого кредиту визначено загальну вартість кредиту 50 000 грн, з яких 45 000 грн становлять проценти.

Факт перерахування 5 000 грн позичальнику підтверджено довідкою про платіж із зазначенням платіжної картки та номера транзакції. Відповідачка в суді першої інстанції отримання кредиту та обов`язок повернути основний борг не заперечувала.

29 березня 2024 року укладено договір факторингу № 29032024. За його пунктом 1.2 фактор замінює клієнта як кредитора за кредитними договорами, що входять до портфеля заборгованості, та набуває право вимагати від боржників виконання грошових та інших зобов`язань за такими договорами. У визначенні «Право Вимоги» договором охоплено грошові вимоги до боржників, у тому числі вимоги, здійснення яких пов`язане з подальшим перебігом відповідного кредитного правовідношення. Пунктом 6.3 договору передбачено заміну клієнта фактором у кредитних договорах та перехід пов`язаних із правом вимоги прав у тому обсязі й на тих умовах, які існували на момент переходу.

Витягом із реєстру боржників до договору факторингу станом на 29 березня 2024 року індивідуалізовано боржника ОСОБА_2 , кредитний договір № 24451-09/2023 та визначено на цю дату заборгованість 29 125 грн, у тому числі 5 000 грн основного боргу і 24 125 грн процентів. Передання реєстру підтверджено актом приймання-передачі, а оплату за договором факторингу – платіжною інструкцією.

Розрахунок позивача містить щоденне нарахування процентів на незмінний залишок основного боргу 5 000 грн. Станом на 29 березня 2024 року проценти становили 24 125 грн. За період із 30 березня 2024 року до 12 вересня 2024 року включно – 167 календарних днів – за ставкою 2,5 % на день нараховано ще 20 875 грн (5 000 грн х 2,5 % х 167 днів). Отже, загальна сума процентів за 360 днів становить 45 000 грн, а разом із основним боргом – 50 000 грн.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачкою платежів у рахунок погашення кредиту чи процентів, дострокового припинення строку кредитування або продовження сторонами погодженого 360-денного строку після 24 грудня 2023 року. Досудова вимога про сплату 50 000 грн датована вже після спливу строку кредитування, тому не свідчить про дострокове пред`явлення вимоги, яке могло б припинити право на договірні проценти раніше 12 вересня 2024 року.

За статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048, статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти у розмірі та порядку, встановлених договором. Договірні проценти як плата за правомірне користування кредитом можуть нараховуватися в межах погодженого сторонами строку кредитування.

За пунктом 1 частини першої статті 512 та статтею 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути як право вимоги, строк платежу за якою настав, так і право вимоги, реалізація або виникнення якого пов`язана з майбутніми обставинами, якщо така вимога визначена або може бути визначена умовами договору.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виходила з того, що в межах погодженого договором строку кредитування кредитор має право на одержання процентів на умовах кредитного договору. У цій же постанові зроблено висновок, що максимальний розмір денної процентної ставки, установлений Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, за загальним правилом застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених із 24 грудня 2023 року; до договорів, укладених раніше, – лише якщо строк кредитування (строк, на який надано кредит) був продовжений після 24 грудня 2023 року.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 розмежував наявні, «недозрілі» та майбутні грошові вимоги при факторингу та зазначив, що вимога, можливість здійснення якої залежить від настання умови чи спливу строку платежу, є різновидом уже наявної вимоги. Для переходу такої вимоги вирішальними є умови договору факторингу та достатня індивідуалізація відповідного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала підхід, за яким право кредитодавця на договірні проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після дострокового пред`явлення вимоги у передбаченому законом випадку. Отже, до настання однієї з цих обставин договірні проценти можуть нараховуватися відповідно до погоджених умов.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, до Закону України «Про споживче кредитування» внесено правила щодо максимальної денної процентної ставки. Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX поширення відповідних змін на договори, укладені до набрання ним чинності, пов`язано з продовженням строку таких договорів після 24 грудня 2023 року.

За частинами першою, четвертою – шостою статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами; їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, виконаними роботами, витраченим часом, обсягом послуг, ціною позову та значенням справи. За клопотанням іншої сторони суд може зменшити такі витрати у разі доведення їх неспівмірності.

Відповідно до частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відступлення права вимоги саме по собі припинило право на подальше нарахування передбачених кредитним договором процентів та обмежило обсяг права нового кредитора сумою 29 125 грн, зафіксованою у реєстрі боржників на дату факторингу.

Заміна кредитора не припиняє основного зобов`язання і не змінює погодженого сторонами строку кредитування. За загальним правилом новий кредитор входить у вже існуюче зобов`язання на місце первісного кредитора. Тому вирішальним є не те, хто фактично здійснював розрахунок процентів після 29 березня 2024 року, а те, чи існувало за умовами кредитного договору право вимагати ці проценти та чи охоплювалося воно відступленням.

У цій справі кредитний договір існував до укладення договору факторингу, його боржник, сума кредиту, фіксована ставка, строк кредитування та кінцева дата повернення були визначені. Отже, право на проценти за наступні дні погодженого строку було пов`язане з уже існуючим кредитним правовідношенням; можливість реалізації такого права залежала від перебігу строку та неповернення основного боргу. За наведеним висновком Верховного Суду у справі № 727/2790/25 така вимога за своєю природою не зводиться до самостійної нової вимоги, яка виникає лише внаслідок волевиявлення фактора.

Крім того, умови договору факторингу № 29032024 не містять обмеження обсягу відступлення лише заборгованістю, нарахованою на дату реєстру. Навпаки, договором передбачено заміну кредитора за включеними до портфеля кредитними договорами та перехід до фактора пов`язаних прав у відповідному зобов`язанні. Реєстр боржників індивідуалізує конкретний кредитний договір і фіксує стан заборгованості на дату відступлення, але за змістом договору факторингу не встановлює граничної суми всіх платежів, які можуть настати до закінчення вже погодженого строку кредитування.

Тому проценти за період із 30 березня 2024 року до 12 вересня 2024 року не є процентами, нарахованими після спливу строку кредитування. Вони нараховані за час правомірного користування кредитом у межах 360-денного строку, прямо визначеного договором. Доказів дострокової вимоги первісного або нового кредитора до закінчення цього строку матеріали справи не містять. Отже, висновки щодо припинення права на договірні проценти після спливу строку кредитування не виключають їх стягнення за спірний період, а навпаки підтверджують межу, до якої вони можуть бути нараховані.

Не дає підстав для зменшення процентів і посилання відповідачки у заяві до суду першої інстанції на Закон № 3498-IX. Кредитний договір укладено 19 вересня 2023 року, тобто до набрання цим Законом чинності. Матеріали справи не містять домовленості сторін про продовження після 24 грудня 2023 року строку кредитування, який від початку був визначений у 360 днів – до 12 вересня 2024 року. Саме продовження виконання раніше укладеного договору після 24 грудня 2023 року не є «продовженням строку договору» у розумінні перехідних положень Закону № 3498-IX. Такий висновок прямо відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

З огляду на це запропонований відповідачкою перерахунок процентів із застосуванням до частини первісного 360-денного строку ставок 1,5 % та 1 % ґрунтується на нормі, яка до спірного договору не застосовується.

Підстав для застосування принципу тлумачення неясних умов договору на користь споживача також немає. Умови щодо суми кредиту, 360-денного строку, ставки 2,5 % на день, кінцевої дати повернення та загальної вартості кредиту сформульовані однозначно та узгоджуються з графіком платежів. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у справі № 552/672/23 зазначила, що без відповідної позовної вимоги споживача суд не може самостійно змінювати договір або зменшувати проценти, якщо немає підстав для застосування встановленої законом нікчемності; без окремої позовної вимоги допускається тлумачення лише справді нечітких чи двозначних положень договору.

Наданий позивачем розрахунок також є арифметично узгодженим з умовами договору: 5 000 грн х 2,5 % = 125 грн процентів за один день; за 167 днів із 30 березня 2024 року до 12 вересня 2024 року сума становить 20 875 грн. Разом із 24 125 грн процентів, нарахованих до 29 березня 2024 року включно, загальна сума процентів становить 45 000 грн, а загальна заборгованість – 50 000 грн. Доказів платежів, які змінювали б цей розрахунок, не подано.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив факт укладення і виконання кредитодавцем кредитного договору, факт невиконання його відповідачкою та перехід права вимоги до позивача, проте неправильно застосував норми матеріального права щодо обсягу прав нового кредитора і безпідставно обмежив стягнення розміром заборгованості, зафіксованим у реєстрі на дату факторингу.

Посилання апелянта на практику іншого апеляційного суду саме по собі не має визначального значення, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує передусім висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Висновок у цій справі ґрунтується на нормах закону, умовах конкретних договорів та наведених правових позиціях Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. За встановлених обставин рішення підлягає зміні зі стягненням усієї заявленої заборгованості 50 000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг від 10 квітня 2026 року та детальний опис робіт. В акті визначено загальну вартість послуг у сумі 8 000 грн; у детальному описі зазначено, зокрема, вивчення матеріалів, підготовку правової позиції, позовної заяви та подання її до суду.

Відповідачка у заяві від 20 липня 2026 року заперечувала проти заявленого розміру витрат та просила зменшити їх до 1 000 грн, посилаючись на нескладність спору, письмовий характер основного обсягу роботи, типовість позовної заяви та ціну позову. Отже, процесуальна передумова для перевірки співмірності витрат судом першої інстанції була наявна.

Суд першої інстанції, оцінивши наведені заперечення і характер виконаної роботи, визначив до відшкодування 2 000 грн. Апеляційна скарга містить прохання стягнути витрати на правничу допомогу за подання позову, однак не містить окремих мотивів, які спростовували б установлену судом неспівмірність заявлених 8 000 грн або обґрунтовували інший розумний розмір цих витрат. Нових доказів щодо їх обсягу чи необхідності до апеляційної скарги не подано.

Зміна результату розгляду матеріально-правової вимоги не спростовує наведеної оцінки співмірності конкретного розміру витрат на правничу допомогу. Тому підстав для збільшення присудженої суми 2 000 грн колегія суддів не вбачає. У цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2 662,40 грн судового збору. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позовна вимога про стягнення 50 000 грн підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню вся сума судового збору за розгляд справи судом першої інстанції – 2 662,40 грн. Відповідно рішення в частині стягнення 1 550,85 грн судового збору підлягає зміні.

За подання апеляційної скарги позивач сплатив 3 993,60 грн судового збору. Оскільки апеляційний перегляд привів до задоволення матеріально-правової вимоги в повному заявленому розмірі, зазначені витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача у повному обсязі – 3 993,60 грн.

Таким чином, загальна сума судового збору, яка за результатами розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій підлягає відшкодуванню позивачу відповідачкою, становить 6 656 грн, із яких 2 662,40 грн – за подання позову та 3 993,60 грн – за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2026 року змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та розподілу судового збору.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 24451-09/2023 від 19 вересня 2023 року у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн, з яких 5 000 грн – заборгованість за основним боргом та 45 000 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: