Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №583/2498/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2498/26

Номер провадження 22-ц/816/2663/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2026 року, ухваленого у складі судді Ярошенко Т.О. у м. Охтирці Сумської області, повне судове рішення складено 25 червня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3% річних

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У травні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Абрамовича О.В., звернулася до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,7134 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0062, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку вона успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклала із ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 367/16, згідно умов якого передала у строкове платне користування дану земельну ділянку строком на 10 років. Розмір орендної плати становить 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855 грн 71 коп.

20 липня 2017 року укладено додатковий договір, згідно умов якого орендна плата становить 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та складає 11222 грн 45 коп.

13 березня 2018 року ПрАТ «Райз-Максимко», ТОВ «Райз Північ» та ОСОБА_1 уклали тристоронню додаткову угоду № 1 до договору оренди, відповідно до умов якої новий орендар – ТОВ «Райз Північ» приймає на себе всі права та обов`язки орендаря від ПрАТ «Райз-Максимко».

23 липня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно умов якої орендна плата становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 12344 грн 69 коп. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

У порушення умов договору орендна плата за 2018-2025 роки виплачувалася без індексації.

У зв`язку з несвоєчасним внесенням орендної плати позивач вважає наявними підстави для стягнення пені. Крім того, у зв`язку з порушенням зобов`язання з виплати орендної плати, відповідно до статті 625 ЦК України, підлягають стягненню 3% річних та збитки від інфляційних втрат.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просила суд стягнути на її користь з ТОВ «Райз Північ заборгованість» заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 367/16 від 07 вересня 2016 року в розмірі 32599 грн 36 коп., обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 8632 грн 89 коп. пені, 8439 грн 46 коп. інфляційних збитків та 2170 грн 09 коп. 3% річних.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 367/16 від 07 вересня 2016 року в розмірі 32599,36 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 8632,89 грн пені, 8439,46 грн інфляційних збитків та 2170,09 грн 3% річних, всього 51841,75 грн. Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 5064,96 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не виконано умови договору оренди земельної ділянки, оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки проведена не у повному обсязі. Загальна сума недоплати орендної плати з урахуванням індексації становить 32599 грн 36 коп., яка підлягає стягненню з відповідача. Також суд вважав наявними підстави для стягнення пені у розмірі 8632 грн 89 коп. Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, суд вважав за необхідне стягнути інфляційні втрати у загальному розмірі 8439 грн 46 коп. та 3% річних в сумі 2170 грн 09 коп.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

20 липня 2026 року, ТОВ «Райз Північ» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що сторони договору не встановили орендну плату у фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому значенні від нормативної грошової оцінки землі. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено обчислення розміру за земельну ділянку приватної власності з урахуванням нормативної грошової оцінки земель у спосіб та порядок згідно із статтею 289 Податкового кодексу України. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення у період з 2017-2022 роки не змінювався та становив 1,0, це не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Орендна плата відсутня в переліку грошових доходів громадян, які підлягають індексації, визначених статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім того, позивач жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являла та не скористалася своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/457/23, оскільки правовідносини у справах не є подібними: у справі № 925/457/23 йдеться про землі комунальної власності та щомісячну сплату орендної плати, тоді як у цій справі - про землі приватної власності та щорічну сплату до 01 грудня. Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 не містить висновку щодо застосування частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» до таких правовідносин.

На думку скаржника, з врахуванням приписів частини шостої статті 232 ГК України суд мав обмежитись шестимісячним строком нарахування пені та міг зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені. Зауважує, що відповідачем виплачувалася орендна плата відповідно до умов договору, а тому ним не порушено умови договору в цій частині та у позивача відсутні збитки.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ

13 серпня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Абрамовича О.В., через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткових угод до нього передбачена сплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано. Стягнення з відповідача пені передбачено умовами п. 14 договору оренду землі, а стягнення інфляційних втрат та 3% річних також є законним та відповідає положенням статті 625 ЦК України.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,7134 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0062, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

07 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 367/16, за умовами якого передала у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становила 112224,47 грн.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855 грн 71 коп., з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», та виплачується за вимогою орендодавця у формі: грошовій, натуральній, відробітковій.

Згідно з п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний рік прострочення.

13 березня 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №1 про внесення змін і доповнень до договору оренди землі №367/16 зареєстрованого 01 грудня 2017 року за № 23726929, згідно умов якої сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224 грн 47 коп. З 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

23 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін і доповнень до договору оренди землі №367/16 зареєстрованого 01 грудня 2017 року за № 23726929, згідно умов якої сторони погодили пункт 9 договору доповнити словами у наступній редакції: «У термін з 01 січня 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно Податкового кодексу України».

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 12 травня 2026 року ТОВ «Райз Північ» було нараховано ОСОБА_1 орендну плату: у 2 кварталі 2018 року в сумі 11222 грн 45 коп., у 3 кварталі 2019 року в сумі 12344 грн 69 коп., у 4 кварталі 2020 року в сумі 12344 грн 67 коп., у серпні 2021 року в сумі 12344 грн 67 коп., у грудні 2022 року в сумі 12344 грн 67 коп., у вересні 2023 року в сумі 12344 грн 67 коп., у вересні 2024 року в сумі 12974 грн 28 коп., у листопаді 2025 року в сумі 15199 грн 61 коп.

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 станом на 12 травня 2026 року ТОВ «Райз Північ виплачено ОСОБА_1 орендну плату: 28 грудня 2020 року в сумі 9937 грн 48 коп., 31 серпня 2021 року в сумі 9937 грн 48 коп., 08 грудня 2022 року 9937 грн 48 коп., 20 вересня 2023 року в сумі 9937 грн 48 коп., 16 жовтня 2024 року в сумі 9937 грн 48 коп., 28 лютого 2025 року в сумі 506 грн 81 коп. та 06 листопада 2025 року в сумі 11703 грн 71 коп.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з указаним позовом посилалася на те, що ТОВ «Райз Північ» орендну плату за договором оренди землі за 2018-2025 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 договору оренди землі № 367/16 від 07 вересня 2016 року, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , з урахуванням індексації.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1,0, зважаючи на такі мотиви.

Так, частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України)».

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки

У пункті 10 договору оренди землі № 367/16 від 07 вересня 2016 року сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Умовами указаного договору оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту договору № 367/16 дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Базовим місяцем у цій справі для обрахування орендної плати необхідно вважати липень 2019 року (остання зміна орендної плати відбулася згідно з додаткового угодою № 2 від 23 липня 2019 року), а індексації підлягають всі подальші щомісячні орендні платежі за договором оренди землі № 367/16 за період з серпня 2019 року до 2025 року, виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 367/16 від 07 вересня 2016 року (з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 13 березня 2018 року та № 2 від 23 липня 2019 року), оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачу була проведена не у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути недоплачену орендну плату за вказаний період в загальній сумі 32599 грн 36 коп., яка обчислена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також на підставі пункту 14 договору оренди землі - пені за несплату орендної плати у визначений договором оренди строк до 01 грудня.

Апеляційна скарга доводів щодо незгоди з розрахунком розміру орендної плати з урахуванням індексації, розрахунком сум відповідно до статті 625 ЦК України та розрахунком пені не містить. Ураховуючи принцип диспозитивності та приписи частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, розрахунок заявлених до стягнення спірних сум заборгованості з орендної плати та інших платежів апеляційним судом не перевіряється.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, які не підлягають застосуванню у цій справі з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).

Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).

Оскільки правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Представник позивача, адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

З матеріалів справи установлено, що в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Абрамович О.В.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: договір про надання правової допомоги № 51 від 09 травня 2026 року, відповідно до умов якого за послуги, що надаються адвокатом за умовами цього договору, клієнт сплачує гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь у судовому розгляді справи, що визначається і підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або платіжним дорученням, які є невід`ємними додатками до цього договору; додаткову угоду від 13 серпня 2026 року, в якій сторони погодили розмір гонорару в розмірі 5000 грн 00 коп. за надання правової допомоги позивачу в Сумському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги; акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 серпня 2026 року, за змістом якого узгоджена вартість наданої адвокатом Абрамовичем О.В. правової допомоги складає 5000 грн (правова допомога надана у формі ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ «Райз Північ», підготовки, складання та подачі до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу); копію квитанції № 51/2 від 13 серпня 2026 року про прийняття адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_1 гонорару у розмірі 5000 грн 00 коп.

Заявник апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд доходить висновку, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви стосовно висновків Великої Палати Верховного Суду, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 відповідне відшкодування, а тому заявлений нею розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 2000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 375, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 2000 гривень 00 копійок судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик