Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №576/536/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №576/536/25

Номер провадження 22-ц/816/425/26, 22-ц/816/461/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

у присутності :

представника відповідача Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» - Кравця Ростислава Юрійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2025 року у складі судді Усенко Л.М., ухвалене в м. Глухів Сумської області, повне судове рішення складено 06 травня 2025 року,

та апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери»

на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2025 року у складі судді Усенко Л.М., постановлену в м. Глухів Сумської області, повна ухвала складена 21 травня 2025 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» про визнання незаконними та скасування наказів,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

поновити йому процесуальний строк, встановлений законом для оскарження наказів АО «Кравець і партнери: № 15 від 26 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № 18 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № 003 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № utUО0000003 – 0000000060 від 27 вересня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)»;

- визнати незаконними та скасувати накази АО «Кравець і партнери»: № 15 від 26 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № 18 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № 003 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № utUО0000003 – 0000000060 від 27 вересня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)»;

- стягнути з АО «Кравець і партнери» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 000 грн. з урахуванням збільшення станом на день прийняття рішення по справі та 4 844 грн 80 коп. судового збору.

Позов мотивований тим, що 02 вересня 2024 року він був прийнятий на посаду помічника адвоката Василевської К.М. в АО «Кравець і партнери», про що було зроблено запис № 20 від 03 вересня 2024 року у його трудовій книжці. З 02 вересня 2024 року він не був ознайомлений під підпис чи іншим чином з посадовою інструкцією помічника адвоката, положенням про відділи/практики, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, чи іншими локальними актами АО «Кравець і партнери», які б визначали аспекти його трудової діяльності.

27 вересня 2024 року він був звільнений з посади за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, про що було внесено запис №21 у трудову книжку на підставі наказу № 3 від 27 вересня 2024 року. З наказом позивач під підпис не ознайомлювався. Трудову книжку отримав 27 вересня 2024 року.

Зважаючи на той факт, що у нього були відсутні копії кадрових та інших документів щодо трудової діяльності в адвокатському об`єднанні, його адвокат 16 жовтня 2024 року на електронну та поштову адреси відповідача направила адвокатський запит з проханням надати скан – копії вказаних наказів та інших кадрових документів, що стосуються трудової діяльності позивача в АО «Кравець і партнери». Проте, станом на 25 жовтня 2024 року (день подачі ОСОБА_1 позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) відповіді на адвокатський запит не отримано та адвокатом було отримано повідомлення від Укрпошти про те, що відправлені цінні листи з описами вкладення на адресу відповідача не отримані адресатом та будуть повернуті. Про існування оскаржуваних у цій справі наказів дізнався лише 25 грудня 2024 року, отримавши відзив з додатками у справі № 576/2850/24 за його позовом до АО «Кравець і партнери» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Тому вважає, що саме 25 грудня 2024 року є днем, коли позивач дізнався про своє порушене право, і в контексті ч. 1 ст. 233 КЗпП України останнім днем строку для оскарження зазначених наказів є 25 березня 2025 року.

Оскаржувані накази про застосування дисциплінарних стягнень вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Наказом № 15 від 26 вересня 2024 року «Про застосування стягнення» до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оскільки за результатами проведеного службового розслідування було встановлено порушення ним трудової дисципліни, а саме – залишення робочого місця о 16 год. 41 хв., тобто до завершення робочого дня – 18:00.

Однак, з моменту початку роботи він не був ознайомлений ані «під підпис» ані іншим шляхом з посадовою інструкцією помічника адвоката, положенням про відділ/практики, правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, іншими локальними актами адвокатського об`єднання, які регламентують трудову функцію працівника на посаді «помічник адвоката». Відповідно і межі трудової функції та посадових/службових обов`язків позивача не були чітко встановленими.

В порушення ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець не зажадав письмові пояснення, а бажав «дати можливість надати пояснення». Також, ані на електронну пошту позивача, ані на його месенджери, ані на поштову адресу (вказану при прийомі на роботу) не надходили жодні вимоги, заяви, клопотання відповідача щодо письмових пояснень.

В порушення ч. 4 ст. 149 КЗпП України оголошене стягнення не було повідомлене позивачу під розписку. Також не було направлене на електронну пошту, месенджери чи поштову адресу (вказану при прийомі на роботу). Під час перебування ОСОБА_1 в офісі роботодавця останнім не було здійснено ознайомлення під підпис з вказаним наказом та не доведено його зміст до відома позивача, а протокол від 27 вересня 2024 року «Про ознайомлення» не спростовує вказаних тверджень, адже у ньому не вказано точний час даної події, також сам протокол разом з документами не було відправлено позивачу на поштову адресу або по електронній пошті, яка теж була відома роботодавцю.

Наказом № 18 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення» до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани через невиконання доручення адвоката підготувати процесуальний документ – адвокатський запит.

Для застосування п. 3 ст. 40 КЗпП України як підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору. Цю підставу не можна застосовувати до працівника, який відмовився виконати незаконне розпорядження роботодавця, або за відмову виконання роботи, яка не входить до кола його посадових обов`язків, а також за дії, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Від початку роботи позивач не був ознайомлений жодним чином ні з посадовою інструкцією помічника адвоката, ні з положенням про відділ/практики, ні з правилами внутрішнього трудового розпорядку, ні з колективним договором, ні з іншими локальними актами адвокатського об`єднання, які регламентують трудову функцію працівника на посаді «помічник адвоката». Так як жодного ознайомлення не відбулося, то і межі трудової функції та посадових/службових обов`язків позивача не були чітко встановленими

Також він погодився прийняти доручення від адвоката Василевської К.М. у вигляді підготовки проекту адвокатського запиту по клієнту АО «Кравець і партнери», саме по клієнту адвокатського об`єднання, а не конкретно клієнту, справа якого перебуває у провадженні адвоката Василевської К.М., що не є коректним, адже в даному випадку мова йде про клієнта адвокатського об`єднання, а не конкретного клієнта адвоката Василевської К. М.

Також йому не було озвучено дедлайн (кінцевий строк виконання поставленої задачі) або не вказано, на яку дату і на котру годину варто підготувати проект адвокатського запиту.

Після початку роботи в адвокатському об`єднанні позивачу було надано доступ до корпоративної внутрішньої пошти з можливістю електронного обміну процесуальними та іншими документами, що стосувалися виконання трудових функцій. Однак, 26 вересня 2024 року відповідач від`єднав його від даної корпоративної пошти і у нього була відсутня можливість передати створений ним адвокатський запит адвокату Василевській К. М. Тому, одразу на наступний день – 27 вересня 2024 року о 10 год. 20 хв. він відправив створений 26.09.2024 року адвокатський запит з особистої електронної пошти колезі - адвокату Жабровець О.І., яка на той момент працювала в АО «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ».

Наказом № 003 від 27 вересня 2024 року до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Підставами для такого рішення стали попередні застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган. У зв`язку з відсутністю посадової інструкції чи іншого кадрового документа, який би визначав обсяг прав та обов`язків, функціонал, відповідальність, підпорядкування та інші аспекти роботи працівника на посаді помічника адвоката в АО «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ», і з яким би під підпис був ознайомлений позивач, не вбачається можливим з`ясувати які саме трудові обов`язки було покладено на ОСОБА_1 і які з них конкретно він не виконував 27 вересня 2024 року.

Щодо його відмови від виклику швидкої допомоги, то право на таємницю про стан здоров`я – це одне з особистих немайнових прав особи, передбачене ЦК України.

Вказаний наказ, як і попередні накази № 15 та № 18 не були доведені до відома позивача під розписку. Ані письмового ознайомлення, ані поштового чи електронного відправлення вказаних кадрових документів на його поштову чи електронну адреси не відбулося. Більше того, про існування вказаних наказів № 15, 18, 003 (якими було застосовано до нього стягнення) та ознайомлення з їх текстом та змістом відбулося вже після отримання відзиву від 25 грудня 2024 року. Хоча, якби копії даних наказів були у нього, то первинно, ним позовна заява подана до Глухівського міськрайонного суду Сумської області містила б одразу всі потрібні позовні вимоги для ефективного захисту його трудових прав.

У тексті наказу № utО0000003 - 0000000060 від 27 вересня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)» вказана наступна інформація: причина звільнення - систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків, підстава звільнення - п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Проте, таке формулювання не відповідає КЗпП України з наступних підстав. Для «припинення трудового договору» є чіткий перелік підстав, визначених у ст. 36 КЗпП України: Натомість, звільнення за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків – це ч. 3 ст. 40, яка визначає випадки «розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця». За таких умов, у разі звільнення працівника за ч. 3 ст. 40 КЗпП України наказ про звільнення повинен мати наступну назву: «Про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця». Також у наказі № utUО0000003 - 0000000060 від 27 вересня 2024 року не правильно вказана його підстава. У тексті документу (Наказу № utUО0000003 - 0000000060 від 27 вересня 2024 року) йде посилання на ч. 3 ст. 40 КЗпП України, але насправді підставою звільнення за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків мають бути відповідні накази про застосування дисциплінарних стягнень, перелічені у тому порядку, в якому були застосовані до працівника.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2025 року позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу № utUО0000003 - 0000000060 від 27 вересня 2024 року залишено без розгляду.

У задоволенні решти позову відмовлено.

У задоволенні клопотання адвоката Кравця Р.Ю. про застосування до ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у вигляді штрафу відмовлено.

12 травня 2025 року АО «Кравець і партнери» подана заява про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь адвокатського об`єднання судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, що становить 45 000 грн 00 коп.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовільнити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права розглянув дану судову справу в порядку спрощеного провадження без виклику учасників процесу. Вважає, що зважаючи на категорію судової справи та складність, обсяг доказів, а також клопотання позивача, дана судова справи підлягала розгляду судом з викликом сторін.

Зазначає, що суд першої інстанції в тексті оскаржуваного рішення навів всі докази, на які посилалися сторони у своїх доводах та твердження, але не оцінив їх належним чином, кожен окремо та у сукупності по відношенню до предмету позову.

Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновками суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту. Вказує на те, що нормами трудового та цивільного процесуального законодавства не визначено обов`язку або чіткого алгоритму/способу захисту порушених трудових прав.

Звертає увагу на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 24 червня 2021 року у справі №560/3160/20.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, АО «Кравець і партнери» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути на користь АО «Кравець і партнери» судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, що становлять 45 000 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції помилково виключив із складу судових витрат – витрати на професійну правничу допомогу, додаткові витрати юридичної особи, пов`язані з оплатою послуг адвоката, який здійснював представництво інтересів такої юридичної особи в суді як керівник. Стверджує, що адвокат-керівник юридичної особи, здійснює представництво такої юридичної особи фактично здійснює адвокатську діяльність, що у свою чергу свідчить про надання ним такій юридичній особі професійної правничої допомоги у розумінні ч. 2 ст. 15 ЦПК України.

На переконання заявника апеляційної скарги, в порушення основних принципів цивільного судочинства – диспозитивності, суд першої інстанції, за відсутності будь-яких заперечень з боку позивача, як щодо факту самого стягнення судових витрат, так і щодо їхнього розміру, з власної ініціативи відмовив у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

АО «Кравець і партнери» подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення. При цьому відповідач наголосив, що заявником апеляційної скарги не було обґрунтовано порушення судом першої інстанції вимог ст. 274 ЦПК України; висновки суду першої інстанції щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2020 року у справі №378/593/26-ц, від 15 вересня 2022 року у справі №910/2525/20, від 24 липня 2024 року у справі №752/10024/21; оскаржувані позивачем накази видані з дотриманням норм трудового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали та рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що наказом від 02 вересня 2024 року, на підставі письмової заяви, ОСОБА_1 з 03 вересня 2024 року прийнятий на роботу до АО «Кравець і партнери» на посаду помічника адвоката Василевської К.М. на умовах основної роботи з тривалістю робочого тижня 40 год (т.1 а.с. 157, 174).

25 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до голови адвокатського об`єднання із письмовою заявою про звільнення за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із переїздом на нове місце проживання і на заяві керівником відповідача зазначена резолюція «В наказ» (т.1, а.с. 157, на звороті).

В той же час, наказом від 25 вересня 2024 року № 10 за підписом голови АО «Кравець і партнери» йому відмовлено у звільненні з огляду на відсутність підтвердження переїзду та недосягнення згоди щодо дати звільнення (т.1, а.с. 158).

У цей же день 25 вересня 2024 року головою АО «Кравець і партнери» Кравцем Р.Ю. разом з адвокатами об`єднання Василевською К.М. та Симонок Д.С. складений акт № 10, у якому зафіксовано, що 25 вересня 2024 року о 16-41 год ОСОБА_1 , який займає посаду помічника адвоката Василевської К.М., покинув робоче місце без зазначення підстав та відповідно був відсутній до завершення робочого дня, тобто до 18-00 год (т.1, а.с. 158, на звороті).

З огляду на наявність акту № 10 про відсутність ОСОБА_1 на роботі, 25 вересня 2024 року голова АО «Кравець і партнери» видав наказ № 13 про проведення службового розслідування (а.с. 163 зворот).

26 вересня 2024 року адвокат Василевська К.М. склала акт № 14 про результати службового розслідування (затверджений головою об`єднання Кравцем Р.Ю.), за змістом якого за результатами проведеного службового розслідування встановлено факт порушення помічником адвоката ОСОБА_1 трудової дисципліни, а саме залишення робочого місця о 16-41 год, тобто до завершення робочого дня, без зазначення причин і пояснень (т.1, а.с. 164, зворот).

Також, 26 вересня 2024 року адвокатами Василевською К.М. та Мартиненко А.В. складено акт про те, що 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 було надано для ознайомлення акт про відсутність працівника на роботі №10 від 25 вересня 2024 року та наказ про відмову у звільненні від 25 вересня 2024 року, які ним були сфотографовані на особистий мобільний телефон. Зазначено, що 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 було надано можливість надати письмові пояснення до акту про відсутність працівника на роботі та наказу про відмову у звільненні, але 26 вересня 2024 року о 18 год. 00 хв. він покинув робоче місце, не надавши свої пояснення, чим фактично відмовився від їхнього надання (т.1, а.с. 164).

Наказом за підписом голови АО «Кравець і партнери» від 26 вересня 2024 року №15 «Про застосування стягнення» за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 робочого місця без зазначення підстав, що мало місце 25 вересня 2024 року о 16 год. 41 хв. до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (т.1, а.с. 165).

26 вересня 2024 року головою АО «Кравець і партнери» видано наказ №16 «Про проведення службового розслідування», в якому вказано про те, що 26 вересня 2024 року керівником відділу цивільних та сімейних спорів – адвокатом Василевською К.М. було надано доручення помічнику адвоката Жукову В.А. про підготовку процесуального документу, а саме адвокатського запиту. Того ж дня, о 18 год. 00 хв. адвокатом Василевською К.М. було виявлено невиконання ОСОБА_1 дорученого йому завдання щодо підготовки та складання адвокатського запиту. З метою встановлення обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, наказано провести службове розслідування за фактом виявлення невиконання помічником адвоката Жуковим В.А. наданого йому доручення у вигляді складання процесуального документу, а саме адвокатського запиту (т.1, а.с. 165).

У письмових поясненнях, складених 27 вересня 2024 року, адвокат Василевська К.М. зазначила, що 26 вересня 2024 року доручила своєму помічникові Жукову В.А. підготувати проект адвокатського запиту. Від виконання завдання позивач спочатку відмовився у присутності свідків, але о 12:55 год. повідомив, що доручення прийме після обідньої перерви. Після обідньої перерви повернувся вчасно, уточнюючих запитань по виконанню дорученого у нього не було. Однак, о 18-00 год залишив робоче місце без повідомлення результату виконаного завдання або причин його невиконання (т.1, а.с. 166).

27 вересня 2024 року адвокат Мартиненко А.В. склала акт № 17 про результати службового розслідування (затверджений головою об`єднання ОСОБА_3 ). Службовим розслідуванням встановлено, що 26 вересня 2024 року об 11-00 год адвокат Василевська К.М. доручила своєму помічнику ОСОБА_1 підготувати адвокатський запит до 18-00 год., помічник доручення не виконав (т.1, а.с. 167).

Також, 27 вересня 2024 року складено акт про те, що 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було надано можливість ознайомитися з наказом про проведення службового розслідування за фактом невиконання дорученого завдання. ОСОБА_1 від ознайомлення відмовився, вимагаючи повторно розглянути його заяву від 25 вересня 2024 року, яка вже була розглянута, і з наказом про її розгляд ОСОБА_1 було ознайомлено 26 вересня 2024 року (т.14, а.с. 166 зворот).

Наказом від 27 вересня 2024 року №18 «Про застосування стягнення», посилаючись на результати проведеного 27 вересня 2024 року службового розслідування щодо невиконання помічником адвоката Жуковим В.А. наданого йому доручення щодо складання адвокатського запиту, до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.1, а.с.167, на звороті).

Зазначені документи, а саме: наказ про прийняття на роботу, наказ про відмову у звільненні, наказ про проведення службового розслідування від 25 вересня 2024 року, акт службового розслідування від 25 вересня 2025 року, наказ про застосування стягнення від 26 вересня 2024 року, наказ про проведення службового розслідування від 26 вересня 2024 року, акт службового розслідування від 27 вересня 2024 року та наказ про застосування стягнення від 27 вересня 2024 року надавались для ознайомлення ОСОБА_1 , однак, останній відмовився у присутності п`яти свідків, і така відмова зафіксована у відповідному протоколі від 27 вересня 2024 року (а.с. 60, 122, 135, 168).

Адвокат Мартиненко А.В. 27 вересня 2024 року склала доповідну записку, у якій зафіксувала, що цього дня об 11-00 год запропонувала ОСОБА_1 викликати швидку допомогу, оскільки він повідомив, що недобре почувається. ОСОБА_1 відмовився від виклику швидкої допомоги. Також відмовився надати направлення чи інший документ, який би підтверджував залишення робочого місця та неможливість виконання трудових обов`язків (т.1, а.с. 168, на звороті).

27 вересня 2024 року головою АО «Кравець і партнери» Кравцем Р.Ю., адвокатами об`єднання Мартиненко А.В., Василевською К.М. та юристом Гусач С.О. складений акт № 10, у якому зафіксовано, що 27 вересня 2024 року о 12-06 год. ОСОБА_1 , який займає посаду помічника адвоката Василевської К.М., у присутності свідків був ознайомлений з доповідною запискою ОСОБА_4 за результатом повідомлення ОСОБА_1 про незадовільний стан його здоров`я. На прохання надати медичну документацію, що могла б підтвердити незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 останній відмовив. На пропозиції надання медичної допомоги, виклику швидкої також відмовив. Після неодноразового уточнення ОСОБА_3 чи може ОСОБА_1 виконувати доручення – ухилився від надання відповіді (т.1, а.с. 169).

Наказом голови адвокатського об`єднання від 27 вересня 2024 року № 666 за вищевказаним фактом призначено проведення службового розслідування (т.1, а.с. 169, на звороті).

Зі змісту акту від 27 вересня 2024 року №666-а «Про результати службового розслідування», складеного адвокатом АО «Кравець і партнери» Мартиненко А.В. слідує, що в ході службового розслідування було встановлено, що 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 повідомив про погане самопочуття, і з цього приводу адвокатом ОСОБА_4 було складено доповідну записку, яку доведено до відома керівника об`єднання. ОСОБА_3 викликав ОСОБА_1 для пояснень, повторно запропонував викликати швидку допомогу, на що знову отримав відмову. Тому ОСОБА_3 попросив ОСОБА_1 надати для ознайомлення документи, які підтверджують погіршення стану здоров`я. Однак, він у присутності свідків відмовився. ОСОБА_3 неодноразово уточнював, чи може ОСОБА_1 виконувати свої обов`язки, але той від прямої відповіді ухилився, пославшись на стан здоров`я. З метою встановлення всіх обставин справи у ОСОБА_1 було затребувано надати пояснення щодо можливого неналежного виконання обов`язків, однак у присутності свідків він відмовився. Таким чином, за результатами проведеного службового розслідування було встановлено, що 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 ухилявся від виконання покладених на нього обов`язків, посилаючись на обставини, які не були ним підтверджені, що містить ознаки неналежного виконання трудових обов`язків (т.1, а.с. 170, га звороті).

27 вересня 2024 року складено акт за підписом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , в якому зазначено, що 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 було надано можливість ознайомитися з наказом про призначення службового розслідування за фактом не підтвердження неможливості виконання трудових обов`язків за станом здоров`я, але останній від ознайомлення з наказом та надання пояснень відмовився (т.1, а.с. 170).

Наказом № 003 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення» до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення. Зі змісту цього наказу слідує, що він виданий з врахуванням наказу голови АО «Кравець і партнери» від 25 вересня 2024 №13, від 26 вересня 2024 року №16, від 27 вересня 2024 року №666, актів службового розслідування від 26 вересня 2024 року №14, 25 вересня 2024 року. Окрім того, зазначено, що при видачі цього наказу було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу, а також той факт, що порушення трудового дисципліни працівником було вичинено неодноразово (т.1, а.с. 171).

Наказом № utAooooooo3 - oooooooo6o від 27 вересня 2024 року про припинення трудового договору (контракту) помічника адвоката ОСОБА_6 - ОСОБА_1 звільнено з посади з 27 вересня 2024 року по причині систематичного невиконання трудових обов`язків на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1, а.с. 172).

27 вересня 2024 року складено акт за підписом ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_9 , про те, що 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 в їх присутності було надано можливість ознайомитися з наказом про звільнення, проте той відмовився. Трудову книжку отримав, із записом в трудовій книжці ознайомився та зробив фотознімок на власний телефон (т.1, а.с. 172, на звороті).

Крім цього, отримання ОСОБА_1 27 вересня 2024 року о 13-39 год трудової книжки підтверджується його особистим підписом у Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (а.с. 173).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визнання незаконними та скасування лише наказів про застосування заходів дисциплінарного стягнення, які в подальшому призвели до звільнення працівника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не призведе до відновлення прав позивача та не є необхідним. Цивільна справа № 576/2850/24 прийнята до розгляду першою, і заявлені в ній позовні вимоги є достатніми для поновлення права позивача, а заявлені у цій справі позовні вимоги не є необхідними для такого поновлення, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та належним.

Також посилаючись на те, що наказ № 3 utAooooooo3 - oooooooo6o від 27.09.2024 та наказ № utAooooooo3 - oooooooo6o від цієї ж дати фактично являються наказом про звільнення та його електронним екземпляром відповідно, і оскарження наказу № 3 вже перебуває на розгляді суду в межах справи № 576/2850/24 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що в цій частині позов слід залишити без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги позивача про те, що розгляд справи судом першої інстанції проведено з істотним порушенням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

У частинах першій, четвертій статті 279 ЦПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Тлумачення зазначених положень статті 279 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що за наявності клопотання однієї із сторін про розгляд справи, яка призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін суд першої інстанції зобов`язаний призначити розгляд такої справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відмовити в задоволенні зазначеного клопотання суд може виключно за сукупності умов, визначених у частині шостій статті 279 ЦПК України. Тобто однією з таких умов є те, що така відмова може стосуватись лише малозначних справ згідно закону (пункт 1 частини четвертої статті 19 ЦПК України).

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 03 березня 2020 року у справі №589/16/19.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2025 року прийнято позов ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі, а розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (т.1, а.с. 89-90).

20 березня 2025 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Якімовою А.П. подано клопотання про розгляд даної судової справи з повідомленням сторін (т.1, а.с. 105-106). Аналогічне клопотання було подано суду і безпосередньо ОСОБА_1 (т.1, а.с. 107 на звороті).

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду від 26 березня 2025 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Однак, зважаючи на те, що предметом позову у цій справі, є вимоги про визнання незаконним та скасування ряду наказів про застосування до позивача дисциплінарних стягнень та його звільнення, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні відповідного клопотання позивача, розглянувши справу без повідомлення (виклику) сторін.

Схожий висновок про застосування аналогічної по суті норми частини 6 статті 252 ГПК України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 липня 2019 року у справі № 910/13104/18 про зобов`язання звільнити приміщення, передавши його за актом приймання-передачі.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

ОСОБА_1 вказував в апеляційній скарзі про порушення судом норм процесуального права щодо розгляду судом першої інстанції справ без його участі за наявності клопотання про проведення судового розгляду з повідомленням сторін, а рішення суду підлягає скасуванню.

Ухвалюючи нове судове рішення в судовій справи, що переглядається, колегія судді звертає увагу на таке.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Позови вважаються тотожними, якщо у спорі одночасно співпадають його сторони, підстави та предмет. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Тоді як предмет спору - це об`єкт, зокрема річ, щодо якого виник спір.

За п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України необхідна наявність одночасно трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 5863/947/23).

Встановлено, що в провадженні Глухівського міськрайонного суду Сумської області перебуває справа №576/2850/24 за позовом ОСОБА_1 до АО «Кравець і партнери», в якому він просив в тому числі визнати незаконним та скасувати наказ Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» №3 від 27 вересня 2024 року, який став підставою для внесення запису №21 від 27 вересня 2024 року в трудову книжку ОСОБА_1 про звільнення за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків. Свої вимоги мотивував, зокрема відсутністю правових підстав для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з огляду на те, він не був ознайомлений з правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами роботодавця, які визначають коло його посадових обов`язків; відсутністю складу дисциплінарного проступку; роботодавець не зажадав отримати письмові пояснення від нього після складання 25 вересня 2024 року акту про відсутність на роботі.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 вересня 2026 року у справі 576/2850/24 позов ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. У Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація про дату набрання чинності даної ухвали відсутні.

Звертаючись до суду з даним позовом до АО «Кравець і партнери», ОСОБА_1 в тому числі просив визнати незаконним та скасувати наказ АО «Кравець і партнери» № utUО0000003 – 0000000060 від 27 вересня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)», в якому виклав подібні обґрунтування для його скасування.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на тому, що № utUО0000003 – 0000000060 від 27 вересня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)», який є предметом розгляду судової справи, що переглядається та наказ №3 від 27 вересня 2024 року, який зазначений в трудовій книжці позивача, як підстава для його звільнення, і переглядається в рамках судової справи №576/2850/24, є одним і тим же наказом.

Таким чином, зважаючи на те, що в провадженні Глухівського міськрайонного суду Сумської області перебуває інша судова справа із спору між тими самими сторонами та про той же предмет – оскарження наказу про звільнення позивача від 27 вересня 2024 року №3, з тих же підстав, провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №utUО0000003 – 0000000060 ««Про припинення трудового договору (контракту)» слід залишити без розгляду.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів № 15 від 26 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № 18 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», №003 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення» бере до уваги наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Статтею 29 КЗпП України визначено, до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:

1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи;

2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;

3) права та обов`язки, умови праці;

4) наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис;

5) правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);

6) проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;

7) організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);

8) тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;

9) процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

За змістом статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

У постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 Верховний Суд зазначив, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок.

Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку.

Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника (див. постанову Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 487/1885/17).

Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків, не обумовлених трудовим договором, і про які працівник не був поінформований належним чином (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 343/1678/19).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, щодо до ОСОБА_1 відповідачем застосовані дисциплінарні стягнення наказом від 26 вересня 2026 року №15 за фактом залишення робочого місця о 16 год. 41 хв., тобто до завершення робочого дня - 18:00 год.; наказом від 27 вересня 2024 року №18 за фактом невиконання покладених на нього трудових обов`язків, а саме невиконання наданого керівником відділу цивільних та сімейних спорів адвокатом Василевською К.М. доручення щодо підготовки адвокатського запиту; наказом від 27 вересня 2024 року №003 за ухилення від виконання покладених на нього обов`язків, посилаючись на обставини, які не були ним підтверджені (відмовився від встановлення обставин через виклик швидкої допомогу, документів на стан здоров`я не надав), що має ознаки неналежного виконання трудових обов`язків.

Однак, відповідачем не було надано доказів на підтвердження того, що при прийнятті на роботу ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис з переліком його трудових обов`язків та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Твердження представника відповідача про те, що позивач був обізнаним з графіком роботи адвокатського об`єднання та своїми посадовими обов`язками, не гуртуються на доказах. Більш того, при зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 , в тому числі, вказував на те, що його не було ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та іншими локальними актами.

Зважаючи на те, що відповідачем не було виконано вимоги ст. 29 КЗпП України при прийнятті позивача на роботу щодо повідомлення в належний спосіб про правила внутрішнього трудового розпорядку в адвокатському об`єднанні та його посадові обов`язки, у роботодавця не було законних підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що згідно акту службового розслідування від 27 вересня 2024 року №17, за результатами проведення службового розслідування було встановлено, що 26 вересня 2024 року об 11 год. 00 хв. керівником відділу цивільних та сімейних спорів – адвокатом Василевською К.М. своєму помічнику ОСОБА_1 було доручено підготовка адвокатського запиту. Того ж дня об 18:00 год. помічником адвоката не було виконано наданого ним доручення.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що при наданні доручення ОСОБА_1 адвокатом Василевською К.М. були обумовлені строки його виконання. У своїх письмових поясненнях датованих 27 вересня 2024 року, адвокат Василевська К.В, не зазначала, що вона повідомляла ОСОБА_1 терміни виконання доручення, а лише вказувала на незначну складність адвокатського запиту та наявність у ОСОБА_1 досвіду у виконанні подібних завдань протягом 60-90 хвилин робочого часу.

У свою чергу позивач при зверненні до суду з позовом зазначав, що 26 вересня 2024 року у нього була відсутня можливість передати створений ним адвокатський запит у зв`язку з тим, що відповідач від`єднав його від корпоративної пошти , а тому він відправив створений адвокатський запит на наступний день 27 вересня 2024 року о 10 год 20 хв. з особистої електронної пошти адвокату Жабровець О.І.

Зі змісту доповідної записки від 27 вересня 2024 року ОСОБА_4 акту за вих №10 від 27 вересня 2024 року та наказу про проведення службового розслідування слідує, що ОСОБА_1 повідомив, що недобре себе почуває, на що ОСОБА_4 йому запропонувала викликати йому швидку медичну допомогу, але він відмовився, і не надав будь-яких інший документ, який би підтверджував необхідність залишення робочого місця та неможливості виконання трудових обов`язків, проте у зазначених документах не йдеться про відмову ОСОБА_1 виконувати свої посадові обов`язки 27 вересня 2024 року.

Також і у наказі про застосування стягнення від 27 вересня 2024 року №003 не вказано від виконання яких саме покладених на нього обов`язків ухилився ОСОБА_1 27 вересня 2024 року.

Відтак, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення є не фактично допущене порушення трудової дисципліни, а лише припущення роботодавця, що повідомляючи співробітника адвокатського об`єднання про погане самопочуття, ОСОБА_1 мав намір ухилитися від виконання посадових обов`язків.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, оспорювані накази про застосування дисциплінарних стягнень є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Доказів вручення позивачу оспорюваних ним наказів при їх видачі відповідачем суду надано не було. Про існування цих наказів позивач дізнався після отримання в межах розгляду судової справи №576/2850/24 25 грудня 2024 року відзиву на позовну заяву, а з даним позовом позивач звернувся 11 березня 2025 року, тобто в межах визначених ст. 233 КЗпП України строків.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з скасуванням рішення суду, підлягає скасуванню ухвала Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення.

Встановлено, що 12 травня 2025 року АО «Кравець і партнери» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просили стягнути з ОСОБА_1 на користь адвокатського об`єднання витрати на професійну правничу допомогу, що становить 45 000 грн 00 коп. (т.2, а.с. 29-30).

На підтвердження понесення адвокатським об`єднанням таких витрат до заяви було долучено протокол №03/2025 загальних зборів адвокатів Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» від 18 вересня 2025 року, зі змісту якого слідує, що на засіданні було погоджено, що ставка погодинної оплати праці голови адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» за виконання обов`язків голови адвокатського об`єднання в ході розгляду справи №576/536/25 становить 2 000 грн 00 коп. Головою в ході розгляду справи №576/536/25 було виконано такі роботи та витрачено такий обсяг часу: підготовка та подачі відзиву на позовну заяву – 15 годин; підготовка та подача клопотання про об`єднання позовних заяв – 1,5 годин; підготовка та подача заперечень на клопотання про поновлення процесуального строку – 3 години; підготовка та подача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду – 3 години (т.2, а.с. 37-38).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 58 ЦПК України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Встановлено, що ОСОБА_3 є керівником АО «Кравець і партнери» і під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокатське об`єднання діяло в порядку самопредставництва.

Договір про надання правничої допомоги між адвокатським об`єднанням та Кравцем Р.Ю., як адвокатом, що і є підставою для здійснення адвокатської діяльності, не укладався.

Прийняте загальними зборами адвокатів АО «Кравець і партнери» рішення про вартість виконаних головою адвокатського об`єднання в ході розгляду справи №576/536/25 виконаних робіт не є доказами в розумінні ч. 8 ст. 141 ЦПК України, понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.

Таким чином, зважаючи на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Кравець Р.Ю. діяв як керівник відповідача – адвокатського об`єднання та не надання доказів понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не вбачає підстав для розподілу заявлених відповідачем до стягнення судових витрат.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду, позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу (розпорядження) № utUО0000003 – 0000000060 від 27 вересня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)» підлягають залишенню без розгляду, а решта позовних вимог – задоволенню, що також виключає покладення на позивача відшкодування понесених відповідачем судових витрат.

Пропорційно до задоволених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача належить стягнути 3633 грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4360 грн 32 коп. судового збору на апеляційний перегляд рішення суду.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст.ст. 137, 141 ЦПК України є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним в суді першої інстанції витрати на правничу допомогу.

Так, на підтвердження понесення ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правничої допомоги від 11 березня 2025 року, укладений між адвокатом Якімовою А.П. та ОСОБА_1 (т.1, а.с. 61 – 62); попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, що є додатком №1 до договору, відповідно до якого загальна сума судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести в зв`язку з розглядом справи становить 53000 грн 00 коп. (т.1, а.с. 64); акт приймання-передавання виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 11 березня 2025 року, підписанням якого сторони погодили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у формі створення процесуальних документів: позовної заяви, заява про поновлення процесуального строку (т.1, а.с. 64); рахунок від 11 березня 2025 року, з якого слідує, що вартість створення та складання позовної заяви становить 18000 грн 00 коп., а заяви про поновлення процесуального строку – 4000 грн 00 коп., загальна вартість виконаних адвокатом робіт – 22000 грн 00 коп. (т.1, а.с. 96); платіжна інструкція від 11 березня 2025 року, якою підтверджується перерахування ОСОБА_1 адвокату Якімовій А.П. 22000 грн 00 коп. за надану правничу допомогу (т.1, а.с. 94).

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України та, врахувавши характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, з відповідача на користь позивача належить стягнути 10 000 грн 00 коп. понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 06 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу (розпорядження) № utUО0000003 – 0000000060 від 27 вересня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)» залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів № 15 від 26 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», № 18 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення», №003 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення» задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» № 15 від 26 вересня 2024 року «Про застосування стягнення».

Визнати незаконним та скасувати наказ Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» № 18 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення».

Визнати незаконним та скасувати наказ Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» №003 від 27 вересня 2024 року «Про застосування стягнення».

Стягнути з Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» на користь ОСОБА_1 3633 гривні 60 копійок судового збору та 10 000 гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу, понесених за розгляд справи в суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» задовольнити частково.

Ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції відмовити.

Стягнути з Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» на користь ОСОБА_1 4360 гривень 32 копійки судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 12 жовтня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко