Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №583/3093/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №583/3093/26

Номер провадження 22-ц/816/2733/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.

за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.

учасників процесу:

представника відповідачки Кудіна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом КУДІНИМ Олександром Михайловичем, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2026 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухваленого в м.Охтирка, повний текст якого складено 21 липня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У червні 2026 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з указаним позовом.

Позов мотивований тим, що 28.04.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений Договір про споживчий кредит № 1104383 в електронній формі, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 5000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, визначеному умовами кредитного договору. У свою чергу відповідачка не виконала належним чином свої зобов`язання.

29 грудня 2020 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладений договір відступлення права вимоги № 58-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги, в тому числі до відповідачки за указаним кредитним договором.

Заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 23 950 грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 18 000 грн 00 коп.; прострочена заборгованість за комісією – 950 грн.

Позивач відповідачці надіслав письмову претензію про погашення кредитної заборгованості № 20305902/4991 від 01.04.2026.

Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1104383 від 28.04.2020 в сумі 23 950 грн 00 коп. та судові витрати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1104383 від 28.04.2020 року у розмірі 23 000 грн та 5556 грн судових витрат, в іншій частині вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення тіла кредиту у розмірі 5000 грн та відсотків у розмірі 18 000 грн. Місцевий суд відхилив доводи відповідачки про втрату телефону та оформлення на неї кредитного договору, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження указаної обставини не було надано. Також суд не взяв до уваги твердження сторони відповідача про те, що відсотки нараховувались поза межами строку дії договору та дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Стосовно вимоги про стягнення комісії суд вказав, що положення договору про встановлення плати за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому застосував наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи та відмовив у стягненні комісії за надання кредиту у розмірі 950 грн 00 коп.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням місцевого суду 27 липня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Кудін О.М. за допомогою засобів поштового зв`язку подав Сумському апеляційному суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка указаний кредит не отримувала. Стверджує, що у 2020 році у неї пропав телефон, зокрема, він був або втрачений, або викрадений. Через значний проміжок часу відповідач ОСОБА_2 дізналася, що на неї оформлені кредити, особисто вона ніяких коштів не отримувала та не використовувала. Коли відповідачка працювала на Охтирській швейній фабриці з її заробітної плати утримувались кошти на погашення кредиту. Позивач не надав первинних банківських документів про зарахування коштів на картку відповідачки.

Заявниця апеляційної скарги зазначає, що не надавала згоду на нарахування процентів після встановленого договором 30-денного строку, тобто після закінчення строку дії договору, тому нарахування процентів здійснені незаконно. Факт відрахування коштів із заробітної плати відповідачки підтверджується письмовою відповіддю від роботодавця. Таким чином, суд, безпідставно відхиливши клопотання про витребування доказів, ухвалив рішення, яке допускає подвійне стягнення боргу з відповідачки.

Звертає увагу суду на те, що кредитор звернувся за захистом своїх прав до нотаріуса, який видав виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, тобто кредитор реалізував захист своїх прав, отримавши виконавчий документ, а через 6 років повторно звертається до суду з тими самими вимогами, за якими пропущено строк позовної давності.

Судове рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні комісії за надання кредиту в апеляційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

25.04.2020 відповідачка на сайті miloan.ua заповнила анкету-заяву на кредит №1104383, яка містить її персональні дані. У заяві просила надати їй кредит в сумі 5000 грн зі строком кредиту 30 днів з 28.04.2020, дата повернення кредиту 28.05.2020, сума до повернення 8950 грн 00 коп. (а.с. 13).

28.04.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений Кредитний договір № 1104383 (індивідуальна частина) в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства (а.с. 9-11), відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Сума кредиту становить 5000 грн.

Кредит надається загальним строком на 30 днів з 28.04.2020.

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28.05.2020.

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту - 950 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом 3000 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Пунктом 2.2.3 передбачений порядок нарахування процентів:

Проценти нараховуються за стандартною процентною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену в п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п. 1.4 Договору позичальник продовжує користуватися кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів передбачених статтею 625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої Договором.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Умовами п. 2.3 Договору передбачена можливість пролонгації строку кредитування.

Указаний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором L20731 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 12 – на звороті).

Додаток № 1 до указаного кредитного договору містить Графік розрахунків (а.с. 12).

Відповідно до платіжного доручення № 18788148 від 28.04.2020 первісний кредитор перерахував ОСОБА_2 кошти в сумі 5000 грн на картку НОМЕР_1 згідно договору №1104383 (а.с. 14). Крім того, перерахування коштів в сумі 5000 грн на указану картку, емітовану на ім`я ОСОБА_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 51).

29.12.2020 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (новий кредитор) укладений договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 16-23).

Відповідно до п. 6.2.3 договору відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Позивачем надано платіжну інструкцію від 29.12.2020 про сплату на користь ТОВ «МІЛОАН» 5 446 965 грн 03 коп. плати за відступлення права вимоги згідно указаного договору № 58-МЛ від 29.12.2020 (а.с. 24).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 8-МЛ від 29.12.2020 позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1104383 від 28.04.2020, загальний розмір заборгованості – 23 950 грн 00 коп., залишок тіла кредиту – 5000 грн, залишок по відсотках – 18 000 грн, залишок по комісії – 950 грн (а.с. 24 – на звороті).

Позивач як новий кредитор надіслав претензію від 01.04.2026 за № 20305902/4991, адресовану відповідачці, про погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 23950 грн 00 коп.

Відповідно до виписки з особового рахунку заборгованість ОСОБА_2 за указаним кредитним договором становить 23 950 грн 00 коп., у тому числі за тілом кредиту: 5000 грн 00 коп. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 950 грн 00 коп. – прострочена заборгованість за комісіями; 18 000 грн 00 коп. – прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 15 – на звороті).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У контексті доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів укладення кредитного договору № 1104383 та отримання відповідачкою кредиту апеляційний суд зазначає таке.

У справі, яка переглядається, Анкет-заява на кредит № 1104383 від 25.04.2020 містить докладну інформацію щодо особи відповідачки, зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, адресу проживання, місце роботи, номер мобільного телефону. В Анкеті-заяві міститься бажаний розмір суми кредиту, строк кредиту, розмір комісії та процентів за користування кредитними коштами.

Договір № 1104383 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою укладений в електронній формі та підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Одноразовий ідентифікатор L20731 був зазначений відповідачкою у кредитному договорі, що підтверджується відповідною довідкою ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію, якою ТОВ «МІЛОАН» підтверджує, що ОСОБА_2 ідентифікована товариством, а одноразовий ідентифікатор L20731 відправлений позичальниці 28.04.2020 року на номер телефону НОМЕР_2 .

Апеляційний суд вважає необхідним зауважити, що доводи апеляційної скарги відповідачки по суті зводяться до заперечень обставин, на які посилається позивач через їх недоведеність на її думку.

Частина 3 статті 12 ЦПК України зобов`язує сторін довести обставини, на які вони посилається як на підставу не тільки своїх вимог, а і заперечень.

Натомість ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів, які б могли підтвердити її доводи та заперечення вимог позивача стосовно неукладення кредитного договору, неотримання кредиту тощо.

Твердження відповідачки про втрату чи викрадення її телефону, який в подальшому було використано сторонніми особами для отримання кредиту, жодними доказами не підтверджуються. Матеріали справи не містять доказів, що вона зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї протиправних дій.

Така позиція відповідачки стосовно заперечень фактів укладення кредитного договору та отримання кредиту суперечить принципу змагальності цивільного судочинства, який закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України. Її заперечення у вигляді ствердження негативних фактів (неукладення договору, неотримання коштів) не можуть вважатися доведеними, допоки інша сторона їх не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів, що відповідачці були надані грошові кошти, передбачені частиною першою статті 1054 ЦК України, апеляційний суд зазначає таке.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог було надано копію платіжного доручення № 18788148 від 28.04.2020, згідно з яким первісний кредитор перерахував ОСОБА_2 кошти в сумі 5000 грн на картку НОМЕР_1 згідно договору №1104383. Крім того, обставина перерахування коштів в сумі 5000 грн на указану картку, емітовану на ім`я ОСОБА_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка була витребувана судом ухвалою від 22.06.2026 року за клопотанням позивача (а.с.6, 33, 51) .

Таким чином, ураховуючи сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, апеляційний суд дійшов висновку про те, що первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» виконав свій обов`язок за кредитним договором, зокрема надав позичальниці кредит у розмірі 5000 грн, а ОСОБА_2 не виконала свої зобов`язання з повернення отриманого кредиту у визначений договором строк.

Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником.

Також апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що із заробітної плати відповідачки утримувались кошти на погашення боргу, який є предметом спору у цій справі зважаючи на такі мотиви.

Представник відповідачки адвокат Кудін О.М. заявив клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказу та просив дослідити як новий доказ Звіт про здійснені ТОВ «МІК» відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 у 2023-2024 роках за постановою від 13.09.2023 ВП №65936569 стосовно виконавчого напису № 101294 від 20.11.2020 року (а.с.68). Клопотання мотивоване тим, що у суді першої інстанції було заявлено клопотання про витребування цього доказу судом, але воно не було вирішено. Указаний звіт був отриманий відповідачкою від роботодавця наступного дня після ухвалення оскаржуваного рішення.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року був установлений строк позивачу подати заперечення проти указаного клопотання. Від ТОВ «Кредит-Капітал» не надходило відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на подане клопотання.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Порядок прийняття та оцінки доказів в суді апеляційної інстанції урегульовано положеннями частин другої, третьої зазначеної статті ЦПК України.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (див. постанова від 05 листопада 2025 року в справі № 752/9526/17).

Протокольною ухвалою Сумського апеляційного суду від 08 жовтня 2026 року клопотання сторони позивача про прийняття доказу, який не був поданий до суду першої інстанції було задоволено зважаючи на те, що місцевий суд не вирішив відповідне клопотання сторони відповідача про витребування доказів, що могли мати значення для вирішення справи, що не узгоджується з приписами статті 12, 84 ЦПК України.

Водночас поданий до апеляційного суду Звіт про здійснені ТОВ «МІК» відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 у 2023-2024 роках за постановою від 13.09.2023 ВП №65936569 не містить відомостей про те, що кошти, які утримані із заробітної плати відповідачки спрямовувались на погашення зобов`язань за кредитним договором № 1104383 від 28.04.2020. Тому зазначений Звіт не є належним доказом доводів ОСОБА_2 про подвійне стягнення заборгованості.

Водночас апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 15 000 грн., які нараховані після 28 травня 2020 року зважаючи на такі мотиви.

Сторони кредитного договору погодили розмір кредиту 5000 грн, строк користування кредитом 30 днів, проценти за користування кредитом 3000 грн, які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до розрахунку ТОВ «МІЛОАН» з 28.04.2020 по 28.05.2020 проценти за користування кредитом нараховувались відповідно до пункту 1.5.2 кредитного договору, виходячи з фіксованої процентної ставки 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом на загальну суму 3000 грн 00 коп.

Зважаючи на зазначені умови кредитного договору та відсутність доказів внесення відповідачкою коштів на оплату зобов`язань за відсотками, нарахованими до 28 травня 2020 року, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх стягнення на користь позивача.

Водночас за змістом указаного розрахунку, починаючи з 29.05.2020 по 27.07.2020 (60 днів) проценти нараховувались з процентної ставки 5% на день на загальну суму 15 000 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені пунктом 2.2.3 цього Договору.

За приписами до п. 2.2.3 кредитного договору такого змісту:

«Проценти нараховуються за стандартною процентною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену в п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6 та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п. 1.4 Договору позичальник продовжує користуватися кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів передбачених статтею 625 ЦК України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої Договором.

Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.»

Надаючи оцінку умовам нарахування відсотків відповідно до пункту 2.2.3 Договору, апеляційний суд виходить з таких мотивів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 звернула увагу, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року в справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).

У справі, яка переглядається пункт 2.2.3 кредитного договору № 1104383 від 28 квітня 2020 року не містить чіткого та однозначного визначення правової природи процентів, передбачених пунктом 1.6 договору, які нараховуються після закінчення погодженого сторонами 30-денного строку кредитування, а також не встановлює зрозумілого та однозначно визначеного періоду їх нарахування.

Положення щодо розмір процентної ставки є суперечливими. Зокрема, пункт 1.5.2 установлює розмір відсотків за користування кредитом – 2% та визначає тип ставки як фіксований.

Положення пункту 1.5.2 установлюють розмір процентів за користування кредитом на рівні 2 % та визначають тип процентної ставки як фіксований. Натомість пункт 2.2.3 передбачає нарахування процентів за базовою ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору, яка становить 5 % за кожен день користування кредитом, зокрема й після закінчення строку кредитування. При цьому кредитодавець на власний розсуд може визначати правову природу таких процентів — як плату за користування кредитом або як проценти, передбачені статтею 625 ЦК України.

Отже, умови договору не дають змоги однозначно встановити, чи є проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, платою за правомірне користування кредитними коштами, платою за користування ними в період прострочення або мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Водночас ці правові конструкції мають різну правову природу та передбачають різні підстави й умови нарахування процентів. Надання кредитодавцеві права самостійно обирати їх правову природу без чіткого визначення відповідних критеріїв не усуває невизначеність договірного регулювання.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування статті 1048 та статті 625 ЦК України (постанова від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).

Крім того, пункт 2.2.3 передбачає нарахування процентів за базовою ставкою протягом 60 днів після настання строку повернення кредиту, після чого кредитодавець може зупинити або припинити їх нарахування, а згодом — відновити його в будь-який момент. Така умова не встановлює ані чітких критеріїв реалізації кредитодавцем зазначених повноважень, ані однозначно визначеного кінцевого періоду нарахування процентів. Це створює можливість довільного визначення кредитодавцем тривалості нарахування платежів, розмір яких безпосередньо залежить від обраного ним періоду.

Наведена невизначеність має істотне значення для споживача, оскільки не дає змоги під час укладення договору належним чином оцінити обсяг своїх майбутніх зобов`язань, передбачити наслідки несвоєчасного повернення кредиту та перевірити правильність нарахованих кредитодавцем сум. При цьому використання в договорі понять «стандартна (базова) процентна ставка», «проценти за користування кредитом» та «проценти, передбачені статтею 625 ЦК України» саме по собі не забезпечує визначеності умов, якщо їх співвідношення та порядок застосування сформульовані суперечливо.

Оскільки умови договору розроблені кредитодавцем саме на кредитодавця покладається ризик недостатньої чіткості її формулювання. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, місцевий суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачки усієї заявленої суми відсотків, позаяк апеляційний суд уважає, що після 28.05.2020 відсотки нараховані за 60 днів у розмірі 15 000 грн на підставі положення кредитного договору, що є нечітким та двозначним.

Крім того, колегія суддів зауважує, що умови щодо пролонгації кредиту передбачені в п. 2.3, який передбачає, що для продовження строку користування кредитом (на 3, 7, 15 днів) позичальник має виконати певні дії, зокрема сплатити комісію за продовження кредиту та певну частину заборгованості по кредиту.

Водночас в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка вчинила дії, передбачені указаним пунктом кредитного договору, а тому немає підстав вважати, що строк кредитування було продовжено.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд резюмує, що відсутні підстави для стягнення відсотків, нарахованих після закінчення строку кредитування, тобто після 28.05.2020 на суму 15 000 грн.

Таким чином, слід зменшити загальний розмір заборгованості за кредитним договором до 8000 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 3000 грн – заборгованість за відсотками.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо позовної давності, апеляційний суд зазначає таке.

Так, стаття 256 ЦК України передбачає, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і триває надалі.

Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Підсумовуючи, апеляційний суд зазначає, що з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року включно на території України було установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, а з 24.02.2022 року запроваджено воєнний стан, на період дії якого перебіг позовної давності від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року продовжено, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до набрання чинності 04 вересня 2025 року Законом України № 4434. 04 вересня 2025 року набрав чинності Закон № 4434, яким було виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відновлено перебіг строків позовної давності.

У справі, яка переглядається, позивач, звернувшись до суду 18 червня 2026 року не пропустив трирічний строк позовної давності за вимогами за Кредитним договором від 28.04.2020 № 1104383, який розпочав свій відлік з 04 вересня 2025 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки за кредитним договором, шляхом зменшення з 23000 грн 00 коп. до 8000 грн 00 коп.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідачки суми заборгованості, необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

Зважаючи на те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду позов задоволено частково, тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви пропорційно до задоволеної частини позову у розмірі 889 грн 32 коп.

За подання апеляційної скарги відповідачка сплатила 3993 грн 60 коп. судового збору, тому, оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 2604 грн 52 коп. судового збору пропорційно відхиленої частини позовних вимог.

Суд першої інстанції визнав заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн завищеним та неспівмірним, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн 00 коп.

Отже, пропорційно до задоволеної частини позову необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені суді першої інстанції, у розмірі 1002 грн. 09 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом КУДІНИМ Олександром Михайловичем, задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 липня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та в частині розподілу судових витрат, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1104383 від 28.04.2020 у розмірі 8000 гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 889 гривень 32 копійки та витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 1002 гривні 09 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2604 гривень 52 копійки.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 12 жовтня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

Д. В. Сізов