Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №592/19159/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/19159/24Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.

Номер провадження 33/816/129/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/19159/24 за апеляційною скаргою захисника БЄЛОМАР К. О. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.11.2024, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

В поданій апеляційній скарзі захисник БЄЛОМАР К. О. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки до справи не залучені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , т/з зупинений безпідставно, ознак сп`яніння ОСОБА_4 не мав, від проходження огляду не відмовлявся, фабула правопорушення не відповідає змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, протокол містить виправлення і закреслення, а до матеріалів справи не долучений рапорт поліцейського, як вказано в протоколі. Акт огляду та відеозаписи є недопустимими доказами, направлення до закладу охорони здоров`я не видавалося.

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.11.2024 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, 16.11.2024 о 11:35 в м. Суми пр. Перемоги (Курський), 81 ОСОБА_4 керував т/з Renault Megane Scenic, д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з чи прослідувати до медичного закладу для проходження такого огляду водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Будучи належним чином повідомленими про час, день і місце апеляційного розгляду, учасники провадження в справі про адміністративне правопорушення в судове засідання не з`явились, від захисника Бєломар К. О. надійшло письмове клопотання про зупинення провадження в справі у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, яке просила розглянути у її та Алексєєва А. В. відсутність, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_4 та його захисника Бєломар К. О. до суду апеляційної інстанції не надходило, тому з урахуванням положень ст. 294 КУпАП апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги захисника у відсутність сторін провадження, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271 і 277-2 КУпАП та судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі – Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 174996 від 16.11.2024 (а. с. 1), суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, крім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_4 , виявлення у нього під час спілкування ознак алкогольного сп`яніння, вимога поліцейських до ОСОБА_4 про необхідність проходження ним огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку – або на місці зупинки т/з, або в закладі охорони здоров`я, відмова ОСОБА_4 від проходження огляду на стан сп`яніння (а. с. 5).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Процедура огляду закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі – Інструкція) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі – Порядок).

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками, визначеними в розділу I Інструкції, така особа підлягає обов`язковому огляду, який проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 Порядку).

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження ОСОБА_4 огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_4 мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 16.11.2024 о 11:35 по пр. Перемоги, 81 в м. Суми за участю ОСОБА_4 , та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з із ознаками алкогольного сп`яніння; 2) вимога поліцейського до цієї особи пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку; 3) відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про недопустимість наданих поліцейськими відеозаписів, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення, згідно яких доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які у свою чергу встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також іншими документами (ч. 1 ст. 251 КУпАП). При цьому відеозапис є хронологічно цілісним за своєю природою і безпосередньо фіксує факт відмови ОСОБА_4 від проходження огляду, а також конкретну причину зупинки т/з – видимі пошкодження т/з.

Оптичний носій даних DVD-R (а. с. 6) містить 3 файли: «2024-1116-113443», «clip-0», «clip-1», тому у апеляційного суду відсутні жодні підстави не довіряти вказаному доказу, окрім того ОСОБА_4 і його захисником Бєломар К. О. не надано жодних переконливих доказів того, що відеозаписи, з якими вони були ознайомлені містять інші фактичні обставини, аніж ті, що наявні в матеріалах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу суду і задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, вказані захисником підстави для визнання доказу недопустимим, включаючи відсутність електронного підпису уповноваженої особи, не є такими, що перешкодили судді ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення, а фактичні дані, які були отримані за допомогою цього відеозапису спочатку поліцейськими, а потім судом першої інстанції, не порушують встановлений процесуальними нормами КУпАП порядок збирання, здобуття чи отримання доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Виключно Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи п. 2.5 ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога до ОСОБА_4 про зупинку т/з і проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП),

Водієві забороняється керувати т/з із ознаками алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_4 ознак сп`яніння і бажання останнього пройти огляд на стан сп`яніння є безпідставними і також задоволенню не підлягають, оскільки повністю спростовуються наведеними вище відеозаписами, а водій з огляду на приписи п. 2.5 ПДР, отримавши вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, повинен її виконати, так як ця норма є імперативною (Jus cogens), тобто має категоричний характер, вимагає суворого виконання та зобов`язує діяти виключно так, як приписує норма. Такі норми захищають найважливіші основи держави і суспільства, тому відмова від їх виконання має суворі наслідки (п. 6, 8 Порядку).

Саме недотримання ОСОБА_4 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, й призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування т/з із ознаками алкогольного сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.5, що встановлює певний обов`язок для водія, і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання цього обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому доводи захисника у своїй апеляційній скарзі про невідповідність змісту викладеного у протоколі правопорушення об`єктивній стороні ч. 1 ст. 130 КУпАП не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

Той факт, що протокол має певні виправлення, на думку апеляційного суду, ще не тягне за собою безумовне скасування судового рішення, оскільки ці недоліки не спотворюють та не змінюють зміст цього процесуального документа, а відсутність рапорту поліцейського, який вказаний в додатках до цього протоколу, хоч і має місце, але не є тією обставиною, що унеможливлює притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як не є доказом в розумінні ч. 1 ст. 251 КУпАП. При цьому суддя суду першої інстанції не взяв до уваги закреслені ознаки сп`яніння у ОСОБА_4 «виражене тремтіння пальців рук» та «поведінка, що не відповідає обстановці», дійшовши висновку про їх недоведеність.

Як свідок у справі може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню в справі (ч. 1 ст. 272 КУпАП), тому сторона захисту мала можливість заявити клопотання про виклик до суду як першої, так і апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і допитати їх як свідків в судовому засіданні, але таким правом не скористалась, внаслідок чого відповідні доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність письмового направлення ОСОБА_4 на проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, то вони задоволенню не підлягають, оскільки відповідне письмове направлення згідно законодавства України про адміністративні правопорушення виписується і надається поліцейським безпосередньо працівнику закладу охорони здоров`я у разі, якщо особа, яка керувала т/з, виявила бажання пройти такий огляд. Якщо особа відмовилась проходити огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, то направлення не видається, а складається протокол.

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги про недопустимість акта огляду на стан сп`яніння та відсутність у поліцейських спеціального технічного засобу, так як ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, тому наявність чи відсутність у поліцейських відповідного приладу ніяким чином не впливає на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, як не впливає на це і акт, який повинен фіксувати результат огляду за допомогою цього приладу.

Під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про повторну зустріч ОСОБА_4 і поліцейських та відсутність у нього на той момент ознак сп`яніння, тому вони не заслуговують на увагу.

Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_4 з ознаками алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогам закону, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_4 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння в установленому законом порядку, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належного, достовірного, допустимого і достатнього доказу.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених в судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Що стосується клопотання сторони захисту про зупинення провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_4 на військовій службі, то воно задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає законодавству України про адміністративні правопорушення, зміни до якого можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КУпАП та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України (ст. 2 КУпАП). При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 2 ст. 7 КУпАП) і ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ч. 3 ст. 8 КУпАП).

Оскільки нормами законодавства України про адміністративні правопорушення не передбачено зупинення провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП ні за яких обставин, тому наведене вище клопотання сторони захисту є необґрунтованим і тягне недотримання належної правової процедури.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.11.2024 стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника БЄЛОМАР К. О. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов