Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №591/11105/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/11105/24

Номер провадження 22-ц/816/2592/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

в присутності відповідачки – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2026 ухваленого під головуванням судді Ніколаєнко О.С., у цивільній справі № 591/11105/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

01.11.2024 АТ «Акцент-Банк» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 09.06.2017 остання звернулася до банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку, підписала анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. На підставі заяви – анкети відповідачці ініційовано встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок та отримання платіжної картки. Остання належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим станом на 19.10.2024 у неї утворилася заборгованість у розмірі 25993 грн 21 коп., з яких: 14990 грн 57 коп. - заборгованість за кредитом, 11002грн 64 коп. - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь банку вказану суму.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2026 позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідачки ОСОБА_1 тіло кредиту в розмірі 14990,57 грн та судовий збір в розмірі 1746,28 грн. В частині стягнення заборгованості за відсотками відмовлено, оскільки позивачем не було доведено правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

07.07.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила Сумський апеляційний суд скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2026 в частині позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено в порушення норм чинного законодавства. Вважає, що суд першої інстанції, не дослідивши оригінали документів: Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, виписку з рахунку, банківський документ первинної бухгалтерської звітності та інші, які були нею заявлені в клопотанні ухвалив необґрунтоване рішення.

При цьому апелянт заперечує сам факт отримання кредитної картки та користування кредитними коштами, а тому висновки суду, щодо факту прийняття та погодження нею Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, які діяли на 09.06.2017, шляхом зняття нею коштів є помилковими.

Вказала, що позивач не надав суду будь-яких доказів про перерахування коштів, а тому рішення суду вважає необґрунтованим, ухваленим на припущеннях, без дослідження належних та допустимих доказів.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху

Ухвалами Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 31.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 22.09.2026 призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи на 29.09.2026 на 09-00 год.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 29.09.2026, клопотання ОСОБА_1 задоволено, витребувано у АТ «Акцент Банк» належним чином оформлену виписку по рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника АТ «Акцент –Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій остання вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просила рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи представник позивача не з`явився про час і місце розгляду повідомлений в установленому законом порядку.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились.

2. Мотивувальна частина

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідачку, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи

09.06.2017 відповідачка ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку (а.с. 9).

У вказаній Заяві зазначено, що разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, Правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, вони складають договір про надання банківських послуг, примірник якого відповідачка погодилася отримати шляхом самостійного роздрукування.

Відповідачці було відкрито рахунок та надано кредитні картки (а.с. 10). Початковий кредитний ліміт був 0,00 грн., який у подальшому неодноразово збільшувався та станом на 23.11.2023 становив 15 000 грн. (а.с.11).

З розрахунку заборгованості установлено, що відповідачка користувалася кредитним коштами та вносила кошти в рахунок погашення заборгованості. За розрахунком позивача станом на 19.10.2024 сума заборгованості відповідачки становить 25 993,21 грн., у тому числі 14990,57 грн. – заборгованість за кредитом, 11002,64 грн. – заборгованість за відсотками (а.с. 4-8).

Згідно виписки по рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , наданий АТ «Акцент Банк» на виконання ухвали Сумського апеляційного суду, вбачається, що остання активно користувалась наданими коштами в межах ліміту.

Правове обґрунтування

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.06.2017, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», як невід`ємну частину кредитного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.06.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01.11.2024), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).

Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які містяться у матеріалах справи, не визнається відповідачкою та не містить її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ «Акцент-Банк» процентів за користування кредитом в сумі 11002,64 грн, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті позивача, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу відсутності первинних документів, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідачка ОСОБА_1 вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами у справі наявну заборгованість за кредитним договором, оскільки розрахунок заборгованості за договором не є первинним банківським документом, а є лише внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити чи надавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, враховуючи відсутність у матеріалах справи виписки з особового рахунку клієнта, яка б підтвердила видачу кредиту.

Посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів.

Колегія суддів, звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналіз наданої Позивачем виписки за картковим рахунком Відповідачки свідчить про її активну конклюдентну поведінку щодо розпорядження кредитними коштами. Матеріали справи підтверджують, що Відповідачка не просто отримала доступ до кредитного ліміту, а здійснювала регулярні, послідовні та тривалі фінансові операції: зняття готівки, розрахунки у торгово-сервісних мережах та перекази. Такий динамічний рух коштів по рахунку беззаперечно доводить факт реального виконання договору з боку банку та усвідомленого прийняття і використання цих коштів самою Відповідачкою

Отже, колегія суддів вважає, що наявна у матеріалах справи виписка з рахунків ОСОБА_1 є належними доказами наявності заборгованості позичальника.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції встановивши, що процентна ставка за користування кредитом сторонами не визначена, не звернув увагу на те, що погашення процентів за користування кредитом банк зараховував кошти неправомірно і тому заборгованість по тілу кредиту повинна бути перерахована з урахуванням суми, зарахованої на погашення процентів.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №61-1536св17, від 02.10.2019 у справі №640/2755/16-ц, відповідно до якої в разі встановлення, що позичальник здійснював платежі на виконання умов договору, які визнанні недійсними, він має право на проведення відповідного перерахунку, або повернення зайво сплачених коштів.

Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , АТ «Акцент Банк» зарахував кошти на погашення відсотків, проте відсотки договором погоджені не були, зазначені кошти підлягають зарахуванню у повному обсязі в рахунок зменшення (погашення) тіла кредиту.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання встановлених законом обов`язків (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17).

Урахувавши часткову сплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість відповідачкою перед позивачем становить 2303 грн. 18 коп. (14990,57-12687,39).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно частково задовольнити а рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму заборгованості , яку необхідно стягнути з відповідачки до 2303,18 грн.

Щодо судових витрат

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційній інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Акціонерне товариство АТ «Акцент Банк» звернулось до суду з майновим спором, ціна позову у справі складає 25993 гривні 21 копійок.

За подання позовної заяви, позивач сплатив 3028 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6005315448722 (а.с. 31).

З урахуванням зміни рішення суду першої інстанції позов задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 8,86 % (25993,21/2303,18х100).

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» підлягає стягненню судовий збір у сумі 268 гривні 28 копійок.

Підпунктом 6 пункту 2 частини 2 Закону України «Про судовий збір» встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 4542,00 грн. сплатила судовий збір у розмірі 4542,00 грн, що підтверджується платіжною квитанцією (а.с. 197).

Апеляційна скарга задоволена на 91,14 % .

Отже, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з АТ «Акцент Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4139,58 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою та другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2026 необхідно змінити.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 376; 381-382 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.06.2026 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент – Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2017 в розмірі 2303,18 грн. та 268, 28 грн – судових витрат

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент – Банк» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд справи апеляційним судом в сумі 4139,58 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: Я.Л. Петен

А.М. Худик