Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №947/13944/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1640/26

Номер справи місцевого суду: 947/13944/26

Головуючий у першій інстанції Борщов І. О.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича (який приймає участь у розгляді в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича на постанову Київського районного суду міста Одеси від від 20 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від20 липня 2026 року визнано водія ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави (р/р-UA848999980313080149000015001 ЄДРПОУ (код отримувача) 37607526, МФО 899998, код класифікація доходів бюджету 21081300, отримувач: ГУК Одеської області, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів - ГУК в Одеській області /Київський район/ 22030101, код отримувача (код за ЄРПОУ) - 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA758999980313171206000015756, код класифікація доходів бюджету - 22030101).

Як вбачається з постанови суду, водій ОСОБА_1 20.03.2026 року, близько 17:40, напроти буд.55 по вул.Люстдорфська дорога в м.Одесі, керував транспортним засобом Nissan Maxima, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, яка не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України».

Не погоджуючись з зазначено постановою, захисника ОСОБА_1 адвокат Ільїчов С.Д. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвалена постанова є незаконною, такою, що винесена за відсутності доказів, неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 20.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції зробив висновки які ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи, неправильній оцінці доказів, оскільки фактично дослідив лише завершальний етап подій спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції після його зупинки, однак повністю залишив поза увагою передумови виникнення цих подій та їх безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Захистом акцентується увага на тому, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на блок посту працівниками ТЦК та повідомлено, про начебто перебування особи у розшуку, після чого без жодних законних підстав його автомобіль було заблоковано, та через деякий час застосовано до водія сила. Опинившись у пастці, піддавшись панічному страху за власне життя, здоров`я, майно та не маючи іншого виходу для самозахисту від протиправного насилля, ОСОБА_1 був вимушений розпочати рух та почалося переслідування, до якого згодом підключився екіпаж поліції. Зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , останній перебуваючи в стані найсильнішого стресу через описані вище обставини, заблокував двері авто та взагалі не відчиняв вікна, і за таких обставин співробітниками поліції було виявлено у нього ознаки сп`яніння, що викликають сумнів. З огляду на викладене, на думку захисту вимога поліцейських про проходження медичного огляду за таких обставин не була належним чином обґрунтована та взагалі були відсутні законні підстави для такої вимоги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника ОСОБА_1 адвоката Ільїчова С.Д. який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.

П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

П. 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними в справі доказами, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану відповідного сп`яніння до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 20.03.2026 о 17.40 год.; оптичним диском із відеозаписом обставин адміністративного правопорушення, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції після переслідування за порушення правил дорожнього руху, а саме проїзд щонайменше 3 перехрестів на червоний сигнал світлофору, останньому були повідомлені причини зупинки та ознаки наркотичного сп`яніння, які у того виявляються, роз`яснення права та обов`язків, після чого запропоновано пройди огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичну закладі та сама відмова від огляду, і . процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 був ознайомлений, але відмовився отримувати його копію; довідками інформаційного порталу Національної поліції, згідно яких ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався та отримував посвідчення водія.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції після аналізу встановлених фактичних обставини справи та оцінки наведених доказів в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та доведеності його вини сукупністю доказів.

Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та всебічності судового розгляду, вважає їх неспроможними.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 утворила його відмова від огляду на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозапису та не викликає сумніву у своєї достовірності.

Неспроможними є доводи апеляційної скарги, в частині того, що вимога поліцейських про проходження медичного огляду не була належним чином обґрунтована, оскільки підстави вважати, чи перебувають особи у стані сп`яніння, відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Крім того, матеріали провадження не містять відомостей, щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими було складено відповідний процесуальний документ у цій справі (ст. 267 КУпАП). Разом з тим, стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому КАС України, щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та стороною захисту надано не було.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом перевірки у цьому провадженні є, зокрема, дотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду особи на стан наркотичного чи іншого сп`яніння. Відтак оцінка судом дій працівників поліції має здійснюватися виключно в межах їх процесуальних дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням такого огляду та оформленням його результатів.

Версія сторони захисту, що ОСОБА_1 перебував в стані найсильнішого стресу через події які відбулися з ним та ТЦК в результаті чого і відбулося порушення ПДР, апеляційним судом не приймаються, з наявних у матеріалах справи відеозаписів вбачається, що працівники поліції діяли в межах своїх повноважень, чітко роз`яснили ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд у закладі охорони здоров`я та права.

Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що питання щодо правомірності чи неправомірності дій представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не стосуються безпосередньо порядку проведення огляду на стан сп`яніння та не входять до предмета розгляду у справі про адміністративне правопорушення, а тому не можуть бути предметом оцінки суду в межах цього провадження.

Таким чином, обставини, які перебувають поза межами предмета доказування у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, самі по собі не можуть бути підставою для висновку про недотримання порядку проведення огляду чи недопустимість відповідних доказів, оскільки особа добровільно відмовилась від проведення огляду та розуміла наслідки відповідних дій.

Інших доводів, які б були підставою для скасування оскаржуваної постанови, зміст апеляційної скарги не містить.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Крім того, наголошується, що ОСОБА_1 було надано в передбаченому порядку можливість пройти перевірку на стан наркотичного сп`яніння, від якої він відмовився, що містить склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно, наявні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича - залишити без задоволення, постанову Київського районного суду міста Одеси від від 20 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов