Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №522/12636/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1839/26

Номер справи місцевого суду: 522/12636/26

Головуючий у першій інстанції Кривохижа Ю. А.

Доповідач Шаньшина М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Шаньшиної М.В. за участю секретаря судового засідання – Губаря Д.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Каразєйської Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Каразейської Є.Д., яка діє в інтересах захисту ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого: начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », зареєстрованого: АДРЕСА_1 та проживаючого: АДРЕСА_2 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП,-

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП України та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 коп.

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини:

13.06.2026 року під час здійснення раптової перевірки впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковником ОСОБА_2 спільно з підполковником ОСОБА_3 виявлено прорахунки оперативно-службової діяльності, які мають системний характер зі сторони начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підполковника ОСОБА_4 та впливають на порядок охорони державного кордону, а саме: виявлено несумлінне, легковажне ставлення до виконання посадових обов`язків, відсутність системного планування служби, фіктивне проведення перевірок, тренування службових собак, слабку координацію несення служби змінами прикордонних нарядів, невірне трактування нормативно правової бази та установчих наказів НОМЕР_1 прикордонного загону, чим порушив вимоги статей 11,16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XІV, пункт и 5, 6 розділу ІІІ наказу МВС від 15.04.2016 № 311, пункт 9 наказу НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.12.2025, підпункт 5, 6 пункту 3 наказу АДПСУ від 31.12.2025 № 363, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат Каразєйська Є.Д., яка діє в інтересах захисту ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з постановою суду першої інстанції; просить постанову відносно ОСОБА_1 скасувати та постановити нову, якою провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування підстав для зміни оскаржуваної постанови суду захисник зазначає наступне:

- протокол про адміністративне правопорушення не є окремим доказом винуватості особи до адміністративного правопорушення;

- суд першої інстанції фактично не здійснив належної оцінки доводів сторони захисту, викладених у клопотанні про закриття провадження, а обмежився загальними твердженнями про те, що такі доводи нібито «не спростовують сукупності доказів»;

- суд фактично ототожнив наявність певних недоліків в діяльності підрозділу з наявністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП;

- суд не конкретизував, у чому саме полягала «бездіяльність» ОСОБА_1 ;

- захист навів конкретні обставини та послався на конкретні документи, які могли мати істотне значення для правильного вирішення справи, однак суд взагалі не обґрунтував відмову у задоволенні цього клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення особи, яку притягають до адміністративної відповідальності та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; апеляційний суд дійшов висновку про таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 278 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розглядаючи справу про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП виконане, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За приписом ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за частиною другою статті 172-15 КУпАП настає у випадку недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Безпосереднім об`єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов`язків. З об`єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв`язком між вказаними бездіяльністю і наслідками. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов`язків полягає у невиконанні дій, які входять до службових обов`язків. Неналежне виконання службових обов`язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов`язків.

Відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі. Це адміністративне правопорушення належить до правопорушень з формальним складом, для якого закон вимагає лише встановлення факту діяння, тобто відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби настає незалежно від того, чи призвело це діяння до негативних наслідків та завдання шкоди матеріального характеру.

Стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;

бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними законами, посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до вимог ст.59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) зобов`язаний належно виконувати службові обов`язки за посадою.

Відповідно до п.п.5, 6 розділу ІІІ наказу МВС від 15.04.2016 року №311, начальник відділу відповідає за організацію та результати оперативно-службової діяльності відділу прикордонної служби.

Начальник відділу зобов`язаний:

знати і правильно застосовувати норми міжнародних договорів з прикордонних питань, законодавство України, нормативно-правові акти та акти організаційно-розпорядчого характеру Міністерства внутрішніх справ України, Держприкордонслужби з питань організації оперативно-службової діяльності на ділянці відповідальності;

особисто виконувати вимоги чинного законодавства України і вимагати їх виконання від підпорядкованого особового складу;

організовувати оперативно-службову та адміністративно-юрисдикційну діяльність на ділянці відділу прикордонної служби відповідно до визначених завдань;

особисто опрацьовувати та вести оперативно-службові та бойові документи, перелік яких визначається відповідно до чинного законодавства.

Так, ОСОБА_1 інкримінується несумлінне, легковажне ставлення до виконання посадових обов`язків, відсутність системного планування служби, фіктивне проведення перевірок, тренування службових собак, слабку координацію несення служби змінами прикордонних нарядів, невірне трактування нормативно правової бази та установчих наказів НОМЕР_1 прикордонного загону, чим порушив вимоги статей 11,16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XІV, пункт и 5, 6 розділу ІІІ наказу МВС від 15.04.2016 № 311, пункт 9 наказу НОМЕР_1 прикордонного загону від 05.12.2025, підпункт 5, 6 пункту 3 наказу АДПСУ від 31.12.2025 № 363.

В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, суд першої інстанції послався на досліджені в судовому засіданні та долучені спеціалізованою прокуратурою до матеріалів справи докази, а саме на:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 315204 від 02.07.2026 року,

- матеріали службового розслідування від 29.06.2026 року,

- витяг з наказу від 27.12.2023 року № 780-ОС.

- довідку про проходження служби підполковника ОСОБА_1 від 01.07.2026 № 08.2/17401/26-Вн

- копію службового посвідчення підполковника ОСОБА_5

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.06.2026 року,

- витяг з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) індекс за номенклатурою справ 2026 р. № 1.5-27 ДСК,

- план-завдання пуску навчального порушника з метою перевірки співробітників вочманських організацій, які здійснюють контроль судна, під час ного стоянки в порту,

- копію наказу про організацію та проведення навчально-методичних занять із інспекторами кінологами та закріпленими за ними службовими собаками,

- копію плану проведення навчально- методичних занять з інспекторами-кінологами із закріпленими за ними службовим собаками в період з 03 по 05 червня 2026 року,

- копію книги видачі зброї та боєприпасів відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Апеляційний суд частково погоджуючись із доводами апеляційної скарги, вважає зазначити наступне.

Так, як вбачається із матеріалів справи, пояснень ОСОБА_1 , в період з 04 по 22 травня 2026 року ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці. У зв`язку з цим, відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 242-ОС від 03.05.2026 року, виконання обов`язків начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було покладено на першого заступника начальника відділу майора ОСОБА_6 ..

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що за таких обставин ОСОБА_1 не може бути притягнуто до відповідальності за вчинені дії чи бездіяльність, які мали місце у зазначений період.

Також апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника в частині доведення винуватості ОСОБА_1 за епізодом від 13.06.2026 року відносно штаб-сержанта ОСОБА_7 , оскільки відповідно до матеріалів судової справи, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2026 року, провадження відносно ОСОБА_7 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас, стаття 172-15 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які конкретні порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що: підхід до організації та проведення перевірок прикордонних нарядів у Книзі прикордонної служби, які за періоди «06/07», «22/23» та «28/29» травня 2026 року мають однотипний характер; запланований на 28.05.2026 року захід (пуск учбового порушника) не відображений у Книзі прикордонної служби за цю дату, а замість нього обліковано навчальну закладку; результати перевірки обліковано без вказання файлів перевірки посадовими особами; мають місце розбіжності між Книгою прикордонної служби та Розподілом службового часу за «12/13» червня 2026 року.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і слугували підставою для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження в справі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Разом з тим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. 23, 33 КУпАП, згідно з якими адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

За приписами до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять даних про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, водночас, вчинене ним адміністративне правопорушення не завдало збитків державним чи суспільним інтересам.

Крім того, апеляційний суд враховує і те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується.

Тому, оцінюючи в сукупності дії, наслідки з урахуванням даних, що характеризують його особу, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення і обмежитися усним зауваженням.

На думку апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети – виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника Каразєйської Є.Д. підлягає частковому задоволенню, постанова судді - скасуванню з постановленням судового рішення про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у зв`язку з малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу адвоката Каразейської Є.Д., яка діє в інтересах захисту ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.08.2026 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15КУпАП - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП на підставі ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та закрити провадження по справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Шаньшина