Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №521/21992/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 08 жовтня 2026 р.

Справа: №521/21992/25

Суддя: Карташов О. Ю.

Номер провадження: 33/813/988/26

Номер справи місцевого суду: 521/21992/25

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Байло Євгена Сергійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Осадчого Анатолія Юрійовича на постанову Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №534349 від 07.12.2025р. ОСОБА_1 25.11.2025р. о 09.20год., в м.Одеса по вул.Тираспольське шосе,22/8, перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, керував автомобілем ZEEKR X7 д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується висновком КНП «ООНЦПЗ» ООР №002649 від 07.12.2025р., чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Осадчий А.Ю, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду в оскаржуваній постанові не відповідають обставинам справи та її винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить постанову Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07.04.2026 року скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на протоколі про адміністративне правопорушення, відеозаписі з нагрудних відео реєстраторів поліцейських, поясненнях свідка – патрульного поліцейського Управління патрульної поліції в Одеській області Сидоренка О.В., висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, захист наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а само по собі повідомлення, щодо зупинки причин зупинки транспортного засобу не може однозначно вказувати на керування. Також, захист вважає не переконливим посилання у постанові на те, що судячи з відеозапису транспортний засіб ZEEKR X7 д.н.з. НОМЕР_2 стояв із ввімкненим двигуном, адже відповідно до характеристики електромобіля електродвигун працює з характерним звуком тільки під час руху автомобіля.

Також, в скарзі зазначається про відсутність направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я, сумнівність результатів зазначених у висновку який заповнено на підставі акту медичного огляду.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 по суті справи та в підтримку апеляційної скарги, думку адвоката Байло Є.С., який просив постанову суду скасувати, а провадження закрити, та який наголошував на відсутність у справі доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України”, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ухвалюючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив з того, що його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами та, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.

Так, суд першої інстанції встановив, що з оглянуто відеозапису вбачається, що 25.11.2025 р. о 09.20год. патрульний поліцейський підходить до транспортного засобу ZEEKR X7 д.н.з. НОМЕР_2 , який стоїть біля будинку по вул. Варненській,15а із ввімкненим двигуном, за кермом якого сидить ОСОБА_1 та питає чи є у нього поліс обов`язкового страхування власників транспортних засобів, оскільки у них по базі його немає, на що ОСОБА_1 показав поліс страхування «КАСКО». Патрульними поліцейськими ОСОБА_1 було зазначено, що у нього є ознаки сп`яніння, а саме - звужені зіниці очей та тремтіння пальців рук, для чого патрульним поліцейським проведено декілька заходів, а саме - світлом ліхтарика в очі та витягуванням рук, та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, а потім не виявивши приладом Драгер стану алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився та здав сечу в КНП «ООНЦПЗ» ООР. Після здачі аналізу сечі лікар-нарколог показав ОСОБА_1 попередній тест аналізів, який виявив у нього наявність наркотичного сп`яніння, після чого лікар-нарколог повідомив, що основний аналіз буде відправлений до лабораторії, яка підтвердить або спростує попередній тест і висновок буде готовий 29.11.2025р., за що він поставив свій підпис у висновку. Також ОСОБА_1 було підписано повідомлення про запрошення до підрозділу поліції 29.11.2025 року.

Таким чином, дослідивши докази суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів для доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, з огляду на наступне.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що на них відсутня як рух автомобіля ZEEKR X7 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 так і його зупинка.

Також відсутні будь-які свідки, які б підтвердили рух вказаного автомобіля.

З самого початку відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться в автомобілі який припаркований на парковці во дворі багатоповерхівки, та відповідає на питання працівників поліції, щодо страхового полісу. Також, колегія суддів зауважує, що подія на відео відбувається во дворі багатоповерхового будинку, де відсутній постійний рух автомобілів та відсутні будь-які дорожні знаки, і у автомобіля відсутні будь-які показники того, що він перебуває в заведеному стані.

Будь-яких доказів порушення ОСОБА_1 ПДР на які посилались співробітники поліції, до матеріалів справи останніми не додано.

Показання патрульного поліції ОСОБА_2 які суд отримав під час судового розгляду та на які послався у постанові як на підставу яка підтверджує рух та зупинку транспортного засобу ZEEKR X7 д.н.з. НОМЕР_2 , не можуть бути покладені в основу постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки суперечать складеному самим же ОСОБА_2 протоколу в частині місця вчинення правопорушення, є єдиним джерелом доказування факту керування та не підкріплені жодними об`єктивними доказами, що в сукупності не усуває розумних сумнівів, щодо керування та зупинки транспортного засобу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що всі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на ї користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Також у своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що національні суди не можуть автоматично надавати показанням працівників поліції більшої ваги, ніж показанням заявника, без належного обґрунтування.

Перебування в автомобілі, не свідчить про рух автомобіля та не є керуванням транспортним засобом в розумінні ст. 130 КУпАП.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

З огляду на викладене, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Таким чином, якщо у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП немає доказів керування транспортним засобом, то вимога на проходження огляду є нечинною, оскільки відсутній головний елемент правопорушення – факт керування транспортним засобом. Відсутність доказів керування означає, що подія правопорушення, яка є підставою для складання протоколу та проведення огляду, не відбулася.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що письмові докази, які маються в матеріалах справи, не доводять обставин правопорушення, зазначених в протоколі та встановлених судом, оскільки сам по собі протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, відеозаписи, які не містять факту керування, не можуть бути безумовним доказом вчинення особою правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, без об`єктивного підтвердження даних, зазначених у ньому та інших доказах, які маються в матеріалах справи.

Тому, позиція захисту, щодо не керування ОСОБА_1 , підтверджується відсутністю таких доказів у матеріалах справи.

Інші доводи захисту, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки з вищезазначених підстав пропозиція на проходження огляду на стан сп`яніння, а також сам огляд є нечинними.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Апеляційний суд, звертає увагу на те, що обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист, і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі Алене де Рібермон проти Франції Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

З огляду на те, що матеріали справи не містять належних й допустимих доказів на підтвердження, поза розумним сумнівом, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, оскільки відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а висновки суду першої інстанції в цій частині не достатньо вмотивовані та є помилковими, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Осадчого Анатолія Юрійовича — задовольнити, постанову Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07 квітня 2026 - скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua