Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №522/13389/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1921/26

Справа № 522/13389/26

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Курбанова А. Р.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Курбанова А.Р., за участю секретаря судового засідання Козлової В.А., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 08.09.2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2026 року у справі № 522/13389/26 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, і на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на неї адміністративне стягнення за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (за ст. 122-4 КУпАП) у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 грн.60 коп.

Судом установлено, що 13.06.2026 року о 23:30 год. у м. Одеса по просп. Шевченка, 16, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку, безпечний інтервал та дистанцію руху, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом «Nissan Leaf», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що спричинило механічні пошкодження обох транспортних засобів із завдаванням матеріальних збитків, чим порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 13.06.2026 року о 23:30 год. у м. Одеса по просп. Шевченка, 16, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_1 , залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої була причетна, чим порушила вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

14.09.2026 року ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2026 року у справі № 522/13389/26 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю достатніх доказів для встановлення складу вказаних адміністративних правопорушень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції не було достатньо повно та всебічно з`ясовано всі обставини дорожньо-транспортної пригоди, належним чином не перевірено механізм зіткнення та не надано належної оцінки її поясненням.

Наголошувала, що 13.06.2026 вона керувала автомобілем «Peugeot 308» і рухалася лівою смугою проспекту Шевченка у м. Одесі. Перед світлофором вона почала зменшувати швидкість та увімкнула правий покажчик повороту, оскільки мала намір перестроїтися, однак фактичного маневру перестроювання не здійснила, а в момент зіткнення її автомобіль взагалі перебував у нерухомому стані. Стверджувала, що автомобіль «Nissan Leaf» рухався позаду праворуч із більшою швидкістю й здійснював випередження, у зв`язку з чим саме на нього покладалися обов`язки, передбачені п. 10.3 ПДР.

Вказувала, що схема ДТП фіксує лише статичні наслідки події й не відтворює динаміку руху транспортних засобів, відеозапис моменту ДТП у матеріалах справи відсутній, а отже, наявні докази не дозволяють беззаперечно встановити причинний зв`язок між її діями та настанням ДТП. Щодо залишення місця дорожньо-транспортної пригоди зазначала, що була змушена це зробити через агресивну поведінку водія автомобіля «Nissan Leaf», який їй погрожував та намагався забрати ключі від автомобіля, у зв`язку з чим вона відчула реальну загрозу своїй безпеці, а відсутність її звернення до поліції з цього приводу не спростовує факт існування конфліктної ситуації.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав, викладених у ній, та просила скасувати постанову суду першої інстанції й закрити провадження у справі.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви суду.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя суду апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, апеляційний суд вважає, що суддя суду першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цих адміністративних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707666 від 01.07.2026 року за ст. 124 КУпАП; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707648 від 01.07.2026 року за ст. 122-4 КУпАП; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.06.2026 року, із зафіксованим розташуванням смуг руху, місця зіткнення та деталізацією пошкоджень обох транспортних засобів; письмовими поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_2 від 13.06.2026 року; орієнтуванням на розшук транспортного засобу «Peugeot 308» д.н.з. НОМЕР_3 .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, відсутності причинного зв`язку між порушенням нею п. 13.1 Правил дорожнього руху та наслідками, що настали, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

В свою чергу, згідно з п. 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не здійснювала перестроювання, а лише увімкнула правий покажчик повороту й у момент зіткнення перебувала в нерухомому стані, а зіткнення сталося з вини водія ОСОБА_2 , який здійснював маневр випередження з перестроюванням, спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є самостійним джерелом доказів.

Так, у своїх первинних письмових поясненнях від 13.06.2026 року, наданих безпосередньо після події та долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 власноруч зазначила: «їхавши по лівій полосі та показавши знак повороту у право та дивившись у дзеркало, дуже швидко я отримала удар...». Зазначене свідчить, що апелянт первинно зафіксувала факт руху свого автомобіля під час зіткнення, що спростовує її пізніші твердження як в судовому засіданні, так і в апеляційній скарзі про перебування її транспортного засобу у нерухомому стані.

Крім того, вирішальне значення для встановлення механізму ДТП має локалізація та характер механічних пошкоджень і місця зіткнення, які відображені у схемі місця пригоди від 13.06.2026 року. Зокрема, на автомобілі «Peugeot 308» під керуванням ОСОБА_1 зафіксовано пошкодження переднього бампера з правого боку та по центру, переднього правого дзеркала та передньої правої фари. В свою чергу на автомобілі «Nissan Leaf» під керуванням ОСОБА_2 виявлено пошкодження уздовж усієї лівої бокової частини: передніх водійських дверей, задніх пасажирських дверей, лівого порога, заднього лівого колеса, заднього крила та заднього бампера.

На думку суду апеляційної інстанції, характер, та обсяг розміщення пошкоджень уздовж усього лівого боку автомобіля «Nissan Leaf» у співставленні з кутовими пошкодженнями передньої правої частини автомобіля «Peugeot 308» переконливо свідчать про те, що автомобіль «Nissan Leaf» у момент контакту вже рухався суміжною правою смугою поруч із автомобілем ОСОБА_1 . Натомість водій ОСОБА_1 , пригальмовуючи перед світлофором і маючи увімкнений правий покажчик повороту, розпочала зміщення (перестроювання) праворуч, не переконавшись у безпечності маневру та не дотримавшись безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення її автомобіля з лівою стороною автомобіля «Nissan Leaf». Наведене відповідає і місцю зіткнення, зафіксованому на схемі ДТП, яке відбулося на смузі, якою рухався автомобіль «Nissan Leaf».

Якби зіткнення сталося за версією ОСОБА_1 виключно внаслідок дій водія автомобіля «Nissan Leaf», який здійснював випередження праворуч у той час, коли її автомобіль перебував у нерухомому стані в лівій смузі, локалізація пошкоджень була б іншою, аніж зафіксовано у схемі (пошкодження лише передньої лівої частини автомобіля «Nissan Leaf», а не суцільне пошкодження його лівого борту від передніх водійських дверей до заднього бампера), а саме зіткнення відбулося на смузі руху ОСОБА_1 .

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності відеозапису моменту ДТП наявні докази у справі є недостатніми, адже сам по собі факт відсутності відеозапису дорожньо-транспортної пригоди не нівелює доказового значення схеми місця ДТП, пояснень іншого учасника ОСОБА_2 та первинних пояснень самої ОСОБА_1 , які у своїй сукупності є логічними та послідовними.

Посилання ОСОБА_1 на те, що водій ОСОБА_2 здійснював випередження справа, не свідчать про відсутність її вини, оскільки випередження по суміжній смузі руху не заборонене Правилами дорожнього руху, а увімкнення ОСОБА_1 покажчика повороту вимагало від неї перед початком зміщення переконатися в безпеці маневру та дотриманні безпечного інтервалу до транспортних засобів, що рухались поруч.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно обставин залишення місця ДТП, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Тобто обов`язковими умовами настання адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП є: скоєння ДТП та залишення водієм транспортного засобу, причетного до такого зіткнення місця пригоди.

Згідно з п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не заперечувала факт залишення нею місця пригоди, що також підтверджується її первинним письмовими поясненнями від 13.06.2026 року, де вона зазначала: «Визнаю провину тільки за те що покинула місце аварії».

Доводи апеляційної скарги про те, що залишення місця події було вимушеним кроком через агресивну поведінку водія ОСОБА_2 , погрози та стан психологічного стресу, апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не свідчать про перебування особи в стані крайньої необхідності у розумінні ст. 18 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції, ні вона, ні її чоловік, який перебував разом із нею, безпосередньо після від`їзду з місця ДТП не зателефонували на лінію «102» для повідомлення про подію чи про протиправні дії іншого водія. До органів Національної поліції із заявою щодо погроз чи вимагання коштів ОСОБА_1 у подальшому також не зверталася.

Отже, ОСОБА_1 , будучи учасником ДТП, свідомо залишила місце події, не дочекавшись приїзду працівників поліції та не виконавши свого обов`язку як учасника ДТП, передбаченого п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційний суд, переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що суддя першої інстанції розглянув справу на підставі зібраних у встановленому законом порядку доказів, надав їм належну правову оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б слугували підставою для скасування або зміни судового рішення, під час апеляційного розгляду не встановлено. Постанова судді є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 7 ст. 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 7, 280, 283, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду міста Одеси від 08.09.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.Р. Курбанова