Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №487/2037/26 — Миколаївський апеляційний суд

06.10.26

22-ц/812/1841/26

Справа №487/2037/26

Провадження № 22-ц/812/1841/26

Доповідач в апеляційній інстанції: Яворська Ж.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Соловйовим М.А.,

за участі відповідачки - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Сухаревич З.М., повне рішення складено того ж дня, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі – АТ «ТАСКОМБАНК», Товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 17 січня 2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 підписано Заяву №1130042 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту Sportbank, відповідно до якого відповідачу відкрито поточний рахунок та надано кредитні кошти 30 000,00 грн з процентною ставкою 0,22 %, строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

Відповідачка умови вищезазначеного кредитного договору не виконує, кредитні кошти не повертає, у зв`язку з чим станом на 27листопада 2025року утворилась заборгованість, яка становить 54 633,19 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 29 903,35 грн; заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена) - 24 729,84 грн.

Посилаючись на викладене, АТ «ТАСКОМБАНК» просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у підписаній відповідачем Заяві № 1130042 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту Sportbank відсутні дані про умови кредитування. Зокрема, вона не містить відомостей щодо розмір процентів за користування кредитними коштами або будь-які інші умови договору, а наявні лише посилання на тарифи та Публічну пропозицію.

Позивач додав до позовної заяви копію Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», введену в дію 29 листопада 2021 року.

Однак, доказів на підтвердження того, що саме ці умови кредитування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву № 1130042, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати заборгованості по процентам за користування кредитом, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування не надано.

До вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому неможливо застосувати, оскільки умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських послуг, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank», Тарифи та умови обслуговування картки Sportbank, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «ТАСКОМБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви умови кредитування у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Також суд дійшов висновку, що додана позивачем до позовної заяви Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб не може вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Крім того, через відсутність у заяві відомостей про узгоджену сторонами процентну ставку, відсутність підпису відповідача на долученій до позовної заяви Публічній пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів підставності нарахування процентів за користування кредитом. За таких обставин підстави для стягнення процентів відсутні, оскільки вони не погоджені з позичальником.

Водночас з виписки по особовому рахунку встановлено, що відповідач отримала грошові кошти та користувалась ними, здійснювала погашення.

Відповідно до вказаної виписки, витрати відповідача за кредитом становлять 66103,35 грн, до яких увійшли нараховані проценти у сумі 36 104,48 грн. Оскільки сплата процентів за користування кредитними коштами не передбачена умовами договору, суд дійшов висновку, що вказану суму слід виключити із витрат за кредитом. Отже, реальні витрати відповідача за кредитом становлять 29 998,87 грн (66103,35-36104,48).

При цьому, сума зарахувань (36 200,00 грн) перевищує суму витрат 29 998,87 грн. За таких обставин, відповідачем фактично виконаний обов`язок за підписаною нею заявою, тобто заборгованість відсутня.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до апеляційного суду.

В апеляційній скарзі АТ «ТАСКОМБАНК» посилаючись на те, що рішення є таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, затвердити мирову угоду, укладену між сторонами 29 травня 2026 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що умовами Заяви від 17 січня 2022 року про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» було визначено надання банківських послуг з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції, тарифах (розмір процентної ставки, що передбачені для послуги Кредитування рахунку та встановлені в Тарифах), тому відсоткова ставка, яка використовувалася банком та розмір заборгованості є цілком обґрунтованими.

Сторони за вищезазначеним договором у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів.

Додані Банком до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписки свідчать, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось відповідно до умов, викладених в Публічній пропозиції (оферті) АТ «ТАСКОМБАНК» та Тарифах саме в наведених редакціях.

Зазначають, що 29 травня 2026 року між сторонами було укладено та підписано мирову угоду. 12 червня 2026 року сторонами було направлено до суду спільну заяву про затвердження мирової угоди.

Мирова угода від 29 травня 2026 року була направлена до суду цінним листом з описом вкладення за штрихкодовим відправленням № 0505640343979 від 12.06.2026 року на адресу суду.

Зазначена мирова угода була доставлена до суду 15.06.2026, тобто до ухвалення рішення у справі. Попри це, 17.06.2026 судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову без вирішення питання щодо поданої сторонами мирової угоди. Після ухвалення рішення, суд листом повідомив, що мирова угода була передана судді лише 30 червня 2026року, у зв`язку з чим не підлягає розгляду.

Вказують, що фактична реєстрація мирової угоди судом лише 30.06.2026 не може свідчити про несвоєчасність її подання сторонами до суду. Ухвалюючи рішення від 17.06.2026, суд не перевірив факт надходження до суду мирової угоди та не виконав вимоги статті 207 ЦПК України щодо необхідності вирішення питання про її затвердження або відмову в її затвердженні.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження наступною ухвалою від 30 липня 2026 призначено до апеляційного розгляду на 15 вересня 2026 року у спрощеному проваджені без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року перейшли до розгляджу справи в порядку спрощеного позовної провадження з повідомленням учасників справи на 06 жовтня 2026 року.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача у судове засідання не з`явився, в апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечувала проти затвердження судом мирової угоди, оскільки мирову угоду і заяву підписала під тиском працівників банку, бо боялася, що буде заблоковано її банківську картку.

Заслухавши суддю - доповідача, відповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає таким вимогам закону повною мірою.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 17 січня 2022 року ОСОБА_1 підписано заяву № 1130042 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту Sportbank.

Відповідно до п. 1 цієї Заяви № 1130042 ОСОБА_1 просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національний валюті та встановити ліміт кредитування; надати послугу Кредитування рахунку та встановити Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах та складає 100 000 гривень, з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції та тут( пункт 1.2).

Тарифи, розмір процентної ставки та розмір комісій, що передбачені для послуги Кредитування рахунку та встановлені в Тарифах, можуть бути змінені банком шляхом внесення змін до Публічної пропозиції в порядку, передбаченому розділом 11 Публічної пропозиції. Такі зміни застосовуються виключно до кредитної заборгованості, що виникає у Клієнта після набрання чинності такими змінами. До заборгованості, що виникла до моменту набрання чинності змін, застосовується процентна ставка та комісії, визначені Тарифами, які діяли на момент виникнення кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 2 заяви перед підписання цієї Заяви вона ознайомилася з Публічною пропозицією разом з додатками, в т.ч але не виключно, частиною 2 Публічної пропозиції, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на cайті Банку https://tascombank.ua/ та Лендинговій сторінці https://sportbank.com.ua посилання на примірник якої, разом з додатками я отримав в Мобільному додатку «Sportbank», і з якою я повністю згодна, зміст розумію, положення якої зобов`язуюся неухильно дотримуватися. В цьому випадку датою відправлення Публічної пропозиції вважається дата, з якої в Мобільному додатку стає доступним текст Публічної пропозиції (посилання на її примірники). Проект цієї Заяви та Публічної пропозиції був наданий мені Банком, та підписані мною Заява та Публічна пропозиція відповідають наданим проектам».

Відповідно до довідки АТ «ТАСКОМБАНК», ОСОБА_1 з 17 січня 2022 року є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети № 1130042 з номером Кредитного договору № 002/13796466-SP від 17 січня 2022 року.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованості, станом на 27 листопада 2025 року заборгованість становить 54 633,19 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 29 903,35 грн; заборгованість за процентами (в тому числі прострочена) - 24 729,84 грн. (а.с. 17-21).

У виписці по особовому рахунку кредитного договору 002/13796466-SP від 17 січня 2022 року, відображений рух коштів за період з 17 січня 2022 року по 27 листопада 2025 року (а.с.33-37). Факт надання кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Таскомбанк».

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах ,зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до правил частина 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті11 Закону).

Згідно із частини 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, що 17 січня 2022 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву №002/25257906-SP про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку на видачу платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank».

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Проте підписана сторонами заява №1130042 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку на видачу платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank» не містить всіх істотних умов, а саме: сплати відсотків за користування наданим кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування.

За частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норми статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з положеннями статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із наданих позивачем доказів тільки заява №1130042 містить підпис відповідача. Водночас, ця заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме щодо розміру процентів за користування кредитом.

У матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку, з якої вбачається фактичне використання коштів позичальником, що само по собі не підтверджує факт ознайомлення відповідача із розміром відсотків за користування кредитом.

Таким чином, зібрані у справі докази вказують на те, що між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, у рамках якого банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, з огляду на підписані Заяви.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що отримавши Публічну пропозицію (оферту) АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank», відповідач був ознайомлений з Тарифами та умовами обслуговування карткового кредиту, розумів на яких умовах може користуватися кредитними коштами та погодився з ними, підписуючи Заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надана банком Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проєкту «Sportbank», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Хоча позивач і надав в суду Тарифи та умови обслуговування платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», проте за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутності в заяві домовленості сторін про розмір і порядок нарахування процентів, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Зазначене позбавляє суд можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти висновку про розмір заборгованості за відсотками.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Отже, із наданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідач отримала кредитку картку, користувалася кредитними коштами та виконувала у певній мірі свій обов`язок щодо повернення цих коштів.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема і щодо розміру відсотків за користування кредитом, оскільки вказане спростовується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, що наявні в матеріалах справи.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Натомість вимог про стягнення процентів за користування кредитом з підстав та у розмірі, визначеними актами законодавства, зокрема, статтею 1048 ЦК України банк не пред`явив.

Щодо доводів апелянта про те, що підписання заяви та здійснення відповідачем платежів на виконання договору підтверджує, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі щодо розміру процентної ставки та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, то такі колегія суддів відхиляє.

Так, у згаданій заяві не зазначено процентна ставка за користування кредитними коштами, строк дії договору та умови його повернення. На що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Крім того, наданий АТ «Таскомбанк» витяг з Публічної пропозиції (оферти) на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в документі про умови кредитування, який безпосередньо підписаний позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві погодженої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Публічна пропозиція (оферта) АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.

Зазначене позбавляє суд можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти висновку про розмір заборгованості за відсотками.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема і щодо розміру відсотків за користування кредитом, оскільки вказане спростовується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, що наявні в матеріалах справи.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Натомість вимог про стягнення процентів за користування кредитом з підстав та у розмірі, визначеними актами законодавства, зокрема, статтею 1048 ЦК України банк не пред`явив.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштам за договором №002/13796466-SP від 17 січня 2022 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Підстав для скасування рішення суду з врахуванням доводів апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів не вбачає.

Щодо мирової угоди.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити певні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови мирової угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Системний аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду.

Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом з тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).

При цьому добровільний порядок, на відміну від примусового, на законодавчому рівні не регулюється.

Як вбачається із матеріалів справи, 29 травня 2026 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано мирову угоду про виконання зобов`язань за кредитним договором №002/25257906-SP від 17 січня 2022 року у справі №487/202337/26. За умовами якої сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 54633 грн.19 коп., погашення заборгованості за цією мировою угодою здійснюється у порядку: відшкодування судового збору у розмірі 2662 грн.40 коп., заборгованість за кредитним договором сплачується відповідачем в термін 12 місяців з дати укладання мирової угоди 25 травня 2026 року у розмірі 4583 грн.19 коп., наступні одинадцять платежів щомісячно у розмірі 4550 грн.

Мирова угода разом із заявою про її затвердження була направлена до Заводського районного суду м. Миколаєва 12 червня 2026 року, що підтверджується описом вкладення цінного листа, та надійшла до суду 15 червня 2026 року, проте зареєстрована судом лише 30 червня 2026 року.

Отже, незважаючи на те, що направлені позивачем документи надійшли до суду 15 червня 2026 року, проте на час ухвалення оскаржуваного рішення 17 червня 2026 року, суд першої інстанції не мав можливості вирішити питання про затвердження мирової угоди, оскільки вказані документи, відповідно до матеріалів справи, були передані судді лише 09 липня 2026 року.

У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка заперечувала проти затвердження судом мирової угоди, посилаючись на підписання мирової угоди та заяви під тиском.

Зважаючи на те, що на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції відсутня добровільність та згода відповідачки на затвердження судом мирової угоди, колегія суддів не вбачає підстав для затвердження мирової угоди.

Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367,368,374,375,381,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.