Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №487/2713/26 — Миколаївський апеляційний суд

07.10.26

22-ц/812/1516/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа №487/2713/26

провадження №22-ц/812/1516/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Бобрової І. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі – ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» або Товариство) звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач зазначав, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.

Відповідачка є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для виконання розрахунків за надані послуги з теплопостачання. В опалювальних сезонах 2022-2026 років позивач здійснював надання послуг з постачання теплової енергії за вказаною адресою, проте відповідачка відповідну оплату не здійснювала.

Нарахування сум оплати за спожиту теплову енергію за період з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2026 року здійснювалося за тарифами, зазначеними у рішеннях виконавчого комітету Миколаївської міської ради. За вказаний період позивач надав теплову енергію в квартиру відповідачки на суму 35 061,17 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь борг за спожиту теплову енергію у сумі 35 061,17 грн та судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Позиція відповідачки у суді першої інстанції

ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що Миколаївська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій, на якій діє пряма заборона на судове/виконавче провадження щодо питань оплати (стягнення заборгованості) за житлово-комунальні послуги, яка виникла після 24 лютого 2022 року.

Крім того, вона наголошувала на тому, що заборгованість за теплову енергію нарахована позивачем поза межами позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року позов ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» борг за спожиту теплову енергію у розмірі 35 061,17 грн та судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач у період 2022-2026 років надавав відповідачці послугу з постачання теплової енергії. Відповідач цю послугу не оплатила, а тому наявні підстави для стягнення з неї боргу за спожиту теплову енергію у вказаній позивачем сумі, яка підтверджена дослідженими доказами. Суд також вказав, що борг за спожиту теплову енергію за період з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2026 року нарахований в межах строків позовної давності.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідачка зазначала, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року із змінами стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що утворилися після 24 лютого 2022 року, заборонено на територіях, де ведуться бойові дії або на територіях можливих бойових дій без жодних додаткових вимог. Місто Миколаїв є територією можливих бойових дій, а тому стягнення з неї заборгованості за спожиту теплову енергію є незаконним.

Також відповідачка вказувала, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не своєчасно направив їй позовну заяву. Судом також було не своєчасно надіслано їй копію ухвали про відкриття провадження у справі, ухвали про відмову у зупиненні провадження, порушено строки складання повного тексту оскаржуваного рішення.

Крім того відповідачка наполягала на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Доводи інших учасників справи

ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» заперечувало проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та просило її апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваних сезонів 2021-2026 років. Для розрахунків за надані послуги теплопостачання за вказаною адресою було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10 грудня 2025 року №455767483 квартира АДРЕСА_3 , знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 з 2005 року.

Згідно з інформацією з реєстру територіальної громади вказана квартира є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 .

На адресу боржниці 03 вересня 2024 року та 14 січня 2026 року засобами поштового зв`язку направлялися досудові вимоги про сплату заборгованості за надання послуги з постачання теплової енергії, між тим вимоги залишилися без задоволення.

З розрахунку позивача за надані послуги вбачається, що за відповідачкою рахується заборгованість за отримані послуги з постачання теплової енергії за період з лютого 2022 року до лютого 2026 року у сумі 35 061,17 грн.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотань відповідачки про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки частина з них стосується розгляду іншої справи, а частина не має відношення для предмету доказування.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути договори або інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.1, 5, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VІІІ, який введений у дію з 01.05.2019, житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (з 12.03.2020 до 30.06.2023) та воєнного стану (з 24.02.2022 до 04.09.2025), строки, визначені ст.257 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії карантину та воєнного стану.

Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 р. «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» передбачає, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку , затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Згідно з ст.76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», суд першої інстанції виходив того, що позивачем доведено заявлені позовні вимоги належними доказами. Суд вважав, що позивачем не було пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_3 . Отже, вона зобов`язана утримувати майно, що їй належить.

Оскільки позивач надавав послугу з теплопостачання до вказаної квартири, а відповідачка, яка користувалася цією послугою, її не оплачувала, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вона повинна відшкодувати позивачу отримані комунальні послуги.

Виходячи з викладених вище норм законодавства у справі, яка переглядається, позовна давність пропущена не була.

Посилання відповідачки як на підставу незаконності нарахування і стягнення з неї комунальної послуги теплопостачання на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 р. «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», на думку колегії суддів, є безпідставними, бо доказів залишення нею місця проживання та повідомлення про це виконавця комунальних послуг нею надано не було. Нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням здійснено не було.

Що стосується посилань відповідачки на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то вони не знайшли свого підтвердження. Наявні у матеріалах справи докази свідчать про своєчасне направлення судом першої інстанції документів відповідачці та виготовлення повного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідачки.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.