Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №489/571/26 — Миколаївський апеляційний суд

12.10.26

22-ц/812/2012/26

Справа №489/571/26

Провадження № 22-ц/812/2012/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

за участі позивачки - ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачки - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

ОСОБА_5 , подану її представником ОСОБА_4

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Микульшиною Г.А., повний текст рішення складено 10 липня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона є депутатом Миколаївської обласної ради VIII скликання від політичної партії «Європейська солідарність», головою постійної комісії обласної ради з питань екології, охорони довкілля, раціонального природокористування, туризму та рекреації, директором ТОВ «Бізнес-центр «Україна»

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на своїх сторінках у соціальних мережах, а саме: у власному профілі на Інтернет-платформі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 /) та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ), опублікувала матеріал, в якому повідомила інформацію про нібито перебування депутата Миколаївської обласної ради ОСОБА_1 у робочий час в нетверезому стані у громадському місці та порушення нею громадського порядку шляхом голосних криків та намаганням кинути стаканом в сторону відповідачки.

В опублікованому матеріалі у писемному (печатному) вигляді відповідачка стверджує наступне (мовою оригіналу): «... ОСОБА_6 18 декабрь 2025 г, в 16:43

Пока детей Николаевщины кормят помоями, потом не кормят вообше, потом дают гнилые огурцы и просроченный гуманитарные макароны, депутаты Облсовета, под предводительством антошки табунщика ни в чем себе не отказывают!

Решили сегодня, 18 декабря 2025 года, наконец-то, очную сессию провести.

Ну, как обычно, 1-2 раза в год и только с целью пожрать, побухать, бл..дей в сауне потягать.

С этой целью, вообше безпаливно, так сказать, прям рядом со своим - заказали ресторан «Золотой фазан». … Депутат алла ряжских орала истерически: - йааааа не пьяяянаааяяяя! У меня коххххвееее в стакане! - и норовила запулить в меня стаканом.

Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма.

Не смогла, отбежала подальше, достала телефон и начала меня фотографировать с криком : - Как не стыдно ОСОБА_7 нас снимать!!! Мне?! Стыдно?! Вы охренели вообще?!

Пусть все видят, как вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на всё. Конченные твари, потерявшие человеческий облик!Только первые трое вышли быстро, они тоже есть на видео - видимо, поняв куда попали или не захотев участвовать в борделе и беспределе. Я была одна, черти прятали свои гнусные рыла, бежали прочь (ряжская билась в истерике). Вот они – избранники Николаевщины. Вся их суть. Внутрь, конечно, прорваться мне не удалось, но будут фото и оттуда. И их разговоры о том, как попозже вернуться добухивать. Сняла что успела - посмотрите до конца. Позорники. Фу. … »

Крім того, на цих же сторінках в соціальних мережах відповідач разом із печатним текстом розмістила файл із відео-записом від 18 грудня 2025 року, на якому вона на вулиці знімає громадян, зокрема, позивача ОСОБА_1 .

Ознайомившись із цим записом, на 00:03:10 хвилині Відео-запису від 18 грудня 2025 року спостерігається переривання відео-запису, що свідчить про технічне втручання та видалення фрагменту відео-запису, після чого відповідачка залишає свої власні негативні коментарі подій, що не увійшли (вирізані) до запису, по відношенню до позивачки.

Такий відео-монтаж свідчить про видалення відео-запису виключно чемної поведінки позивачки, та заміна такої інформації коментарями відповідачки негативного характеру про вчинки позивачки.

Підтвердженням розміщення відповідачкою наведеної інформації слугують: Зміст Telegram-каналу ОСОБА_5 «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із розміщенням інформації про ОСОБА_1 ; Зміст Інтернет- профілю ОСОБА_5 на Інтернет-платформі «Facеbook» із розміщенням інформації про ОСОБА_1 ; файл із Відео-записом від 18.12.2025року ОСОБА_5 , на якому Відповідачка на вулиці знімає фізичних осіб, зокрема, позивачку ОСОБА_1 .

Вказує, що Telegram-канал «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» належить безпосередньо відповідачці, що підтверджується розміщеним в ньому Звітом депутата Миколаївської обласної ради VIII скликання за 2023 рік ОСОБА_5 . У Телеграм-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» відповідачка має 58340 підписників, про що свідчить зміст каналу та надані до позову докази, також Згідно інтернет-профілю на Інтернет-платформі «Facebook» ОСОБА_5 має 4800 друзів (підписників), які мають доступ до публікацій ОСОБА_5 , про що свідчить зміст профілю на Інтернет-платформі «Facebook» та долучені до матеріалів справи докази.

Зазначає, що значна кількість громадян України, миколаївців, в тому числі осіб, які віддали позивачці свій голос у 2020 році на виборах до Миколаївської обласної ради, мали доступ до розповсюдженої відповідачкою у відкритому доступі недостовірної негативної інформації про нібито перебування депутата Миколаївської обласної ради ОСОБА_1 у робочий час в нетверезому стані у громадському місці та порушення нею громадського порядку.

Зміст такої неправдивої негативної інформації, висловленої в брутальній та непристойній формі, створює у читачів-слухачів-підписників ОСОБА_5 уявлення про аморальну поведінку позивачки.

В свою чергу така неправдива негативна інформація викликає недовіру і до позивачки як до депутата Миколаївської обласної ради, представника політичної партії «ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ», вказує на невиконання своїх депутатських обов`язків, порушення регламенту работи обласної ради, порушення депутатської етики, передбачених ст.ст. 2, 8, 18, 20 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад».

Розміщення такої неправдивої негативної інформації є протиправною, навмисною, свідомою поведінкою відповідачки, направленою на дискредитацію позивачки. Завдає значну шкоду честі, гідності позивачки як людини та громадянина, її діловій репутації як депутата Миколаївської обласної ради і ділової людини.

Вказує, що доказом того, що вона 18 грудня 2025 року перебувала у тверезому стані, і того ж дня в якості донора крові здійснювала донорство крові та компонентів крові, слугує довідка №007327, щодо надання донорам крові та/або компонентів крові пільг від 18 грудня 2025 року.

ОСОБА_1 вказує, що вона є директором ТОВ «Бізнес-Центр «Україна» та відповідно до профілю діяльності Товариства, має велику кількість ділових контрагентів та ділових партнерів. І неправдива публікація відповідачки завдала значну шкоду діловій репутації позивачки серед ділової спільноти, коли вона отримувала значну кількість звернень з питань чи дійсно така ситуація мала місце.

Усіма своїми вчинками, своєю працю, своїм відношенням до оточуючих в побуті, роботі, суспільних відносинах, громадській діяльності та поведінці позивачка керується загальновизнаними принципами порядності, нормами моралі та нормами законодавства, завжди дбала і дбає про свою репутацію, і ніколи собі не дозволяла речі, про які висловилась відповідачка ОСОБА_5 у соціальних мережах стосовно неї, фактично звинувативши її у недоброчесності.

Зважаючи на наведене поширена відповідачкою недостовірна негативна інформація порушує особисті немайнові права позивачки.

ОСОБА_5 недостовірна інформація була поширена шляхом оприлюднення та Інтернет-платформі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 /) та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ), які є відкритими, приєднатися та прочитати розміщену інформацію має можливість необмежена кількість осіб. Отже, опублікована інформація щодо недоброчесної поведінки позивачки може бути доведена великій кількості користувачів цих соціальних мереж. Поширена недостовірна інформація, яку позивачки просить спростувати стосується безпосередньо її, що прямо вбачається зі змісту оприлюдненої недостовірної інформації. Ця інформація не є оціночним судженням, суб`єктивною думкою, навпаки, недостовірна інформація викладається як факт недобропорядної поведінки позивачки, що не передбачає двозначного тлумачення.

Тобто викладені відповідачкою обставини того, що «Депутат алла ряжских орала истерически: - йааааа не пьяяянаааяяяя! У меня коххххвееее в стакане! - и норовила запулить в меня стаканом. Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма».

«Пусть все видят, как вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались .

Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете» Я была одна, черти прятали свои гнусные рыла, бежали прочь (ряжская билась в истерике)»- є констатацією факту з боку відповідачки щодо недобропорядної поведінки позивачки, порушення нею громадського порядку, регламенту роботи обласної ради та своїх обов`язків як депутата обласної ради.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнала приниження в очах оточуючих, знайомі, виборці, члени спільноти чекали та вимагали від неї пояснень, вона вислуховувала «хейт», змушена була публічно виправдовуватись. Через це ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, психологічного дискомфорту, що проявився у формі законного глибокого обурення через цинічну дискредитацію її як фахівця та особистості, а також розуміння необхідності майбутніх зусиль з метою відстоювання своїх прав та інтересів, яку вона оцінює у 100000 грн.

Посилаючи на викладене, позивачка просила:

-визнати недостовірною інформацією та такою, що принижує честь та гідність, порушує ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_5 у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 такого змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_4 не пьяяянаааяяя! У меня коххххвееее в стакане!-и норовила запустить в меня стаканом.Ее поведенений достовырно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма. Не смогла, отбежала подальше, достала телефон и начала меня фотографировать с криком: - ОСОБА_8 не стыдно ОСОБА_7 нас снимать!!!Мне?! Стыдно?!Вы охренели вообще?! Пусть все видят, как вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. ОСОБА_8 вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на все. Конченные твари, потерявшие человеческий облик! ОСОБА_9 первые трое вышли быстро, они тоже есть на видео- видимо, поняв куда попали или не захотев участвовать в борделе и беспределе. Я была одна, черти прятали свои гнусные рыла, бежали прочь (ряжская билась в истерике)»;

- зобов`язати ОСОБА_5 у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , у той саме спосіб, як вона була розповсюджена, а саме: у писемному (печатному) вигляді та одночасно у вигляді відео-звернення, де зазначити вступну та резолютивну частину рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування недостовірної інформації, опублікованої ОСОБА_5 , стосовно громадянки ОСОБА_1 » у тих саме засобах масової інформації, де була поширена така недостовірна інформація: у власному профілі на інтернет-платформі « ОСОБА_10 » та у власному Telegram-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

- стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

- стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацією та такою, що принижує честь та гідність, порушує ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_5 у власному профілі на інтернет-платформі « ОСОБА_10 » та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 такого змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_4 не пьяяянаааяяя! У меня коххххвееее в стакане!-и норовила запустить в меня стаканом. Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма.Не смогла, отбежала подальше, достала телефон и начала меня фотографировать с криком: - ОСОБА_8 не стыдно ОСОБА_7 нас снимать!!!Мне?!Стыдно?!

Вы охренели вообще?!Пусть все видят, как вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались.

ОСОБА_8 вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на все. Конченные твари, потерявшие человеческий облик!

ОСОБА_9 первые трое вышли быстро, они тоже есть на видео- видимо, поняв куда попали или не захотев участвовать в борделе и беспределе.

Я была одна, черти прятали свои гнусные рыла, бежали прочь (ряжская билась в истерике)».

Зобов`язано ОСОБА_5 у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , у той саме спосіб, як вона була розповсюджена, а саме: у писемному (печатному) вигляді та одночасно у вигляді відео-звернення, де зазначити вступну та резолютивну частину рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування недостовірної інформації, опублікованої ОСОБА_5 , стосовно громадянки ОСОБА_1 » у тих саме засобах масової інформації, де була поширена така недостовірна інформація: у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000 грн судовий збір у розмірі 1 830,40 грн.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела у суді публічне поширення відповідачем зазначеної у позові інформації та вказана обставина відповідачем ОСОБА_5 не заперечується.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 у стверджувальній формі висловилась про те, що «депутат алла ряжских орала истерически», «Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма», «вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на всё. Конченные твари, потерявшие человеческий облик». Викладені відомості не є оціночними судженнями, оскільки зазначена інформація стосується твердження, зокрема, про перебування в стані сп`яніння, вживання спиртних напоїв в робочий час, а отже може бути перевірена на предмет дійсності. Крім того вказані твердження містять образливі і принижуючі особу вислови, виражені у категоричній та принизливій формі.

Суд першої інстанції вважав, що заперечення представника відповідача щодо того, що оприлюднені вислови ОСОБА_5 є знеособленими і не в повній мірі відносяться особисто до позивача ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки в зазначеній публікації окремо відмічено статус ОСОБА_11 як депутата обласної ради, з системного аналізу вказаної публікації вбачається, що вона містить принизливі (дискредитуючі) твердження (висловлювання) як щодо депутата ОСОБА_12 особисто, так і щодо депутатів обласної ради, які були присутні при зазначеній події, в цілому.

При цьому суд також не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову в тій частині, що позивач ОСОБА_1 є публічною фігурою (депутатом обласної ради), відповідно межа допустимої критики щодо неї є значно ширшою, ніж окремою пересічної особи - виходячи з наступного.

Разом з тим, поширена відповідачем інформація безпосередньо не стосується професійної діяльності позивача як депутата, виконання нею своїх посадових обов`язків, тощо. Вона містить твердження про перебування ОСОБА_1 у робочий час в нетверезому стані у громадському місці та порушення нею громадського порядку шляхом голосних криків та намаганням кинути стаканом в сторону відповідача, а також образливі і принизливі висловлювання щодо останньої.

Внаслідок поширення відповідачем неправдивої інформації щодо позивача було завдано шкоди її честі, гідності, діловій репутації; виникло ряд підозр та питань щодо її ймовірної поведінки. Всі ці обставини вказують на наявність негативних наслідків (реальних та потенційних) для репутації позивача, на факт порушення особистих немайнових прав, що є підставою для визнання факту заподіяння моральної шкоди та необхідності її відшкодування.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував глибину емоційних та моральних страждань позивачки, незручності і обмеження у зв`язку з порушенням її прав, а тому вважав справедливим відшкодування відповідачем на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Також, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), часткове задоволення позову, керуючись принципами розумності і справедливості, суд вважав, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі обґрунтовані, проте підлягаю частковому задоволенню в розмірі 10 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , діючи через свого представника ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказувала, що як свідчить судова практика в спорах про захист честі, гідності та ділової репутації, під час розгляду справ суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно позовної заяви, позивачка розмежовує висловлювання та просить визнати недостовірною інформацію: відомості щодо порушення нею регламенту роботи Миколаївської обласної ради; відомості щодо перебування нею у стані сп`яніння; відомості щодо володіння нею броньованим джипом. Крім того, позивачка в позові зазначила, що такі обставини:

«Депутат алла ряжских орала истерически: -йааааа не пьяяянаааяяя! У меня коххххвееее в стакане!-и норовила запустить в меня стаканом.»; «Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма.»; «Пусть все видят, как вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались.»; «Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день.»; «Брешете.»; «Я была одна, черти прятали свои гнусные рыла, бежали прочь (ряжская билась в истерике)» - є констатацією факту з боку відповідачки щодо не добропорядної поведінки позивачки, порушення нею громадського порядку, регламенту роботи обласної ради та своїх обов`язків як депутата обласної ради.

При цьому, в підставах позову, фрази «Не смогла, отбежала подальше, достала телефон и начала меня фотографировать с криком:- Как не стыдно Вам нас снимать!!! Мне?! Стыдно?! Вы охренели вообще?! Плюете на все. Конченные твари, потерявшие человеческий облик! Только первые трое вышли быстро, они тоже есть на видео- видимо, поняв куда попали или не захотев участвовать в борделе и беспределе» не зазначено як недостовірні та не наведено доказів їх протиправності, натомість, судом першої інстанції вищевказані фрази визнано недостовірною інформацією в резолютивній частині, а підстави такого висновку відсутні в мотивувальній частині.

Судом першої інстанції визнано фактичним твердженнями наступні висловлювання: «депутат алла ряжских орала истерически», «Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма», «вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на всё. Конченные твари, потерявшие человеческий облик», та зазначено, що викладені відомості не є оціночними судженнями, оскільки зазначена інформація стосується твердження, зокрема, про перебування в стані сп`яніння, вживання спиртних напоїв в робочий час, а отже може бути перевірена на предмет дійсності. Крім того вказані твердження містять образливі і принижуючі особу вислови, виражені у категоричній та принизливій формі. При цьому, суд не навів обґрунтувань підстав віднесення оціночних суджень до фактичних тверджень.

Вважає, що віднесення судом першої інстанції суджень відповідачки до фактичних тверджень є безпідставним.

Фраза «депутат алла ряжских орала истерически» - в цій фразі фактичним твердженням є посилання на посаду (статус) – «депутат», а в решті висловлювання застосовано елементи стилістичного перебільшення в оціночному судженні поведінки позивачки, яка надана відповідачкою. Слово «орала» є емоційно забарвленою оцінкою манери поведінки позивачки з боку відповідачки. Слово «истерически» є суб`єктивною оцінкою, нормативно-правові критерії правил застосування цього прикметника не визначені.

Фраза «Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма» - в цій фразі, із елементами художньої (або публіцистичної) стилізації, Відповідачка надає власну суб`єктивну оцінку поведінці Позивачки у ситуації, яка склалась, крізь призму власних відчуттів, внутрішнього сприйняття, інтерпретуючи на власний розсуд діалог. В даному випадку фактичним твердженням могла бути фраза «Вона перебувала у стані сп`яніння», однак позивачкою не доведено існування такого звинувачення з боку відповідачки.

Фраза «вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на всё. Конченные твари, потерявшие человеческий облик»- ця фраза є знеособленою, містить зневагу відповідачки та її суб`єктивне ставлення до певного кола осіб, застосовано яскраво виражені емоційні оцінки, експресивна лексика та образи.

Суд першої інстанції не врахував позицію відповідачки про знеособлений характер висловлювання та зазначив у рішенні, що в публікації окремо відмічено статус ОСОБА_11 як депутата обласної ради, з системного аналізу вказаної публікації вбачається, що вона містить принизливі (дискредитуючі) твердження (висловлювання) як щодо депутата Алли Ряжських особисто, так і щодо депутатів обласної ради, які були присутні при зазначеній події, в цілому.

На думку заявника з таким висновком суду першої інстанції можливо погодитись за умови, підтвердження позивачкою обставин щодо вживання алкоголю та пересування на «джипі» в робочий час, в робочий день. В іншому випадку, є незрозумілими підстави ототожнення. Так, у відеозаписі від 18 грудня 2025 року, про який йдеться в рішенні суду першої інстанції, вбачається що від ресторану «Золотий фазан» від`їжджають декілька позашляховиків, які можна описати словом «джип», при цьому осіб які знаходяться всередині цих авто не видно, однак можна стверджувати про те, що в цей момент позивачка знаходиться з іншого боку ресторану, тобто не в одному з цих авто. Отже, відповідачка, описуючи власне ставлення до дій та поведінки, ймовірно, депутатів обласної ради, критикуючи їх спосіб життя, не вживала фактичних тверджень по відношенню саме до позивачки, використовуючи дієслова «расползались» «пожрав- побухав» «садили и мчались» «бухаете» «брешете» «плюете» в множині та не персоніфіковано.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на приписи ст.15 ЦК України та вирішив питання про захист прав осіб, які не є учасниками цієї справи та які не зверталися до суду за захистом своїх прав та інтересів, зокрема, депутатів обласної ради, які були присутні при зазначеній події, визнавши інформацію поширену відповідачкою щодо них недостовірною. Крім того, суд першої інстанції відкинув заперечення відповідачки щодо можливості критикувати діяльність публічних осіб, посилаючи на те, що висловлювання не стосувались діяльності позивачки та інших депутатів, як представників органу місцевого самоврядування.

З метою захисту інтересів та прав відповідачки, 09 лютого 2026 року між нею та адвокатським об`єднанням «ТИМОШИН та ПАРТНЕРИ» укладено Договір № 26/0209-01 про надання правничої допомоги, відповідно до якого надаються послуги по справі 489/571/26 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

В суді першої інстанції відповідачка понесла витрати в розмірі 20 000 грн, в якості оплати за надання правничої допомоги. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 20 000 грн, який може збільшитись або зменшитись, в залежності від ходу розгляду справи, та кількості судових засідань.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника Хорошева В.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 липня2026 року без змін. Також просила долучити до матеріалів справи копію Договору №63 про надання правової допомоги від 12 січня 2026 року, копію Платіжної інструкції №1.848949804.1 від 17.09.2026 про сплату 9000,00грн та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 9000 грн.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, що в силу приписів частинами 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.

Позивачка та її представники апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що згідно повідомлення Миколаївської обласної ради від 20.01.2026 № 40-09/05-26 відповідно до постанови Миколаївської обласної територіальної виборчої комісії від 25.11.2020 № 82 «Про реєстрацію депутатів Миколаївської обласної ради», рішення Миколаївської обласної ради від 09.12.2020 №1 «Про підсумки виборів депутатів Миколаївської обласної ради восьмого скликання та визнання їх повноважень» визнано повноваження депутата Миколаївської обласної ради VIII скликання ОСОБА_1 (а.с. 28-29).

Відповідно до рішення Миколаївської обласної ради від 17.12.2020 № 7 «Про утворення постійних комісій Миколаївської обласної ради восьмого скликання та обрання їх складу» депутат обласної ради Ряжських Алла Антонівна є головою постійної комісії обласної ради з питань екології, охорони довкілля, раціонального природокористування, туризму та рекреації (а.с. 63-71).

Відповідно до розпорядження голови Миколаївської обласної ради від 16.12.2025 № 505-р «Про скликання тридцять третьої позачергової сесії обласної ради восьмого скликання» 18 грудня 2025 року відбулося пленарне засідання 33 позачергової сесії Миколаївської обласної ради VIII скликання. (а.с. 86-89).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, що пленарне засідання відбулось за її особистою присутністю в залі. Пленарне засідання розпочалось о 10 год. 09 хв. та тривало 1 годину 18 хвилин (тобто закінчилось об 11 год. 27 хв.). Вказує на те, що усі пленарні засідання сесій транслюються у відкритому доступі на ютуб-каналі обласної ради https://www.youtube.com/watch?v=IaMeN_UFzJc&t=3816s, також відеозаписи розміщені на офіційному вебсайті Миколаївської обласної ради у вкладці «Галерея»/«Відеозаписи пленарних засідань» (режим доступу: http://www.mk-oblrada.gov.ua/media-album?album_id=27), у тому числі відеозапис 33 позачергової сесії обласної ради восьмого скликання. Засідання постійної комісії Миколаївської обласної ради з питань екології, охорони довкілля, раціонального природокористування, туризму та рекреації 18.12.2025 не проводилось.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 32143780 ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Бізнес-центр «Україна» (а.с. 90-91).

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_5 на своїх сторінках у соціальних мережах, а саме у власному профілі на Інтернет-платформі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) опублікувала матеріал, в якому повідомила інформацію про нібито перебування депутата Миколаївської обласної ради ОСОБА_1 у робочий час в нетверезому стані у громадському місці та порушення нею громадського порядку шляхом голосних криків та намаганням кинути стаканом в сторону відповідача.

В опублікованому матеріалі у писемному (печатному) вигляді відповідачка стверджує наступне (мовою оригіналу):

«… ОСОБА_6 18 декабрь 2025?г. в 16:43

Пока детей Николаевщины кормят помоями, потом не кормят вообще, потом дают гнилые огурцы и просроченный гуманитарные макароны, депутаты Облсовета, под предводительством антошки табунщика ни в чем себе не отказывают!

Решили сегодня, 18 декабря 2025 года, наконец -то, очную сессию провести.

Ну, как обычно, 1-2 раза в год и только с целью пожрать, побухать, бл..дей в сауне потягать.

С этой целью, вообще безпаливно, так сказать, прям рядом со своим- заказали ресторан «Золотой фазан».

…

Депутат алла ряжских орала истерически:

- йааааа не пьяяянаааяяяя! У меня коххххвееее в стакане! -

и норовила запулить в меня стаканом.

Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма.

Не смогла, отбежала подальше, достала телефон и начала меня фотографировать с криком :

- Как не стыдно Вам нас снимать!!!

Мне?!

Стыдно?!

Вы охренели вообще?!

Пусть все видят, как вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались .

Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день.

Брешете.

Плюете на всё.

Конченные твари, потерявшие человеческий облик!

ОСОБА_9 первые трое вышли быстро, они тоже есть на видео - видимо, поняв куда попали или не захотев участвовать в борделе и беспределе.

Я была одна, черти прятали свои гнусные рыла, бежали прочь (ряжская билась в истерике).

Вот они – избранники Николаевщины.

Вся их суть.

Внутрь, конечно, прорваться мне не удалось, но будут фото и оттуда.

И их разговоры о том, как попозже вернуться добухивать.

Сняла что успела - посмотрите до конца.

Позорники.

Фу. … »

Крім того, на цих же сторінках в соціальних мережах відповідач разом із печатним текстом розмістила файл із відео-записом від 18.12.2025, на якому вона на вулиці знімає громадян, зокрема, позивача ОСОБА_1 .

Підтвердженням розміщення відповідачем наведеної інформації є зміст Telegram-каналу ОСОБА_5 «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із розміщенням інформації, зокрема, про ОСОБА_1 ; зміст профілю ОСОБА_5 на Інтернет-платформі «Facebook» із розміщенням інформації, зокрема, про ОСОБА_1

Telegram-канал «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» належить відповідачу ОСОБА_5 – вказана обставина не заперечувалась її представником в ході розгляду справи. У Телеграм-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» відповідач має 58340 підписників, про що свідчить зміст каналу та долучені до матеріалів справи докази.

Згідно інтернет-профілю на Інтернет-платформі «Facebook» ОСОБА_5 має 4800 друзів (підписників), які мають доступ до публікацій ОСОБА_5 , про що свідчить зміст профілю на Інтернет-платформі «Facebook» та долучені до матеріалів справи докази.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що розміщення вказаної неправдивої негативної інформації є протиправною, навмисною, свідомою поведінкою відповідача, направленою на її дискредитацію; завдає значну шкоду честі, гідності позивача як людини та громадянина, її діловій репутації як депутата Миколаївської обласної ради і підприємця.

Відповідно до повідомлення КНП «Миколаївська обласна станція переливання крові» МОР від 21.01.2026 № 47 ОСОБА_1 здійснювала донацію донорської крові 18.12.2025. Відповідно до Порядки медичного обстеження донорів крові та компонентів крові, затвердженого наказом МОЗ України від 01.09.2005 № 385, перед донацією вона була оглянута лікарем та заповнила відповідну анкету. Ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння або перебування під впливом психоактивних речовин при фізікальному огляді лікаря виявлено не було. Зареєстрована у Журналі обліку заготівлі донорської крові за № 151-010714. Донація відбулась о 14 годині 59 хвилин, що підтверджується записами у Журналі контролю заготівлі консервованої крові за вищезазначеним номером (а.с. 93).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем публічного поширення відповідачем ОСОБА_5 інформації, яка у стверджувальній формі висловилась про те, що «депутат алла ряжских орала истерически», «Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма», «вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на всё. Конченные твари, потерявшие человеческий облик». Викладені відомості не є оціночними судженнями, оскільки зазначена інформація стосується твердження, зокрема, про перебування в стані сп`яніння, вживання спиртних напоїв в робочий час, а отже може бути перевірена на предмет дійсності. Крім того, вказані твердження містять образливі і принижуючі особу вислови, виражені у категоричній та принизливій формі.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Разом із тим згідно зі частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканність ділової репутації.

Так, під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей під час виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої статті 277 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18).

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України "Про інформацію").

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання її з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація у громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20.

Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Врахуванню підлягає зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, щодо якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, необхідно відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 та від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20.

В постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 760/23818/20 зазначено, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність як особистих немайнових прав. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ Karpyuk and others v. Ukraine, № 30582/04, 32152/04, § 188, 06 жовтня 2015 року).

Для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; Balaskas v. Greece, № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ Paturel v. France, № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).

Якщо твердження є оціночним судженням, має існувати достатня фактична підстава для його підтвердження, інакше воно буде надмірним. Сама лише різка форма висловлювання не є перешкодою для віднесення певного висловлювання до оціночного судження. Певні висловлювання не можуть бути спростовані за позовом про спростування недостовірної інформації (постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 541/349/20, від 19 лютого 2024 року у справі № 370/1604/21).

Відповідно до статті 29 Закону України "Про інформацію" суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

При цьому, суд враховує ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації та публічність особи, щодо якої поширена інформація.

Здійснюючи правову оцінку змісту оскаржуваного допису, колегія суддів застосовує підхід щодо послідовного виокремлення висловлювань, які містять фактичні дані, та висловлювань, що є оціночними судженнями, із одночасним з`ясуванням того, чи ідентифікують відповідні твердження особу позивача.

Колегія суддів оцінює загальний контекст публікації в цілому, однак надає правову оцінку на предмет недостовірності та порушення особистих немайнових прав позивача виключно щодо тих висловлювань, які визначені позивачем як предмет позову та в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що системний, повний та всебічний аналіз змісту спірної публікації свідчить про те, що лише окрема її частина може бути розцінена як така, що містить твердження про факти. Зокрема, йдеться про висловлювання: " Депутат алла ряжских орала истерически:-йааааа не пьяяянаааяяя! У меня коххххвееее в стакане!». «Ее поведение достоверно опровергало ее завывания о «полной трезвости» ее организма», « (ряжская билась в истерике)».

Апеляційний суд, погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, адже що наведена інформація є твердженням про фактичні обставини, а не оціночним судженням, як стверджує апелянт, оскільки вона містить категоричне ствердження про нібито конкретні дії та висловлювання позивача, містять образливі і принижуючі особу вислови.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували таку обізнаність відповідача на момент поширення спірної інформації.

За такого доводи апеляційної скарги щодо неправильності аналізу вищевказаних висловлювань відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки вони є безпідставними.

Разом із тим інші висловлювання, що містяться у спірній публікації «вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на всё. Конченные твари, потерявшие человеческий облик», як мають знеособлений характер за своїм змістом не є повідомленнями про конкретні факти, які можуть бути перевірені на предмет істинності чи хибності. Вони відображають особисте сприйняття відповідачем ситуації, її емоційну оцінку подій, критичне ставлення до дій певного кола осіб, тому числі і позивачки як депутата обласної ради та власні судження.

Оспорювана інформація висловлена відповідачем в образливій формі та стосовно невизначеного кола осіб, та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів. Більш того, вказана інформація є елементами загальної критичної оцінки діяльності та поведінки депутатів обласної ради у контексті всього матеріалу, опублікованого відповідачем у соціальних мережах у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3

Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту у судовому порядку права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

У цьому контексті використані відповідачем висловлювання є формою реалізації права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 34 Конституції України та статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, встановивши, що висловлені в дописі від 18 грудня 2025 року відповідачем висловлювання щодо позивача відображають лише власну оцінку подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, колегія суддів приходить до висновку про те, що такі не є недостовірною інформацією, яка відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі №203/360/20 (провадження № 61-17422св20) зазначено, що чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики. Верховний Суд зауважує, що хоча опублікована відповідачем спірна інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

З урахуванням наведеної судової практики та вимог закону, з огляду на встановлені у цій справі обставини, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 підстав для визнання висловлювання «вы, твари, расползались как тараканы, пожрав- побухав, садили жопы в свои бронированные джипы и мчались. Как вы бухаете в рабочее время в рабочий день. Брешете. Плюете на всё. Конченные твари, потерявшие человеческий облик», таким, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок відносно того, що поширена відповідачем частина інформації не є оціночним судженням та підлягає до спростування.

З огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що спірна інформація, яка була визнана судом недостовірною не може вважатись твердженням, оскільки цю інформацію не можна перевірити на предмет дійсності і спростування, має розглядатися як оціночне судження, а не як твердження щодо фактів.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про інформацію", а також усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, оціночні судження, критичні зауваження, припущення, суб`єктивні висновки чи емоційно забарвлені висловлювання не підлягають доведенню на предмет їх достовірності та, відповідно, не можуть бути предметом спростування.

Також, слід зазначити, що дійсно, позивач як депутат обласної ради є публічною особою, а тому межі допустимої критики щодо неї є ширшими, ніж щодо приватної особи. Разом із тим статус публічної особи не означає допустимості поширення недостовірних фактичних тверджень. Свобода політичної дискусії охоплює право на різку критику, однак не поширюється на повідомлення неправдивих фактів, достовірність яких може бути перевірена. Саме тому апеляційний суд визнав недостовірною лише ту частину публікації, яка містила твердження про конкретні факти, залишивши без втручання інші висловлювання, що мають характер критичної оцінки.

Зважаючи на те, що втручання у право відповідача на свободу вираження поглядів було передбачене законом, переслідує легітимну мету захисту репутації іншої особи та є пропорційним, суд апеляційної інстанції визнає негативною недостовірною лише окрему частину публікації, яка містить недоведені фактичні твердження, не обмежуючи відповідача у висловленні критичних оцінок чи власної думки щодо діяльності позивача.

Більш того, ухвалюючи рішення суд першої інстанції у резолютивній частині визнав недостовірною інформацію, викладену у дописі, а саме « …Не смогла, отбежала подальше, достала телефон и начала меня фотографировать с криком: - Как не стыдно ОСОБА_7 нас снимать!!!Мне?!Стыдно?!....Вы охренели вообще?!....Плюете на все…..Конченные твари, потерявшие человеческий облик! Только первые трое вышли быстро, они тоже есть на видео- видимо, поняв куда попали или не захотев участвовать в борделе и беспределе», хоча в підставах позову вказане не зазначено як недостовірна інформація та не наведено доказів їх протиправності.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги в цій частині, на наведене уваги не звернув та зробив помилковий висновок, що вся оспорювана інформації, яка зазначена позивачем у прохальній частині позову викладена у формі фактичних тверджень та підлягає спростуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи відповідача та часткове задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що дії відповідачки щодо поширення негативної недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 у соціальних мережах у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному ІНФОРМАЦІЯ_6 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із порушенням ділової репутації позивача та відповідно призвели до порушення особистих немайнових прав позивачки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 15000 грн. Визначений судом розмір відповідає вимог розумності і справедливості.

Відповідно до пунктів 1-4 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування або зміни судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про визнання недостовірної інформації та способу спростування слід змінити, виклавши резолютивну частину у новій редакції: визнати недостовірною інформацією та такою, що принижує честь та гідність, порушує ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 организма», « (ряжская билась в истерике)».

Зобов`язати ОСОБА_5 у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на її особистій сторінці у соціальних мережах у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному ІНФОРМАЦІЯ_6 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 повного тексту судового рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування недостовірної інформації, опублікованої ОСОБА_5 , стосовно громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , подану її представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2026 року в частині задоволених вимог про визнання недостовірної інформації та способу спростування змінити.

Визнати недостовірною інформацією та такою, що принижує честь та гідність, порушує ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному Telegram-каналі «ФЕДОРОВА-ЗАРАЗА» (за посиланням

ІНФОРМАЦІЯ_3 организма», « (ряжская билась в истерике)».

Зобов`язати ОСОБА_5 у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на її особистій сторінці у соціальних мережах у власному профілі на інтернет-платформі «Facebook» та у власному ІНФОРМАЦІЯ_6 » (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 повного тексту судового рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів, із забезпеченням вільного доступу до спростування без вимоги внесення паролів та/або кодів тощо, під заголовком «Спростування недостовірної інформації, опублікованої ОСОБА_5 , стосовно громадянки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено12 жовтня 2026 року.