Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №484/3091/26 — Миколаївський апеляційний суд

12.10.26

22-ц/812/2092/26

Провадження №22-ц/812/2092/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 484/3091/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Царюк Л.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 ,

на додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Маржиною Т.В., 06 серпня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст судового рішення складено 06 серпня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу та зазначив, що документальне підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомоги буде надіслано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч.8 ст. 141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 9200 грн заборгованості за тілом кредиту, 906 грн судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі у розмірі 44 грн 59 коп.

27 липня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшла заява, у якій він просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн.

Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 серпня 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 659 грн 60 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – Кірюшин А.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 8000 грн .

Апеляційна скарга мотивована тим, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц, від 29 квітня 2026 року у справі № 372/6826/2.

Незважаючи на вказані норми процесуального закону, існуючу сталу судову практику, а також відсутність клопотань позивача про зменшення суми судових витрат суд першої інстанції з власної ініціативи зменшив дану суму, що однозначно свідчить про незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр», посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи відзив зазначало, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи. Посилалось на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 23 січня 2020 року у справі №910/16322/18, від 26 лютого 2020 року у справі №910/5744/18, від 07 квітня 2020 року у справі №910/11310/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 27026 грн, яка складається з тіла кредиту – 9200 грн, процентів – 11327 грн, комісії – 234 грн, додаткової комісії – 1656 грн та процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України – 4600 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надав попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу та зазначив, що документальне підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомоги буде надіслано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч.8 ст. 141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 9200 грн заборгованості за тілом кредиту, 906 грн судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі у розмірі 44 грн 59 копійок.

27 липня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав заяву, у якій він просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.

На підтвердження вказаних витрат представником відповідачки надано: акт виконаних робіт по наданню правової допомоги від 01 липня 2026 року та договір про надання правової допомоги від 01 липня 2026 року.

Додатковим рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 серпня 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 659 грн 60 коп.

Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції визначив, що розмір витрат, понесених представником відповідачки на професійну правничу допомогу, виходячи зі складності справи, ціну позову, тривалості витраченого представником відповідачки часу, пропорційності витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи має складати 1000 грн.

А враховуючи часткове задоволення позову - на 34,04%, суд дійшов висновку про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 659 грн 60 коп.

Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про ухвалення додаткового рішення представником відповідачки надано: акт виконаних робіт по наданню правової допомоги від 01 липня 2026 року та договір про надання правової допомоги від 01 липня 2026 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-V «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами позитивного результату.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що представником відповідачки у відповідності до положень процесуального закону, надано достатньо доказів в підтвердження витрат на правничу допомогу. Враховуючи складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником відповідачки часу, пропорційність витрат щодо предмету спору, обсягу фактично наданих послуг та відсутність заперечень ТОВ «Споживчий центр» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, понесену в суді 1 інстанції у розмірі 4000 грн.

Водночас, враховуючи часткове задоволення позову – 34,04% є підстави для стягнення з «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 2558 грн 40 коп. витрат на правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції.

Оскільки додаткове рішення суду ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права, є підстави, передбачені ст. 376 ЦПК України, для зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Кірюшиним Артемом Андрійовичем, задовольнити частково.

Додаткове рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 серпня 2026 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді першої інстанції у розмірі 2558 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Л.М.Царюк

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.